Рішення № 77990574, 05.11.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2018 року м.Житомир справа №0640/4284/18

категорія 3.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

секретаря судового засідання Шевчук Т.А.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Горбовського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Житомирській області №ЖИ 115 ЖТ 2090/91/АВ/П/ТД-ФС від 31.07.2018 про накладення на нього штрафу у розмірі 111 690 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що за результатами проведеної перевірки щодо дотримання законодавства про працю ФОП ОСОБА_1 встановлено порушення ст.24 КЗпП, що полягає у допуску працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та повідомлення органів фіскальної служби про прийняття працівника на роботу. За результатами перевірки 13.07.2018 складено акт перевірки та винесено припис №ЖТ 2090/91/АВ/П з вимогою усунути відповідні порушення, про що повідомити відповідний орган. На підставі акту перевірки відповідачем було винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЖИ 115 ЖТ2090/91/АВ/П/ТД-ФС від 31.07.2018. Вказує на безпідставність висновків акту, а також на те, що на підставі вказаної постанови його незаконно притягнуто до відповідальності за правопорушення, передбачене абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП, ст.259 КЗпП України та накладено штраф у розмірі 111 690 грн. Позивач вважає, що його безпідставно притягнено до відповідальності, а дії працівників відповідача є такими, що суперечать чинному законодавству, не відображають дійсних обставин справи, оскільки допуску працівника без оформлення трудового договору у дійсності не було.

Ухвалою від 05.09.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання у справі на 01.10.2018.

Ухвалою суду від 01.10.2018 закрито підготовче провадження у справі і призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 05.11.2018.

Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити з підстав зазначених у позові.

Представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечував.

Згідно поданого 24.09.2018 до суду письмового відзиву відповідач просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування відзиву зазначив, що позивачем було допущено посадову особу Управління до проведення заходу державного контролю. Вказує, що протокол від 08.06.2018 №ЖТ-1767 був підписаний посадовою особою Управління та позивачем, що свідчить про достовірність у протоколі інформації щодо наявності у позивача двох найманих працівників без належного оформлення з ними трудових відносин. Вважає, що на момент проведення заходу державного контролю за дотриманням позивачем вимог законодавства про працю, дії Управління мали належним чином законодавчо обґрунтовані, а також такими, що мали на меті реалізацію однієї із основних функцій Держпраці, що у свою чергу спрямована на належну реалізацію положень ст.43 Конституції України, яка гарантує кожній людині захист їхніх трудових прав та інтересів від будь-яких посягань (а.с.46-49).

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що листом від 20.06.2018 №16/960 Малинська районна державна адміністрація Житомирської області клопотала перед Управлінням Держпраці у Житомирській області щодо проведення перевірки з приводу дотримання законодавства про працю ФОП ОСОБА_1 (а.с.50-51,86-87).

На підставі наказу від 11.07.2018 №1152, направлення на проведення заходу державного контролю від 11.07.2018 №1081/04 та на підставі листа Малинської районної державної адміністрації Житомирської області від 20.06.2018 №16/960 (а.с.50-54) посадовими особами Управління Держпраці у Житомирській області в період з 12.07.2018 по 13.07.2018 проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань додержання законодавства про працю, результати перевірки оформлені актом інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю №ЖТ 2090/91/АВ (а.с.13-18).

Вказаним інспекційним відвідуванням встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства про працю, а саме: вимог ч.3 ст.24 КЗпП України в частині фактичного допуску працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення органів фіскальної служби про прийняття працівника на роботу. Порушення встановлено відносно ОСОБА_4

На підставі встановленого порушення, відповідно до ст.259 КЗпП України, п. 19 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, інспектором управління Держпраці у Житомирській області ОСОБА_9. внесено припис з вимогою у строк до 19.07.2018 усунути вимоги ч.3 ст.24 КЗпП України та письмово проінформувати про це Управління (а.с.19).

В свою чергу, на підставі акту перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю від 13.07.2018, керуючись ст. 259 Кодексу законів про працю України, ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення", ч.3 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 та на підставі абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 111 690 грн (а.с.21).

Вважаючи постанову про накладення штрафу протиправною, позивач звернувся до суду для захисту порушеного права.

Перевіряючи спірну постанову на відповідність її вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.

Згідно з п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 (далі- Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Пунктом 7 Положення №96 визначено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Згідно з п. 1 Положення про територіальні органи Державної служби України, затверджене наказом Мінсоцполитіки від 27.03.2015 №340 Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Відповідно до п.4 Положення ГУ Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп.5).

Підстави, порядок, процедура здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами встановлений Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V), а також Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою КМУ від 26.04.2017 року №295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України" (далі - Порядок №295).

Частиною 4 ст.2 Закону України №877-V щодо сфери дії цього Закону встановлено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Відповідно до ч.5 ст.2 Закону зазначені у ч.4 цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, ч.1,4,6-8, абз.2 ч.10, ч.13 та 14 ст.4, ч.1-4 ст. 5, ч.3 ст.6, ч.1-4 та 6 ст. 7, ст. 9, 10, 19, 20, 21, ч.3 ст. 22 цього Закону.

Аналіз вказаної норми свідчить про те, що норм Закону №877-V повинні дотримуватися всі органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, а також зазначені норми, які повинні бути дотримані вказаними органами у будь-якому випадку.

Відповідно до вимог п. 5 Порядку № 295, інспекційні відвідування проводяться: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 47 п'ятого пункту Порядку; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; 6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів , ДФС, Пенсійного фонду.

Пунктами 19,20,21 Порядку №295 встановлено, що за результатами інспекційного відвідування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акту залишається в об'єкта відвідування.

Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акту.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами інспекційного відвідування в ФОП ОСОБА_1 з питань додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин відповідачем складено акт № ЖТ 2090/91/АВ від 13.07.2018, в якому зафіксовано виявлені порушення.

Зокрема, в акті зазначено, що ФОП ОСОБА_1 допустив 08.06.2018 працівника ОСОБА_4 до роботи деревообробного цеху без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу. Дане порушення триває на день інспекційного відвідування.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч.2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та ч. 2-7 ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи) визначає порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 (далі - Порядок №509).

Пунктом 2 Порядку № 509 передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі:

- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

- акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

- акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що посадові особи управління Держпраці мають право проводити позапланові перевірки суб'єктів господарювання на предмет дотримання порядку оформлення найманих працівників на роботу, та на підставі встановлених порушень накладати штрафи за порушення вимог трудового законодавства. При цьому, необхідною умовою для застосування відповідних санкцій є встановлення факту трудових відносин з суб"єктом господарювання, які не оформлені належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що 31.07.2018 начальником управління Держпраці у Житомирській області на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 111 690 грн. (а.с.21).

При цьому, вказана постанова винесена на підставі встановленого актом інспекційного відвідування від 13.07.2018 №ЖТ 2090/91/АВ порушення позивачем ст.24 КЗпП України.

Так, зі змісту постанови від 31.07.2018 вбачається, що підставою для накладення на позивача штрафу стало порушення ним вимог ст. 24 КЗпП України в частині допущення до роботи громадянина ОСОБА_4 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення органів фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.

Як зазначено в акті перевірки, такого висновку відповідач дійшов оскільки під час інспекційного відвідування місця фактичної діяльності ФОП ОСОБА_1 за адресою: 11630, Житомирська область, Малинський район, с.Нове Життя встановлено, що ФОП ОСОБА_1 було допущено до роботи громадянина без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням, та повідомлення ДФС про прийняття працівників на роботу.

Як стверджує позивач, що у правовідносинах між ним та ОСОБА_4 відсутні будь-які ознаки, які характерні для трудових відносин між роботодавцем та найманим працівником. При цьому вказує, що ОСОБА_4 є його сусідом по дачі, яка межує з територією цеху та домогосподарством ОСОБА_4. Також в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_4 ніколи не виконував для нього будь-якої роботи і відповідно підстав для прийняття його на роботу відсутні. Позивач вказує на те, що територія, на якій розташовані належні йому споруди, не відгороджена парканом та будь-хто може вільно заходити на цю територію, а ОСОБА_4 пенсіонер, проживає неподалік, інколи задля цікавості заходить на територію просто для спілкування. Навіть під час інспекційного відвідування ОСОБА_4 не виконував жодної роботи. Крім того, позивач зазначає, що приміщення та обладнання позичив іншому підприємцю, який забезпечує охорону цього майна, і господарської діяльності в с.Нове Життя фактично не здійснює. Однак, інспектором ці пояснення взяті до уваги не були.

Суд надаючи оцінку цим доводам позивача, виходить наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Верховний Суд України у пункті 7 постанови Пленуму від 6 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснив, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

За приписами ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В судовому засіданні для виявлення чи спростування наявності порушень позивачем умов трудового законодавства були допитані свідки.

Так, допитаний головний державний інспектор Сивко Валентин Валентинович, який проводив інспекційне відвідування позивача, пояснив, що під час проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 допустив його до місця інспекції. Зазначив, що 08.06.2018 на місці здійснення позивачем господарської діяльності, а саме в селі Нове Життя Малинського району ним за участю ФОП ОСОБА_1, було проведено семінар-нараду з питань додержання законодавства про працю, на якій були присутні два наймані працівника позивача, в тому числі ОСОБА_4, про що свідчить протокол семінар-наради з питань додержання законодавства про працю від 08.06.2018 №ЖТ-1767. Вищевказаний протокол підписаний позивачем, про що свідчить достовірність вказаної у протоколі інформації щодо наявності у позивача двох найманих працівників без належного оформлення з ними трудових відносин. Також пояснив, що даний протокол не передбачений нормами чинного законодавства, а був розроблений відповідно до внутрішніх документів Управління. В подальшому, під час інспекційного відвідування 13.07.2018 ним встановлено, що громадянин ОСОБА_4 знаходився на території деревообробного цеху, тому свідок дійшов висновку, що цей громадянин є найманим працівником ФОП ОСОБА_1, а саме є охоронником. Крім того, свідок ОСОБА_9. пояснив, що на його пропозицію ОСОБА_4 надав письмові пояснення щодо мети перебування на території цеху, в яких останній пояснив, що в будь-яких трудових відносинах з ОСОБА_1 не перебуває та будь-якої роботи для нього не виконує. Однак, оскільки ці пояснення не відповідали встановленій формі, вони свідком до матеріалів перевірки не долучалися.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на протокол семінар-наради з питань додержання законодавства про працю від 08.06.2018 №ЖТ-1767, оскільки у ньому відсутні будь-які дані, що підтверджують факт виконання виявленим при перевірці громадянином ОСОБА_4, будь-яких робіт саме у ФОП ОСОБА_1. Крім того, в цьому протоколі взагалі не зазначені прізвища найманих працівників (а.с. 55). Отже суд вважає, що даний протокол не може бути достовірним доказом підтвердження порушення позивачем ст.24 КЗпП України, а також належним та допустимим доказом в розумінні статей 73,74 КАС України, а тому його до уваги не приймає.

Також, в судовому засіданні як свідок був допитаний ОСОБА_4, який пояснив, що він знаходиться на пенсії, проживає поруч з деревообробним цехом позивача та інколи заходить на територію, щоб поспілкуватися, враховуючи те, що територія не огороджена та доступ до неї вільний. Інспектору стверджував, що не працює у ФОП ОСОБА_1 та жодних трудових функцій не виконував, а є його знайомим.

Крім того, у матеріалах справи міститься договір позички майна від 15.01.2018 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позичкодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (користувач), предметом якого є передання в строкове та безоплатне користування ФОП ОСОБА_6 майно: об'єкт пов'язаний з обслуговуванням жителів територіальної громади (лісопильне виробництво), що розташоване за адресою: с.Нове Життя Ново-Вороб'ївської сільської ради. За умовами даного договору користувач зобов"язаний забезпечити охорону та збереження майна (п.2.2). Договір укладено строком до 31.12.2018 (а.с.25-26).

Таким чином на момент проведення перевірки та здійснення інспекційного відвідування, лісопильне виробництва за адресою: с.Нове Життя Ново-Вороб'ївської сільської ради, перебувало у користуванні ФОП ОСОБА_6, а не ФОП ОСОБА_1

Вказану обставину підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що є найманий працівником ОСОБА_6, які пояснили, що останній почав користування зазначеним майном з січня 2018 року. Також пояснили, що ОСОБА_4 не здійснював охорони приміщення цеху, оскільки відповідно до договору цей обов"язок покладений на користувача. Крім того, підтвердили, що під час інспекційного відвідування ОСОБА_4 пояснював перевіряючому, що не перебуває в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1

Крім того, в судовому засіданні як свідок був допитаний ОСОБА_8, який пояснив, що його господарські приміщення знаходяться поряд з ФОП ОСОБА_1, та підтвердив те, що позивач приїжджає в с.Нове Життя лише декілька разів на тиждень, а ОСОБА_4 не працював у ФОП ОСОБА_1 та не виконував будь-яких трудових обов'язків.

Отже, наданими у судовому засіданні поясненнями свідків підтверджено доводи позивача, що громадянин ОСОБА_4 не виконував для нього будь-які трудові функції, а тому між ними відсутні трудові відносини.

Щодо висновків акту інспекційного відвідування та доводів відповідача, то суд вважає, що вони ґрунтуються виключно на припущеннях та не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Відповідно до ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

З огляду на досліджені докази, суд зазначає, що докази, які б давали суду підстави дійти висновку, що дійсно мало місце порушення позивачем ст.24 КЗпП, у матеріалах справи відсутні та судом не встановлені.

Таким чином, в ході розгляду справи спростовано висновки акту перевірки стосовно порушення позивачем вимог ст.24 КЗпП України, з огляду на що прийняті на його підставі спірна постанова є протиправною та підлягає скасуванню. Протилежного відповідачем суду не доведено.

Щодо доводів позивача, що йому не було надіслано копії акту інспекційного відвідування, то ці доводи спростовані наданими до матеріалів справи копією фіскального чеку та опису вкладення рекомендованого листа (а.с.56).

Крім того, судом не беруться до уваги посилання позивача на Державні санітарні норми та правила щодо заборони ОСОБА_4, як інваліду 2 групи, працювати охоронцем, оскільки ці норми не стосуються предмету спору та не регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ч.1,2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскільки відповідачем в ході розгляду справи не доведено факт порушення позивачем вимог ст.24 КЗпП України, а відповідно і правомірність спірної постанови № ЖИ 115 ЖТ2090/91/АВ/П/ТД-ФС від 31.07.2018, тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ч.1 ст.139 КАС України сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1116,91 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Житомирській області.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Житомирській області (вул. Шевченка, 18-а, м.Житомир,10008, код ЄДРПОУ 39790560) №ЖИ 115 ЖТ 2090/91/АВ/П/ТД-ФС від 31.07.2018 про накладення штрафу на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) в розмірі 111 690 грн..

Відшкодувати Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) сплачений судовий збір в сумі 1116,91 грн. (одна тисяча сто шістнадцять гривень дев'яносто одна копійка) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Житомирській області (вул. Шевченка, 18-а, м.Житомир,10008, код ЄДРПОУ 39790560).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративног суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складене 19 листопада 2018 року.

Головуючий суддя О.В. Капинос