Ухвала суду № 77991262, 20.11.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5939/18

УХВАЛА

20 листопада 2018 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Соколенко О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Департаменту комунальної власності Одеської міськради про визнання дій неправомірними та визнання недійсними та скасування листів,-

В С Т А Н О В И В:

15 листопада 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Департаменту комунальної власності Одеської міськради (текст позовної заяви та зміст позовних вимог викладені на російській мові, в якій позивачі просять суд:

1) визнати дії відповідача неправомірними:

- в частині незаконного привласнення відповідачем ДКВ повноважень сесії ОМР, так як відповідач (замість рішення сесії ОМР) незаконно, підробленими, не врученими листами від 22.11.2010 року та від 30.05.2011 «розглянув, в порушення ст. 118 ЗКУ, дві заяви ОСОБА_2 від 04.11.2010 року та від 18.05.2011 «про бажання приватизувати свою земельну ділянку ...», подані ОСОБА_2 в порядку ст. 118-122 ЗКУ, замість розгляду цих заяв на сесії ОМР;

- в частині невручення ОСОБА_2 в терміни, встановлені ст.17, ст.20 Закону «Про звернення громадян» цих двох листів від 22.11.2010 року №01-27/А-34-1882-08 та від 30.05.2011 року № 01-26/А-34-460-08, які є анонімними, тому що не підписані живим підписом, не зареєстровані в журналі вихідної кореспонденції і видані не на бланку УЗР. Метою невручення цих листів було позбавлення права оскаржити їх в терміни, встановлені законом;

- в частині того, що в УЗР не вівся журнал вихідної кореспонденції, де повинні були бути зафіксовані ці два листи. Збіг номерів реєстрації в журналах УЗР вхідної та вихідної кореспонденції є доказом порушення вимог з діловодства, і викликає сумнів в достовірності цих 2-х листів;

- в частині того, що відповідач незаконно виготовив додаток №2 п.36 до рішення сесії ОМР від 30.06.2016 року, хоча ні мер, ні його заступник, ні департамент № 1 не давали ДКВ такого доручення, в порядку ст.ст.118-122 ЗКУ «підготувати проект рішення сесії ОМР на підставі заяви ОСОБА_2«Про бажання приватизувати земельну ділянку», тому що всі 4 заяви ОСОБА_2 до 30.06.2016 року були вже знищені. Ніякого доручення у відповідача - немає;

- в частині внесення в цей незаконно підготовлений додаток №2 п.36 неправдивих відомостей про те, що нібито «підставою для відмови сесії ОМР «дати ОСОБА_2 згоду на розробку проекту землевідведення» слугувала відсутність геопідоснови 1:500, в поданій в ОМР заяві ОСОБА_2:

а) тому, що всі чотири заяви ОСОБА_2 разом з доданими до них документами, вже були знищені відповідачем до 30.06.2016 року;

б) тому, що геопідоснова 1:500, зазначена в додатку до заяви ОСОБА_2 від 04.11.2010 року №01-27/А-34-1882, дійсно додавалася до заяви і ці помилкові твердження відповідача в додатку №2 «про відсутність геопідоснови 1:500» ніякими письмовими доказами не підтверджуються. Вони спростовуються відсутністю акту, складеного 04.11.2010 року на підставі інструкції з діловодства, підписаного 4-ма свідками і врученого ОСОБА_2, як доказ й для виправлення недоліків;

- в частині того, що відповідач, отримавши 04.11.2010 року заяву ОСОБА_2 №01-27/А-34-1882, адресовану Одеській міськраді незаконно не направив цю заяву «за належністю в Одеську міськраду» в порушення ст. 8 Закону «Про звернення громадян» і тому цю заяву ОСОБА_2 не було зареєстровано в ОМР, і тому не було розглянуто на сесії ОМР і було незаконно знищено ДКВ без розгляду на сесії ОМР в порушення ст.ст.118-122 ЗКУ;

ВИСНОВОК: всі 4 знищені заяви ОСОБА_2 «Про бажання отримати в приватну власність земельну ділянку» разом з доданими до них документами, не могли розглядатися відповідачем при підготовці додатку №2 п.36 щодо ОСОБА_2 і тому, відповідно, вони не могли розглядатися на сесії ОМР і сесія не могла виносити своє рішення за відсутності заяв та доданих до них документів;

- в частині, що ці підроблені листи від 22.11.2010 року та від 30.05.2011 року є невмотивованими, так як відповідач в цих листах не посилається на норми і статті закону, а необґрунтовано і невмотивовано вимагає «повторно надати документи, які вже були надані позивачкою, як додаток до заяви від 04.11.2010 року, так і додаток до заяви від 18.05.2011 року;

2) визнати два листи відповідача від 22.11.2010 року №01-27/А-34-1882-08 та від 30.05.2011 року №01-26/А-34-460-08 недійсними і скасувати їх, як такі, що не відповідають вимогам ст. 118-122 ЗКУ, так як відмова «дати згоду на приватизацію землі ОСОБА_2..» покладена ЗКУ тільки на сесію ОМР, яка зобов'язана була в порядку ст.ст. 118-122 ЗКУ в місячний термін винести мотивоване рішення. Сесія ОМР на відкритому засіданні не розглядала заяви 51 одесита з додатку №2, в т.ч. і п.36, що зафіксовано на відеозаписі засідання сесії в ОМР від 30.06.2016 року №892-УІІ.

Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником), відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними), немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши даний позов, суд вважає, що він не відповідає вимогам ст.ст.160, 161 КАС України.

Згідно з п.2 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Так, позивачі у якості відповідача у справі вказують Департамент комунальної власності Одеської міськради (код ЄДРПОУ 26302595).

В порушення п.2 ч.5 ст.160 КАС України, в позовній заяві не зазначено повне найменування відповідача у справі.

Отже, позивачу необхідно зазначити повне та вірне найменування відповідача у справі.

Згідно п.5 та п.8 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначається:

- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

- перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Однак, позивачами не зазначено щодо наявності у позивачів або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви.

Окрім того, ксерокопії доказів, які додані до позовної заяви жодним чином не засвідчені.

Таким чином, позивачу необхідно надати до суду вказану інформацію та надати до суду належним чином засвідчені копії доказів, які додані до позовної заяви, у разі наявності у позивача їх оригіналів.

Відповідно до ч.4 ст.161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Частиною 2 статті 79 КАС України визначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Так, у позовній заяві позивачі посилаються, зокрема, на те, що :

- …18.07.2018 року в архіві Департаменту комунальної власності позивачам вручили пакет документів, які були підставою для прийняття рішення сесією ОМР №892-УІІ від 30.06.2016 року, до якого входили:

1) заява ОСОБА_2 від 04.11.2010 року №01-27/А-34-1882, адресована до Одеської міськради;

2) лист УЗР від 22.11.2010 року (вих. №01-27/А-34-1882-08);

- …22.11.2015 року ці два (вищевказані) документи були знищені;

- …аналогічні дії відповідач здійснив відносно іншої заяви ОСОБА_2 від 18.05.2011 року №37-А-4218 «про бажання приватизувати свою земельну ділянку ...»;

- …відповідач надав лист від 30.05.2011 року №01-26/А-34-460-08 як відповідь на заяву від 18.05.2011 року №37-А-4218;

Однак, копій усіх вказаних документів до позовної заяви позивачем не додано.

При цьому суд зазначає, що в прохальній частині позовної заяви позивачами заявлено клопотання про витребування доказів, в якому зокрема, зазначається, що у позивачів наявні копії листів від 22.11.2010 року №01-27/А-34-1882-08 та від 30.05.2011 року №01-26/А-34-460-08.

Отже, в порушення вказаних норм позивачі не надали в повному обсязі доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та не зазначили про причини, з яких докази не можуть бути подані разом із позовною заявою.

Таким чином, позивачам необхідно надати до суду усі вищевказані судом докази, на які міститься посилання у позовній заяві.

Пунктом 8 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

При цьому, позивачі, звернувшись до суду з цим позовом, не зазначають на захист яких прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин позивача - ОСОБА_1 подано цей позов, зважаючи на те, що усі листи, заяви стосуються саме ОСОБА_2.

Таким чином, на виконання ухвали суду позивачу - ОСОБА_1 необхідно зазначити на захист яких його прав, свобод та інтересів подано цей позов.

Суддя зазначає, що згідно з ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначається, в тому числі, зміст позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з пп.2-4 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Так, позовними вимогами позивачів є, в тому числі, вимоги про визнання недійсними та скасування листів відповідача, що не узгоджується із приписами ч.1 ст.5 КАС України.

Згідно з п.п.2,3,4 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;

- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

Отже, індивідуальний акт можу бути визнаний судом лише протиправним та скасованим.

Окрім того, позивачі просять суд визнати дії відповідача неправомірними.

При цьому, в прохальній частині позовної заяви позивачем, серед вимог, наводяться обґрунтування позовної заяви.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно ч.1 ст.5 КАС України, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.

Отже, позовні вимоги (прохальна частина позовної заяви) мають бути сформульовані максимально чітко та конкретизовано, а «виводи», обґрунтування щодо неправомірності дій наводиться саме у змісті позовної заяви, та, додатково, не повинно міститись у позовних вимогах.

Також суддя зазначає, що приписами п.п.3,4 ч.1 ст.5 КАС України розмежовано поняття "дії" та "бездіяльність" суб'єктів владних повноважень.

В позовній заяві позивачі просять суд, зокрема, визнати неправомірними дії відповідача в частині:

- невручення ОСОБА_2 в терміни, встановлені ст.17, 20 Закону «Про звернення громадян» цих двох листів від 22.11.2010 року №01-27/А-34-1882-08 і від 30.05.2011 року №01-26/А-34-460-08,

- того, що в УЗР не вівся журнал вихідної кореспонденції, де повинні були бути зафіксовані ці два листи.

Суддя зазначає, що бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Отже, невиконання суб'єктом владних повноважень своїх повноважень, встановлених законодавством становить бездіяльність цього суб'єкта, а дії, вчинені ним під час здійснення управлінських функцій є діями суб'єкта владних повноважень у розумінні ст. 5 КАС України.

Таким чином позивачам необхідно привести позовні вимоги у відповідність до приписів ст.5 КАС України, надавши до суду відповідне уточнення (уточнену позовну заяву) (з копією для відповідача).

Також суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Зазначеною статтею визначаються строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням.

Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, як вбачається з даної статті, початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа: дізналася або повинна була дізнатися про порушення.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд:

1) визнати дії відповідача неправомірними, які стосуються: розгляду заяв ОСОБА_2 від 04.11.2010 року №01-27/А-34-1882 та від 18.05.2011 «про бажання приватизувати свою земельну ділянку» та прийнятих за їх розглядом двох листів від 22.11.2010 року №01-27/А-34-1882-08 та від 30.05.2011 року № 01-26/А-34-460-08; виготовлення додатку №2 п.36 до рішення сесії ОМР від 30.06.2016 року;

2) визнати два листи відповідача від 22.11.2010 року №01-27/А-34-1882-08 та від 30.05.2011 року №01-26/А-34-460-08 недійсними і скасувати їх.

В обґрунтування вимог у позові міститься посилання на порушення відповідачем Закону України «Про звернення громадян».

Зважаючи на те, що заяви позивача складені 22.11.2010 року та 30.05.2011 року, а рішення сесії ОМР прийнято 30.06.2016 року, позивачем, при зверненні до суду 15.11.2018 року пропущено шестимісячний строк звернення до суду.

Разом із позовною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Вказана заява обґрунтована тим, що 18.07.2018 року в архіві позивачам вручили ксерокопію заяв ОСОБА_2 від 04.11.2010 року і лист-відповідь на цю заяву від 22.11.2010 року та повідомили, що вказані два документи слугували підставою для прийняття додатку 2 п.36. рішення ОМР від 30.06.2016року №892-УІІ.

Як вказано у заяві про поновлення процесуальних строків, 02.10.2018 року позивачі отримали відзив ОМР по справі №1540/4070/18, до якого ОМР додано ксерокопії заяв ОСОБА_2 від 04.11.2010 року та від 18.05.2011 року, а також два листа-відповіді на ці заяви від 22.11.2010 року та №01-27/А-34-1882-08 і від 30.05.2011 року №01-26/А-34-460-08.

Як стверджують позивачі, з даного відзиву, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дізнались, що відповідач стверджує, що сесія ОМР прийняла своє рішення 30.06.2016 року вже на підставі заяв ОСОБА_2 від 04.11.2010 року та від 18.05.2011 року, та на підставі двох листів УЗР від 22.11.2010 року та від 30.05.2011 року.

Окрім цього, у заяві про поновлення процесуальних строків на подачу позову, позивачі зазначають, що шестимісячний строк на подачу даного позову обчислюється з моменту вручення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 даних листів-відповідей.

Зважаючи на вищевикладене та посилаючись на положення ст.ст.44, 47, 118-123 КАС України, позивачі просять суд вважати, що строк звернення до суду пропущений з поважних причин та просять поновити процесуальний строк для подачі позовної заяви.

Тобто, позивачі вважають, що строк звернення до суду ними не пропущений, та одночасно, просять суд вважати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити такий строк.

Суд зазначає, що з наданої до суду копії відзиву на позовну заяву по справі №1540/4070/18 вбачається, що у переліку додатків до нього є, зокрема, заява ОСОБА_2 від 04.11.2010 року №01-27/А-34-1882, заява ОСОБА_2 від 18.05.2011 року №37-а-4218, лист Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради від 30.05.2011 року №01-26/А-34-460-08 та лист Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради від 22.11.2010 року №01-27/А-34-1882-08.

При цьому, з копії вказаного відзиву не вбачається, що, як вказують позивачі, у ньому відповідач стверджує, що сесія ОМР прийняла своє рішення 30.06.2016 року вже на підставі заяв ОСОБА_2 від 04.11.2010 року та від 18.05.2011 року та на підставі двох листів УЗР від 22.11.2010 року та від 30.05.2011 року.

Суддя зазначає, що відповідно до абз.1 ст.20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Тобто, щонайменше у 2011 році (дата подання заяв - 04.11.2010 року та 18.05.2011 року) позивачам вже мало бути відомо про порушення їх прав в частині неотримання відповідей (листів), за розглядом вказаних заяв.

Отже, позивачі, подавши відповідні заяви від 04.11.2010 року та 18.05.2011 року, з 2011 року не виявили жодного інтересу щодо розгляду цих заяв та його наслідків.

Також, суддя зазначає, що рішення Одеської міської ради від 30.06.2018 року №892-VII разом із додатком опубліковане на сайті Одеської міської ради (http://omr.gov.ua/ru/acts/council/85737/) 19.07.2016 року.

Тобто, починаючи з 19.07.2016 року позивачі мали можливість дізнатись про вказане рішення, а отже і мали можливість дізнатись про порушення своїх прав щодо його прийняття, як стверджують позивачі, за результатами розгляду заяв ОСОБА_2 від 22.11.2010 року та 30.05.2011 року.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суддя зазначає, що інститут строків в судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

При цьому слід зазначити, що судом вбачаються підстави для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльності), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Разом з цим, суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Поважність причин пропуску строку звернення до суду суд оцінює у кожному конкретному випадку з метою визначення правових наслідків. Так, поважними причинами можуть бути визнані: захворювання, що перешкоджає звернутись до суду, відрядження, несвоєчасне отримання оскаржуваного рішення, тощо.

Як вбачається з викладеного, позивачі проявили байдужість до своїх прав в частині отримання результатів розгляду їх заяв та небажання дізнатися про наслідки розгляду заяв на протязі більш, ніж 6 років.

Тобто, суд вважає, що позивачі мали реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав ще у 2011 році.

З наведених позивачами у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою обставин та з матеріалів позовної заяви, суд не вбачає наявності поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Отже, суд вважає, що підстави поновлення строку звернення до суду, які вказані позивачем у заяві є неповажними, оскільки незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про їх порушення не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, суддя зазначає позивачам про необхідність протягом десяти днів з дня вручення ухвали надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших обґрунтованих підстав для поновлення строку звернення.

Окрім того, суддя зазначає, що відповідно до ст.15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про засади державної мовної політики", сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. Державною мовою України згідно зі ст. 10 Конституції України та ст. 6 Закону України "Про засади державної мовної політики" є українська мова.

В свою чергу, даний адміністративний позов викладений російською мовою.

Згідно ч. 1 ст.169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Виявлені недоліки мають бути усунені позивачем шляхом надання до суду (з копією для відповідача):

1) уточненої позовної заяви із:

- викладом позовних вимог у відповідності до ст.5 КАС України;

- зазначенням повного та вірного найменування відповідача по справі;

- зазначенням інформації про місцезнаходження оригіналів доказів, копії яких додані до позовної заяви;

- зазначенням на захист яких о прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 подано позов;

2) доказів, визначених судом;

3) заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших обґрунтованих підстав для поновлення строку звернення.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За таких обставин, враховуючи, що виявлені недоліки перешкоджають суду вирішити питання про відкриття провадження в адміністративній справі, суддя доходить висновку, що позов повинен бути залишений без руху, а позивачам наданий термін для усунення недоліків.

Суд вважає за доцільне також зазначити, що у разі своєчасного виконання ухвали суду, та направлення необхідних документів засобами поштового зв'язку, позивачам, з метою попередження повернення судом позовної заяви позивачеві з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху, необхідно завчасно повідомити суд відповідними засобами зв'язку (телефон, факс, електрона пошта, тощо) про надіслання матеріалів до суду, оскільки згідно з п.1 та п.2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013 року №958, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 року за №173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; 3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; 4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Керуючись ст.ст. 120, 122, 123, 160, 161, 169 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Департаменту комунальної власності Одеської міськради про визнання дій неправомірними та визнання недійсними та скасування листів - залишити без руху.

Повідомити позивачів про необхідність у десятиденний строк з дня отримання копії ухвали (в тому числі, якщо її копію отримано нарочно, засобами електронної пошти та факсимільного зв'язку) усунути недоліки та роз'яснити, що в іншому випадку позов буде визнаний неподаним та повернутий позивачам.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Соколенко