Рішення № 77990737, 15.11.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

15 листопада 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2835/18

Луганський окружний адміністративнй суд у складі:

Головуючого судді: Ірметової О.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Попової Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засідання справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання поновити виплату адресної допомоги,-

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2018 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання поновити виплату адресної допомоги, в якій позивач просить:

- визнати дії Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради, щодо відмови ОСОБА_1 починаючи з 01.08.2017 виплати щомісячної адресної допомоги, відповідно до постанови Кабінету міністрів України "Про надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг" від 01 жовтня 2014 року № 505 - неправомірними;

- зобов'язати Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради поновити ОСОБА_1 виплати адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг" від 01 жовтня 2014 року № 505, грошової допомоги та здійснити виплати необґрунтовано припиненої грошової допомоги з 01.08.2017 по теперішній час.

Позовну заяву обґрунтовано тим, Управлінням праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради, сім'ї позивача було призначена адресна допомога як внутрішньо-переміщеним особам з 27.11.2014 з розрахунку на чотирьох осіб. Однак позивач не змогла знайти роботу протягом 6 місяців, тому виплата допомоги на неї була припинена з червня 2015 року. З 01 серпня 2017 року позивач влаштувалася на роботу та почала проходити військову службу в Службі безпеки України, що підтверджується відповідною довідкою виданою головним управлянням СБУ. Однак, не дивлячись на факт її працевлаштування, що було підтверджено відповідною довідкою, відповідач призначив адресну допомогу лише на чоловіка, сина та доньку. Згідно наданої відповіді Управлінням соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради від 10.08.2018 № 7248/03, зазначено що позивач не має права на отримання щомісячної адресної допомоги через те, що не працевлаштувалася у зазначений період перебуваючи на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради. Позивач вважає таку відмову протиправною.

На підставі вищевикладеного позивач просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 09 жовтня 2018 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24 жовтня 2018 року (а.с. 1-2).

Ухвалою суду від 24 жовтня 2018 року відкладено розгляд справи до 15 листопада 2018 року (а.с. 38).

Позивач у судове засідання прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, розгляд справи просила проводити без її участі (а.с. 24).

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, розгляд справи просив проводити без його участі (а.с. 45).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа в Управлінні праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради, що підтверджується довідкою від 06.03.2017 № 32142 (а.с. 8).

Позивач перебуває в шлюбі з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с. 58).

27 листопада 2014 року чоловік позивача ОСОБА_3 як уповноважений представник сім'ї звернувся до відповідача із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги як особі, яка переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (а.с. 61).

Рішенням відповідача від 06.12.2014 було призначено адресну допомогу з 27.11.2014, в тому числі й позивачу як непрацюючій особі (а.с. 63).

Відповідно до заяв ОСОБА_3 від 28.05.2015, 17.11.2015, 01.06.2016, 30.11.2016, 29.05.2017, 29.11.2017, 29.05.2018, ОСОБА_3 було продовжено виплату щомісячної адресної допомоги як працюючій особі,ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як дітям до 18-ти років, ОСОБА_1 не було включено до розрахунку на підставі п. 7 Порядку про надання щомісячної адресної допомоги, що підтверджується відповідними рішеннями відповідача від 19.08.2015, 05.01.2016, 06.06.2016, 29.12.2016, 09.06.2017, 07.12.2017, 07.06.2018 (а.с. 69-70, 83, 85, 90-91, 96, 98, 113, 116, 122, 125, 135).

У зазначених заява ОСОБА_3 було зазначено, що змін, які впливають на призначення грошової допомоги, в тому числі працевлаштування в складі сім'ї не відбулося.

17 липня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до відповідача із заявою про перерахування щомісячної адресної допомоги, у зв'язку з працевлаштуванням дружини ОСОБА_1 до заяви було надано довідку від 16.07.2018 № 696 (а.с. 136-137).

Розпорядженням відповідача від 17.07.2018 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3, згідно п. 3 постанови КМУ № 505 (а.с. 138).

ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради повідомлено, що чоловіку позивача призначено допомогу як працюючій особі, позивачу - як працездатній непрацюючій особі на підставі заяви від 27.11.2014, відповідно до п.7 Порядку призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого ПКМУ від 01.10.2014 №505, із скороченням терміну призначення та зменшенням суми виплати Згідно абз.5 п.З Порядку, особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність. Згідно заяв від 28.05.2015р., 17.11.2015р., 01.06.2016р., 30.11.2016р.. 29.05.2017р.. 29.11.2017р., 29.05.2018р. було подовжено щомісячну адресну допомогу ОСОБА_3 як працюючій особі, дітям, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як дітям до 18-ти років, а ОСОБА_1 не було включено до розрахунку. 17.07.2018р. ОСОБА_3 надав заяву щодо подовження щомісячної адресної допомоги ОСОБА_1, у зв'язку з її працевлаштуванням з 01.08.2017. З огляду на те, що ОСОБА_1 працевлаштувалась лише після закінчення період призначення їй щомісячної адресної допомоги та згідно п.З Порядку, УГІтаСЗП не мало підстав для подовження щомісячної адресної допомоги позвивачу як працюючій особі (а.с. 15).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить за наступного.

Положеннями статті 46 Конституції України, громадянам гарантовано право на соціальний захист.

Відповідно частини 1 статті 47 Основного Закону України визначено, що держава створює умови за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

При цьому, з огляду на положення пункту 2 частини 1 статті 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України є одним з органів державної влади, який вживає заходів щодо забезпечення прав людини і громадяина.

Механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога) визначає "Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №505 (надалі за текстом - Порядок №505).

Відповідно до пункту 2 Порядку №505 передбачено, що грошова допомога надається громадянам України, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, або змушені були покинути своє постійне місце проживання в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, і перемістилися в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі - особа, яка переміщується), а також стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням та виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Разом з цим, з огляду на інші положення пункту 2, така допомога могла бути призначена і на кожний наступний шестимісячний строк, у випадку подання представником сім'ї до уповноваженого органу заяви, в якій повідомляється про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'явлення довідки всіх членів сім'ї про взяття їх на облік як осіб, які переміщуються, строк дії яких продовжено на наступний період.

Відповідно до п. 3 Порядку № 505 особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначалась.

З аналізу зазначених норм вбачається, що особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до п.7 Порядку, грошова допомога на наступних 6 місяців не призначається.

Як вбачається з довідки про працевлаштування ОСОБА_1 від 16.07.2018 № 696, позивач проходить службу на офіцерських посадах Головного управління Служби безпеки України (а.с. 136)

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було включено ОСОБА_1 до розрахунку щомісячної адресної грошової допомоги на підставі п. 3 Порядку № 505 на підставі заяви від 17.07.2018.

Суд зазначає, що пункт 3 Порядку № 505 не передбачає абсолютну заборону на призначення щомісячної адресної допомоги тим особам, яким вона була припинена відповідно до пункту 7 вказаного Порядку, а містить чітке і однозначне правило щодо не призначення допомоги саме на наступний строк, під яким слід розуміти один шестимісячний строк (оскільки тільки на такий строк допомога і призначається), що йде за тим, у якому виплату допомоги було припинено особі на підставі пункту 7 Порядку №505.

Таким чином, оскільки пункт 3 Порядку №505 на момент звернення ОСОБА_3, а саме на 17.07.2018 вичерпав свою дію щодо позивача, суд вважає, що відповідачем неправомірно не нараховано ОСОБА_1 грошову допомогу для покриття витрат на проживання та на оплату житлово-комунальних послуг з моменту подання зазначеної заяви

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про порушення прав позивача на соціальний захист, гарантований Конституцією України.

Щодо позовних вимог позивача про визнання дій Управління соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради, щодо відмови ОСОБА_1 починаючи з 01.08.2017 виплати щомісячної адресної допомоги протиправними та зобов'язання призначити таку допомогу з 01.08.2017, суд зазначає, що вони є необгрунтованими, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, вперше довідку про підтвердження факту працевлаштування ОСОБА_1 було надано до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради 17.07.2018, відповідно до заяви про призначення позивачу адресної допомоги (а.с. 136-137).

Крім того, як зазначено судом вище, відповідно до заяв від 28.05.2015, 17.11.2015, 01.06.2016, 30.11.2016, 29.05.2017, 29.11.2017, 29.05.2018, ОСОБА_3 як уповноваженим представником сім'ї було зазначено, що змін, які впливають на призначення грошової допомоги, в тому числі працевлаштування в складі сім'ї, у зазначені періоди не відбувалося. Доказів на підтвердження факту працевлаштування позивача у зазначені періоди, відповідних довідок, тощо відповідачу та суду не надавалися.

Таким чином, підстави для призначення виплати щомісячної адресної допомоги позивачу саме з 01.08.2017 відсутні.

Суд зазначає, що не бере до уваги довідку Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях № 1143, оскільки зазначена довідка не містить дати її видачі, а тому вона не є бути належним доказом у справі (а.с. 141).

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 5 КАС України визначені конкретні способи судового захисту.

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оскільки судом встановлено, що позивачу відмовлено у призначенні щомісячної адресної допомоги відповідно до розпорядження відповідача від 17.07.2018 з підстав не передбачених чинним законодавством, суд вважає за необхідне обрати такий спосіб захисту порушеного права позивача як прийняття рішення про визнання протиправним та скасування розпорядження суб'єкта владних повноважень та зобов'язання його вчинити певні дії.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з обранням належного способу захисту порушеного права позивача, а саме прийняти рішення про визнання протиправним та скасування розпорядження Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради від 17.07.2018 щодо відмови у призначенні позивачу щомісячної адресної допомоги, та зобов'язання відповідача призначити позивачу щомісячну адресну допомогу, згідно заяви від 17.07.2018.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи норми ч.3 ст.139 КАС України, ст.4 Закону України "Про судовий збір", та враховуючи те, що позивач як учасник бойових дій звільнений від сплати судового збору та те, що позовні вимоги задоволені частково, суд дійшов висновку про стягнення судового збору з Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради на користь Державного бюджету України у розмірі 352,40 грн.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства , суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання поновити виплату адресної допомоги - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради від 17.07.2018 щодо відмови у нарахуванні та виплати ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг" від 01 жовтня 2014 року № 505.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 24179564, місцезнаходження: 93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вул. Новікова, будинок 15Б) призначити та виплатити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1) щомісячну адресну допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг" від 01 жовтня 2014 року № 505, згідно заяви від 17.07.2018.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Новікова, 15-б, код ЄДРПОУ 24179564) на користь Державного бюджету України за банківськими реквізитами: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в сумі 352,40 грн. (триста п'ятдесят дві гривні 40 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20 листопада 2018 року.

Суддя О.В. Ірметова