Рішення № 77994861, 15.11.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 листопада 2018 року № 826/7126/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку №550/26-52-13-02-38 від 07.04.2017 року, -

ВСТАНОВИВ:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання незаконною документальної позапланової перевірки позивача з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, визнання протиправним та скасування рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку №550/26-52-13-02-38 від 07.04.2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неправомірно прийнято рішення №550/26-52-13-02-38 від 07.04.2017 про виключення позивача з реєстру платників податків єдиного податку, оскільки останнє прийняте внаслідок невірної оцінки господарської діяльності позивача та неврахування її специфіки, а також, внаслідок неправильного тлумачення і застосування норм законодавства України.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позовні заяву, в яких зазначив про те, що при прийнятті спірного рішення відповідач діяв у межах та у спосіб, передбачених чинним законодавством, а враховуючи, що при проведенні перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування, спірне рішення є законним та обґрунтованим, відтак просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на дату постановлення ухвали) суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, які набрали чинності 15 грудня 2017 року.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Приписами пункту 10 частини 1 Перехідних положень КАС України встановлено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Позивач 31.05.1994 зареєстрований як фізична особа-підприємець Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією та взятий на податковий облік в органах державної податкової служби, з 01.07.2013 по 30.09.2015 здійснював підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (2 група - 20% до розмірі мінімальної заробітної плати).

Судом встановлено, що рішенням Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві №550/26-52-13-02-38 від 07.04.2017 про виключення з реєстру платників єдиного податку фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 виключено з реєстру платників єдиного податку.

Підставою для висновку про порушення позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування слугував висновок відповідача, викладений в акті перевірки, про здійснення позивачем діяльності щодо здачі в оренду електронного обладнання-цифрових портів (код виду економічної діяльності 77.39), що було частиною цифрової мережі, орендованої у її власників, яка на думку податкового органу є ліцензійною діяльністю та позбавляє позивача права перебувати на спрощеній системі оподаткування.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, на виконання ухвали Шевченківського районного суду м.Києва від 26.08.2016 справа №7611/30059/16-к, та відповідно до наказу №694 від 28.10.2016 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки", виданого ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м.Києві, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, а також єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 22.08.2016, за результатами якої складено акт №10668/26-52-13-06/310821738 від 21.11.2016.

За результатами перевірки позивача встановлено наступні порушення:

1. пп.44.1, пп.44.3 ст.44, п.85.2 «абз.1» п.85.8 ст.85 Податкового кодексу України від 02.12.2010 2755-VI із змінами та доповненнями, в частині надання на перевірку документів, які пов'язані з веденням підприємницької діяльності за період, що перевірявся, не в повному обсязі.

2. п. 291.4 ст. 291, п. 291.5 ст. 291, п.293.4 ст.293, п.п.298.2.3 п.298.2 ст.298, Податкового кодексу України від 02.12.2010р. 2755-VI із змінами та доповненнями, в частині порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування, у зв'язку з чим реєстрація платника єдиного податку підлягає анулюванню з 01.10.2013р., а також в частині не застосування ставки єдиного податку у розмірі 15% до доходу, отриманого від надання послуг за 3 квартал 2013р., в результаті чого донараховано єдиного податку за 3 квартал 2013р. в сумі 39846,00грн.

3. п.167.1 ст.167, п.177.2 ст.177 p.IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в частині заниження оподаткованого (чистого) доходу у періоді, що перевірявся: за 2013р. в розмірі 379893,15грн., за 2004р. в розмірі 437192,20грн., за 2015р. в розмірі 552887,44грн., в результаті чого не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2013р. в сумі 63893,64грн., за 2014р. в сумі 71399,47грн., за 2015р. в сумі 105096,49грн.

4. пп.49.18.5 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу Україні від 02.12.2010р. №2755-VI зі змінами та доповненнями, в частині не подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014р. до ДПІ у Деснянському р-ні ГУ ДФС у м.Києві

5. п. 16.1 підрозд. 10 розд. XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року 2755-VІ зі змінами та доповненнями, в результаті чого не сплачено до бюджету військового збору у розмірі 8293,31грн. за 2015р.

6. п.187.1. ст. 187, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. 2755-VI із змінами та доповненнями, в частині заниження податкових зобов'язань з ПДВ, а також заниженої чистої суми зобов'язань з ПДВ, що підлягає до сплати в бюджет в періоді, що перевірявся з 01.01.2014р. по 30.09.2015р. на загальну суму 198018,00 грн. та не перерахування зазначеної суми ПДВ до бюджету, в тому числі по періодах: січень 2014р. - 23719,00грн., лютий 2014р. - 19088,00грн., березень 2014р. - 9467,00грн., квітень 2014р. - 3765грн., травень 2014р. - 20,00грн., червень 2014р. - 2103,00грн., липень 1897,00грн., серпень 2014р. - 1914,00грн., вересень 2014р. - 1901,00грн., жовтень 2014р. - 1946,00грн., листопад 2014р. - 6799грн., грудень 2014р. - 14821грн., січень 2015 - 14215грн., лютий 2015р. - 13595,00грн., березень 2015р. - 15397,00грн., квітень 2015р. - 13471грн., травень 2015р. - 12485,00грн., червень 2015р. - 14021,00грн., липень 2015р. - 3527грн., серпень 2015р. - 13080грн., вересень 2015р. - 787грн.

7. п.181.1 ст. 181, п.183.4 ст.183 p.V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ із змінами та доповненнями, в частині не реєстрації платником податку на додану вартість в періоді 1-10 січня 2014 року.

8. пп.4 п.2 ст.6 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями, п.3.2. р.ІІІ Наказу Міндоходів України від 09.09.2013р. №454, зареєстрованого в Мін'юсті України 20.09.2013р. за №1628/24160 «Про затвердженого Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в частині не подання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (дод.5 з таб.1) за 2014р. до ДПІ у Деснянському р-ні ГУ ДФС у м.Києві.

9. ст.9 Закону України від 08 липня 2010 року №2664-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами та та доповненнями, в результаті чого підлягає нарахуванню до бюджету ЄСВ за період, що перевірявся з 01.10.2013р. по 31.12.2013р. в сумі 20717,28грн., за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. - 86219,76грн. та з 01.01.2015р. по 30.09.2015р. - 65608,66грн.

10. п.8 ст.7 Закон України від 02.03.2015р. №222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» із змінами та доповненнями, в частині здійснення діяльності у сфері телекомунікацій без придбання відповідної ліцензії (на перевірку не надана).

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято рішення №550/26-52-13-02-38 про виключення ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку.

Вважаючи вказане рішення протиправним та такими, що підлягає скасуванню, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між учасниками спору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, функції та правові основи діяльності органів державної податкової служби є Податковий кодекс України.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлюються нормами глави І розділу XIV Податкового кодексу України "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності".

Статтею 291 Податкового кодексу України, встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (пункт 291.2).

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (п.291.3).

Не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп, за вимогами пп. 291.5.1 п. 291.5, суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють, зокрема, діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності) та зв'язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню).

Відповідно до підпункту п'ятого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

У той же час, пунктом 299.10 статті 299 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

- подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

- припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

- у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугувало порушення позивачем підпункту п'ятого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, яким передбачено, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Відповідно до пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов'язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.

В акті перевірки відповідач стверджує, що у зв'язку з порушенням позивачем вищезазначених норм законодавства, а саме норм, що регулюють здійснення господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, останнім неправомірно застосовувалась спрощена система оподаткування з 01.10.2013.

Досліджуючи наявні матеріали справи, судом встановлено, що позивач за період здійснення своєї господарської діяльності, відповідно до КВЕД 77.39, надавав в оренду електронне обладнання. Для здійснення цієї господарської діяльності позивач орендував цифрову мережу.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності:

- діяльність у сфері телекомунікацій з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про телекомунікації", надання послуг у галузі криптографічного захисту інформації (крім послуг електронного цифрового підпису) та технічного захисту інформації, за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 та ч.7 ст.42 Закону України "Про телекомунікації", діяльність у сфері телекомунікацій здійснюється за умови включення до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, а у визначених законом випадках також за наявності відповідних ліцензій та/або дозволів.

Ліцензуванню підлягають такі види діяльності у сфері телекомунікацій:

1) надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку:

місцевого;

міжміського;

міжнародного;

2) надання послуг фіксованого телефонного зв'язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв'язку:

місцевого;

міжміського;

міжнародного;

3) надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку;

4) надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.

Отже, ч.7 ст.42 Закону України "Про телекомунікації" визначений вичерпний перелік видів діяльності у сфері телекомунікацій, які підлягають ліцензуванню.

Вид діяльності з надання в оренду електронного обладнання не входить до переліку видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, визначеному частиною сьомою статті 42 Закону України «Про телекомунікації», необхідність отримання ліцензії на вказаний вид діяльності відсутня.

Орендована позивачем цифрова мережа обслуговувалась іншим суб'єктом підприємницької діяльності, а саме - ТОВ "Контент Делівері Нетворк", який має відповідні ліцензії для здійснення такої діяльності, що підтверджується наявним в матеріалах справи договором №3914/КДН від 15.11.2014.

З огляду на встановлені у справі обставини, відповідачем безпідставно виключено позивача з реєстру платників єдиного податку, а відтак рішення відповідача від 07.04.2017 № 550/26-52-13-02-38 підлягає скасуванню.

Стосовно вимоги позивача про визнання протиправною позапланової документальної перевірки, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підстави для проведення документальної позапланової перевірки визначені в пункті 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Порядок та особливості проведення документальної невиїзної перевірки визначені у статті 79 Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

За правилами пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

При цьому, відповідно до пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України щодо пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом України в постанові від 27.01.2015 у справі №21-425а14.

З матеріалів справи вбачається, що документальна позапланова невиїзна перевірка позивача проведена з відома фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 Строк її проведення з 08.11.2016 по 14.11.2016.

Водночас, позивачем наказ про проведення перевірки №690 від 28.10.2018 не оскаржувався, крім того з матеріалів позовної заяви та доводів позивача не вбачається з яких саме підстав, позивач не погоджується з проведенням відповідачем документальна позапланова невиїзна перевірка позивача.

Крім того, у відповідності до вимог пункту 3 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.

Відтак, задоволення вимог про визнання протиправною позапланової документальної перевірки позивача. не призведе до відновлення порушених прав останнього.

Отже, в зазначеній частині, заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої - другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також доводи сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 1600,00 грн.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39466328, адреса: Київ, вул.Закревського, 41) про виключення з реєстру платників єдиного податку №550/26-52-13-02-38 від 07.04.2017 року

У задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання незаконною документальної позапланової перевірки позивача з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок.

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1).

Відповідач: Державна податкова інспекція у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39466328, адреса: Київ, вул.Закревського, 41).

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його підписання за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов