Ухвала суду № 77994537, 20.11.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.uа, код 34390710

У Х В А Л А

20.11.2018 року № 2040/7473/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чудних С.О., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника відповідача та клопотання представника Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про закриття провадження по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, треті особи - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", ОСОБА_2 про зняття арешту та заборони відчуження майна,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд зняти арешт та заборону відчуження квартири АДРЕСА_1, які накладені постановою від 18.09.2012 головного державного виконавця Ленінського відділу ДВС Харківського міського управління юстиції Близнюкова Ю.В. у виконавчому провадженні № 34342920, реєстраційний номер обтяження: 13010562.

20 листопада 2018 року позивачем подано заяву, відповідно до якої він просив суд, не змінюючи предмету та підстав позову, прийняти уточнення позовних вимог, а саме: зобов'язати Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області зняти арешт та заборону відчуження квартири АДРЕСА_1, які накладені постановою від 18.09.2012 головного державного виконавця Ленінського відділу ДВС Харківського міського управління юстиції Близнюкова Ю.В. у виконавчому провадженні № 34342920, реєстраційний номер обтяження: 13010562.

Враховуючи, що вказані уточнення не змінюють предмет та підстави позову, суд вважає за необхідне прийняти заяву позивача до розгляду.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 18.09.2012 державним виконавцем накладено арешт та оголошена заборона відчуження квартири АДРЕСА_2. Підставою для накладення арешту став виконавчий напис № 1274, виданий 08.11.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_4 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на користь ПАТ "Дельта-Банк". Позивач не погоджується із вказаними діями відповідача, оскільки відповідно до договору купівлі-продажу від 25.02.2011 власником квартири є ОСОБА_1.

17 жовтня 2018 року представником Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області подано до суду клопотання про закриття провадження по справі, в обґрунтування якого зазначено, що дана справа не підсудна адміністративному суду, оскільки відповідно до статті 30 ЦПК України встановлена виключна підсудність даної категорії справ.

Також, 19 листопада 2018 року від представника Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" надійшло клопотання про закриття провадження у даній справі, у зв'язку із тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Так, третя особа не погоджується із висновками Ленінського районного суду м. Харкова, викладеними в ухвалі від 07.08.2018 про відмову у відкритті провадження та вважає, що вказаний спір є приватно-правовим.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представники третіх осіб в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши подані клопотання та матеріали справи, дійшов наступного висновку.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З поділу системи судів загальної юрисдикції за принципом спеціалізації пов'язане поняття цивільної юрисдикції, під якою розуміється компетенція суду щодо вирішення справ у порядку цивільного судочинства.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Відповідно до частини 1 статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму; 3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті; 5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Згідно частини 2 статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

Відповідно до статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

З наведеного вбачається, що місцевим загальним судам як адміністративним судам предметно підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених саме місцевим загальним судом як адміністративним судом у справах, визначених пунктами 1-3 частини 1 статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У статті 3 вказаного Закону передбачено перелік рішень, що підлягають примусовому виконанню на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Тобто, примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами у передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й рішення інших органів.

Відповідно до частини 2 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Суд зазначає, що із адміністративного позову ОСОБА_1 вбачається, що фактично він оскаржує дії Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області під час винесення постанови від 18.09.2012 про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 за виконавчим написом нотаріуса № 1274.

Позивач не є ні стороною, ні учасником виконавчого провадження.

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що за предметною підсудністю розгляд даної справи належить до компетенції адміністративного суду.

Крім того, суд вважає необґрунтованим посилання представника відповідача на статтю 30 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якої позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини, оскільки вказана стаття визначає територіальну підсудність справ, а в даному випадку не ставиться під сумнів питання територіальної підсудності.

Посилання третьої особи на статтю 60 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до якої, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту є необґрунтованим, оскільки в даному випадку не ставиться питання про визнання права власності.

Також, посилання третьої особи на те, що вона не погоджується із висновками Ленінського районного суду м. Харкова, викладеними в ухвалі від 07.08.2018 про відмову у відкритті провадження та вважає, що вказаний спір є приватно-правовим, оскільки вказана ухвала набрала чинності, не оскаржувалась та суд дійшов висновку, що за предметною підсудністю справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для закриття провадження у даній справі, у зв'язку із чим клопотання представника відповідача та Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про закриття провадження по даній справі не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 238, 239, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви клопотання представника відповідача та клопотання представника Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про закриття провадження по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, треті особи - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", ОСОБА_2 про зняття арешту та заборони відчуження майна - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.О.Чудних