Рішення № 77990691, 20.11.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 листопада 2018 року Справа № 0840/4003/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

до: Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, буд.25-а, код ЄДРПОУ 41248959)

про: зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

27.09.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя (далі - відповідач, Шевченківське ОУПФУ м.Запоріжжя), в якому позивач просить суд зобов'язати відповідача призначити виплачувати позивачу пенсію за віком, включивши до розрахунку розміру пенсії підвищення, передбачене ч.1 ст.29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за більш пізній вихід на пенсію у розмірі 10%, починаючи з 12.04.2017.

Ухвалою суду від 02.10.2018 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження 05.11.2018 з повідомленням (викликом) сторін.

Представники сторін в судове засідання не прибули. Від представників сторін надійшли заяви від 05.11.2018 про розгляд справи в порядку письмового провадження за відсутності представників сторін.

Позивач у позові зазначив, що він з 12.04.2017 перебуває на обліку в Шевченківському ОУПФУ м.Запоріжжя та одержує пенсію за віком. У грудні 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою в якій прохав призначити та виплачувати йому пенсію за віком з урахуванням положень ч.1 ст.29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за більш пізній вихід на пенсію. Однак, у зв'язку з протиправною відмовою відповідача з посиланням на відсутність права на підвищення пенсії, позивач був змушений звернутися до суду. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.02.2018 по справі №808/194/18 позовні вимоги позивача було задоволено частково. Зобов'язано Шевченківське ОУПФУ м.Запоріжжя призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком включивши до розрахунку розміру пенсії підвищення, передбачене ч.1 ст.29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за більш пізній вихід на пенсію, починаючи з 12.04.2017. Відмовляючи в частині позовних вимог про зобов'язання включити до розрахунку розміру пенсії підвищення, передбачене ч.1 ст.29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за більш пізній вихід на пенсію у розмірі, який було визначено позивачем, а саме 10%, суд посилався на те, що визначення відсотка, на який має бути підвищено пенсію позивачеві, законом віднесено до компетенції органу Пенсійного фонду України після перевірки відповідних даних, тобто до його дискреційних повноважень. Судом було зазначено, що враховуючи те, що відповідачем відповідний розрахунок не проводився, доказів протилежного суду не надано, суд прийшов до висновку про передчасність заявлених позовних вимог в частині підвищення пенсії саме на 10% та відсутність підстав для їх задоволення у вказаній частині. На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.02.2018 по справі №808/194/18 у червні 2018 року позивач звернувся до відповідача, як до компетентного органу, з заявою в якій прохав призначити та виплачувати йому пенсію за віком включивши до розрахунку розміру пенсії підвищення, передбачене ч.1 ст.29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за більш пізній вихід на пенсію починаючи з 12.04.2017. Листом Шевченківського ОУПФУ м.Запоріжжя від 15.06.2018 за №302/Б-1 позивача повідомлено, що оскільки станом на день призначення пенсії - 12.04.2017, його вік становив повних 56 років, а підвищення, передбачене ч.1 ст.29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється після досягнення віку, передбаченого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - 60 років, на виконання рішення суду було проведено відповідний розрахунок. Однак, у зв'язку з тим, що у випадку позивача відсутня кількість повних місяців страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку (60 років), то розмір підвищення має нульове значення. Таким чином, у позивача є нові підстави для звернення до суду, а питання визначення відсотка, на який йому має бути підвищено пенсію є актуальним.

Відзиву на позовну заяву до суду не надходило. Відповідачем подано до суду клопотання про закриття провадження у справі. У клопотанні відповідачем з посиланням на п.7 ч.1 ст.238 КАС України зазначено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду у справі №808/194/18 від 27.02.2018 позовні вимоги ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. 22.05.2018 апеляційну скаргу відповідача було повернуто у зв'язку з несплатою судового збору та 22.05.2018 рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі №808/194/18 від 27.02.2018 набрало законної сили. На виконання рішення суду у справі №808/194/18 від 27.02.2018 відповідачем було проведено відповідний розрахунок, згідно якого у позивача відсутня кількість повних місяців страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку (60 років), тому розмір підвищення має нульове значення. При розгляді даної судової справи слід враховувати висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові від 18.09.2018 у справі №336/4385/17 (К/9901/2275/18), в якій судом було зроблено висновок проте, що "для підвищення пенсії на підставі ч.1 ст.29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" необхідна наявність наступних умов: звернення за призначенням пенсії за віком з більш пізнього віку, ніж передбачено абз.1 ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; не одержання жодного виду пенсії після досягнення пенсійного віку; наявність страхового стажу після досягнення пенсійного віку, передбаченого абз.1 ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". За таких обставин, коли позивач реалізував право на виходу на пенсію у 1991 році у віці 43 роки за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", то його звернення із заявою про призначення пенсії за віком у 2017 році у віці 69 років не може вважатись відстроченням виходу на пенсію за віком, оскільки з 1991 року по 2017 рік він отримував пенсію за вислугу років". Таким чином, відсутні правові підстави для задоволення позовної заяви по даній справі, провадженні у справі підлягає закриттю.

Ухвалою суду від 19.11.2018 по справі №280/4156/18 у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі - відмовлено.

Відповідно до ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 12.04.2017 перебуває на обліку в Шевченківському ОУПФУ м.Запоріжжя та отримує пенсію за віком, яка призначена на підставі Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV).

У грудні 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення та виплату пенсії за віком з урахуванням ч. 1 ст. 29 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV за більш пізній вихід на пенсію.

Після отримання від відповідача письмової відмови у задоволенні власної заяви позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.02.2018 по справі №808/194/18 позовні вимоги позивача було задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя в частині відмови включення до розрахунку розміру пенсії ОСОБА_3 підвищення передбаченого ч.1 ст.29 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV; зобов'язано Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя призначити та виплачувати ОСОБА_3 пенсію за віком включивши до розрахунку розміру пенсії підвищення, передбачене ч.1 ст.29 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV за більш пізній вихід на пенсію, починаючи з 12.04.2017 (а.с.13-14).

У Рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 27.02.2018 по справі №808/194/18 зазначено, що до 12.04.2017 позивач перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримував пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ". З 12.04.2017 позивачу, за його заявою, призначено пенсію за віком, згідно з Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV та прийнято на облік до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя.

Відмовляючи в частині позовних вимог про зобов'язання включити до розрахунку розміру пенсії підвищення, передбачене ч.1 ст.29 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, за більш пізній вихід на пенсію у розмірі, який було визначено позивачем, а саме 10%, суд у Рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 27.02.2018 по справі №808/194/18 посилався на те, що визначення відсотка, на який має бути підвищено пенсію позивачеві, законом віднесено до компетенції органу Пенсійного фонду після перевірки відповідних даних, тобто до його дискреційних повноважень.

На виконання Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.02.2018 по справі №808/194/18 відповідачем було проведено відповідний розрахунок, згідно з яким у позивача відсутня кількість повних місяців страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку (60 років), тому розмір підвищення має нульове значення.

У червні 2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив призначити та виплачувати йому пенсію за віком, включивши до розрахунку пенсії підвищення, передбачене ч.1 ст.29 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV за більш пізній вихід на пенсію, починаючи з 12.04.2017.

Листом Шевченківського ОУПФУ м.Запоріжжя від 15.06.2018 за №302/Б-1 позивача повідомлено, що оскільки станом на день призначення пенсії - 12.04.2017, його вік становив повних 56 років, а підвищення, передбачене ч.1 ст.29 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV встановлюється після досягнення віку, передбаченого ст.26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV - 60 років, на виконання рішення суду було проведено відповідний розрахунок. Однак, у зв'язку з тим, що у випадку позивача відсутня кількість повних місяців страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку (60 років), то розмір підвищення має нульове значення (а.с.11).

Не погодившись з позицією відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена ч. 2 ст. 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV для призначення пенсії.

Згідно з ч. 1 ст. 29 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом першим ч. 1 ст. 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, на такий відсоток: на 0,5% - за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців; на 0,75% - за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк понад 60 місяців.

За змістом вказаної норми підвищення розміру пенсії за віком визначене законодавцем як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.

Отже, для підвищення пенсії на підставі ч. 1 ст. 29 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV необхідна наявність наступних умов: звернення за призначенням пенсії за віком з більш пізнього віку; не одержання жодного виду пенсії після досягнення пенсійного віку; наявність страхового стажу після досягнення пенсійного віку.

Суд вважає, що коли позивач реалізував право виходу на пенсію у 1999 році у віці 39 років за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", то його звернення із заявою про призначення пенсії за віком у 2017 році у віці 56 років не може вважатись відстроченням виходу на пенсію за віком, оскільки з 1999 року по 2017 рік він отримував пенсію за вислугу років.

Також, суд вважає, що у позивача відсутня кількість повних місяців страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку (60 років), а тому розмір підвищення має нульове значення.

Подібний правозастосовний підхід висловлений Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постанові від 18.09.2018 по адміністративній справі №336/4385/17 (К/9901/2275/18) (яке набрало законної сили 18.09.2018) з аналогічних правовідносин (позов ОСОБА_4 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, № 76546642 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Так, у вказаній постанові Верховного Суду у справі №336/4385/17 (К/9901/2275/18) від 18.09.2018 колегія суддів дійшла висновку, що для підвищення пенсії на підставі ч.1 ст.29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" необхідна наявність наступних умов: звернення за призначенням пенсії за віком з більш пізнього віку, ніж передбачено абз.1 ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; не одержання жодного виду пенсії після досягнення пенсійного віку; наявність страхового стажу після досягнення пенсійного віку, передбаченого абз.1 ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Отже, оскільки позивач реалізував своє право виходу на пенсію до 2017 року за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та до 12.04.2017 отримував пенсію за вислугу років, суд робить висновок, що підстави для призначення та перерахунку позивачу пенсії з урахуванням підвищення, передбаченого ч. 1 ст. 29 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV за більш пізній вихід на пенсію, починаючи з 12.04.2017, відсутні. Мотивів, які б свідчили про доцільність відступлення від правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, позивач не навів.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем, на переконання суду, не доведено наявність підстав для призначення йому пенсії за віком з урахуванням підвищення, передбаченого ч. 1 ст. 29 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV за більш пізній вихід на пенсію у розмірі 10%, починаючи з 12.04.2017 з урахуванням проведених виплат.

При цьому, суд вважає, що відповідач довів відсутність підстав для призначення та виплати позивачу пенсію за віком, включивши до розрахунку розміру пенсії підвищення, передбачене ч. 1 ст. 29 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV за більш пізній вихід на пенсію у розмірі 10%, починаючи з 12.04.2017.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є необґрунтованим, а відтак, у його задоволенні слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69014, м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого, буд.25-а, код ЄДРПОУ 41248959) про зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 20.11.2018.

Суддя І.В. Садовий