Рішення № 77997875, 21.11.2018, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/280/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Балана М.В.,

за участю секретаря судового засідання Урсул Г.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кілія цивільну справу

за позовом

Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

до

ОСОБА_1

про

стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» 20.02.2018 року звернулося до Кілійського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № ODXRRX04210371 від 01.05.2008 року у розмірі 53824,85 гривень, а також про стягнення судових витрат у вигляді судового збору у розмірі 1762 гривень, сплачених позивачем при зверненні до суду.

Позивач зазначив, що 01.05.2008 року уклав з відповідачем договір № ODXRRX04210371, на підставі якого відповідач отримала кредит у розмірі 4599,68 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам «Розстрочка» складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов’язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Однак позичальник належним чином не виконав зобов’язання, покладені на нього відповідно до вищезазначеного договору, у зв'язку з чим станом на 21.12.2017 року має заборгованість – 53824 гривень 85 копійок, яка складається з наступного:

- 50785 гривень 57 копійок – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором;

- 500 гривень 00 копійок – штраф (фіксована частина);

- 2539 гривень 28 копійок – штраф (процентна складова).

Представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з’явився, але на адресу суду від нього надійшло клопотання про те, що позов підтримує у повному обсязі, просить розглянути справу за його відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач, у судове засідання не з'явився, в матеріалах справи є його заява про розгляд справи за його відсутності. Також відповідач зазначає, що з позовними вимогами позивача згоден частково, просить застосувати строк позовної давності до вимог позивача та надав копії документів про стягнення з нього заборгованості за даним кредитним договором та просив їх врахувати при винесені рішення.

На підставі письмових заяв позивача та відповідача суд ухвалює рішення за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст.ст. 223, 247 ЦПК України.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Як зазначено у ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши наявні докази, встановивши обставини справи та визначивши відповідні їм правовідносини, суд дійшов наступного висновку:

01.05.2008 року ОСОБА_1 подав до відділення ПАТ КБ «Приват Банк» анкету-заяву про приєднання до Умов надання споживчого кредиту у ПриватБанку, у якій просив надати йому послуги у виді строкового кредиту у розмірі 4599,69 грн. на строк 24 місяці з 01.05.2008 року до 01.05.2010 року.

Позивач зазначає, що відповідач своїм підписом у анкеті-заяві підтвердив свою згоду на те, що ця заява разом із Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком Договір про надання банківських послуг. Він ознайомився і згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому виді. Він зобов'язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг.

Судом встановлено, що в позовній заяві позивач при розрахунку заборгованості за штрафом (фіксована частина та процентна складова) посилається на п.2.4.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, однак до суду позивачем подана копія Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка»)(«Стандарт»), де даний пункт відсутній, таким чином не надано доказів на підставі чого було здійснено нарахування штрафу (фіксована частина та процентна складова). Таким чином суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленої вимоги щодо частини нарахування штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В ст. 634 ЦК України зазначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно висновку ОСОБА_2 Верховного Суду № 14-10цс18 від 28.03.2018 право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Згідно розрахунку заборгованості, позивач просить стягнути пеню з відповідача за період з 01.05.2008 року по 21.12.2017 року в сумі 50785,57 грн.

Судовим наказом від 26.04.2010 року стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № ODXRRX04210371 від 01.05.2008 , яка складає 11935,30 грн.

Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 16.06.2017 року ВП № 31216135, виконавче провадження з примусового виконання судового наказу №2н-10/10, який виданий 26.04.2010 року Кілійським районним судом Одеської області, закінчено 16.06.2017 року, у зв'язку з сплатою боргу в повному обсязі.

02 серпня 2018 року ОСОБА_1 подав до суду клопотання про застосування позовної давності до вимог позивача.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності.

Згідно з частиною першою статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.

На відміну від обчислення позовної давності для вимоги про стягнення штрафу, позовна давність за вимогою про стягнення пені обчислюється окремо за кожен день (місяць), за який нараховується пеня. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на стягнення пені.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, зокрема, про стягнення неустойки.

Як вбачається з позовної заяви позивач звернувся до суду 20.02.2018 року. Таким чином, беручи до уваги заяву відповідача про застосування позовної давності, враховуючи положення ст.258 ЦК України, суд приходить до висновку, що на користь позивача підлягає стягнення пені за рік до звернення до суду та до моменту повного погашення заборгованості, тобто за період з 20.02.2017 року по 16.02.2017 року, що відповідно до виписки з рахунку становить 501,86 гривень.

Дослідивши обставини справи та беручи до уваги наведені положення законодавства, суд вважає, що вимога позивача підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч 1, 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При звернені до суду ПАТ КБ «ПриватБанк» було сплачено 1762 гривні судового збору, що підтверджується відповідним платіжним дорученням № ІНВ93В1PSM від 03.01.2018 року.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених вимог, а саме в розмірі 16,43 гривні.

Керуючись ст.ст. 12,13,18,76-81, 141, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (НОМЕР_2, виданий Кілійським РВ УМВС України в Одеській області 13.02.2002 року) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, п/рах. 29092829003111) заборгованість за кредитним договором № б/н від 18.12.2012 року в розмірі 501 гривні 86 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (НОМЕР_2, виданий Кілійським РВ УМВС України в Одеській області 13.02.2002 року), на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, п/рах. 29092829003111) судові витрати, які складаються з 16,43 гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_3