
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
справа № 1340/4130/18
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2018 року м. Львів
16 год. 26 хв.
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Кушика Й.-Д.М., представника позивача ОСОБА_1, представниці відповідача Баїк Ю.П., розглянув у відкритому судовому адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 (82100, АДРЕСА_1) до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, м. Львів, просп. В.Чорновола, 4) про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії, -
у с т а н о в и в:
ОСОБА_3 звернувся (далі - позивач, ОСОБА_3) до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Львівській області) про визнання протиправною відмови відповідача, викладеної у листі за № П-5476/0-3840/0/37-18 від 31.08.2018 у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Рихтицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області; зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Рихтицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області.
В обґрунтування позову зазначено те, що позивачу у відповідному листі відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки через відсутність погодження Рихтицької селищної ради, інших мотивів відмови у такому не наведено. З огляду на зазначене, відповідачем протиправно відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки виключні підстави для відмови визначено у ч. 7 ст. 118 земельного кодексу України і такої підстави, як зазначив відповідач, там відсутні. Крім того, відповідач отримавши заяву позивача щодо надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки у власність повинен прийняти за результатами його розгляду рішення у формі розпорядження, а не відмову у формі листа.
Оскільки відмова відповідача у формі листа не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості та розсудливості, порушує законні права позивача, що стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 17.09.2018 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, у судовому засіданні, з викликом сторін.
Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, з підстав, що викладені у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представниця відповідача проти позову заперечила, з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву за вх. № 32491 від 16.10.2018 (а.с.24-28). Зазначила, що відповідачем правомірно відмовлено ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, оскільки відповідач зобов'язаний отримати погодження щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою від органу місцевого самоврядування, що передбачено дорученням віце-прем'єр-міністра України та рішенням колегії Держземагентства України. На переконання відповідача, оскільки Рихтицька сільська рада Дрогобицького району Львівської області не погодила надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Рихтицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області, ним правомірно відмовлено позивачу у наданні дозволів на розробку проекту землеустрою. Також вказує на те, що суд перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень не може втручатись у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень. Вважає, що право надавати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивованої відмови у його наданні є дискреційними повноваженнями, а тому задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є формою втручання в дискреційні повноваження державного органу.
Просила у задоволенні позову відмовити повністю.
Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував фактичні обставини та відповідні їм правовідносини та встановив таке.
ОСОБА_3 25.07.2018 звернувся із клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про надання на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок категорії земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за адресою Дрогобицький район, Рихтицька сільська рада, с. Хатки, за межами населеного пункту (а.с.12).
Листом № П-5476/0-3840/0/37-18 «Про розгляд клопотання» від 31.08.2018 Головне управління Держгеокадастру у Львівській області відмовило позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для виділення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Рихтицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області та повідомило, що Постановою Кабінету Міністрів України № 413 від 07.06.2017 року, дорученням Віце-прем'єр-міністра України № 37732/1-14 від 08.10.2014, рішення Держземагенства України № 2/1 від 14.10.2014 та доручення Голови Львівської облдержадміністрації № 13/0/6-15 від 10.02.2015 Головне управління Держгеокадастру у Львівській області при прийнятті рішень щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності враховує обов'язковість погодження надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з органами місцевого самоврядування(а.с.11).
Вважаючи вказану відмову протиправною, такою, що порушує права позивача, ОСОБА_3 звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи справу, суд керується таким.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 1 ст. 5 КАС України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Механізм безоплатної передачі земель сільськогосподарського призначення у власність та вичерпні підстави для відмови в цьому визначені нормами Земельного кодексу України.
Відповідно до приписів ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
За приписами ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірах, не більше 2,0 гектара.
Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до ч.1 ст.123 цього ж Кодексу надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення уповноваженого органу виконавчої влади приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) /ч.1 ст.123 Земельного кодексу України/.
У випадку формування нової земельної ділянки надання у користування земельної ділянки здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розроблення якої здійснюється на підставі дозволу, зокрема, органу виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу /абз. 6 ч. 1 ст.123 Земельного кодексу України/.
При цьому, ч. 7 ст. 118, ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність визначений ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 Земельного кодексу України.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
При вирішенні цієї справи суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27.02.2018 у справі № 545/808/17 (адміністративне провадження № К/9901/3734/17).
Матеріалами справи підтверджено, що при поданні клопотання та додатків до нього позивачем повністю дотримано вимоги законодавства при їх оформленні.
Крім того, згідно з листом ГУ Держгеокадастру від 31.08.2018, судом з'ясовано, що відповідач не наводить будь-яких інших мотивів чи підстав, передбачених положеннями ЗК України в обґрунтування відмови у наданні дозволу, а також не наведено жодної підстави передбаченої ч.7 ст.118 ЗК України.
Отже, відповідачем не доведено існування визначених нормами Земельного кодексу України підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки.
Суд критично оцінює доводи відповідача про правомірність оскаржуваного рішення з покликанням на положення постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 07.06.2017, якою затверджено Стратегію удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, оскільки рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.03.2018 у справі № 826/12032/17, яке набрало законної сили згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2018, визнано незаконним і нечинним положення абз. 6 розділу «Система організації процесу виконання Стратегії» Стратегії удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 413 «Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними» від 07.06.2017, в частині: «надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою та передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у приватну власність в межах норм безоплатної приватизації відповідно до зазначених переліків, крім надання земельних ділянок особам, на яких поширюється дія п.п. 19 і 20 ч. 1 ст. 6, п.п. 11-14 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (учасникам антитерористичної операції)».
Відтак, оцінюючи підстави ненадання дозволу, які наведені у листі відповідача, суд дійшов висновку, що вони законом не передбачені, а отже є незаконними.
При цьому суд наголошує, що відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Тобто, вищезазначеною нормою встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме, надати дозвіл, або надати мотивовану відмову в наданні дозволу.
Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акта. Водночас, у ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.
Разом з тим, ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її надання.
Статтею 118 Земельного кодексу України не визначено прямого обов'язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо. Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.
Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 333 від 29.09.2016 (далі - Положення № 333).
Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до п.10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.
Отже, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.
Лист відповідача від 31.08.2018 у відповідь на клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 2,0 га, за змістом та формою не може вважатись відмовою у розумінні ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.
Таким чином, позовна вимога про визнання протиправними дій Головного управління Держгоекадастру у Львівській області щодо відмови у наданні дозволу позивачу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Рихтицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області, оформлені рішенням № П-5476/0-3840/0/37-18 від 31.08.2018 підлягає задволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Рихтицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області, суд зазначає наступне.
У пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду Українивід 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Також, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Згідно з позицією Верховного Суду України викладеною у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Таким чином, належним способом захисту порушених прав позивачів є рішення про зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні та вимог Земельного кодексу України.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підтверджені долученими до матеріалів справи письмовими доказами, обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню повністю.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
в и р і ш и в:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, викладену у листі № П-5476/0-3840/0/37-18 від 31.08.2018 у наданні ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Рихтицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області.
3. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській повторно розглянути заяви ОСОБА_3 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Рихтицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області.
4. Судові витрати розподілу не підлягають.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 20.11.2018 року.
Суддя Качур Р.П.
Судове рішення № 77991007, Львівський окружний адміністративний суд було прийнято 16.11.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 1340/4130/18. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: