Рішення № 77990968, 15.11.2018, Луганський окружний адміністративний суд

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

15 листопада 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2474/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Секірської А.Г.,

за участю секретаря судового засідання Вакуленка А.В.,

позивача - ОСОБА_1;

представника відповідача - Кочеткової А.Т., довіреність від 15.02.2018 № 1048/9/12-32-10-00-29;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про скасування податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

16 серпня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1.) до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Луганській області) про скасування податкової вимоги, в обґрунтування якого зазначено таке.

05.02.2018 у поштовому відправленні з рекомендованим повідомленням про вручення позивач отримала податкову вимогу від 25.01.2018 № 939-17 на суму 10006,73 грн, яку оскаржила в адміністративному порядку. 26.05.2018 позивач отримала рішення ДФС України від 23.04.2018 № 5822/Є/99-99-17-05-14, яким скаргу залишено без задоволення, а вимогу без змін.

Позивач вважає, що податкова вимога є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки нею сплачено повністю єдиний податок, що підтверджується платіжними дорученнями.

30.09.2014 позивач направила до Новоайдарського відділення Старобільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області супровідним листом від 30.09.2014 № 1 копії платіжних доручень про сплату єдиного податку за 2 квартал 2014 року, проте, не зважаючи на документальне підтвердження сплати єдиного податку Новоайдарське відділення Старобільської ОДПІ склало податкову вимогу форми "Ф" від 12.11.2014 № 26.

27.11.2014 позивач повторно направила до Новоайдарського відділення Старобільської ОДПІ копії платіжних доручень з поясненнями, що відповідно до пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування ПДВ, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Не зважаючи на це, ГУ ДФС у Луганській області безпідставно видало податкову вимогу від 25.01.2018 № 939-17, у якій зазначена безпідставно нарахована сума боргу, якого не існує, та штрафних санкцій, підстави для застосування яких відсутні.

На підставі викладеного позивач просила суд скасувати податкову вимогу від 25.01.2018 № НОМЕР_1 ДФС у Луганській області.

Ухвалою суду від 20.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (арк.спр. 1-2).

Ухвалою суду від 05.10.2018 витребувано від відповідача докази (арк.спр. 62).

Ухвалою суду від 12.10.2018 витребувано від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «УКРКОМУНБАНК» Матвієнка А.А. письмові докази, зупинено провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 236 КАС України (арк.спр. 91-92).

Ухвалою суду від 15.11.2018 поновлено провадження у справі (арк.спр. 111).

Позивач у судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві та відповіді на відзив від 24.09.2018 за вх. № 23204/2018 (арк.спр. 43-44). Зазначила, що платіжним дорученням від 27.06.2014 № 189 сплатила єдиний податок за 2 квартал 2014 року на суму 6850,00 грн, платіжне доручення було прийнято Укркомунбанком, проте кошти не перераховано з невідомих позивачу причин.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти позову з підстав, викладених у відзиві від 12.09.2018 (арк.спр.24-25). Так, зазначила, що, враховуючи дані АІС "Податковий блок", позивач станом на 24.01.2018 мав податковий борг в загальній сумі 10006,73 грн, в тому числі з земельного податку в сумі 11,73 грн, та з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 9995,00 грн. Враховуючи статті 269, 286, 287 Податкового кодексу України, ГУ ДФС у Луганській області надіслано до ОСОБА_1 податкове повідомлення - рішення від 30.06.2017 № 6786251-00000, нарахування відповідно до показників якого у 2017 році складали 16,76 грн.

Разом з тим, станом на 31.07.2017 в інтегрованій картці позивача з земельного податку з фізичних осіб рахувалася переплата у сумі 5,03 грн, внаслідок чого заборгованість склала 11,73 грн.

Відповідно до даних АІС "Податковий блок" в порушення термінів, встановлених п.287.5 ст. 287 ПКУ лише 31.01.2018 позивачем було сплачено в рахунок погашення податкового боргу 11,73 грн, у зв'язку з чим відповідно до п.129.1 ст.129 ПКУ нараховано пеню в сумі 0,35 грн.

Позивачем було подано до ДПІ податкову декларацію платника єдиного податку № НОМЕР_2 від 03.10.2017 по терміну сплати 19.11.2017, згідно до показників якої нарахування за ІІІ квартал 2017 року складали 13101,45 грн. Проте станом на 18.11.2017 в ІКП з єдиного податку рахувалася переплата в сумі 3106,45 грн, внаслідок якої заборгованість складала 9995,00 грн. Враховуючи, що у ОСОБА_1 станом на 24.01.2018 існувала податкова заборгованість в загальній сумі 10006,73 грн, податковим органом було направлено податкову вимогу від 25.01.2018 № 939-17.

На підставі вищевикладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-77 КАС України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_3, перебуває за основним місцем обліку в Новоайдарському відділенні Слов'яносербської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області з 23.01.2004, є платником єдиного податку 3 групи, що підтверджується наданими відповідачем ідентифікаційними даними (арк.спр. 26-29), корінцем свідоцтва серії А № 155335 (арк.спр. 67).

У період з 2014 року по теперішній час позивачем надавалися до контролюючого органу податкові декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця (арк.спр. 84, 99-105), що визнається сторонами.

Платіжним дорученням від 27.06.2014 № 189 позивачем надано ПАТ "Укркомунбанк" доручення сплатити 6850,00 грн, призначення платежу *;101;; єдиний податок за 2 кв. 2014 р.;;; (копія платіжного доручення - арк.спр. 8).

На копії платіжного доручення міститься відмітка "одержано банком, 27.06.2014".

Згідно пояснень позивача, влітку 2014 року тривали бойові дії на території Луганської області, і пізніше їй стало відомо, що кошти згідно з зазначеним платіжним дорученням ПАТ "Укркомунбанк" не перераховано з невідомих позивачу причин.

30.09.2014 за вих. № 1 позивачем направлено до Новоайдарського відділення Старобільської ДПІ копії платіжних доручень про сплату єдиного податку та єдиного соціального внеску за другий квартал 2014 року (арк.спр. 13), лист отримано адресатом 10.10.2014 (арк.спр. 13 зв.).

Листом від 25.11.2014 № 2 позивачем направлено до Новоайдарського відділення Старобільської ДПІ копії платіжних доручень, що засвідчують факт подання їх до установи банку, та зазначено положення пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України (арк.спр. 14), лист отримано адресатом 05.01.2015 (арк.спр. 14 зв.).

Платіжними дорученням від 17.10.2014 № 47 на суму 2017,31 грн позивачем сплачено єдиний податок за 3 квартал 2014 року; від 20.01.2015 № 71 на суму 1358,63 грн - за 4 квартал 2014 року, від 18.05.2015 № 115 на суму 6728,00 грн - за 1 квартал 2015 року, від 17.08.2015 № 156 на суму 4628,58 грн - за 2 квартал 2015 року, від 23.10.2015 № 181 на суму 4221,50 грн - за 3 квартал 2015 року, від 12.02.2016 № 251 на суму 7446,00 грн - за 4 квартал 2015 року, від 10.05.2016 № 298 на суму 4922,00 грн за 1 квартал 2016 року, від 06.07.2016 № 332 на суму 5751,00 грн - за 2 квартал 2016 року, від 31.10.2016 № 398 на суму 2300,00 грн - за 3 квартал 2016 року, від 13.02.2017 № 450 на суму 6001,00 грн - за 4 квартал 2016 року, від 10.04.2017 № 484 на суму 4377,60 грн - за 1 квартал 2017 року, від 15.08.2017 № 557 на суму 8108,00 грн - за 2 квартал 2017 року, від 09.11.2017 № 653 на суму 13102,00 грн - за 3 квартал 2017 року, від 17.04.2018 № 762 на суму 5537, 00 грн - за 1 квартал 2018 року, від 05.02.2018 № 720 на суму 13892,00 грн - за 4 квартал 2017 року, від 07.08.2018 № 814 на суму 4693,00 грн - за 2 квартал 2018 року (арк.спр. 8-11, 45-47).

Згідно з даними АІС «Податковий блок» станом на 24.01.2018, за позивачем рахується податковий борг у розмірі 10006,73 грн., з яких - земельного податку в сумі - 11 грн. 73 коп., та з єдиного податку з фізичних осіб в сумі - 9995,00грн (арк.спр. 30-39).

25.01.2018 контролюючим органом сформовано податкову вимогу Форми «Ф» від 25.01.2018 № 939-17, в якій зазначено, що станом на 24.01.2018 сума податкового боргу платника податків становить 10006,73 грн, в тому числі земельний податок з фізичних осіб (ККДБ 18010700) основний платіж 11,73 грн, єдиний податок з фізичних осіб (КДКБ 18050400) основний платіж 9995,00 грн (арк.спр. 7).

Податкова вимога отримана позивачем 05.02.2018 (арк. спр. 7-8).

Податкову вимогу оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ДФС України (арк.спр. 51-52) з направленням повідомлення від 12.02.2018 до ГУДФС у Луганській області про наміри подати скаргу (арк.спр. 53).

23.04.2018 ДФС України прийнято рішення № 5822/6/99-99-17-05-14 про результати розгляду скарги, яким податкову вимогу залишено без змін (арк.спр. 16-17).

31.05.2018 позивачем до ГУ ДФС у Луганській області спрямовано повідомлення про оскарження податкової вимоги у судовому порядку (арк.спр. 54).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 294.1 статті 294 Податкового кодексу України податковий (звітний) період для платників єдиного податку ІІІ групи є календарний квартал. Платник єдиного податку ІІІ групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за звітний квартал.

При вирішенні питання щодо правомірності податкової вимоги № 939-17 від 25.01.2018 на суму 10006,73 грн, суд виходить з такого.

Податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу (підпункт 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно з абзацом першим пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Згідно із даними АІС "Податковий блок" (арк.спр. 30-39), позивач станом на 24.01.2018 мав податковий борг в загальній сумі 10006,73 грн, в тому числі з земельного податку в сумі 11,73 грн, та з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 9995,00 грн.

30.06.2017 винесено податкове повідомлення - рішення № 6786251-00000, нарахування відповідно до показників якого у 2017 році складали 16,76 грн, що не заперечується позивачем та підтверджується відомостями з ІКП. Станом на 31.07.2017 в інтегрованій картці позивача з земельного податку з фізичних осіб рахувалася переплата у сумі 5,03 грн, внаслідок чого заборгованість склала 11,73 грн.

31.01.2018 позивачем згідно із квитанцією (арк.спр. 48) сплачено в рахунок погашення податкового боргу 11,73 грн, у зв'язку з чим відповідно до п.129.1 ст.129 ПКУ нараховано пеню в сумі 0,35 грн.

Тобто, судом встановлено існування податкового боргу з земельного податку в розмірі 11,73 грн станом на дату винесення оскаржуваної вимоги, зазначена сума боргу погашена.

Також позивачем подано до ДПІ податкову декларацію платника єдиного податку № НОМЕР_2 від 03.10.2017 по терміну сплати 19.11.2017, згідно до показників якої нарахування за ІІІ квартал 2017 року складали 13101,45 грн (арк.спр. 84).

Станом на 18.11.2017 в ІКП з єдиного податку рахувалася переплата в сумі 3106,45 грн, внаслідок якої заборгованість складала 9995,00 грн.

Враховуючи, що у ОСОБА_1 станом на 24.01.2018 існувала податкова заборгованість в загальній сумі 10006,73 грн, контролюючим органом сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 25.01.2018 № 939-17 на загальну суму 10006,73 грн, яка отримана позивачем 05.02.2018 (арк. спр. 7-8).

Вирішуючи питання щодо наявності вини платника у порушенні строку сплати грошового зобов'язання з земельного податку та єдиного податку, та як наслідок - щодо можливості винесення податкової вимоги, суд враховує таке.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також, зокрема, за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника).

Згідно з пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

В ході судового розгляду справи встановлено, що сума заборгованості з єдиного податку виникла у зв'язку з тим, що ПАТ «УКРКОМУНБАНК» не було виконано платіжне доручення від 27.06.2014 № 189 на суму 6850,00 грн, а наступні суми платежів, що здійснювалися платником, контролюючим органом у відповідності до вимог Податкового кодексу України зараховувались в рахунок погашення заборгованості в порядку календарної черговості.

Згідно із пунктом 1.24 статті 1 Закону України від 05.04.2001 № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон № 2346) переказ - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Пунктом 8.1 статті 8 Закону № 2346 визначено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону № 2346 переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Таким чином, банк несе відповідальність за своєчасне виконання платіжних доручень клієнтів на перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів.

Відповідно до пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Пунктом 129.7 статті 129 Податкового кодексу України встановлено, що не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.

Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

Разом з тим, наведеними нормами Податкового кодексу України передбачено можливість звільнення платника від відповідальності за порушення строку перерахування податків, проте не передбачено можливості звільнення від виконання обов'язку сплати узгодженого грошового зобов'язання.

У постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 826/15507/16 з посиланням на пункт 38.1 статті 38, пункт 129.6 статті 129 Податкового кодексу України, статті 1, 8, 22, 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» зазначено, що наведені законодавчі приписи дають підстави для висновку про те, що конституційний обов'язок платника зі сплати податків слід вважати виконаним з дати подання до обслуговуючого банку платіжного доручення на перерахування до бюджету грошових коштів з рахунку платника в банку за наявності в нього достатнього грошового залишку на день платежу. При цьому платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків до бюджету. Тобто за наявності в платника відповідних доказів, що підтверджують виконання всіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового (грошового) зобов'язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України.

Ухвалою суду від 12.10.2018 витребувано від Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «УКРКОМУНБАНК» належним чином засвідчені копії договору між ПАТ «УКРКОМУНБАНК» та ФОП ОСОБА_1 про відкриття та обслуговування рахунку № НОМЕР_4; платіжного доручення від 27.06.2014 № 189 на суму 6850,00грн., наданого ФОП ОСОБА_1, з зазначенням відомостей щодо дати надання цього платіжного доручення до банку, щодо переведення платежу банком, обставини виконання цього платіжного доручення щодо сплати єдиного податку за 2 квартал 2014 року (арк спр. 8); інформації щодо наявності станом на 27.06.2014 достатньої суми коштів на рахунку ФОП ОСОБА_1, відкритому в ПАТ «УКРКОМУНБАНК», для виконання зазначеного платіжного доручення.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «УКРКОМУНБАНК» А.А. Матвієнко надано інформацію від 26.10.2018 вих. № 376-18 - л (вх. від 06.11.2018 № 31353/2018), згідно з якою у відповідності до постанови НБУ від 14.09.2015 № 604 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «УКРКОМУНБАНК», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14.09.2015 № 169 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «УКРКОМУНБАНК». Рішенням Фонду гарантування від 23.08.2018 № 2335 продовдено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ «УКРКОМУНБАНК» та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «УКРКОМУНБАНК» строком на один рік по 13.09.2019 включно.

Крім того зазначено, що станом на теперішній час відсторонені керівники ПАТ «УКРКОМУНБАНК» не забезпечили виконання покладеного на них законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб обов'язку здійснити передачу бухгалтерської, юридичної та іншої документації, серверів, баз даних, печаток і штампів. Надати належним чином засвідчені копії документів та інформацію які зазначені в ухвалі суду не вбачається можливим, ураховуючи відсутність фактичного доступу до головного офісу банківської установи (арк.спр. 108).

Таким чином, у позивача відсутні докази на підтвердження виконання всіх передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником - договір банківського рахунку, відомості про залишок коштів, достатніх для здійснення сплати податкового зобов'язання, та на копії платіжного доручення від 27.06.2014 № 189 не міститься відмітки про проведення платежу банком. Зазначені докази відсутні також в Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «УКРКОМУНБАНК» А.А. Матвієнка.

Суд зауважує, що надана позивачем копія виписки по особовому рахунку за 25.06.2014 (арк.спр. 90) не є належним доказом наявності на рахунку коштів, необхідних для виконання платіжного доручення від 27.06.2014.

Таким чином, з огляду на наведене, відповідачем дотримано порядок формування та направлення податкової вимоги від 25.01.2018 № 939-17, сума боргу, зазначена в цій вимозі, дійсно була наявна станом на 25.01.2018 згідно з даними інтегрованих карток, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За приписами статті 139 КАС України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3, адреса: АДРЕСА_1, 93413) до Головного управління ДФС у Луганській області (код ЄДРПОУ 39591445, місцезнаходження: вул. Енергетиків, 72, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93401) про скасування податкової вимоги відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано 20 листопада 2018 року.

Суддя А.Г. Секірська