Рішення № 77991067, 12.11.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2922/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулкевич І.З.,

секретар судового засідання Іванес Х.О.,

за участю : представника позивача Васько В.І., представника відповідача Романишин А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Сафо-сервіс» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправним дій та скасування постанови,-

Встановив:

Приватне підприємство «Сафо-сервіс»»(далі - ПП «Сафо-сервіс» позивач) 06.07.2018 звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі - ГУ Держпраці у Львівській області, відповідач) з вимогою визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №ЛВ538/893/НД/АВ від 26.06.2018. Цією постановою на підприємство накладено штраф у розмірі 558 450 грн. за порушення вимог частин першої, третьої статті 24 Кодексу законів про працю України, постанови Кабінету Міністрів України № 413.

В обгрунтування позову позивач зазначає, що здобуті інспекторами Держпраці пояснення не є належними доказами та не можуть бути підставою для винесення оскаржуваної постанови та накладення штрафу, оскільки містять недостовірну інформацію та здобуті внаслідок диктування інспектором необхідної інформації. Позивач надав органу державного контролю підтвердження причин перебування фізичних осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в закладі громадського харчування, яким є договір підряду, укладений з дотриманням норм Цивільного кодексу України в інтересах та за необхідністю юридичної особи ПП «Сафо-сервіс», щодо стажування на посаду бармена-підтвердження належних документів, договору та/або іншого документу, який в межах діючого в Україні законодавства ПП «Сафо-сервіс» надано не було.

Відповідач у встановлений судом термін надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, мотивуючи це тим, що за наслідками інспекційного відвідування позивача, 26.06.2018 відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу №ЛВ538/893/НД/АВ/ФС про накладення штрафу у розмірі 558 450 грн. Відповідач зазначив, що при проведенні інспекційного відвідування та прийнятті оскаржуваного рішення уповноваженні особи Головного управління Держпраці у Львівській області діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Суд з'ясував зміст та підстави позовних вимог, заслухав пояснення представників сторін, доводи заяв по суті спору, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

Судом встановлено, що 05.06.2018 року посадовими особами Головного управління Держпраці у Львівській області проведено інспекційне відвідування ПП «Сафо-сервіс», за результатами якого складено акт № ЛВ538/893/НД/АВ.

Як вбачається із вказаного акту, головним державним інспектором було здійснено вихід на підприємство ПП «Сафо-сервіс» , що знаходиться : Львівська область, м. Борислав, вул. Весняна,5 (юридична адреса : Львівська область, м. Борислав, вул. Володимира Великого, буд.171-А, кв.18) де виявлено 5 осіб, що виконують трудові функції для забезпечення повноцінної роботи піцерії без укладення з ними трудового договору. В ході перевірки було відібрано письмові пояснення від працівників, з яких вбачається, що ОСОБА_4 стажується на посаді офіціанта з 05.06.2018 в ПП «Сафо-сервіс», ОСОБА_3 стажується на посаді бармена з 02.06.2018 р, ОСОБА_5 стажується на посаді кухаря з 03.06.2018 р, ОСОБА_6 стажується на посаді помічника повара з 04.06.2018 р, ОСОБА_7 стажується на посаді прибиральниці з 26.05.2018. Окрім того, інспекційне відвідування зафіксовано засобами аудіо, фото та відеотехніки. Після перегляду відеоматеріалу, видно, що ОСОБА_4 обслуговувала клієнтів та здійснювала з ними розрахунок, прибирала поверхню стола, ОСОБА_3 здійснювала розрахунок клієнтів, передачу замовлень до виконання на кухню та розлив напоїв, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 приймали від бармена та готували їжу для клієнтів, ОСОБА_7 здійснювала прибирання приміщення ПП «Сафо-сервіс».

Таким чином, інспекційним відвідуванням встановлено, що ПП «Сафо-сервіс» допустили до роботи гр. ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 не уклавши з ними трудовий договір та не повідомивши у встановленому порядку органи ДФС про прийом на роботу вказаних працівників, а відтак, ПП «Сафо-сервіс» порушило вимоги ч.1, 3 ст. 24 КЗпП України.

06.06.2018 року інспектором праці Кучмою М.І. винесено припис № ЛВ538/893/АВ/П, відповідно до якого зобов'язано позивача усунути порушення вимог ч.ч. 1, 3 ст. 24 Кодексу законів про працю, пункту 2.5 глави 2 Інструкції №58, ч.1,2 ст. 115 КЗпП, ч.1 ст.24 ЗУ №108 до 16.06.2018 року, та письмово проінформувати про виконання вимог припису Головне управління Держпраці у Львівській області.

Постановою від 26.06.2018 року першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області, керуючись ст. 259 Кодексу законів про працю України, ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення", ч. 3 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509, та на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, на ПП «Сафо-сервіс» накладено штраф у розмірі 558 450 грн.

При оцінці спірних правовідносин та прийнятті рішення суд керується такими нормами права:

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 N 877-V (далі - Закон N 877-V ).

Як зазначено в статті 1 Закону N 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною четвертою статті 2 Закону N 877-V визначено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону (частина 5 статті 2 Закону N 877-V).

Відповідно до положень статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України Кабінет Міністрів України постановою від 26.04.2017 № 295 затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань.

Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад, посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (пункт 3 Порядку № 295).

Відповідно до підпункту 3) пункту 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.

Про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню (пункт 8 Порядку № 295).

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення (пункт 9 Порядку № 295).

Вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання (пункт 12 Порядку № 295).

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення (пункт 19 Порядку № 295).

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування (пункт 20 Порядку № 295).

Згідно з пунктом 23, 24 Порядку № 295 припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень.

У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності (пункт 27 Порядку № 295).

У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються (пункт 28 Порядку № 295).

Заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування (пункт 29 Порядку № 295).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим за підстав, наведених в частині першій статті 24 КЗпП.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 24 КЗпП).

Відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" № 413 від 17.06.2015 (далі Постанова № 413).

За правилом, визначеним Постановою № 413 повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором […].

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення" від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до п. 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, зокрема, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

При прийнятті рішення суд керується такими мотивами:

В період з 05.06.2018 року по 06.06.2018 року на підставі наказу Головного управління Держпраці у Львівській області від 04.06.2018 року № 1224-П та направлення від 04.06.2018 року №1119 головними державними інспекторами Кучмою М.І., Сироїжко О.Є. було проведене інспекційне відвідування ПП «Сафо-Сервіс». За результатом проведення інспекційного відвідування складено акт №ЛВ538/893/НД/АВ від 06.06.2018, яким встановлено порушення вимог ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України в частині фактичного допуску до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом власника або уповноваженого ним органу, і без повідомлення ДФС працівників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 05.06.2018 року інспекторами праці Кучмою М.І. та Сироїжко О.Є. Складений за результатами проведення інспекційного відвідування акт не підписаний, у зв'язку із цим інспекторами праці Кучмою М.І. та Сироїжко О.Є. було пред'явлено вимогу про надання документів, необхідних для проведення інспекційного відвідування у строк до 18:00 год 05.06.2018 року. На виконання вимоги ПП «Сафо-Сервіс» надано договори підряду укладені 02.06.2018 року з вищезазначеними працівниками. У зв'язку із виявленням порушення вимог першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Львівській області О. Грицак було винесено постанову про накладення штрафу у відповідності до абзацу 2 частини 2 ст. 265 КЗпП України.

В обґрунтування позовних вимог в частині скасування постанови про накладення штрафу №ЛВ538/893/НД/АВ/ФС від 26.06.2018 року позивач стверджує, що працівники ОСОБА_3 виконувала роботу згідно договору підряду №б/н від 02.06.2018, ОСОБА_4 виконувала роботу згідно договору підряду №б/н від 06.06.2018, ОСОБА_5 виконувала роботу згідно договору підряду №б/н від 03.06.2018, ОСОБА_6 виконувала роботу згідно договору підряду №б/н від 04.06.2018, ОСОБА_7 виконувала роботу згідно договору підряду № б/н від 25.05.2018 року. Згідно п. 2.1 предметом цих договорів підряду, укладених з працівниками, є кількісний результат дій Виконавця, а саме отримання інформації не менше як від 200 осіб.

За цими договорами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 відповідно до п. 2.2 зобов'язуються виконати роботи по вивчені кон'юнктури ринку, з метою аналізу ситуації на ринку та її прогнозування у сфері діяльності закладів громадського харчування та ресторанного бізнесу.

Також, згідно п. 2.3 кінцевим підсумком такого дослідження є отримання відповідей на наступні питання: в який момент і за якими цінами слід продавати товар та який обсяг послуг необхідний споживачу. Згідно п. 2.4 для реалізації поставленого завдання Виконавець зобов'язаний з'ясувати оцінку стану ринку, аналіз і прогнозування тенденцій розвитку ринку, характеристика ступеня монополізації ринку та інтенсивність конкуренції, аналіз ціноутворення і збуту.

Зокрема, в ході інспекційного відвідування інспекторами праці було відібрано письмові пояснення від працівників, з яких слідує, що ОСОБА_4 стажується на посаді офіціанта з 05.06.2018 в ПП «Сафо-сервіс», ОСОБА_3 стажується на посаді бармена з 02.06.2018, ОСОБА_5 стажується на посаді кухаря з 03.06.2018, ОСОБА_6 стажується на посаді помічника повара з 04.06.2018, ОСОБА_7 зазначила, що з 26.05.2018 року стажується на посаді прибиральника. Про факт укладення цивільно-правових договорів працівниками під час перевірки не повідомлялось.

Окрім того, інспекційне відвідування зафіксовано засобами аудіо-,фото- та відеотехніки. Після перегляду відеоматеріалу, який наявний в матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_4 обслуговувала клієнтів та здійснювала з ними розрахунок,прибирала поверхню стола, ОСОБА_3 здійснювала розрахунок клієнтів, передачу замовлень до виконання на кухню та розлив напоїв, ОСОБА_5та ОСОБА_6 приймала від бармена та готувала їжу для клієнтів, ОСОБА_7 здійснювала прибирання приміщення ПП «Сафо-сервіс». Тобто, працівники виконують роботу, яка не передбачена цивільно-правовими договорами, а тому такі не можуть бути доказами належного оформлення трудових правовідносин.

Суд зазначає, що «стажування» є інститутом трудового права і чинним трудовим законодавством встановлено суб'єктів стажування (стажистів) та порядок його проходження.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про зайнятість населення» метою стажування є набуття досвіду з виконання професійних завдань та обов'язків, удосконалення професійних знань, умінь та навичок, вивчення та засвоєння нових технологій, техніки, набуття додаткових компетенцій.

Порядок укладення договору про стажування та типову форму договору затверджує Кабінет Міністрів України.

Строк стажування за договором не може перевищувати шести місяців.

Запис про проходження стажування роботодавець вносить до трудової книжки.

Процедура проходження стажування визначена постановою КМУ від 16 січня 2013 р. № 20 «Про затвердження Порядку укладення договору про стажування студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів на підприємствах, в установах та організаціях і Типової форми договору про стажування студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів на підприємствах, в установах та організаціях».

Зазначена постанова також надає визначення поняттю стажисти - це студенти вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів, що здобули спеціальність або професію за освітньо-кваліфікаційним рівнем "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" або "кваліфікований робітник", продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні та проходять стажування на підприємствах за спеціальністю (кваліфікацією) або професією (кваліфікаційним рівнем), за якою здобувається освіта, на визначених договором про стажування умовах у вільний від навчання час.

Судом встановленл, що працівники, які проходили стажування в ПП «Сафо-сервіс» не були студентами вищого або учнями професійно-технічного навчального закладу, також були відсутні направлення на стажування від центру зайнятості, а тому ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 не можуть вважатись стажистами у відповідності до вимог чинного трудового законодавства.

Зважаючи на вищевикладене, допуск до роботи працівника, який в розумінні законодавства не є стажером, було правомірно кваліфіковоно інспектором як фактичний допуск до роботи без укладення трудового договору та повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу.

Щодо посилань позивача в позовній заяві, що законодавство не містить обов'язкових приписів в яких випадках сторони зобов'язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові сторони договору (замовник і виконавець) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення трудових відносин, а тому на свій розсуд вправі визначити вид договору, який укладається, суд зазначає наступне.

Зазначене твердження суперечить нормам матеріального права, оскільки цивільно-правові і трудові відносини мають різну правову природу, підстави їх виникнення, предмет та метод правового регулювання. При виконанні робіт (наданні послуг) згідно цивільно-правовими договорами трудові відносини взагалі не виникають і сторона працівника та роботодавця в принципі відсутня.

Так, відповідно до ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників.

Зважаючи на вищевикладене, відносини між роботодавцем і працівником, що виникають при проходженні стажування, в основу яких покладено принцип підпорядкування і субординації та обов'язок виконання правил внутрішнього трудового розпорядку і внесення запису про стажування до трудової книжки працівника, не можуть регламентуватись нормами ЦК України.

Враховуючи вищенаведене, надані договори підряду укдадені між ПП «Сафо-сервіс» та працівниками ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, не відповідають фактичним обставинам справи і перешкоджають реалізації працівниками права на працю, гарантованого Конституцією та Кодексом законів про працю України, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки тощо.

Таким чином, відповідачем було дотримано повністю процедуру винесення постанови про накладення штрафу та правомірно накладено штраф згідно абзацу 2 частини 2 ст. 265 КЗпП України в розмірі 558 450 гривень.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем на виконання ч.2 ст.77 КАС України та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано, а позивачем не підтверджено обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ПП «Сафо-сервіс» є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.

Підстави для стягнення судових витрат за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України, суд -

Вирішив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 21 листопада 2018 року.

Суддя Гулкевич І.З.