Рішення № 78001344, 14.11.2018, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/1270/18

Номер провадження 2-а/404/351/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючої судді - Панфілової А.В. при секретарі - Мосійчук А. Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в м.Кропивницькому адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти №2 батальйону УПП в Кіровоградської області Іващенка Дениса Олександровича третя особа Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

02.03.2018 року позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.. На обґрунтування зазначено, що згідно постанови ВР № 044008 від 10.02.2018 року на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. за порушення п.п. 2.1 а ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність по ч.І ст. 126 КУпАП. Відповідно до постанови про адміністративне правопорушення позивач 10.02.2018 року о 12:00 год. в м. Кропивницькому по вул. Гоголя, керуючи автомобілем БМВ-520, д/н НОМЕР_1, здійснив зупинку ближе 30 метрів від посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів, який позначений дорожнім знаком 5.41.1 ( пункт зупинки автобуса) та на вимогу працівника поліції не пред»явив для перевірки посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

В позові зазначає, що спростовував факт вчинення ним правопорушення, у зв»язку з чим дії відповідача щодо вимоги надання документів вважає незаконними , а постанову такою , що підлягає скасуванню.

Посилаючись на рішення суду про задоволення його позову про визнання незаконною постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення п.15.9 є ПДР України , вважає вимогу працівника поліції щодо надання посвідчення водія та інших документів неправомірним.

Стверджує про неправильність часу вчинення правопорушення, вказаного в постанові та на відсутність доказів при складенні відповідної постанови "тому просить суд скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення, .

В судовому засіданні позивач позов підтримав повністю.

Відповідач надав відзив проти позову та відео фіксацію правопорушення. В відзиві зазначено , що відповідно до ст.23 ЗУ «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених завдань:- здійснює превентивну та профілактичну

діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; - регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його

учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережу.

Згідно Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395 справа про адміністративне ^правопорушення розглядається на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Правила дорожнього руху відповідно до Закону України- "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Стверджується , що при здійсненні патрулювання було зафіксовано даний факт порушення, а тому просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Судом встановлено наступні факти.

Згідно постанови ВР № 044008 від 10.02.2018 року на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. за порушення п. 2.1а ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність по ч.І ст. 126 КУпАП. Відповідно до постанови про адміністративне правопорушення позивач 10.02.2018 року о 12:00 год. в м. Кропивницькому по вул. Гоголя, керуючи автомобілем НОМЕР_1, здійснив зупинку ближе 30 метрів від посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів, який позначений дорожнім знаком 5.41.1 ( пункт зупинки автобуса) та на вимогу працівника поліції не пред»явив для перевірки посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач ( особа, до якої було застосовано адміністративне стягнення посадовою особою, в компетенції яких було вирішення питання щодо накладення адмінстягнення) має можливість звернутися з адміністративним позовом до цієї особи про визнання неправомірним притягнення до адмінвідповідальності, який повинен розглядатися за нормами КАС України.

Статтею 289 КУпАП передбачено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суд вважає, що оскаржувана постанова прийнята відповідно до порядку, передбаченого Законами України «Про Поліцію», «Про дорожній рух», ПДР України, КУпАП, наказу МВС «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» від 07.11.2015 № 1395, а тому не підлягає скасуванню.

У постанові інспектором зазначено, як було виявлене правопорушення, якими доказами підтверджується факт порушення позивачем ПДР України, відео фіксація, яка додається до матеріалів( а.с.25 ).

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993р. № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (далі -ПДР).

Згідно з п.1.1 ПДР вони, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно до п. 1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати

розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 2.1 а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч.І, 3 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Згідно ч.2 ст.ЗЗ КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є

будь-які фактичні дані, що встановлюються протоколом, про адміністративне

правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної

відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до приписів ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків".

Частиною 1 статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. 96 КАС України визначено, що речовими доказами є предмети матеріального світу, які своїми якостями, властивостями, місцезнаходженням, іншими ознаками дають змогу встановити обставини, що мають значення для справи. Відповідно до ч. 1 ст.99 КАС України зазначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електроні документи (тестові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео, та звукозаписи тощо).

За приписами статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово посилався на те, що провадження у справах про адміністративне правопорушення, за гарантіями може прирівнюватися з кримінальним для цілей застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.39 рішення «Лучанінова проти України» від 09.09.2011 року (заява №16347/02), п.1 резолютивної частини рішення «Швидка проти України від 30.Ш.2014 року (заява №17888/12), обґрунтовуючи їх, зокрема, як характером законодавчого положення, яке порушувалося (КУпАП), так і профілактичною та каральною метою стягнень, передбачених цим положенням.

Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.23 ЗУ «Про Національну поліцію» поліція відповідно до

покладених завдань:- здійснює превентивну та профілактичну діяльність,

спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; - регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережу.

Згідно Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395 справа про адміністративне правопорушення розглядається на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121,статтями 121-1,121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125,126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128,129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті НОКУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14.07.2015 № 596-УІП статтю 258 було доповнено новою частиною такого змісту: «Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі».

Відповідно до ч.2 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Крім того, відповідно до пункту 4 наказу МВС «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» від 07.11.2015 № 1395 встановлено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 КУпАП, без складання відповідного протоколу.

Правила дорожнього руху відповідно до Закону України- "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

За даних обставин , встановлених судом , єдиний доказ , на підтвердження факту правопорушення , наданий відповідачем це є відео фіксація здійснена на бодікамери поліцейських, відповідно до яких вбачається, що позивачу було зазначено про факт порушення ПДР України у зв»язку з чим запропоновано надати відповідні документи на підтвердження права керування транспортним засобом.

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини та визначені відповідно до

них правовідносини, приймаючи до уваги той факт, що будь-які відомості, які б спростовували факт правопорушення, передбаченого п. п.2.1 (а) ПДР України, на момент вимоги надання документів були відсутні, згідно рішення суду від 25.09.18 року Постанову про притягнення позивача за порушення п. 15.9. є ПДР України скасовано за недоведеністю вини, є всі підстави для встановлення факту неправомірності дій позивача , щодо ненадання ним документів на вимогу працівника поліції , суд приходить до висновку, щодо безпідставності позову і відмови в його задоволенні повністю.

Враховуючи , що позивач згідно позову не ставить питання визнання неправомірними дій працівників поліції, неправомірності постанови , лише вимогу про скасування постанови, суд в межах розгляду даної справи , мав за необхідне дослідити дані обставини , у зв'язку з чим прийшов до зазначеного вище висновку.

Крім цього, при розгляді даної справи , суд не оцінює докази, оцінка яким надана в іншому рішенні суду , щодо порушень п. 15.9 є ПДР України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 1 ст.126, ст. ст. 247, ст. 288, 289 , 293 КУпАП, ст. ст.8-9 , 77,246, 247,250 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( 25000, АДРЕСА_1, ІПН -не встановлено) до інспектора роти №2 батальйону УПП в Кіровоградської області Іващенка Дениса Олександровича ( 25030, м. Кропивницький, вул. Юрія Бутусова 22-6) третя особа Управління патрульної поліції в Кіровоградській області ( 25030, м. Кропивницький, вул. Юрія Бутусова 22-6 ) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, відмовити повністю .

Судові витрати компенсувати за рахунок держави .

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

Суддя Кіровського А. В. Панфілова

районного суду

м.Кіровограда