Рішення № 77990576, 03.07.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2018 року м.Київ № 810/1910/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Білоцерківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області та просить суд:

визнати протиправним та скасування рішення від 26.01.2018 № 332 про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

зобов'язати призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на п'ять років, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що у січні 2018 року звернулась до Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області, правонаступником якого є Білоцерківське об'єднане УПФУ Київської області з заявою про призначення їй пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку як потерпілій від Чорнобильської катастрофи 4 категорії відповідно до ст. 55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідач відмовив у призначенні даного виду пенсії, з посиланням на те, що надані нею документи на підтвердження періоду проживання при військовій частині завірені не належним чином та не відповідають встановленій формі, а тому не підтверджують заявлений факт.

Засобами поштового зв'язку 22.06.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач не погоджується з вимогами позову та просить відмовити у його задоволенні у зв'язку з тим, що надані позивачем документи не можуть бути взяті до уваги як такі, що підтверджують факт проживання позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю.

На думку позивача, вказана відмова є протиправною та такою, що порушує її права та законні інтереси.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Позивачем було подано заяву про виклик свідків, які можуть підтвердити в судовому засіданні обставини про її проживання та роботи в м. Біла Церква.

Оскільки обсяг та характер доказів у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), є достатніми для винесення обґрунтованого судового рішення, суд на підставі ч. 2 ст. 167 КАС України заяву про виклик свідків залишає без розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 має статус громадянки, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю 4 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 29.11.1996.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 09.09.1982 і по даний час була зареєстрована, проживала, в тому числі проходила військову службу в м. Біла Церква Київської області, яке згідно Постанови Кабінету Міністрів України УРСР від 23.07.1991 № 106 є населеним пунктом, який віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Зокрема, з довідки № 631 від 01.11.2001, виданої військовою частиною А-2316, вбачається, що у період з 09.09.1982 по 04.02.1988 позивач проходила військову службу у в/ч № 65320 м. Біла Церква. Ця обставина підтверджується також записами у військовому квитку позивача серії НОМЕР_4, у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 та довідкою Білоцерківського ОМВК від 29.12.2016 № 907.

Згідно довідки військової частини А4533 МОУ від 07.02.2017 № 274 ОСОБА_2 (чоловік) разом з позивачем в період з 1982 року по 1991 рік були зареєстровані зі складом сім'ї 4 особи в м. Біла Церква при військовій частині 22634, в якій проходив військову службу і правонаступником якої є саме в/ч А-4533. Ці дані уточнюються змістом довідки в/ч 22634 МОУ від 21.08.1991 № 334, згідно якої прапорщик ОСОБА_2 та його родина - дружина ОСОБА_1 (позивач), син ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 були зареєстровані з 27.08.1986 по 06.07.1991 при в/ч 22634.

Після цього, з 05.07.1991 по 14.03.2006 позивач була зареєстрована в АДРЕСА_1, а з 14.03.2006 і по даний час зареєстрована в АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи № 562 від 09.02.2017.

На думку позивача, вона, як особа, яка має статус потерпілої 4 категорії від Чорнобильської катастрофи, а також як особа, яка постійно проживала або постійно працювала у зоні посиленого радіоекологічного контролю за умови, що вона станом на 01.01.1993 прожила або відпрацювала у цій зоні не менше 4 років, має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зниженням пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років відповідно до положень, зазначених в абз. 5 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У зв`язку з цим позивач звернулась до Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області із заявою про призначення їй пенсії зі зниженням пенсійного віку, що підтверджується розпискою про одержання заяви територіальним органом Пенсійного фонду України від 17.01.2018, та надала усі необхідні документи.

Рішенням від 26.01.2018 № 332 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку, зазначивши в обґрунтування своєї відмови те, що надана позивачем довідка від 21.08.1991 № 334 форми № 34 видана військовою частиною 22634, а не органом місцевого самоврядування та без вказаної підстави видачі. Крім того, відповідач зазначає, що у макеті пенсійної справи позивача № 706/7454 від 17.02.2017 міститься не завірена копія довідки, видана військовою частиною 22634 під тими ж реєстраційними даними з аналогічною інформацією, але за відсутністю підпису посадової особи та без встановленої форми видачі.

Враховуючи вищезазначене відповідач вирішив, що для визначення права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до норм ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» брати до уваги період проживання позивача при військовій частині, посилаючись на подані нею документи, немає підстав.

Позивач не погоджуючись з даною відмовою звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII" (далі - Закон № 796-ХІІ) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 11 Закону № 796-ХІІ, до потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії ІV належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у тій зоні не менше 4 років.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 11 Закону № 796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Згідно з абз. 5 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону № 796-ХІІ, особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Відповідно до положень ст. 15 Закону № 796-ХІІ підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону № 796-ХІІ посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 5, затверджений Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до п. 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 № 51 особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.

Отже особи, які станом на 01.01.1993 постійно проживали або працювали на території зони посиленого радіоекологічного контролю понад чотири роки, визнаються потерпілими від Чорнобильської катастрофи та мають право на встановлення пільг і компенсацій, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно абз. 8 п.п. 5 п. 2.1 розділу 2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком подаються посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988

№ 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

З аналізу норм ч. 3 ст. 65 Закону № 796-ХІІ вбачається, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право на користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Тому, різного роду довідки про період роботи у зоні відчуження, евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17, від 28.03.2018 у справі № 333/2072/17 та від 08.05.2018 у справі № 708/1022/17.

На підтвердження того, що позивач постійно проживала та працювала у зоні посиленого радіоекологічного контролю, вона надала до пенсійного органу такі документи: посвідчення громадянки, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю 4 категорії серії В-П № 068544 від 29.11.1996; довідка в/ч А-2316 № 631 від 01.11.2001; довідка в/ч 22634 МОУ від 21.08.1991 № 334; довідка про реєстрацію місця проживання особи № 562 від 09.02.2017.

З огляду на зазначене, всі надані позивачем документи до заяви про призначення пенсії є належним доказом того, що станом на 01.01.1993 позивач проживала та працювала на території зони посиленого радіоекологічного контролю не менше 4 років.

З урахуванням вищенаведеного, суд зазначає, що позивач має право на користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема, щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги про зобов'язання призначити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на п'ять років, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування рішення від 26.01.2018 № 332 про відмову у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд зазначає наступне.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Як вбачається з матеріалів справи, комісія Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області винесла рішення від 26.01.2018 року № 332 про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.

Оскільки таке рішення є актом індивідуальної дії, суд вважає за можливе для належного захисту прав і свобод позивача визнати його протиправним та скасувати.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, які наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при поданні даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн (квитанція № 17 від 03.04.2018), суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-77, 90, 143, 194, 242-246, 250, 255 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області (код ЄДРПОУ 41249051) від 26.01.2018 № 332 про відмову ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Білій Церкві Київської області (код ЄДРПОУ 41249051) призначити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на п'ять років, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати у сумі 704,80 (сімсот чотири) грн 80 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Управління Пенсійного фонду України у

м. Білій Церкві Київської області (код ЄДРПОУ 41249051).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Головенко О.Д.