Ухвала суду № 77989733, 16.11.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/13253/18 1-кс/335/8985/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2018 р. слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Соляник А.В., за участю секретаря судового засідання Барсукової В.В., прокурора Драч Т.В., підозрюваного ОСОБА_1, захисника адвоката ОСОБА_2, розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, – прокурор першого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Запорізької області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, маючого середню технічну освіту, працюючого охоронцем в ТОВ «Будмережа», зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури Запорізької області знаходяться матеріали кримінального провадження, відомості по якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018080000000399 від 05.11.2018 за ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено наступні обставини скоєння кримінального правопорушення.

Наказом начальника Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області № 359 о/с від 19.09.2018 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 з 19.09.2018 призначено слідчим СВ Василівського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області (далі – Василівського ВП ГУНП України в області).

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», п. 1 примітки до ст. 364 КК України ОСОБА_4 є службовою особою правоохоронного органу.

Відповідно до п. 2 примітки до ст. 368 КК України ОСОБА_4, перебуваючи на посаді слідчого Василівського ВП ГУНП України в Запорізькій області, є службовою особою, яка займає відповідальне становище.

У невстановлений у ході досудового розслідування період часу у ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виник умисел на одержання неправомірної вигоди від громадян України за не притягнення їх до кримінальної відповідальності за розповсюдження зображень порнографічного характеру.

З метою реалізації свого злочинного наміру ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осіб з слідчим СВ Василівського ВП ГУ НП в Запорізькій області ОСОБА_4, а також з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 організували схему вимагання та одержання неправомірної вигоди від громадян України за не притягнення їх до кримінальної відповідальності за розповсюдження зображень порнографічного характеру.

Відповідно до зазначеної схеми ОСОБА_6 в соціальній мережі повинна була підшукати особу чоловічої статті з якою вступити у особисту переписку та вмовляннями схилити особу до скерування повідомлення на її сторінку соціальній мережі у якому мали міститься зображення порнографічного характеру. Після чого, схилити особу до особистої зустрічі з нею у ході якої ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 представляючись працівниками поліції запрошували особу пройти з ними до Василівського відділу поліції мотивуючи це тим, що вказана особа нібито вчинили кримінальне правопорушення. У ході бесіди з особою у відділенні поліції ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 погрожуючи кримінальною відповідальністю за неіснуючий злочин, оскільки відомості про такий до ЄРДР не вносились, а також можливою фізичною розправою щодо особи з боку громадських активістів, яким ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 можуть надати особисту інформацію про особу та характер інкримінованого їй злочину, вимагали надати їм неправомірну вигоду з метою уникнення вказаною особою від кримінальної відповідальності та закриття працівниками Василівського ВП ГУ НП в області неіснуючого кримінального провадження відносно особи.

Так, діючи згідно заздалегідь обумовленої схеми вимагання неправомірної вигоди, у невстановлений слідством період часу ОСОБА_6, яка була зареєстрована у соціальній мережі «Вконтакте», почала підшукувати за допомогою вказаної мережі осіб чоловічої статі, шляхом опрацювання відомостей щодо їх зовнішності, віку, статку та вподобань, а також інших особистих даних, що містились на особистих сторінках зазначених чоловіків як користувачів соціальної мережі «Вконтакте».

У подальшому через соціальну мережу «Вконтакте» шляхом листування із окремими її користувачами, остання знайомилась із чоловіками та пропонувала подальше спілкування із ними за допомогою мобільного зв’язку.

При цьому у ході спілкування з чоловіками остання прохала відправити їй у соціальній мережі «Вконтакте» фото зображення їх статевих органів.

Так, 02.11.2018 ОСОБА_7 в соціальній мережі інтернет «Вконтакте» розпочав приватну бесіду з ОСОБА_6, яка зареєстрована у вказаній мережі як «Вікторія Верхняя». Під час приватної бесіди у мережі «Вконтакте» ОСОБА_7 та ОСОБА_6, яка зареєстрована у вказаній мережі як «Вікторія Верхняя», обмінювалися зображеннями порнографічного характеру.

У подальшому ОСОБА_7 на прохання ОСОБА_6 надав їй номер свого мобільного телефону з метою подовження спілкування між ними поза мережею «Інтернет».

Так, у період з 07.11.2018 о 13.11.2018 ОСОБА_6 неодноразово телефонувала ОСОБА_7 та пропонувала зустрітись і познайомитись із нею особисто, при цьому категорично наполягала на тому, що місцем їх зустрічі має бути м. Василівка, Запорізької області.

13.11.2018, у невстановлений досудовим розслідування час, ОСОБА_6, діючи згідно заздалегідь обумовленої злочинної схеми, повідомила про факт прибуття ОСОБА_7 до м. Василівка та зустрічі з нею, ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_8, які у той час перебували у м. Василівка та очікували прибуття ОСОБА_7 з метою здійснення свого злочинного умислу по вимаганню від нього неправомірної вигоди за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності. Після цього ОСОБА_6 разом із ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 направились до місця зустрічі із ОСОБА_7 на бул. Центральний у м. Василівка.

Цього ж дня приблизно о 13.30 годині, коли ОСОБА_7 перебував поблизу пивного магазину «Бочка» по вул. Бульвар Центральний у м. Василівка, до нього підійшли ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 При цьому ОСОБА_4 назвався працівником Василівського ВП ГУ НП в області та показав ОСОБА_7 службове посвідчення.

У подальшому, діючи відповідно до заздалегідь розробленої схеми, ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 запросили ОСОБА_7 до приміщення Василівського ВП ГУНП в області за адресою: вул. Шевченка 36 у м. Василівка, перебуваючи у якому завели ОСОБА_7 до службового кабінету ОСОБА_4

Під час перебування у службовому кабінеті у приміщенні Василівського ВП ГУ НП в області ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 усіляко залякували ОСОБА_7 притягненням його до кримінальної відповідальності, проведенням обшуків за місцем його мешкання, розповсюдження щодо нього інформації про ніби то вчинений злочин, тим самим схиляючи останнього до надання неправомірної вигоди.

Приблизно через дві години від часу запрошення ОСОБА_7 до приміщення Василівського ВП ГУ НП в області, під час якого ОСОБА_7В, увесь час знаходився у зачиненому службовому кабінеті ОСОБА_4 під наглядом самого ОСОБА_4В, або ОСОБА_5 чи ОСОБА_1, ОСОБА_5 висунуто ОСОБА_7В, вимогу у наданні йому, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 неправомірної вигоди у сумі 3 тис. доларів США за не притягнення останнього до відповідальності, закриття кримінального провадження та не розголошення відомостей щодо нібито вчиненого ОСОБА_7 злочину.

Після того, як ОСОБА_7В, повідомив про відсутність у нього таких коштів, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_1В, погодились на суму у 50 тис. грн. у якості неправомірної вигоди для себе.

У подальшому, з метою одержання неправомірної вигоди, ОСОБА_1, ОСОБА_4 разом із ОСОБА_7 на автомобілі НОМЕР_1, який зареєстрований за ОСОБА_1 прослідували з м. Василівка у м. Мелітополь з метою отримання ОСОБА_7 у невстановленої особи позики у сумі 50 тис. грн. для передання вказаної суми коштів у якості неправомірної вигоди ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_8

Приблизно о 17.00 годині 13.11.2018, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 висадили ОСОБА_7 з автомобіля поблизу будинку № 11 по вул. Ярослава Мудрого у м. Мелітополь та почали чекати останнього з метою отримання від нього раніше обумовленої суми неправомірної вигоди у сумі 50 тис. грн..

Після того, як ОСОБА_7 повернувся до автомобіля останній, виконуючи раніше висунуту у приміщенні Василівського ВП ГУ НП в області вимогу ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 поклав грошові кошти у сумі 50 тис. грн. у якості неправомірної вигоди в задній карман правого пасажирського сидіння автомобіля НОМЕР_2. У подальшому ОСОБА_4 та ОСОБА_1 разом із ОСОБА_7 на вказаному автомобіля попрямували до виїзду з м. Мелітополя в напрямку м. Василівки.

Таким чином, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 одержали від ОСОБА_7 неправомірну вигоду у розмірі 50 тис. грн.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України — пособництво у одержані службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.

13.11.2018 о 17 год 18 хв ОСОБА_1 був затриманий за підозрою у вчиненні вказаного кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України

14.11.2018 ОСОБА_1, повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; може вчинити інше кримінальне правопорушення, зазначаючи, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, прокурор звернувся до суду з клопотанням, у якому просить суд застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 строком на два місяці з можливістю внесення застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В судовому засіданні прокурор клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав та просив його задовольнити на підставах, які викладені у клопотанні.

Захисник підозрюваного у судовому засіданні просив у задоволенні клопотання про застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити, з тих підстав, що ризики, на які посилається сторона обвинувачення є непідтвердженими. Крім того зазначив, що ОСОБА_1 має місце проживання та місце реєстрації, раніше не судимий, має дружину, позитивно характеризується за місцем проживання, тому посилання слідчого у клопотанні, що ОСОБА_1 не має стійких соціальних зав’язків не відповідає дійсності.

Підозрюваний у судовому засіданні підтримав думку захисника.

Підозрюваний вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнав, заперечував проти обрання йому запобіжного заходу, пояснив, що інкримінованого йому злочину не вчиняв.

Вивчивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено.

13.11.2018 року, о годині хвилин, за підозрою у вчиненні вказаного кримінального правопорушення (злочину) ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

14.11.2018 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Стороною обвинувачення у клопотанні та доданих документах доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1. злочину, передбаченого ч. ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 368 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованого правопорушення (злочину) підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: - повідомленням про вчинення кримінального правопорушення від 05.11.2018;

- протоколами допитів свідка ОСОБА_9 та ОСОБА_7;

- протоколом затримання ОСОБА_1 від 13.11.2018;

- протоколом освідування ОСОБА_1 від 13.11.2018;

- протоколом обшуку автомобіля НОМЕР_3;

- протоколом обшуку автомобіля НОМЕР_4;

- протоколом огляду, ідентифікації, помітки та вручення грошових коштів від 13.11.2018;

- іншими матеріалами провадження у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що ОСОБА_1, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і наступного покарання у вигляді від 5 до 10 років реального позбавлення волі, у тому числи вимог статті 75 КК України, згідно якої звільнення від відбування покарання не можливе при засудженні особи за корупційний злочин, а також з урахування поведінки останнього, після отримання повідомлення про підозру, може умисно ухилятися від явки в органи досудового слідства, слідчого судді або переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі.

Вказані обставини свідчать про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, – переховування від органів досудового розслідування та суду.

Підозрюваний ОСОБА_1, перебуваючи на волі, може знищити або вжити заходів до знищення, переховування документів, речей та інших доказів по кримінальному провадженню, які можуть бути використані як докази його вини.

Вказана обставина свідчить про наявність ризику, передбаченого п.п.2 ч.1 ст.177 КПК України, – знищення, переховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, який підтверджується наступними доказами: протоколами допиту свідків ОСОБА_7

Перебуваючи на волі ОСОБА_1 зможе незаконними засобами впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, а саме примушувати їх до дачі неправдивих показів на його користь, що перешкодить встановленню істини під час досудового та судового слідства.

Вказана обставина свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст.177 КПК України, – незаконний вплив на свідків, експертів, та інших підозрюваних.

ОСОБА_1, перебуваючи на волі, будучи обізнаним про методи та форми роботи правоохоронних органів, як колишній працівник правоохоронних органів, може застосовувати дані знання з метою приховання вчиненого ним злочину та перешкоджати досудовому розслідуванню іншим чином.

Отже, судом втановлено існування ризиків передбачених ст.177 КПК України, а саме:

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду;

- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

- незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного, експертів, у цьому ж кримінальному провадженні;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

- вчинити нове кримінальне правопорушення.

З урахуванням викладеного, з метою забезпечення дієвості даного кримінального провадження суд вважає за необхідне обрати запобіжний захід підозрюваному ОСОБА_10 у вигляді тримання під вартою.

Оскільки більш м’який запобіжний захід, на думку суду, не пов'язаний з триманням підозрюваного ОСОБА_1 під вартою не зможе запобігти вищевказаним ризикам,тому доводи захисника про застосовування до підозрюваного ОСОБА_1В більш мякого запобіжного заходу суд не приймає до уваги.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі якщо жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

У відповідності до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Разом з цим, частиною 3 зазначеної статті визначено, що слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених, цим Кодексом, перелік обов’язків, визначених ст.194 КПК України та наслідки їх невиконання.

Згідно ч.ч. 4, 5 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави визначається у таких межах: щодо особи підозрюваної, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 80 або 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, при обранні альтернативного запобіжного заходу у виді застави, з урахуванням обставин, вчиненого ОСОБА_1 злочину, суспільного резонансу, якого набула справа, майнового та сімейного стану останнього, вважаю за можливе та доцільне визначити розмір застави, який буде дорівнювати 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який з 1 липня 2018 року складає 1841 грн., а саме 147280 грн.

У даному випадку застава у меншому розмірі не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків передбачених ст.177 КПК України.

У рішенні від 12 березня 2009 року в справі «ОСОБА_11 проти Росії» № 152117/07 Європейський суд вказав, що «… сума застави повинна оцінуватися головним чином по відношенню заінтересованої особи, його активів… іншими словами, ступенем впевненості, яка можлива в тому, що перспектива втрати забезпечення у випадку його неявки в суд послужить достатнім фактором, виключаючи з його сторони будь-яке бажання зникнути».

Таку ж позицію Європейський суд послідовно займав і по багатьох інших справах, а саме Мангру проти Іспанії, Ноймайстер проти Австрії.

Враховуючи майновий стан підозрюваного, тяжкість інкримінованого діяння, з урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 147280 гривень 00 копійок, оскільки внесення застави саме в такому розмірі зможе гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків та зумовити його належну процесуальну поведінку.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов’язки: не відлучатись із населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, та місця роботи; утриматися від спілкування зі свідками або потерпілими у даному кримінальному провадженні; прибувати до слідчого, прокурора в суд за першою вимогою.

На час розгляду клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 сплив строк передбачений ч.1 ст.211 КПК України який дорівнює 72 години, тому ОСОБА_1В був звільнений з під варти. Оскільки суд прийшов до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1, тому його слід взяти під варту в залі суду.

Крім того суд зазначає, що згідно з ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістидесяти днів, тому клопотання прокурора про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на два місяці не узгоджується з вимогами цієї статті, тому підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 184, 192–194, 196, 197, 395 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який виконувати в арештному домі ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком на 60 (шістдесят) днів, які обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 13 листопада 2018 р. до 11 січня 2019 р. включно, в межах строку досудового розслідування.

Встановити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, заставу 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 147 280 (сто сорок сім тисяч двісті вісімдесят) гривень 00 копійок, яка може бути внесена протягом строку дії запобіжного заходу на депозитний рахунок № 37319085001205, ДКСУ м.Київ, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ МФО 820172, отримувач платежу – ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700, призначення платежу – застава за ОСОБА_1 у справі № 335/13253/18, Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Після внесення застави і звільнення з-під варти покласти на підозрюваного ОСОБА_1 такі обов’язки, передбачені ст. 194 КПК України:

- не відлучатись із населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, та місця роботи;

- утриматися від спілкування зі свідками або потерпілими у даному кримінальному провадженні;

- прибувати до слідчого, прокурора в суд за першою вимогою.

Уповноваженій службовій особі місця ув’язнення після внесення застави, перевірки документа, що підтверджує внесення – негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти.

Роз’яснити ОСОБА_1 обов’язки, що покладаються у зв’язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави та наслідки їх невиконання.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, взяти під варту в залі суду.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п’яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги не зупиняє виконання, а ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення.

Ухвалу прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 16.11. 2018 р.

Повний текст ухвали виготовлений 20.11.2018 р.

Слідчий суддя А.В. Соляник