Рішення № 77990149, 15.11.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2018 р. Справа№200/10762/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. при секретарі судового засідання Столяренко Я.С. розглянув в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «АЗОВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД» до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування рішення, -

за участю:

від відповідача - Голуб М.І. за дов.

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Позивач - приватне акціонерне товариство «АЗОВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД» звернувся до суду із позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування рішення № 059904812 від 25 вересня 2018 року про застосування штрафних санкцій та пені в сумі 175 209,53 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що пунктом 9-4 Розділу VIII Прикінцевих положень Закону України № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, звільнено від сплати єдиного соціального внеску з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції. Місцезнаходження позивача та контролюючого органу, на обліку в якому перебуває позивач, розташовані в зоні АТО, а тому сформоване відповідачем рішення про застосування штрафу та пені за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску є протиправним .

Позивач також зазначив, що відповідачем в оскаржуваному рішенні протиправно нараховано пеню за несвоєчасну сплату штрафних санкцій. Визначених відповідними рішеннями відповідача. Посилаючись на наявне в Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначення терміну недоїмка та підстави для нарахування пені, позивач зауважував на тому, що наведеним законом не передбачено застосування пені за несвоєчасну сплату штрафних санкцій.

У відповіді на відзив позивач зазначив наступне.

Пункт 9-4 розділу VІІІ Закону України № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є нормою прямої дії, застосування якої не поставлено в залежність від будь-яких умов, а тому доводу відповідача про необхідність надання заяви чи сертифікату Торгово-промислової палати для звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску є необґрунтованими.

Твердження відповідача про завершення АТО також є безпідставними, оскільки відповідний Указ Президентом України не приймався.

08.11.2018 позивачем надано до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника товариства.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування незгоди із позовом у відзиві зазначено, що позивачем порушено приписи Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині своєчасної сплати єдиного внеску, що стало підставою для застосування штрафних санкцій та нарахування пені, як то передбачено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" .

Відповідач у відзиві зауважив на безпідставності посилань позивача на звільнення його від сплати єдиного соціального внеску з 14.04.2014 на підставі п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», включеного до цього Закону пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року № 1669-VII, оскільки цю норму з Закону № 1669-VII виключено.

Крім цього, відповідач зазначив, що підприємством не надавався до фіскального органу сертифікат торгово-промислової палати про засвідчення форс-мажорних обставин, обставина звільнення позивача від обов'язків платника єдиного внеску є недоведеною.

Додатково відповідач вказав, що підставою для звільнення платника єдиного внеску від його обов'язків є заява, яка згідно п. 9-4 Розділу VIII Закону № 2464-VI має бути поданою не пізніше 30 календарних днів наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Посилаючись на закінчення антитерористичної операції, оскільки 30 квітня 2018 року на сайті Президента України розміщено новину про те, що президент підписав Указ, яким завершено проведення АТО та розпочато проведення операції Об'єднаних сил, відповідач зауважив на тому, що позивачем не надано заяву у встановлений термін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 23.10.2018 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні на 12.11.2018. Судове засідання відкладалося на 15.11.2018.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач - приватне акціонерне товариство «АЗОВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД» є юридичною особою, зареєстрований та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом 32954671, місцезнаходженням товариства є: 87400, Донецька обл., місто Мангуш, вулиця Мурзи, будинок 16, квартира 6. Позивач перебуває на обліку в Мангуській об'єднаній Державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, яке є відповідачем у справі.

Листом від 09.07.20145 позивач звернувся до Донецької торгово-промислової палати, в якому просив повідомити про можливість отримання сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин та видати відповідний сертифікат задля звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску, визначених частиною 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закону № 2464-VI) та незастосування штрафних та фінансових санкцій за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період проведення антитерористичної операції (арк. справи 30).

Листом від 15.07.2015 Донецька торгово-промислова палата повідомила позивача про те, що Законом України № 2464-VI визначені чіткі критерії звільнення від обов'язків платника єдиного внеску та їх відповідальності, з огляду на що, потреба додаткового засвідчення форс-мажорних обставин відсутня (арк. справи 31-32).

07.10.2018 позивачем отримано прийняте відповідачем рішення від 25.09.2018 № 059904812, яким на підставі частині 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до позивача застосовано штраф в розмірі 42 259,15 грн. за період з 17.08.2014 по 01.08.2018 та нараховано пеню в сумі 132 950,38 грн.

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій (арк. справи 26-27), оскаржуваним рішенням, нараховано пеню в сумі 24630,86 грн. (447,13 + 98,02 + 4857,83 + 5249,28 + 6834,24 + 967,51 + 160,99 + 6015,86) на суму штрафів за несвоєчасну сплату єдиного внеску, застосованих згідно рішень № 0000041700 від 14.01.2014, № 0000131700 від 19.01.2015, № 0002641700 від 27.06.2014, № 0006161700 від 01.1.02014.

.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI) єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 12 Закону № 2464-VI забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску віднесено до завдань центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Як вбачається з викладеного у статті 25 Закону №2464-VI, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Орган доходів і зборів за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції: у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум (у редакції цієї статті, що діяла до 1 січня 2015 року); у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (у редакції цієї статті, що діє після 1 січня 2015 року). Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску. Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення.

Недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6 статті 1 Закону України № 2464-VІІІ).

За змістом пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ (9-3 в редакції Закону № 2464-VIІІ чинній до Закону № 219-VІІІ від 02.03.2015), платники єдиного внеску, визначені статтею 4 цього Закону, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі Закон № 1669-VII), де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VІ, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Серед обов'язків платника єдиного внеску, визначених частиною другою статті 6 Закону України № 2464-VI наявний обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пункт 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2464-VІ є чинним та не скасований на час прийняття спірної вимоги, будь-яких змін, пов'язаних із його дійсністю до цього Закону не вносилося, через що суд вважає безпідставними посилання відповідача на втрату цією нормою чинності через виключення пунктом 28 Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII, що набрав чинності 01.01.2016, підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Статтею 1 Закону № 1669-VII встановлено наступне: період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначено м. Мангуш, де перебуває позивач та орган ДФС, у якому на обліку перебуває позивач, та м. Маріуполь, де здійснює свої повноваження відповідач.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. N 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. N 1053. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року у справі N 826/18330/14 визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року N 1079-р "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. N 1053". Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2015 року у справі N 826/18330/14 зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року до закінчення касаційного провадження у Вищому адміністративному суді України Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2015 року у справі N 826/18330/14 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року в частині задоволеного позову в цій справі скасовано, а справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Розпорядження від 5 листопада 2014 року N 1079-р та розпорядження від 30 жовтня 2014 року N 1053 втратили чинність у зв'язку із прийняттям Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р. "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" на виконання абзацу третього пункту 5 статті 1-1 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому також зазначено м. Мангуш та м. Маріуполь.

Оскільки Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності, із врахуванням змісту частини 1 статті 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції розпочався. Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не видавався, проведення антитерористичної операції триває.

Доводи відповідача про неподання позивачем до податкового органу заяви про звільнення від виконання обов'язків платника єдиного внеску суд до уваги не приймає, оскільки, положення частини третьої пункту 9-4 Закону України № 2464-VI не передбачають наявності заяви від звільнення обов'язків платника єдиного внеску у якості передумови звільнення платників єдиного внеску від відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску, з огляду на що посилання відповідача на ненадання позивачем такої заяви не приймаються судом.

Також суд не приймає посилання відповідача на необхідність надання позивачем сертифікату торгово-промислової палати про засвідчення форс-мажорних обставин в якості підстави для звільнення платника єдиного внеску від його обов'язків, оскільки звільнення платників внеску від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VІ, не залежить від наявності такого сертифікату, такі підставі визначені п. 9-4 Розділу VIII Прикінцевих положень Закону України № 2464-VІ, де додаткового підтвердження обставин непереборної сили сертифікатом Торгово-промислової палати України не вимагається.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що починаючи з 14 квітня 2014 року позивач є таким, що звільнений від виконання обов'язків платника єдиного внеску у строки, встановлені Законом України № 2464-VI, а відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання таких обов'язків в період, визначений в спірному рішенні (з 17.08.2014 по 01.08.2018) до нього не застосовуються.

Суд також вваж є обґрунтованими доводи позивача про безпідставність нарахування відповідачем пені в сумі 24 630,86 грн. за несвоєчасну сплату штрафних санкцій, застосованих відповідними рішеннями, оскільки Законом України № 2464 -VІІІ передбачено нарахування пені на суму недоїмки, а виходячи з терміну недоїмка, визначеного в статті 1 цього Закону, несплачені у встановлений строк штрафні санкції не є недоїмкою.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про прийняття оскаржуваного позивачем рішення із порушенням вимог чинного законодавства, з огляду на що заявлені позивачем вимоги про скасування спірного рішення є обґрунтованими та такими,що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 628,14 грн. відповідно до платіжного доручення № 6440 від 09.10.2018, який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

З огляду на викладене вище, на підставі положень закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги приватного акціонерного товариства «АЗОВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД» (87400, Донецька обл., місто Мангуш, вулиця Мурзи, будинок 16, квартира 6, код ЄДРПОУ 32954671) до Головного управління ДФС у Донецькій області (87526, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця 130-ї Таганрозької дивізії, будинок 114, код ЄДРПОУ 39406028) про скасування рішення, - задовольнити повністю.

Скасувати рішення від 25.09.2018 № 059904812 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені в сумі 175 209,53 грн. (у т.ч. штраф в розмірі 42 259,15 грн. та пеня в розмірі 132 950,38 грн.).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС України у Донецькій області на користь приватного акціонерного товариства «АЗОВСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД» судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2628,14 (дві тисячі шістсот двадцять вісім гривень) 14 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення складений 19.11.2018.

Суддя Михайлик А.С.