Рішення № 77990823, 16.11.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2018 року м.Київ справа № 810/2836/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-1, ДФС) та Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області (далі - відповідач-2, ГУ ДФС у Київській області), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Київській області та Державної фіскальної служби України щодо не призначення та не виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що призвело до встановлення ІІ групи інвалідності відповідно до ст.356 Податкового кодексу України та ч. 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію";

- зобов'язати Головне управління ДФС у Київській області подати до Державної фіскальної служби України висновок щодо можливості проведення позивачу виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що призвело до встановлення ІІ групи інвалідності відповідно до ст.356 Податкового кодексу України та ч. 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію", виходячи з 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що призвело до встановлення ІІ групи інвалідності відповідно до ст.356 Податкового кодексу України та ч. 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію", виходячи з 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що починаючи з 27 березня 1992 року він безперервно проходив службу в органах внутрішніх справ України на різних посадах, загалом впродовж семи років п'яти місяців та шістнадцяти днів, після чого був переведений на службу в органи податкової міліції України, в яких прослужив успішно на протязі п'яти років одного місяця та одного дня, після чого був звільнений у 2005 році через хворобу.

В результаті огляду Київською обласною МСЕК 16.11.2017 ОСОБА_1 було встановлено другу інвалідності з 13.11.2017 довічно через захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, про що видано довідку серії АВ №0198886.

Позивач пояснює, що у лютому 2018 року він звернувся до ГУ ДФС у Київській області із заявою, в якій просив провести виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності, яка пов'язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Листом від 20.02.2018 №688\Б\10-36-04-02 ГУ ДФС у Київській області відмовило позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із тим, що працівники податкової міліції проходять службу у складі Державної фіскальної служби України і не належать до органів внутрішніх справ, відтак проведення розрахунку та виплати одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції законодавчо не врегульовано.

Вважаючи вказані дії ГУ ДФС у Київській області протиправними, позивач звернувся зі скаргою до ДФС України. Однак, ДФС України листом від 23.05.2018 №7467/Б/99-99-04-04-02-14 відмовило позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, в зв'язку із відсутністю законних на те підстав.

Позивач вважає, що відноситься до категорії осіб, яким передбачена виплата одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію".

Наголошує, що відповідно до статті 356 Податкового кодексу України визначено, що держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Відповідачі проти позову заперечують.

В обґрунтування відзивів проти позову відповідач-1 та відповідач-2 зазначили, що позивачу встановлено другу групу інвалідності після втрати чинності Законом України "Про міліцію".

Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, на думку відповідачів, не поширюється на працівників податкової поліції, тому для проведення розрахунку та виплати одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції згідно з цією постановою законні підставі відсутні.

Вказують, що працівники податкової міліції проходять службу в складі ДФС і не належать до органів внутрішнів справ за твердженням відповідачів. На день розгляду справи проведення розрахунку та виплати одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції законодавчо не врегульовано.

Також, відповідач-2 звернув увагу, що позивач до заяви про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, поданої до ГУ ДФС у Київській області, не додав довідку про грошове забезпечення, як цього вимагає пункт 5 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 №707. Подання не повного пакету додатків до заяви є прямим порушенням вказаного Порядку.

У судових засіданнях 13.08.2018 та 30.08.2018 позивач та його представник підтримали адміністративний позов, просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судове засідання по справі 10.09.2018 позивач та його представник не з'явились, про час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представники відповідачів у судових засіданнях по справі 13.08.2018, 30.08.2018 та 10.09.2018 проти позову заперечували, просили відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 10.09.2018 суд поставив на обговорення питання про можливість продовжити розгляд справи №810/2836/18 у порядку письмового провадження. Представник відповідачів проти продовження розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечував.

Відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні інших свідків чи експерта, протокольною ухвалою суду від 10.09.2018 постановлено здійснювати подальший розгляд справи №810/2836/18 у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1, виданим Вишгородським РВ ГУ МВС України в Київській області 25.06.1997 (а.с. 40-43).

Позивач є пенсіонером органів внутрішніх справ, про що свідчить пенсійне посвідчення НОМЕР_2, видане ДПА України 12.02.2005 (а.с.104).

Відповідно до відомостей про роботу, які містяться у трудовій книжці позивача, ОСОБА_1 з 27.03.1992 по 13.09.1999 безперервно працював в органах внутрішніх справ України, а з 10.01.2000 по 11.02.2005 - в органах податкової міліції України (а.с. 6-10).

Наказом Державної податкової адміністрації України №13 о/д від 03.02.2005, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.1998 №1716 "Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги", та пункту 7 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 29.07.1991 №114, майора податкової міліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах першого відділення відділу по боротьбі з корупцією в органах державної податкової служби Управління податкової міліції з організації в Київській області, 11 лютого 2005 року звільнено в запас Збройних Сил України з постановкою на військовий облік за підпунктом "Б" пункту 64 (через хворобу). Вислуга років на день звільнення: календарна - 18 років 10 місяці 25 днів; пільгова- 21 рік 10 місяців 25 днів. Підстава: подання начальника Управління податкової міліції з організації взаємодії в Київській області, рапорт ОСОБА_1, свідоцтво про хворобу від 04.02.2005 №129у (а.с.79).

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ №0198886 від 16 листопада 2017 року, позивачу, у зв'язку із захворюванням, яке пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, встановлено другу групу інвалідності з 13.11.2017 довічно (а.с. 106).

Згідно з випискою з акта огляду медико-соціальної експертної комісії до довідки серії АВ №0198886, ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності з 13.11.2017, причина інвалідності - захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с. 107).

Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності серія АГ №0026226, ОСОБА_1 на підставі акту огляду МСЕК №1425 встановлений ступінь втрати професійної придатності 70 % (а.с. 105).

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ №1027124 від 08 травня 2018 року, позивачу, у зв'язку із захворюванням, яке пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, встановлено другу групу інвалідності безстроково (а.с.40).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі вказаних документів 13.02.2018 позивач звернувся до ГУ ДФС у Київській області із заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що ним отримано другу групу інвалідності, яка пов'язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с. 13).

Головне управління Національної поліції в Київській області листом від 20.02.2018 №668/Б/10-36-04-02 відмовило позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із тим, що працівники податкової міліції проходять службу у складі Державної фіскальної служби України і не належать до органів внутрішніх справ проведення розрахунку та виплати одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції законодавчо не врегулювано (а.с. 15).

Вважаючи протиправними такі дії ГУ ДФС у Київській області, позивач звернувся 12.04.2018 зі скаргою до ДФС України (а.с. 18-21).

Листом від 23.05.2018 №7467/Б/99-99-04-04-02-14 ДФС України повідомила позивача про відсутність підстав для виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням втратою працездатності.

Вказана відмова мотивована тим, що працівники податкової міліції проходять службу в складі ДФС і не належать до органів внутрішнів справ. На сьогодні проведення розрахунку та виплати одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції законодавчо не врегульовано.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі за (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції. Положення вказаного нормативного-правового акту не поширюються на працівників податкової міліції тому для проведення розрахунку та виплати одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції згідно з цією постановою законні підставі відсутні (а.с. 16-17).

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідачів, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Діяльність податкової міліції регулюється Розділом ХVІІІ Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 353.1 статті 353 ПУ України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Статтею 356 ПК України визначений правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції, зокрема передбачено, що держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Пунктом 351.1 статті 357 ПК України передбачено, що форми та розмір матеріального забезпечення осіб начальницького і рядового складу податкової міліції, включаючи грошове утримання, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Пенсійне забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції здійснюється у порядку, встановленому законом для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 №565-ХІІ (в редакції Закону України від 13 лютого 2015 року №208-VIII) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання статті 23 Закону України "Про міліцію", Кабінет Міністрів України постановою №707 від 12 травня 2007 року затвердив Порядок та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції (далі - Порядок №707). Вказана постанова набрала чинності 23 травня 2007 року.

Згідно з пунктом 1 Порядку №707 одноразова грошова допомога (далі - грошова допомога) виплачується у разі установлення інвалідності, яка настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ, органах державної податкової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення такого строку внаслідок захворювання або нещасного випадку, що сталися: під час виконання службових обов'язків, пов'язаних з безпосередньою участю в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю, у розмірі: п'ятирічного грошового забезпечення - інвалідам I групи; чотирирічного грошового забезпечення - інвалідам II групи; трирічного грошового забезпечення - інвалідам III групи; у період проходження служби, - у відсотках відповідного розміру грошового забезпечення згідно із ступенем втрати працездатності, який визначається медико-соціальною експертною комісією.

У тому ж пункті передбачено, що у разі виникнення у працівника міліції, податкової міліції або членів його сім'ї права на отримання грошової допомоги в розмірі, більшому за раніше виплачену суму, виплата проводиться за вирахуванням такої суми.

За наявності у працівника міліції, податкової міліції або членів його сім'ї права на отримання одночасно грошової допомоги та установлених іншими нормативно-правовими актами компенсаційної виплати або одноразової грошової допомоги виплата проводиться з однієї підстави за вибором особи.

У зв'язку з прийняттям Закону України від 13 лютого 2015 року №208-VIII "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" (далі - Закон №208-VIII) Кабінет Міністрів України постановою від 21 жовтня 2015 року №850 затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівників міліції (далі - Порядок №850). Постанова набрала чинності 31 жовтня 2015 року.

Згідно з пунктом 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Відповідно до пункту 5 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 7 Порядку №850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Згідно з пунктом 8 Порядку №850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.

МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови (п.9 Порядку №850).

Закон України "Про міліцію" втратив чинність 07 листопада 2015 року у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII.

Однак, за змістом пункту 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Як зазначено вище, держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Статтею 23 Закону України "Про міліцію" (в редакції, чинній на момент проходження позивачем служби в органах податкової міліції) передбачено, що право на одноразову грошову допомогу у працівника податкової міліції виникає, зокрема у разі виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Зазначені соціальні гарантії були покликані на забезпечення належної компенсації працівникам податкової міліції шкоди, яка могла бути нанесена їх здоров'ю під час проходження служби. Встановлений Законом України "Про міліцію" розмір одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності IІ групи мав гарантувати працівникам органів державної податкової служби сподівання на соціальний захист та забезпечення високих гарантій матеріальної компенсації у разі настання випадків, встановлених статтею 23 Закону України "Про міліцію".

При цьому, незважаючи на те, що Закон України "Про міліцію" пов'язує виникнення у особи права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності з датою її встановлення, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії, об'єктивні процеси, що призвели до виникнення у позивача стану, за якого йому було встановлено інвалідність, безумовно, відбувалися протягом тривалого часу до дати встановлення інвалідності, яка зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Судом було встановлено, що позивач протягом більше 7 років, а саме, в період з 27.03.1992 по 13.09.1999 року проходив службу на різних посадах в структурних підрозділах ГУ МВС України в Київській області та 5 років, а саме з 10.01.2000 по 11.02.2005 - Державної податкової адміністрації в Київської області.

13.11.2017 позивачу встановлено другу групу інвалідності через захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, ступінь втрати працездатності у відсотках склала 70%.

Таким чином, з огляду на те, що об'єктивні процеси, які призвели до виникнення у позивача стану здоров`я, за якого йому було встановлено інвалідність, тривали протягом проходження служби в органах внутрішніх справ та державної податкової служби за чинності положень статті 23 Закону України "Про міліцію", за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію".

Однак, на час встановлення позивачеві II групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з проходженням служби в органах державної податкової служби (13.11.2017), чинними є обидва Порядки як №707 так і №850, які регулюють однопредметні правовідносини щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, передбаченої статтею 23 Закону України "Про міліцію".

При цьому, Порядок №850 прийнятий у зв'язку із внесенням Законом України від 13 лютого 2015 року №208-VIII до вказаної статті 23 Закону України "Про міліцію" змін в частині розміру одноразової грошової допомоги.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінет Міністрів України №850 встановлено, що особам, які до набрання чинності Законом України від 13 лютого 2015 року №208-VIII (12 березня 2015 року) мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку №707. Порядок №850 набрав чинності 31 жовтня 2015 року.

Тобто, у період з 12 березня 2015 року (дата набрання чинності Законом України від 13 лютого 2015 року №280-VIII) до 31 жовтня 2015 року (дата набрання чинності Порядком №850) механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону №565-ХІІ визначав Порядок №707.

Даючи правову оцінку доводам відповідачів стосовно відсутності підстав для призначення позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №850, суд враховує наступне.

З матеріалів справи слідує, що ІІ групу інвалідності позивачу встановлено 13.11.2017, тобто після набрання чинності Законом України від 13 лютого 2015 року №280-VIII, і про призначення одноразової грошової допомоги позивач звернувся 13.02.2018, тобто після набрання чинності Порядком №850.

За таких обставин, суд вважає, що розмір одноразової грошової допомоги повинен розраховуватися у відповідності до статті 23 Закону України "Про міліцію" (в редакції Закону України від 13 лютого 2015 року №208-VIII) та відповідно до Порядку №850.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №822/456/16, від 18.10.2018 у справі №822/395/18 та від 29.10.2018 у справі №822/834/18.

Суд зазначає, що відсутність у Порядку №850 вказівки на поширення його дії на працівників податкової міліції, призначення допомоги яким здійснюється відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію", не є підставою для позбавлення таких осіб права на отримання одноразової допомоги у розмірі, визначеному чинним на дату установленням групи інвалідності Порядком №850, оскільки Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №850 виплати одноразової допомоги на виконання статті 23 Закону України "Про міліцію" в редакції Закону України від 13.02.2015.

Фактичною підставою для відмови позивачу у вигляді одноразової грошової допомоги слугувала неузгодженість законодавства, яким регулюються питання призначення вказаної допомоги особам, які проходили службу в органах державної податкової служби.

Однак, у рішенні по справі "Budchenko v. Ukraine" від 24.07.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що відмова у задоволенні законного права заявника через відсутність механізму його реалізації, становить втручання у право власності згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а через нездатність забезпечити реалізацію такого права заявника в розумні терміни, держава поклала на нього надмірний та неспіврозмірний тягар, порушивши таким чином свої зобов'язання за статтею 1 Першого протоколу.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom №44277/98).

У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany №71916/01, №71917/01 та №10260/02).

Європейський Суд зауважує, що принцип захисту легітимних очікувань належить до принципів, що розвивалися судовою практикою Європейського суду з метою контролю за здійсненням влади так, щоб не допустити свавілля та зловживань, з метою захисту від можливих порушень з боку публічної адміністрації, в першу чергу, при реалізації державними органами та посадовими особами дискреційних повноважень.

Крім того, Конституційний Суд України розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист певних категорій громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечують суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управлінні державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (Рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня2002 року № 5-рп/2002, від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016).

Отже, з огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про те, що не виплата позивачу одноразової грошової допомоги у 200-кратному розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб, обмежує його право на мирне володіння своїм майном, під яким в даному випадку розуміється право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі, на який позивач мав легітимні очікування.

Суд вважає безпідставними доводи відповідачів щодо відсутності у позивача, як працівника податкової міліції, права на отримання одноразової грошової допомоги на умовах, передбачених Порядком № 850, оскільки:

- відповідно до статті 356 Податкового кодексу України на осіб начальницького і рядового складу податкової міліції поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію";

- право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про Національну поліцію" (абзац 3 пункту 15 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію");

- на виконання статті 23 Закону України "Про міліцію" в редакції Закону України від 13.02.2015 Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №850 виплати одноразової допомоги.

Посилання відповідача-2 на не подання позивачем повного пакету документів до заяви про виплату грошової допомоги згідно Порядку №707, зокрема, ненадання довідки про грошове забезпечення, є безпідставним, оскільки судом встановлено, що на позивача розповсюджується Порядок №850.

При цьому, щодо дотримання процедури розгляду заяви позивача про призначення одноразової грошової допомоги, суд зазначає таке.

Пунктом 7 Порядку №850 передбачено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

До заяви (рапорту) про виплату однаразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що ним отримано другу групу інвалідності, яка пов'язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ позивач надав до Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області всі документи, визначені пунктом 7 Порядку №850.

Згідно з пунктом 8 Порядку №850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Отже, в даному випадку Головне управління ДФС у Київській області, відповідно до пунктів 7-8 Порядку №850, мало б в 15-денний строк з дня реєстрації документів позивача, а саме заяви (рапорту) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності з документами, доданими до вказаної заяви, скласти висновок щодо виплати грошової допомоги та направити його до Державної фіскальної служби України для прийняття рішення про призначення або про відмову в призначенні такої грошової допомоги.

Проте, Головне управління ДФС у Київській області не складало та не направляло відповідний висновок до ДФС України, заперечуючи проти права позивача на отримання одноразової грошової допомоги як такого.

Відмовивши позивачу у призначенні грошової допомоги у зв'язку з відсутністю у нього права на її призначення на підставі Порядку №850, Головне управління ДФС у Київській області за переконанням суду перевищило повноваження, надані законодавством.

Таким чином, з огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протипраними дій Головного управління ДФС у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що призвело до встановлення ІІ групи інвалідності відповідно до ст.356 Податкового кодексу України та ч.6 ст.23 Закону України "Про міліцію" та зобов'язання Головного управління ДФС у Київській області скласти висновок щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що призвело до встановлення ІІ групи інвалідності відповідно до ст.356 Податкового кодексу України та ч.6 ст.23 Закону України "Про міліцію", виходячи з 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, та направити його до Державної фіскальної служби України для прийняття рішення згідно її повноважень та відповідно до положень Порядку №850.

Разом з тим, враховуючи наведене та положення Порядку №850 позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України є передчасними, оскільки Головне управління ДФС у Київській області не складало та не направляло до Державної фіскальної служби України висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до статті 23 Закону "Про міліцію" та згідно Порядку №850.

Крім того пунктом 9 Порядку №850 передбачено, що наказ про виплату такої допомоги приймається керівником органу, у якому проходив (проходить) службу позивач, на підставі рішення Державної фіскальної служби України про її призначення.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як встановлено судом, позивач відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, витрати позивача, пов'язані з залученням свідків та проведенням судових експертиз також відсутні, отже, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідачів не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що призвело до встановлення ІІ групи інвалідності відповідно до ст. 356 Податкового кодексу України та ч. 6 ст.23 Закону України "Про міліцію".

3. Зобов'язати Головне управління ДФС у Київській області скласти висновок щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що призвело до встановлення ІІ групи інвалідності, відповідно до ст. 356 Податкового кодексу України та ч. 6 ст. 23 Закону України "Про міліцію", виходячи з 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, та направити його до Державної фіскальної служби України для прийняття рішення відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 16.11.2018 р.

Суддя Кушнова А.О.