Рішення № 77996253, 15.11.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/15028/18

Провадження № 2/127/2481/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2018 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Короля О.П.,

секретаря Крижанівського В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про встановлення факту постійного проживання однією сім»єю із спадкодавцем,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 міської ради про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Позивач просить встановити факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації : м. Вінниця, вул. І.Костецького, 10, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, проживала однією сім»єю зі спадкодавцем ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла 27.04.2017 р., а саме з квітня 2006 року по 27.04.2017 р. за адресою : м. Вінниця, вул. І.Костецького, 10.

Позовна заява мотивована тим, що 27.04.2017 року померла ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 (колишня назва – «12 Грудня»)АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія І-АМ №373939. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, яка складається із 19/50 часток житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд №10, що знаходиться по вулиці І. Костецького в м. Вінниці та земельної ділянки кадастровий №0510100000:03:022:0265 площею 0,0097 га. Фактично ОСОБА_4 та Позивач проживали однією сім’єю більше п’яти років, вели спільний побут. Позивач допомагала по господарству, допомагала з покупками, оплачувала комунальні послуги, останнім часом здійснювала догляд за нею, так як вона хворіла на різні хвороби та була людиною похилого віку. Після смерті ОСОБА_3 всіма питаннями щодо поховання займалася позивач, всі витрати, пов'язані з похованням та поминками, позивач взяла на себе. На даний час Позивач є єдиною спадкоємицею за законом, однак нотаріус відмовив Позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, мотивуючи тим, що позивачем не подано необхідних документів, а саме документів, які підтверджують родинні відносини між позивачем та померлою. Нотаріусом роз»яснено, що позивач є спадкоємицею четвертої черги, оскільки вона проживала зі спадкодавцем останніх п’ять років її життя, а тому треба звернутись до суду для встановлення цього факту. Враховуючи, що нерухоме майно, яке є предметом спадщини, знаходиться на території м. Вінниці, тому у органа місцевого самоврядування в особі ОСОБА_2 міської ради також є відповідні права та інтереси на це майно. Враховуючи, що з моменту смерті 27.04.2017 року минуло 1 рік 1 місяць (більше року), тому останній має право вирішувати питання про визнання спадщини відумерлою. В даному випадку вбачається спір про право, тому позивач звернулась до суду в порядку позовного провадження.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовну заяву про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, посилаючись на обставини, викладені в заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на ті обставини, що позивач не проживала з покійною більше п’яти років так як зареєстрована в будинку лише з 2016 року, позивачем та покійна спільно не проживали, не вели спільний побут та не мали спільних прав та обов»язків.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 дав показання суду про те, що він є сусідом ОСОБА_1, знає її біля десяти років. ОСОБА_5 за фахом столяр,

нині на пенсії і допомагає сусідам робити дрібні ремонти. Свідок та ОСОБА_1 часто ходять в гості один до одного. Свідок підтвердив ту обставину, що ОСОБА_1 приблизно з 2006 року до дня смерті ОСОБА_3 постійно проживала разом із нею та вела з нею спільне господарство, прибирала в помешканні ОСОБА_3, прала білизну, доглядала за нею. Він неодноразово особисто бачив їх разом і як позивач допомагала по господарству ОСОБА_3 Позивач допомагала їй прибиратись, готувати їжу, купувала необхідні речі та продукти харчування. Між їхніми помешканнями є прохід всередині будинку, а тому фактично вони жили у одній хаті. Він особисто допомогав в облаштуванні проходу, для того щоб було зручніше вести спільне господарство з ОСОБА_3 Свідок часто допомагає позивачу з господарських питань (ремонтує сантехніку, електрику, виконує столярні роботи тощо), які вона здійснювала в тому числі і для ОСОБА_3 Свята вони завжди відмічали спільно, іноді вони запрошували і його. ОСОБА_3 була жінкою, за словами, свідка «не пристосованою до життя», весь час за нею доглядала її покійна мати, яка померла в 2005 році. Після чого за ОСОБА_3 почала доглядати до моменту смерті її сусідка ОСОБА_1 ОСОБА_3 була хворою людиною, точних діагнозів свідок не може вказати, але знає, що вони були пов’язані із хворобою серця, у неї був дуже поганий зір, погана пересувалася через захворювання ніг. ОСОБА_3 постійно потребувала лікування та стороннього догляду, який здійснювала ОСОБА_1 Вона купувала ліки як за кошти ОСОБА_3, так і за свої. Викликала за необхідності лікарів. Оплату комунальних послуги та інші питання, що пов’язані з пересуванням за межі двору, вирішувала ОСОБА_3 через позивача, тому що через захворювання ніг та поганий зір далі не могла ходити. У свідка склалось чітке і обґрунтоване враження про те, що дійсно ОСОБА_3 і ОСОБА_1 проживали як одна сім»я. Стосовно майна померлої свідок особисто чув від ОСОБА_3, що вона хоче все майно залишити ОСОБА_1, тому що інших родичів у неї немає.

Свідок ОСОБА_6 дала суду показання про те, що вона є сусідкою ОСОБА_1 і мешкає по вул. І.Костецького, 21 в м. Вінниці. Свідок давно мешкає на цій вулиці, вважає себе «старожилом». ОСОБА_3 проживала в частині будинку по вул. І. Костецького, 10, разом з матір»ю, а коли мати померла вона залишилась не пристосованою для життя, у неї були хворі серце та ноги, вона погано бачила. І з того часу як ОСОБА_1 стала проживати в будинку, вони з ОСОБА_3 спільно господарювали, позивач варила їй їсти, прала білизну, мила її, загалом повністю опікувалась нею більше 10 років до дня її смерті. ОСОБА_1 з ОСОБА_3 жили як одна сім»я. Свідок часто ходила в гості до них і бачила як позивач допомагала ОСОБА_3 У ОСОБА_3 не було водогону, тому позивач носила їй воду, вмивала та мила її. Вони мешкали разом як родичі і у свідка склалось враження, що це одна сім»я. В будинку було два входи, але з частини будинку ОСОБА_1 до ОСОБА_3 можна було зручніше проходити через внутрішньо кімнатні двері. ОСОБА_1 поховала ОСОБА_3, робила поминальний обід. Після смерті ОСОБА_3 забрали в морг, шукали родичів, яких не було виявлено.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 дала показання про те, що вона є подругою ОСОБА_1, знає її з 2006 року. Свідок добре знає цю сім»ю. Спочатку вона вважала ОСОБА_3 сестрою ОСОБА_1 В ОСОБА_8 не було ванної кімнати, тому вона купалась у ОСОБА_1 Позивач матеріально і морально допомагала ОСОБА_3, піклувалась про неї як про сестру. Позивач з ОСОБА_3 жили разом з 2006 року, свідок про це стверджує, тому що часто, майже через день бувала у них вдома. Позивач влаштовувала ОСОБА_3 у лікарню, свята вони проводили разом. ОСОБА_1 готувала їсти, прибирала в кімнаті ОСОБА_3, прала білизну, мила її, тому що у ОСОБА_3 не було ванної кімнати та туалету. Позивач допомагала ОСОБА_3 коштами і в сплаті за природний газ на опалення. Частину пенсії ОСОБА_3 давала на церкву, а рештою розпоряджалась сама для купівлі ліків і сплати комунальних послуг. ОСОБА_3 не могла сама себе обійти, не могла приготувати їжу, прати білизну, тому що у неї було хворе серце, їй було важко пересуватись у зв»язку з хворобою ніг, у неї був слабкий зір. Останніх 10 років до її смерті ОСОБА_3 опікувалась ОСОБА_1 Будинок був на два входи, але всередині були двері, які з»єднували помешкання позивача і ОСОБА_3 Свідок в компанії позивача і ОСОБА_3 не раз чула про те, що вона бажала заповісти своє майно на користь ОСОБА_1 Похованням ОСОБА_3 і організацією поминальних обідів займалась позивач. Заслухавши пояснення позивача та її представника, пояснення представника відповідача, показання свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини з наступних підстав.

27 квітня 2017 року померла ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія І-АМ №373939, виданим ОСОБА_2 міським відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області 11.05.2017 року.

Згідно з паспортом ОСОБА_3 народилась 12.11.1947 р., зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 починаючи з 27.10.1972 року (колишня назва вулиці «12 Грудня»).

Згідно з паспортом ОСОБА_1 народилася 24.09.1946 р., зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 (колишня назва вулиці «12 Грудня»), буд.10, починаючи з 2006 року, а з 2016р. перереєстровано її місце проживання в зв’язку із зміною назви вулиці на «Ігоря Костецького».

Згідно з постановою №341/02-31 про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.11.2017 року приватним нотаріусом ОСОБА_2 міського нотаріального округу ОСОБА_9 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з мотивів неподання спадкоємцем документів, що підтверджують родинні відносини між спадкоємцем та померлою з посиланням на ст. 46, п.2 ч.1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат».

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть від 11.05.2017 року, виданим ОСОБА_2 обласним бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_3 померла 27.04.2017 року, місце смерті: АДРЕСА_2; причина смерті : гостра серцева недостатність, хронічна ішемічна хвороба серця. В період від дня смерті до поховання перебувала в морзі.

Відповідно до свідоцтва про поховання ОСОБА_3 була похована 15.05.2017 року на кладовищі «Лука-Мелешківська».

Згідно з рахунком-замовленням та прейскуранту позивач здійснила витрати на організацію поховання та поминки.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25.05.2005 року, посвідченого державним нотаріусом Другої вінницької державної нотаріальної контори ОСОБА_10, ОСОБА_3, прож. ІНФОРМАЦІЯ_5, отримала у спадщину 19/50 часток житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд №10, що знаходиться по вулиці 12 Грудня (нова назва вулиці «Ігоря Костецького») м. Вінниці. Це свідоцтво зареєстровано в КП «ВООБТІ» 14.06.2005 року, книга №53, за реєстровим №14927.

Згідно з свідоцтвом про право власності від 23.03.2015 року, виданим Реєстраційною службою ОСОБА_2 міського управління юстиції Вінницької області, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, кадастровий номер №0510100000:03:022:0265, площею 0,0097 га, за адресою: м. Вінниця, вул. 12 Грудня, 10.

Згідно з технічним паспортом на будинок №10 по вул. 12 Грудня, м. Вінниці, виданим 14.08.2013 року КП «ВООБТІ», власниками зазначеного будинку є: ОСОБА_3 – 19/50 часток ; ОСОБА_1 – 4/25 частки; ОСОБА_11 – 23/50 частки.

Відповідно до рішення постійно діючого третейського суду від 10.03.2006 року справа №12/09.02, яке зареєстровано в КП «ВООБТІ» 13.03.2006 року книга №166 додаткова, №14927, ОСОБА_1 є власником 4/25 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами №10 по вул. 12 Грудня в м. Вінниці.

Відповідно до Договору про поділ земельної ділянки від 28.04.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_2 міського нотаріального округу ОСОБА_12, реєстровий №1335, земельну ділянку №0510100000:03:022:0265 загальною площею 0,0450 га. поділено між співвласниками: ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_11. ОСОБА_3 виділено площу земельної ділянки в розмірі 0,0097 га.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до якої входять вищевказані земельна ділянка і частина будинку.

Відповідно до довідки квартального комітету «Димитрівський» від 08.11.2017 року №1240 ОСОБА_1 дійсно проживала в будинку за адресою: м. Вінниця, вул. І.Костецького, 10, в якому є три власники. Гр. ОСОБА_3, яка померла 27.04.2017 року, теж проживала в одній із часток будинковолодіння за адресою: вул. І.Костецького, 10.

Відповідно до матеріалів спадкової справи №102/2017 до майна померлої 27.04.2017 р. ОСОБА_3, з заявою про прийняття спадщини в строк передбачений законом звернулась лише ОСОБА_1, інших спадкоємців не встановлено.

Згідно з матеріалів інвентаризаційної справи №15176 на будинковолодіння за адресою: м. Вінниця, вул. І.Костецького (колишня «12 Грудня»), 10 вбачається що в цьому будинку є три власники: ОСОБА_3 - 19/50 часток; ОСОБА_1 – 4/25 частки; ОСОБА_11 – 23/50 часток.

Відповідно до ч.4 ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом 6 місяців з часу відкриття спадщини він не заявив про неї відмову. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Положеннями ч.2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи. які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно частин 1-3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Сторонами по справі у відповідності до ч. 4 ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Крім того, будь-які інші докази, ніж ті, що були надані позивачем разом із позовом, до суду сторонами по справі подані не були. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.

Кожна із сторін в справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

В ухвалі суду від 20.06.2018 р. було роз’яснено сторонам строки надання суду доказів по справі.

Тобто, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

В цій справі суд позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Відповідно до частин 2 і 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 2, п. 4, п. 6, п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов’язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем

однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те. що сім'ю складають особи. які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавием однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.

Наявність у позивача оригіналів письмових доказів, наданих до позовної заяви : свідоцтва про смерть ОСОБА_3, лікарського свідоцтва про смерть, свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25.05.2005 р. доводять факт проживання однією сім»єю позивача разом із спадкодавцем ОСОБА_3

Письмові докази в справі узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 Всі вони вказали на те, що ОСОБА_1 проживала однією сім»єю з ОСОБА_3 з квітня 2006 р. і до дня її смерті 27.04.2017 р. Про те, що це були сімейні відносини, а не дружні чи добросусідські, слідує з показань свідків, адже ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мешкали в одному жилому приміщенні, квартири 1 та 2 були об»єднані, влаштований між ними прохід всередині будинку, в частині, належній ОСОБА_3 не було водогону, ванної кімнати та туалету, і цими зручностями вона щодня користуалась, проходячи зі своєї кімнати в частину будинку, належну ОСОБА_1 Два окремих входи в квартири №1 та №2 були облаштовані ще до вселення в квітні 2006 р. ОСОБА_1 в будинок і необхідності їх замуровувати не виникало. Спільність побуту доведено показаннями свідків. Так, ОСОБА_1 щодня готувала їжу для себе та ОСОБА_3, прибирала помешкання, прала білизну, ОСОБА_3 вільно користувалась ванною та туалетом в частині будинку ОСОБА_1, і в будні, і в свята вони разом харчувалися їжею, що готувала позивач, мали спільний бюджет, гроші витрачали на купівлю продуктів харчування, товарів повсякденного вжитку, ліки, сплату комунальних послуг. Наявність сімейних відносин підтверджується і тим, що ОСОБА_3 при свідках висловлювала вдячність ОСОБА_1 за її матеріальну і моральну підтримку і казала про намір залишити спадкове майно на користь ОСОБА_1

Відповідно між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виникали права та обов»язки. ОСОБА_1 виконувала свій обов»язок щодо належного догляду та утримання ОСОБА_3, якій через соматичні захворювання і усталений спосіб життя важко було готувати їжу, виходити в місто купувати продукти, ліки, відвідувати лікарів, сплачувати комунальні послуги. Обов»язок же ОСОБА_3 полягав у наданні коштів у незначному розмірі з отриманої пенсії на сімейні потреби. Але більшість матеріальних витрат сім»ї фінансувала ОСОБА_1 Вона і виконала обов»язок поховати ОСОБА_3 і за християнськими звичаями влаштувала поминальні обіди.

Натомість представник відповідача ОСОБА_2 міської ради на виконання п.1 ч. 5 ст. 178 ЦПК України до відзиву на позов не подав докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Суд, заслухавши учасників справи, показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, дослідивши письмові пояснення, викладені сторонами у позовній заяві та відзиві на позов, та оцінивши відповідно до ст. 89 ЦПК України належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Встановлення факту про те, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації : м. Вінниця, вул. І.Костецького, 10, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, проживала однією сім»єю зі спадкодавцем ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла 27.04.2017 р., а саме з квітня 2006 року по 27.04.2017 р. за адресою : м. Вінниця, вул. І.Костецького, 10, має значення для належного оформлення права на спадщину та одержання свідоцтва про право на спадщину за законом.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 29, 1216, 1217, 1221, 1264 ч. 4 ЦК України, ст. 3 СК України, ст.ст. 4, 76-81, 89, 141, 263-265, 315 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації : м. Вінниця, вул. І.Костецького, 10, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, проживала однією сім»єю зі спадкодавцем ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла 27.04.2017 р., а саме з квітня 2006 року по 27.04.2017 р. за адресою : м. Вінниця, вул. І.Костецького, 10.

Судовий збір залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20.11.2018 р.

Суддя