Рішення № 77991037, 15.11.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №1340/4193/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Шиц А.А.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Зубович-Яворської О.Я.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державного підприємства «Львівське будівельно-монтажне управління» в особі Голови ліквідаційної комісії про визнання протиправними дій, зобов'язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова, із вимогами:

-визнати дії Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова щодо відмови ОСОБА_3 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах зі шкідливими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах протиправними;

-зобов'язати Відділ з питань призначення та перерахунків пенсій №7 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_3 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах зі шкідливими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах з 22.06.2018 року;

-зобов'язати Відділ з питань призначення та перерахунків пенсій №7 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_3 до пільгового стажу період його роботи з 13.04.1998 року по 04.01.2005 року в БМД-6 військової частини А-2714; з 04.01.2005 року по 30.09.2005 року в 419 управлінні начальника робіт; з 01.10.2005 року по 23.01.2012 року у Державному підприємстві «Львівське будівельно-монтажне управління».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем протиправно та без законних підстав було відмовлено йому у призначенні пільгової пенсії, оскільки, на думку позивача, на момент звернення з відповідною заявою ним було надано усі необхідні документи та він мав необхідний стаж, як пільговий, так і загальний.

Ухвалою суду від 17.09.2018 року вказану позовну заяву було залишено без руху.

У зв'язку із усуненням представником позивача недоліків позовної заяви, ухвалою суду від 26.09.2018 року відкрито спрощене позовне із повідомленням (викликом) сторін та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державне підприємство «Львівське будівельно-монтажне управління» в особі Голови ліквідаційної комісії.

На заперечення проти позову відповідачем було надіслано до суду відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що при зверненні за призначенням пенсії позивач не надав документів, необхідних для підтвердження стажу роботи на пільгових умовах за Списком №2 в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача позов не визнала, просила суд у задоволенні позову відмовити, з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Третя особа явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, пояснень по суті спору не надала.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Відповідно до записів у трудовій книжці, позивач працював з 13.04.1998 по 30.09.2005 на посаді виконроба військової частини А-2714, з 01.10.2005 по 23.01.2012 на посаді виконроба ДП «Львівське будівельно-монтажне управління».

У подальшому, ОСОБА_3 звернувся до ГУПФ України у Львівській області з письмовою заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2 та подав відповідні документи.

Листом від 23.06.2018 року №1361/03.08 відповідач повідомив позивача про те, що за результатами розгляду його заяви управлінням прийнято рішення про відмову у призначенні пільгової пенсії, у зв'язку з відсутністю у довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданій ДП «Львівське будівельно-монтажне управління» за №2 від 12.04.2018 року записів щодо визнання періоду роботи з 13.04.1998 року до 16.01.2003 року виконавцем робіт за шкідливими умовами праці, згідно №2290000б у розділі «Будівництво, реконструкція, технічне переоснащення, реставрація та ремонт будівель, споруд та інших об'єктів» Списку №2 виробництв, робіт професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах; документів про атестацію робочих місць за спірний період.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком №2 виробництв, робіт, професій посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно із ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення містяться у п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, згідно з яким основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 20 Порядку встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Право особи на призначення пільгової пенсії, згідно зі ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, у якому працювала особа зі шкідливими і важкими умовами праці.

Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п.«б» ч.1 ст.13 Закону України від 05.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення», є виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження несприятливих умов праці за результатами атестації відповідного робочого місця.

Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року №442 затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці (далі - Порядок №442) та установлено, що відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсії за віком на пільгових умовах за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 року №461, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №442, атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Пунктом 4 Порядку №442 визначено, що атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п'ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи роботодавця, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів Держпраці.

Згідно з пунктом 6 Порядку №442, атестація робочих місць передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідальність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії із шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Аналіз норм Закону №1788-ХІІ та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Позитивно оцінюючи позицію відповідача щодо зарахування до пільгового стажу період роботи позивача з 13.04.1998 року по 04.01.2005 року в БМД-6 військової частини А-2714; з 04.01.2005 року по 30.09.2005 року в 419 управлінні начальника робіт; з 01.10.2005 року по 23.01.2012 року у Державному підприємстві «Львівське будівельно-монтажне управління», суд зазначає таке.

Згідно наказів командира військової частини А2714 від 27.08.2001 року №58,від 11.10.2001 року №71, а також з архівних довідок та витягів №179-2 від 2018 року, представлених представником позивача, неможливим є встановити характер роботи в особливо шкідливих і шкідливих умовах праці за Списком №2.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36 розділу XXVII «Будівництво», пункт «б» «керівники та фахівці», позицією 276, передбачені виконавці робіт.

Із трудової книжки позивача вбачається, що його професія виконроба не відповідає назві професій, зазначених у Списках, оскільки відсутній запис що особа здійснювала роботи із шкідливими умовами для здоров'я. Записи у трудовій книжці не відображають відомостей, що дає право на пенсію на пільгових умовах (не значиться жодної інформації). Окрім того, відсутня атестація робочих місць за умовами праці протягом 2005-2012р.р., а саме період праці - 01.10.2005р.-16.10.2008р.

Більше того, суд відзначає, що у довідці ДП «Львівське будівельно-монтажне управління» від 12.04.2018 року №2, на яку посилається представник позивача, як на одну із доказів на підтвердження пільгового стажу позивача, не зазначено характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, а тому судом не приймається до уваги як належний доказ.

З приводу архівної довідки №179-2 від 2018 року про розмір нарахованої позивачу заробітної плати за квітень1998 - червень 2000р.р., то суд зазначає, що така не містить відомостей стосовно доплат ОСОБА_3 за шкідливі умови праці.

Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на висновок №2087 від 16.10.2008 року про результати експертизи якості атестації робочих місць за умовами праці у ДП «Львівське будівельно-монтажне управління», оскільки такий датується лише 2008 роком та не має відношення до спірного періоду.

Крім того, представник позивача у судовому засіданні наголосив, що прийнято рішення загальним районним судом про підтвердження працевлаштування позивача у будівельно-монтажній дільниці у період з жовтня 2005р. по січень 2012р., що у свою чергу спростовує наявність на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 трудового стажу. Однак, дане рішення не долучено до матеріалів справи, оскільки не набрало законної сили.

З огляду на позицію, викладену в засіданні суду представником відповідача, рішення ПФУ про відмову у призначенні пенсії - законне, у зв'язку із відсутністю належного пільгового стажу.

Верховний Суд України у постановах від 10.03.2015 року (справа №21-51а15), від 10.09.2013 року (справа №21-183а13), від 02.12.2015 року (справа №21-1329а15) висловлював правову позицію стосовно відсутності законних підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Верховний Суд підтримав таку позицію у своїх постановах від 23.01.2018 року (справа 732/2003/14), від 30.01.2018 року (справи №506/384/17, №462/1675/14-а), від 27.03.2018 року (справа №130/1417/17), від 19.09.2018 року (справа №191/2047/15-а) тощо.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач довів правомірність свого рішення щодо відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Щодо вимоги про стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.

В силу ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.3 ст.132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з ст.134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У позові представник позивача просить стягнути витрати на надання правничої допомоги в сумі 9000,00 грн., на підтвердження чого долучив копії договору про надання правничої допомоги №21 від 21.08.2018 року, квитанції №1 від 21.08.2018 року на суму 9000,00 грн. за надані послуги, акт виконаних робі від 21.08.2018 року.

Досліджуючи надані документи, суд зазначає, що представником позивача не доведено відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат. Більше того, в акті виконаних робіт зазначено, що адвокат виконав роботи, зокрема, щодо надання та збирання доказів, проте на вимогу суду належних доказів не було представлено. За наведених підстав, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки такі витрати відповідачем не підтверджені, вони на позивача не покладаються.

Окрім того, згідно ст.139 КАС України, сплачений при зверненні до суду з даним позовом судовий збір не підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 134, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державного підприємства «Львівське будівельно-монтажне управління» в особі Голови ліквідаційної комісії про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 та зобов'язання зарахувати ОСОБА_3 до пільгового стажу період його роботи з 13.04.1998 року по 04.01.2005 року в БМД-6 військової частини А-2714; з 04.01.2005 року по 30.09.2005 року в 419 управлінні начальника робіт; з 01.10.2005 року по 23.01.2012 року у Державному підприємстві «Львівське будівельно-монтажне управління» і призначити пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 з 22.06.2018 року відмовити повністю.

У задоволенні клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу відмовити.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 20 листопада 2018 року.