Рішення № 77990891, 15.11.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.3.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

15 листопада 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3286/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Ірметової О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Попової Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що 18.01.2018 ОСОБА_1 надала пакет документів для оформлення допомоги по народженню дитини ОСОБА_3. Ніякого рішення з того часу позивач не отримувала. 24.09.2018 позивач звернулася зі скаргою, в якій є вимоги про наступне: негайно зробити нарахування допомоги по народженню дитини ОСОБА_3 на картковий рахунок ОСОБА_1; у разі відмови надіслати обосноване рішення щодо відмови у призначені допомоги по народженню дитини ОСОБА_3 на електронну адресу; відповідь надіслати на електронну адресу в електронному вигляді у строки, зумовлені законодавством. 10.10.2018 на поштову адресу позивача надійшла відповідь Станично-Луганської РДА від 04.10.2018, згідно якої існує рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, яким у призначенні допомоги при народженні дитини позивачу відмовлено через невідомі причини. Самого рішення позивач так і не отримала, як і відповіді УСЗН. Позивач вважає таке рішення протиправним.

На підставі вищевикладеного позивач просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_1.

- зобов'язати Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області призначити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 15 листопада 2018 року (а.с. 1-2).

05 листопада 2018 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 14-16), в обґрунтування якого зазначено, що ОСОБА_1 звернулася до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської райдержадміністрації з заявою про призначенням державної соціальної допомоги при народженні дитини. Згідно Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 19.09.2006 № 345 були прийняті необхідні документи.

Відповідно до пункту 12 Порядку призначення(відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», рішенням про призначення/відновлення/ про відмову в призначенні у призначенні/відмовленні соціальної виплати з моменту припинення її виплати приймає Комісія з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Комісія, яка утворена Станично-Луганською районною військово- цивільною адміністрацією, прийняла рішення про відмову у призначенні державної допомоги при народженні дитини згідно п. 12 Постанови КМУ №1751 від 27 грудня 2001 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми»: допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. Строк дії призначення допомоги при народженні дитини минув ще у грудні 2017 року. Згідно з протоколом засідання комісії, Управління прийняло рішення про відмову у призначенні державної допомоги при народженні дитини.

На підставі вищевикладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач у судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Представник відповідача не прибув про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, розгляд справи просив проводити без його участі.

Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа в Управлінні соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області з 18.01.2018, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 18.01.2018 № 0000415724 (а.с. 5 зворотній бік).

ОСОБА_1 має дитину, а саме: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, що свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 5, 17).

18 січня 2018 року позивач звернулася до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області з письмовою заявою щодо призначення про соціальної допомоги при народженні дитини (а.с. 18-19).

Відповідно до витягу з протоколу № 138 від 08.02.2018 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, позивачу відмовлено у призначенні (відновленні) державної допомоги при народженні дитини внутрішньо переміщеним особа, на підставі пункту 12.1 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування (а.с. 20).

Рішенням Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 12.02.2018 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні допомоги при народженні дитини на підставі пункту 12.1 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 01.10.2014 № 365 від 08.06.2016 (а.с. 21).

Листом Міністерства соціальної політики України від 15.11.2018 № 22140/0/2-18/56 повідомлено, що за інформацією бази даних Центрального сховища Мінсоцполітики ОСОБА_1 не перебуває на обліку в органах соціального захисту населення як отримувач соціальних допомог та не отримує на дитину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 допомогу при народженні (а.с. 27).

24 вересня 2018 року позивачем було подано скаргу до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області з вимогою зробити нарахування допомоги по народженню дитини (а.с. 6).

Листом Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 04.10.2018 № 4057 повідомлено, що Відповідно до пункту 12 Порядку призначення(відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», рішенням про призначення/відновлення/ про відмову в призначенні у призначенні/відмовленні соціальної виплати з моменту припинення її виплати приймає Комісія з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Комісія, яка утворена Станично-Луганською районною військово- цивільною адміністрацією, прийняла рішення про відмову у призначенні державної допомоги при народженні дитини згідно п. 12 Постанови КМУ №1751 від 27 грудня 2001 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми»: допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. Строк дії призначення допомоги при народженні дитини минув ще у грудні 2017 року. Згідно з протоколом засідання комісії, Управління прийняло рішення про відмову у призначенні державної допомоги при народженні дитини (а.с. 7-8).

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Роботу щодо призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми організовує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", відповідно до цього Закону призначаються такі види державної допомоги сім'ям з дітьми: допомога у зв'язку з вагітністю та пологами; допомога при народженні дитини; допомога при усиновленні дитини; допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; допомога на дітей одиноким матерям.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", допомога при народженні дитини надається одному із батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

Згідно із частинами 1-3 статті 11 Закону України "Про державну допомогу з дітьми", допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки. Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним.

Умови призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, передбачених Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" визначаються Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі - Порядок № 1751).

Відповідно до пункту 10 Порядку № 1751 допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання.

Пунктом 11 Порядку № 1751 передбачено, що для призначення допомоги при народженні дитини органу соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подається: заява одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики; копія свідоцтва про народження дитини (з пред'явленням оригіналу).

Відповідно до пункту 13 Порядку № 1751 допомога при народженні дитини надається у розмірі, встановленому на дату народження дитини. Допомога при народженні дитини, яка народилася після 8 квітня 2011 р., надається в сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму, - на першу дитину; кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму, - на другу дитину; кратній 120 розмірам прожиткового мінімуму, - на третю і кожну наступну дитину. Виплата допомоги здійснюється одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом 24 місяців, на другу дитину - 48 місяців, на третю і кожну наступну дитину - 72 місяців рівними частинами.

Вирішуючи питання щодо законності рішення відповідача від 12.02.2018 про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території. Україна зобов'язується підтримувати і забезпечувати економічні, фінансові, політичні, соціальні, інформаційні, культурні та інші зв'язки з громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно із ч. 2 ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними окупованої території.

Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи міститься у ст. 1 Закону № 1706-VII.

Це визначення має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка:

- перебуває на території України на законних підставах;

- має право на постійне проживання в Україні;

- була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Отже, реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, призначення або відновлення належних соціальних допомог.

Таким чином, статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.

Суд вважає посилання відповідача на те, що позивач звернулася до відповідача для призначення допомоги при народженні дитини після спливу встановленого Законом дванадцяти місячного строку з дня народження дитини недоречними, оскільки відповідачем в порушення вимог Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" не було вчинено жодних заходів спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом позивача, в даному випадку на призначення виплати допомоги при народженні дитини, не враховано статус позивача, як внутрішньо переміщеної особи, що надає особі спеціальні, додаткові права, не надано оцінку поважності причин пропуску позивачем строку звернення до відповідача для призначення допомоги при народженні дитини, у зв'язку з набуттям статуту внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, рішення відповідача про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини, прийнято не на підставі та не у спосіб що визначені Конституцією та законами України, без належної оцінки та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним, та підлягає скасуванню.

Крім того, відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВРУ №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам, а тому не можна позбавити дитину благ, гарантованих їй державою.

Таким чином, суд вважає, що в даному випадку рішення про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини, в першу чергу порушує право дитини позивача на соціальний захист гарантований Конституцією України та чинним законодавством України.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про скасування рішення про відмову у поновленні виплат допомоги при народженні дитини та зобов'язання вчинити певні дії є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зауважує на таке.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб'єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.

За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2018 року було відстрочено сплату позивачу судового збору до ухвалення судового рішення у справі (а.с. 1-2).

З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено одну самостійну позовну вимогу немайнового характеру, друга позовна вимога є похідною першої.

З огляду на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2018 року - 1762,00 грн, встановлений статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", та враховуючи кількість заявлених немайнових вимог, позивач за подання даної позовної заяви повинен був сплатити судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Таким чином, оскільки до ухвалення судового рішення по справі позивачем не сплачено судовий збір та судом позовні вимоги задоволенні повністю, з урахуванням того, що позивачем заявлено дві самостійні вимоги немайнового характеру та вимог ч.1 ст.139 КАС України, судові витрати, які підлягали сплаті, підлягають стягненню до Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області у розмірі 704,80 грн.

Керуючись статтями 2, 7-9, 19, 20, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 295, пунктом 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 12.02.2018 про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини ОСОБА_1.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (93600, Луганська обл., Станично-Луганський район, селище міського типу Станиця Луганська, вул. Центральна, будинок 52) ідентифікаційний код юридичної особи 03197049) призначити нарахування та виплату ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстроване місце проживаня:м. Луганськ, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) допомоги при народженні дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, згідно поданої заяви від 18.01.2018 № 142.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (93600, Луганська обл., Станично-Луганський район, селище міського типу Станиця Луганська, вул. Центральна, будинок 52) на користь Державного бюджету України (ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача - 899998; рахунок отримувача - 31211256026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106) судові витрати у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20 листопада 2018 року.

Суддя О.В. Ірметова