Ухвала суду № 77996911, 21.11.2018, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

_______________21.11.2018

Справа № 520/63/18

н\п 1-кп/490/462/2018

У Х В А Л А

21 листопада 2018 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого - судді Чернієнка С.А.

при секретарі Тихонюку В.В.

за участю прокурора Піщевята І.І.,

обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2

їх захисника Балашової О.В.,

під час судового розгляду на підставі обвинувальних актів, складених за результатами досудових розслідувань обставин кримінальних проваджень № 12014160480001333 та № 22017160000000236, за обвинуваченням:

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Одесі, є громадянином України, неодруженим, раніше не судимим, має повну вищу освіту, не працює, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1,

ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Йошкор-Ола Російської РФСР, є громадянином Російської Федерації, неодруженим, раніше не судимим, має середньо-спеціальну освіту, не працює, на території України не зареєстрований, фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 109, ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 294 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

За обвинувальним актом суть обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_1, полягає у тому, що, входячи до складу суспільної організації "Одеська дружина" та будучи одним з керівників цієї організації, він спільно з іншими керівниками та учасниками цієї організації, кількістю не менше 15 осіб, діючи за попередньою змовою, позиціонуючи себе як силовий блок останньої, з метою здійснення впливу на суспільну думку громадян Одеської та Миколаївської областей для наступного схвалення ними можливого введення російських військ на території цих областей та їх окупації або створення на цих територіях України псевдодержавних проросійських утворень, а також з метою ствердження серед спостерігачів цього заходу впевненості у необхідності силового протистояння діючій державній владі та її захоплення, надання допомоги військовим формуванням Російської Федерації у разі окупації ними Одеської та Миколаївської областей, для досягнення мети їх примусового відокремлення від України, організував та 28 березня 2014 року здійснив автопробіг сполученням Одеса - Миколаїв, присвячений 70-річчю визволення м. Миколаєва від фашистських загарбників, під час якого учасники цього автопробігу та власне ОСОБА_1, були одягнутими у військову камуфльовану форму, маски-балаклави, мали при собі щити з написами "Слава беркуту та ВВ", демонстрували прапори Російської Федерації, Андріївський прапор - військово-морський прапор Російської Федерації, чорно-жовто-білий прапор Російської імперії та георгіївські стрічки, а під час зупинок, у тому числі на в'їзді до м. Миколаєва (в мікрорайоні Варварівка на вул. Одеське шосе), а також, близько 17 год., на вул. Адміральській біля пам'ятника Героям-Ольшанцям, проголошували промови і викрикували заклики: "Вперед славяне! Русичи вперед! Слава Руси!, Один за всех, и все за одного!"

Такі, вчинені за ствердженням сторони обвинувачення, дії ОСОБА_1 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 1 ст. 109 КК України, як здійснення дій, вчинених з метою насильницьких зміни, повалення конституційного ладу та захоплення державної влади, та за ч. 2 ст. 110 КК України, як здійснення дій, вчинених з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Крім наведеного вище, за обвинувальним актом, ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення у тому, що протягом лютого-травня 2014 року, він спільно з іншими особами створив зазначену вище організацію ("Одеська дружина"), у тому числі для силового протистояння ідейним опонентам - представникам проєвропейських рухів і організацій, керував цією організацією та брав участь у її діяльності, тренуваннях її членів з метою отримання навичок поводження зі зброєю та спеціальними засобами (кийками, щитами тощо), навичок бою, тактики його ведення, у тому числі загальновійськового бою, для використання цих навичок в організації масових заворушень, за участі інших керівників організації забезпечував її учасників дерев'яними та гумовими кийками, металевими щитами, засобами захисту, які могли використовуватися при протистоянні з опонентами, тощо, з метою організації масових заворушень, для провокування представників проєвропейських громадських рухів та організації на сутички протягом березня-квітня 2014 року організовував в м. Одесі декілька акцій антидержавного характеру, спрямованих на поширення серед населення ідей сепаратизму, розбрату українського народу, ксенофобії, дестабілізацію суспільно-політичної ситуації, порушення функціонування державних та громадських структур тощо.

Такі, вчинені за ствердженням сторони обвинувачення, дії ОСОБА_1 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 294 КК України, як готування до організації масових заворушень, що супроводжувалися опором представникам влади, із застосуванням предметів, які використовувалися як зброя.

За обвинувальним актом суть обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_2, полягає у тому, що входячи до складу суспільної організації "Одеська дружина", він спільно з іншими учасниками цієї організації, кількістю не менше 15 осіб, діючи за попередньою змовою, позиціонуючи себе як силовий блок останньої, з метою здійснення впливу на суспільну думку громадян Одеської та Миколаївської областей для наступного схвалення ними можливого введення російських військ на території цих областей та їх окупації або створення на цих територіях України псевдодержавних проросійських утворень, а також з метою ствердження серед спостерігачів цього заходу впевненості у необхідності силового протистояння діючій державній владі та її захоплення, надання допомоги військовим формуванням Російської Федерації у разі окупації ними Одеської та Миколаївської областей, для досягнення мети їх примусового відокремлення від України, організував та 28 березня 2014 року здійснив автопробіг сполученням Одеса - Миколаїв, присвячений 70-річчю визволення м. Миколаєва від фашистських загарбників, під час якого учасники цього автопробігу та власне ОСОБА_2 були одягнені у військову камуфльовану форму, маски-балаклави, мали при собі щити з написами "Слава беркуту та ВВ", демонстрували прапори Російської Федерації, Андріївський прапор - військово-морський прапор Російської Федерації, чорно-жовто-білий прапор Російської імперії та георгіївські стрічки, а під час зупинок у тому числі на в'їзді до м. Миколаєва (в мікрорайоні Варварівка на вул. Одеське шосе) а також, близько 17 год., на вул. Адміральській біля пам'ятника Героям-Ольшанцям проголошували промови і викрикували заклики: "Вперед славяне! Русичи вперед! Слава Руси!, Один за всех, и все за одного!"

Такі, вчинені за ствердженням сторони обвинувачення, дії ОСОБА_2 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 1 ст. 109 КК України, як здійснення дій, вчинених з метою насильницьких зміни, повалення конституційного ладу та захоплення державної влади, та за ч. 2 ст. 110 КК України, як здійснення дій, вчинених з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Крім наведеного вище, за обвинувальним актом, ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення у тому, що протягом лютого-травня 2014 року, він спільно з іншими особами брав участь у діяльності зазначеної вище організації ("Одеська дружина"), створеної у тому числі для силового протистояння ідейним опонентам - представникам проєвропейських рухів і організацій, у тренуваннях її членів з метою отримання навичок поводження зі зброєю та спеціальними засобами (кийками, щитами тощо), навичок бою, тактики його ведення, у тому числі загальновійськового бою, для використання цих навичок в організації масових заворушень, за участі інших керівників організації забезпечував її учасників дерев'яними та гумовими кийками, металевими щитами, засобами захисту, які могли використовуватися при протистоянні з опонентами, тощо, з метою організації масових заворушень, для провокування представників проєвропейських громадських рухів та організації на сутички протягом березня-квітня 2014 року взяв участь у м. Одесі в декількох акціях антидержавного характеру, спрямованих на поширення серед населення ідей сепаратизму, розбрату українського народу, ксенофобії, дестабілізацію суспільно-політичної ситуації, порушення функціонування державних та громадських структур тощо.

Такі, вчинені за ствердженням сторони обвинувачення, дії ОСОБА_2 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 294 КК України, як готування до організації масових заворушень, що супроводжувалися опором представникам влади, із застосуванням предметів, які використовувалися як зброя.

До обвинувачених застосовано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою.

Строки тримання під вартою обвинувачених спливають 23 листопада 2018 року.

Враховуючи обсяг письмових доказів, які належить дослідити, та кількість свідків, які належить допитати, є очевидним, що до 23 листопада 2018 року суд не встигне завершити кримінальне провадження.

Як випливає зі змісту ст. 331 КПК України, до спливу строку тримання під вартою обвинуваченого, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження цього строку, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

При вирішенні вказаного питання прокурор просив суд продовжити строки тримання під вартою обвинувачених, пославшись на те, що ризики, враховані судом при вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою обвинувачених минулого разу, не перестали існувати та не зменшилися, зокрема станом на теперішній час залишаються ризик переховування обвинувачених від суду та ризик їх впливу на свідків, які станом на теперішній час судом не допитані.

В обґрунтування своєї позиції прокурор послався на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, у тому числі проти основ національної безпеки, а отже, у разі доведеності їх винуватості у цих злочинах, обвинуваченим загрожує суворе покарання, при цьому ОСОБА_7 не має постійного місця проживання на території України та є громадянином Російської Федерації.

Також, висловлюючи свою позицію прокурор послався на положення ч. 5 ст. 176 КПК України, які не дозволяють задля запобігання вказаним ризикам застосувати до обвинувачених будь-який інший запобіжний, менш суворий ніж тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_7 просив розглянути вказане питання на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_1 та захисник Балашова О.В. проти продовження строків тримання під вартою заперечували.

В обґрунтування своєї позиції обвинувачений ОСОБА_1 та захисник Балашова О.В. послалися на те, що ризики, наведені прокурором, є абстрактними, реальність цих ризиків прокурором належним чином не обґрунтовується та не доведена, а тому застосування до обвинувачених в такому випадку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не відповідатиме національному законодавству, а також практиці Європейського суду з прав людини, і що для запобігання цим ризикам суд може застосувати інші запобіжні заходи, менш суворі ніж тримання під вартою.

Також, у своїх запереченнях захисник Балашова О.В. послалася на те, що майже п'ять років обвинувачені безперервно утримується під вартою у слідчих ізоляторах без наявності факту визнання їх винуватими у вчиненні злочину вироком суду, який би набрав законної сили.

З огляду на наведене, сторона захисту просила відмовити у продовженні строку тримання під вартою обвинувачених і змінити застосовані до них запобіжні заходи на менш суворі.

Вислухавши доводи сторін щодо вказаного вище питання, суд дійшов наступного.

Як слідує зі змісту ст. 199 КПК України, суд продовжує строк тримання обвинуваченого під вартою, якщо на момент розгляду клопотання про продовження цього строку ризики, враховані при застосуванні такого запобіжного заходу, не зменшилися.

При цьому, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 194 КПК України, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Щодо обґрунтованості підозри.

З огляду на відомості про обставини, викладені в обвинувальних актах стороною обвинувачення, їх конкретність та деталізацію, на відомості, що містяться у досліджених судом станом на теперішній час джерелах доказів, що не визнані судом очевидно недопустимими, зокрема у висновку експертів № 12515/16-39/18559/17-61 від 04.10.2017 за результатами проведення комплексної психолого-лінгвістичної експертизи, у додатку до цієї експертизи - копії протоколу від 20.09.2017 повторного огляду, у висновку експерта № 618/1 від 05.12.2017 за результатами проведення судової портретної експертизи та додатку до цього висновку - копії протоколу від 20.09.2017 повторного огляду, а також отримані з показань допитаних у суді свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, суд вважає підозру ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, про які йдеться в обвинувальних актах, обґрунтованою.

Щодо наявності ризиків та неможливості їх запобігання шляхом застосування інших запобіжних заходів, менш суворих ніж тримання під вартою.

Вирішуючи питання щодо продовження строку тримання обвинувачених під вартою раніше, суд врахував наявність ризику переховування обвинувачених від суду, ризику вчинення ними інших кримінальних правопорушень, подібних до тих, в яких вони обвинувачуються, а також ризику незаконного впливу ними на свідків, які не допитані судом.

На наявність ризиків переховування від суду та незаконного впливу на свідків вказують характер і спосіб вчинення кримінальних правопорушень, в яких обвинувачуються ОСОБА_1 і ОСОБА_2, суворість покарання, що їм загрожує у разі доведення їх винуватості у зазначених вище злочинах, зокрема кожному з них може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років.

Станом на теперішній час обставини, враховані судом при вирішенні питання про продовження строків тримання обвинувачених під вартою раніше, не зникли. Відповідно, вказані вище ризики не зменшилися.

При цьому, жоден з інших запобіжних заходів, менш суворих ніж тримання під вартою, не зможе запобігти ризику незаконного впливу обвинувачених на свідків, оскільки жоден з альтернативних запобіжних заходів не позбавить їх можливості спілкуватися із свідками за допомогою телефонного зв'язку, Інтернету або через інших осіб тощо. Разом з цим, суд вважає саме цей ризик реальним та таким, що достатньо обґрунтовує виправданість продовження строку тримання обвинувачених під вартою, зокрема до того часу, коли усі свідки, яких необхідно допитати для встановлення обставин, що є предметом судового провадження, будуть допитані судом.

Оскільки станом на теперішній час судом допитано лише три свідка обвинувачення з більше як 50-ти, зазначених у реєстрах матеріалів досудових розслідувань, доданих до обвинувальних актів, вказаний ризик істотно не зменшився, а отже подальше продовження строку тримання під вартою обвинувачених є виправданим.

Таким чином, прокурором доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість запобігання ризику, передбаченому п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, шляхом застосування до обвинувачених запобіжних заходів, менш суворих ніж тримання під вартою, що відповідно до ст.ст. 183, 194, 199 КПК України є підставою для продовження строку їх тримання під вартою.

Відповідно, клопотання сторони захисту про зміну застосованих до обвинувачених запобіжних заходів на менш суворі задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 183, 194, 199, 331 КПК України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотань сторони захисту про зміну застосованих до обвинувачених запобіжних заходів на менш суворі - відмовити.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 продовжити до 18 січня 2019 року включно.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 продовжити до 18 січня 2019 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками кримінального провадження.

Головуючий: