Ухвала суду № 77991292, 21.08.2018, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/1234/17

Ухвала

Іменем України

"21" серпня 2018 р. Калинівський районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Павленко І.В.

при секретарі Жовті С.В.

за участю:

прокурора Калинівської місцевої

прокуратури Вінницької області ОСОБА_1

обвинувачених: ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4

захисників: ОСОБА_5 ОСОБА_6

захисника потерпілого ОСОБА_7 ,

розглянувши в місті Калинівка у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020160000007 від 04.01.2017 року відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, раніше не судимого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4

по факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України;

неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_7, не працюючого, раніше не судимого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8

по факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України;

неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_10, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_7, не працюючого, раніше не судимого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_11,

по факту вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч.1 ст. 122 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Калинівського районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_2, ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч.1 ст. 122 КК України.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження 06.01.2017 року відносно ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 слідчим суддею Калинівського районного суду Вінницької області обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з 06.01.2017 року по 06.03.2017 року.

Ухвалами Калинівського районного суду Вінницької області від 02.03.2017 року, 03.04.2017 року, 28.04.2017 року, 21.06.2017 року, 15.08.2017 року, 12.10.2017 року, 05.12.2017 року, 30.01.2018 року, 28.03.2018 року, 16.05.2018 року міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 продовжувалась.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 05.07.2018 року міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 продовжено до 02.09.2018 року включно.

В судовому засіданні прокурор Бондарук І.А. звернулася до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 строком на 60 днів без визначення застави, так як строк тримання під вартою обвинувачених закінчується 02.09.2018 року, кримінальне провадження ще не завершене, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились.

Захисник потерпілих – адвокат ОСОБА_8 клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтримала.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник – адвокат ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження йому строку тримання під вартою. Просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт цілодобово із застосуванням електронних засобів контролю.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою. Просив суд замінити запобіжний захід із тримання під вартою на домашній арешт цілодобово.

Обвинувачений ОСОБА_4, а також захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою. Просили суд, змінити міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 на більш м’яку, у виді домашнього арешту цілодобово.

Прокурор Бондарук І.А. та захисник потерпілих – адвокат ОСОБА_8 заперечували щодо зміни обвинуваченим запобіжного заходу на більш м’який.

Суд, заслухавши думку учасників судового процесу щодо заявленого прокурором клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 строку тримання під вартою, вважає необхідним його задовольнити, виходячи з наступного.

Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з’явилися ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Згідно п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків ; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Так, за змістом правової позиції, яка викладена у п. 50 Рішення ЄСПЛ «Шалімов проти України» від 04.04.2010 року, таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (див., серед інших, справу «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy) [ВП], заява № 26772/95, п. 153, ECHR 2000-IV).

Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою, відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України не може перевищувати шістдесяти днів.

Судом встановлено, що строк тримання ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, кожному зокрема, під вартою було продовжено по 02.09.2018 року включно.

При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно кожного з обвинувачених, суд виходить із наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 інкримінованих, кожним зокрема, злочинів та необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, зокрема, що обвинувачені можуть переховуватися від суду та схильні до вчинення нових злочинів. Крім того, в ході судового слідства допитано ряд свідків, досліджено документи та речові докази, допитано судово-медичного експерта, що зумовило необхідність призначення комісійної судово-медичної експертизи, судове слідство у кримінальному провадженні, наразі, не завершено, заявлені раніше ризики при обранні та продовженні обраних запобіжних заходів обвинуваченим не зменшились.

Також, при вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно кожного з обвинувачених, зокрема відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України судом враховуються такі обставини як вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання їх винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, у скоєнні яких, кожен зокрема, обвинувачується, що може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Європейського суду з прав людини згідно якої, ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчієв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

З огляду на викладене, підстави, за яких судом було застосовано до кожного з обвинувачених, зокрема, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та обставини, які при цьому враховувались не змінились, а ризики не зменшились.

При цьому, суд приходить до переконання, що наведені стороною захисту ОСОБА_6, ОСОБА_5 та кожним з обвинувачених підстави про зміну міри запобіжного заходу з утримання під вартою на більш м’яку не переважають встановлених судом ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та не гарантують в подальшому належної процесуальної поведінки обвинувачених.

Враховуюче вищевикладене, з метою забезпечення кожним з обвинувачених покладеним на нього процесуальних обов'язків, а також відсутність підстав для зміни та скасування запобіжного заходу, суд вважає необхідним продовжити раніше обраний кожному з обвинувачених запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строків, встановлених ст. 197 КПК України.

Керуючись ст. 331 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 строком на два місяці - задовольнити.

Продовжити дію обраного ОСОБА_2 під час досудового розслідування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з 21 серпня 2018 року по 19 жовтня 2018 року включно.

Продовжити дію обраного ОСОБА_3 під час досудового розслідування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з 21 серпня 2018 року по 19 жовтня 2018 року включно.

Продовжити дію обраного ОСОБА_4 під час досудового розслідування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з 21 серпня 2018 року по 19 жовтня 2018 року включно.

В задоволенні клопотання обвинувачених та їх захисників про зміну міри запобіжного заходу з утримання під вартою на більш м’яку - відмовити.

Копію ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 негайно вручити обвинуваченим після її проголошення та направити на виконання уповноваженій особі місяця їх ув’язнення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 23.08.2018 року.

СУДДЯ: