Рішення № 77992294, 13.11.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/8044/17

пр.№ 2/464/552/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.11.2018 року

Сихівський районий суд м. Львова

в складі: головуючої-судді ОСОБА_1

секретар судових засідань ОСОБА_2

з участі представника позивача ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4

розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_4 на користь позивача заборгованість за спожиту теплову енергію за період з 01.02.2014 року по 30.09.2015 року основну суму боргу — 12 253,88 грн., 3% річних — 297,67 грн., інфляційні втрати — 3202,24 грн., пеня - 225,91 грн. та судові витрати. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 01.10.2011 року між Львівським міським комунальним підприємством “Львівтеплоенерго” та ОСОБА_4 було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1034/Г. Відповідно до умов вказаного договору ЛМКП “Львівтеплоенерго” зобов'язувалося постачати теплову енергію в гарячій воді до приміщення, розташованого за адресою: м. Львів, вул. Тиверська, 3/10а, що належить відповідачу, а останній зобов'язувався її отримувати та оплачувати за встановленими тарифами на умовах і в терміни, передбачені договором, своєчасно та в повному обсязі. Однак, Відповідач свої договірні зобов'язання не виконує, відтак, за період з 01.02.2014 року по 30.09.2015 року заборгованість складає 12 253,88 грн. Також, зазначає, що відповідно до ст. 625 ЦК України та пункту 7.2.3 Договору за прострочення зобов'язання Відповідачу нараховано 3% річних в розмірі 297,67 грн., інфляційні втрати — 3202,24 грн. та 225,91 грн. - пені. Враховуючи викладене, просить позов задовольнити та стягнути з Відповідача загальну суму заборгованості за договором постачання теплової енергії в гарячій воді в розмірі 15 979,70 грн.

Відповідач проти позовної заяви Приватного підприємства ЛМКП “Львівтеплоенерго” заперечив. У відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідно до укладеного між сторонами договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1034/Г від 01.10.2010 року позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачу (споживачу) теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче постачання в потрібних йому обсягах. Вказав, що відповідно до пункту 10.1 договору № 1034/Г цей договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2012 року. Згідно з п. 10.4 Договору № 1034/Г, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо не менше ніж за шістдесят календарних днів до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. На виконання вказаного пункту договору, ним 20.09.2012 року було направлено позивачу рекомендованим листом повідомлення про припинення договору № 1034/Г з 01.10.2013 року, тобто більше, як за 60 календарних днів, а тому, договір № 1034/Г від 10.10.2010 року припинив свою дію з 01.10.2013 року. ОСОБА_2 цього, зазначив, що всупереч пункту 1 Договору № 1034/Г позивач зобов'язувався постачати відповідачу теплову енергію у потрібних йому обсягах, однак, теплова енергію нараховувалася позивачем за завищеними показниками, які не відповідають потребам відповідача. Вказане обґрунтовує розрахунком-обгрунтуванням споживання теплової енергії нежитлових приміщень художньої майстерні (квартира 10) на вул.Тиверській, 3 у м. Львові, який виготовлений на замовлення відповідача експертною організацією ПП “Арк-Проект”. Згідно з вказаним висновком, необхідний обсяг споживання гарячої води для приміщень відповідача складає 5,4 м.куб., в той же час, згідно з договором № 1034/Г обсяги постачання теплової енергії складають 15,7 м.куб. ОСОБА_2 цього, зазначає, що, оскільки позивачем подано позов 07.12.2017 року, то за період з 01.02.2014 року по 06.12.2014 року ним пропущено строк позовної давності. Просить в позові відмовити.

У відповіді на відзив відповідача, позивач зазначив, що повідомлення відповідача про припинення дії договору № 1034/Г з 01.10.2013 року направлене позивачу менше ніж за 60 календарних днів до закінчення терміну договору, а відтак, він пролонгований на кожний наступний рік правомірно. Щодо розрахунку-обгрунтування розробленого ПП “Арт-проект”, зазначив, що дане підприємство не є експертною організацією. Про те, вказав, що розроблений даним підприємством опитувальний лист та розрахунок-обгрунтування дійсно мають значення і може братися до уваги позивачем при проведенні розрахунків за спожиту теплову енергію та гаряче водопостачання, проте, дана документація повинна була б бути поданою відповідачем позивачу і на підставі того між сторонами був би укладений новий договір із врахуванням зазначених змін в споживанні теплоенергії. Щодо строку позовної давності та такий не пропущено, оскільки 09.10.2015 року ЛМКП “Львівтеплоенерго” звернулося із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості за договором до Франківського районного суду м.Львова. 18.04.2016 року судовий наказ був скасований судом. 02.12.2016 року позивач звернувся до Франківського районного суду м. Львова із позовною заявою про стягнення коштів. Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 11.01.2017 року позовну заяву повернуто ЛМКП “Львівтеплоенерго”, а 07.12.2017 року позивач звернувся до Сихівського суду м. Львова з даним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, дав пояснення аналогічні його змісту та змісту відповіді на відзив, просить позов задоволити.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, дав пояснення аналогічні змісту відзиву на позов, просить відмовити у задоволенні позову .

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, з'ясувавши фактичні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, 01.10.2011 року між ЛМКП “Львівтеплоенерго” та ОСОБА_4 було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1034/Г. Відповідно до умов вказаного договору теплопостачальна організація (позивач) бере на себе зобов'язання постачати спожиту теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах в приміщенні, що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Тиверська, 3/10а та належить відповідачу, а споживач (відповідач) зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Відповідно до пункту 10.1 договору № 1034/Г цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2012 року. Згідно з пунктом 10.4 договору № 1034/Г договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо не менше ніж за шістдесят календарних днів до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Враховуючи те, що в термін не менше шістдесяти днів до 01.10.2012р. жодна із сторін не подала заяви про припинення договору дія такого була пролонгована на наступний рік тобто до 01.10.2013р.

Разом із тим, із матеріалів справи вбачається, що 20.09.2012 року відповідач рекомендованим листом направив на адресу позивача заяву про припинення дії договору № 1034/Г, зазначивши при цьому про припинення дії договору № 1034/Г з 01.10.2013 року, у зв'язку із неналежним наданням останнім послуг з теплопостачання та здійснення завищених нарахувань з теплопостачання за договором. Відтак, судом встановлено, що відповідач більше як за шістдесят днів до закінчення дії договору повідомив позивача про припинення такого договору.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Судом встановлено, що підставою позовних вимог позивача про стягнення коштів з відповідача є договір від 01.10.2011 року № 1034/Г. У відповідності до ст. 598 ЦК України, пунктом 10.4 Договору сторони визначили підстави його припинення, а саме: письмове повідомлення не менше як за шістдесят календарних днів до закінчення строку його дії однією із сторін іншій.

Враховуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку, що договір від 01.10.2011 року № 1034/Г, укладений між позивачем та відповідачем припинив свою дію з 01.10.2013 року, оскільки, відповідно до п.10.4 вказаного договору, відповідач більше як за 60 календарних днів (20.09.2012 року) направив позивачу заяву про припинення договору з 01.10.2013 року.

З огляду на те, що предметом позову є стягнення коштів з відповідача на користь позивача за період з 01.02.2014 року по 30.09.2015 року на підставі договору від 01.10.2011 року № 1034/Г, який припинив свою дію 01.10.2013 року підстави для задоволення даного позову відсутні.

При цьому, судом враховано, що інших підстав для стягнення коштів з відповідача за період з 01.02.2014 року по 30.09.2015 року позивачем не наведено, а відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Покликання представника позивача на те, що відповідачем недотримано строку повідомлення про припинення договору № 1034/Г не грунтуються на фактичних обставинах справи, оскільки, відповідач повідомив позивача про припинення договору не з 01.10.2012 року, а з 01.10.2013 року, що відповідає вимогам пункту 10.4 договору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 81, 263, 265 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

в задоволенні позову Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” (м. Львів, вул. Д.Апостола, 1, ЄДРПОУ 05506460) до ОСОБА_4 (м. Львів, вул. Тиверська, 3/10 “а”, РНОКПП НОМЕР_1) про стягнення заборгованості за договором — відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м.Львова протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 16.11.2018 року.

Головуюча: