
Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/2635/17
Провадження № 2/376/46/2018
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"30" серпня 2018 р. Сквирський районний суд Київської області
у складі: головуючого судді - Ярошенко С.М.,
при секретарі - Ткаченко Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
У листопаді 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з зазначеним позовом.
В позовній заяві позивач вказує, що 28.08.2008 року між сторонами укладено договір № б/н, відповідно до якого ПАТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 250,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач порушив умови укладеного договору.
Станом на 30.09.2017 року сума заборгованості по кредиту становить 12322,64 грн. з яких: заборгованість за кредитом - 247,20 грн., заборгованість за відсотками - 7060,55 грн., заборгованість за пенею та комісією - 4190,00 грн., штраф (фіксована частина) - 250,00 грн., штраф (процентна складова) - 574,89 грн.
З урахуванням наведеного, просить стягнути з відповідача 12322,64 грн. заборгованості за кредитним договором №б/н від 28.08.2008 року, 1600,00 грн. судових витрат.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, просить суд розглянути справу в його відсутності, позовні вимоги підтримує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, звернувся до суду з відзивом на позовну заяву, згідно якого позов не визнає та просить застосувати строки позовної давності. Справу просить розглянути в його відсутності.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд вважає за можливе справу розглянути у відсутності сторін, в порядку ч.3 ст.211 ЦПК України.
Суд, вивчивши письмові докази, надані сторонами в обґрунтування та заперечення позовних вимог, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено, що 28.08.2008 року між сторонами укладено договір № б/н, відповідно до якого ПАТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 250,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач порушив умови укладеного договору та з 2008 року має заборгованість за кредитом і відсотками.
Станом на 30.09.2017 року сума заборгованості по кредиту становить 12322,64 грн. з яких: заборгованість за кредитом - 247,20 грн., заборгованість за відсотками - 7060,55 грн., заборгованість за пенею та комісією - 4190,00 грн.; штраф (фіксована частина) - 250,00 грн.; штраф (процентна складова) - 574,89 грн..
З 21.05.2018 року Публічне Акціонерне Товариство Комерційний банк "Приватбанк" змінило назву на Акціонерне Товариство Комерційний банк "Приватбанк".
Відповідно до положень ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст.1055 ЦК України).
Відповідно до ч.1, 2 ст. 207 ЦК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочин між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.
За ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).
Судом установлено, що в анкеті-заяві від 28.08.2008 року містяться лише персональні дані відповідача, дата та його підпис. При цьому, у вказаній анкеті-заяві від 28 серпня 2008 року відсутні дані про істотні умови кредитного договору, а саме: розмір кредитного ліміту, процентна ставка, номер кредитної картки, рахунок та строк її дії, цільове призначення кредиту, обов'язковість яких передбачено Умовами і правилами надання банківських послуг.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивачем не доведено укладення з ОСОБА_1 28.08.2008 року договору про надання банківських послуг, в якому чітко визначено умови надання кредиту та його погашення. Тому відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України анкета-заява не є належним доказом, який підтверджував би факт укладення між сторонами кредитного договору, в якому чітко визначено умови надання кредиту та його погашення.
Суд вважає, що в анкеті-заяві від 28 серпня 2008 року ОСОБА_1 лише виявив бажання оформити на своє ім'я кредитний ліміт за платіжною карткою кредитка «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та погодив, що ця заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився і погоджується з Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банка, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Він зобов'язується виконувати вимоги Умов і правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися з їх змінами на сайті ПАТ КБ «ПриватБанк».
Натомість зазначені Умови не містять підпису відповідача. При цьому позивачем на надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов'язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту.
Зазначена правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 14 грудня 2014 року (справа №6-2462цс16), від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320цс16).
З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивачем не доведено виникнення у відповідача зобов'язань за кредитним договором на умовах, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Оскільки ОСОБА_1 у період з 28.08.2008 року фактично користувався наданими ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитними коштами у розмірі 250,00 грн., а умовами договору не встановлено розмір процентів за користування ними, то їх розмір підлягає визначенню на рівні облікової ставки Національного банку України відповідно до положень ст.1048 ЦК України, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року № 6-1412цс16.
Відповідно до ч.1-3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи, що «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», на які посилався позивач, не містять підпису позичальника, такі умови/правила/тарифи не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору. Не містить домовленості сторін щодо вказаних нарахувань й представлена до суду анкета-заява позичальника від 28.08.2008 року. Заперечує факт укладення кредитного договору на заявлених банком умовах й відповідач по справі. За таких умов підстави для прийняття судом вимог банку щодо стягнення заявлених відсотків за кредитом, а також нарахованої пені та комісії (які банк ґрунтує на не підписаних позичальником документах) у суду відсутні. В той же час самим відповідачем не заперечується сам факт отримання банківської карти та отримання за нею коштів, що у відповідності до положень ст.82 ЦПК України є підставою для звільнення від доказування таких обставин. За таких умов з відповідача на користь банку можуть бути стягнуті лише фактично видані кошти, без здійснення заявлених банком нарахувань на них (сума основного боргу).
Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Відповідно до правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 19.03.2014 р. у справі № 6-14 цс 14, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.
Разом з тим судом установлено, що відповідач порушив умови укладеного договору № б/н від 28.08.2008 року і не вчиняв дій щодо сплати заборгованості за кредитним договором, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості, термін дії картки до останнього дня місяця - 12.2011 року, однак позивач звернувся до суду з позовом у листопаді 2017 року.
Аналізуючи умови договору, укладеного між сторонами та зміст зазначених правових норм, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення заборгованості за кредитом та за відсотками не підлягає задоволенню у зв'язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено ОСОБА_1, в іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню за їх безпідставністю.
Згідно ст. 141 ЦПК України вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат задоволенню не підлягають, оскільки в позові відмовлено.
Керуючись ст. 207,208, 254,256-258,261,264,267,526,536,626,628,1048,1054,1055 ЦК України,
ст. 12,95,211,263-265,268 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Відмовити в задоволенні позову Публічного Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя С.М.Ярошенко
Судове рішення № 78000683, Сквирський районний суд Київської області було прийнято 30.08.2018. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 376/2635/17. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: