Рішення № 77988852, 13.11.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 листопада 2018 р. Справа № №802/1111/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Перевертака Володимира Валентиновича,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Мякінькової Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

01.08.2016 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач, Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником легкового автомобіля марки Land Rover, модель Range Rover Sport, об'єм двигуна 2993 куб.см., 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, дата реєстрації 10 січня 2014 року.

29 червня 2016 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №60192-13, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб" у розмірі 25000.00 грн.

За наведених обставин, позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати протиправним та скасувати прийняте Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС податкове повідомлення-рішення від 29.06.2016 року №60192-13.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року, в задоволенні позову ОСОБА_3 до Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.06.2016 року №60192-13 відмовлено.

Поряд із цим, за наслідками перегляду даних рішень, Верховним судом прийнято постанову від 22 травня 2018 року, якою скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 серпня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Направляючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції звернув увагу, що при розгляді даної справи суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних відносин положення пункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України, у редакції, яка діяла до 1 січня 2016 року та на момент виникнення спірних правовідносин втратила чинність.

Також, при ухваленні рішень суди першої та апеляційної інстанції повинні були встановити належність транспортного засобу позивача до об'єктів оподаткування транспортним податком за 2016 рік шляхом встановлення року випуску автомобіля та його середньоринкової вартості на підставі інформації Мінекономрозвитку наданої контролюючому органу щодо транспортних засобів, які в силу підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України є об'єктом оподаткування транспортним податком за 2016 рік.

09.08.2018 матеріали справи надійшли на адресу Вінницького окружного адміністративного суду.

Автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України визначено головуючого суддю по справі - Жданкіну Н.В.

Ухвалою суду від 14.08.2018 справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче судове засідання на 10.09.2018.

10.09.2018 розгляд справи було відкладено з підстав визначених ст. 181 КАС України, а саме, з огляду першої неявки в судове засідання відповідача. Наступне підготовче судове засідання призначено на 18.09.2018.

У судовому засіданні 18.09.2018, з урахуванням висновків Верховного суду, наведених у постанові 802/1111/16-а від 12.05.2018, у відповідача було витребувано інформацію про середньоринкову вартість автомобіля марки Land Rover, модель Range Rover Sport, об'єм двигуна 2993 куб.см., 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, дата реєстрації 10 січня 2014 року, на підставі інформації Мінекономрозвитку наданої контролюючому органу.

Ухвалою від 11.10.2018 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та за письмовою згодою сторін, вирішено провести розгляд справи по суті в той же день.

11.10.2018 року для з'ясування додаткових обставин по справі суд відклав розгляд справи по суті на 13.11.2018.

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та надав пояснення згідно з наведеними у позовній заяві та відповіді на відзив обґрунтуваннями. Просив суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях та відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності встановив наступне.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, що видало Центр ДАІ 0502 за позивачем зареєстровано 10.01.2014 р автомобіль марки Land Rover, модель Range Rover Sport, об'єм двигуна 2993 куб.см., 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

29.06.2018 року Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС України позивачу винесене податкове повідомлення-рішення №60192-13, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000,00грн.

Однак, не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суду виходить з наступного.

Законом України №71-VІІІ від 28.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» з 01.01.2015 введено в дію статтю 267 Податкового кодексу України «Транспортний податок» та Законом України № 909-VIII від 24.12.2015 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", який набрав чинності 01.01.2016 викладено в новій редакції підпункт 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України та пункт 267.6 статті 267 Податкового кодексу України доповнено підпунктами 267.6.7 - 267.6.10.

Відповідно до пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції чинній до 01.01.2016 ), встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції чинній з 01.01.2016) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Відповідно до пункту 267.4 статті 267 Податкового кодексу України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно з приписами підпункту 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Відповідно до статей 10 та 265 Податкового кодексу України транспортний податок є місцевим податком

Пунктом 4.4 статті 4 Податкового кодексу України встановлено, що установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Згідно з пунктом 8.3 статті 8 Податкового кодексу України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Пунктом 10.3 статті 10 Податкового кодексу України встановлено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Таким чином, рішенням Некрасівської сільської ради Вінницького району Вінницької області №24 від 23.12.2015 «Про встановлення місцевих податків та затвердження порядку їх справляння на 2016 рік» встановлено на території с. Некрасове Некрасівської сільської ради новий податок на майно - транспортний податок та затверджено Порядок його справляння додатком №2.

Відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі стабільності - згідно якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Статтею 5 Податкового кодексу України визначено порядок співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами, а саме: для регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, застосовуються поняття, правила та положення, які встановлено Податковим кодексом України.

Відповідно до частини третьої статті 27 Бюджетного кодексу України, закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються:

-не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду;

-після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що траспортний податок на тереторії Некрасовської сільської ради Вінницького району встановлено рішенням №24 від 23 грудня 2015 року 2 сесії 7 скликання Некрасовської сільської ради Вінницького району Вінницької області "Про встановлення місцевих податків та затвердження Порядку їх справляння на 2016 рік". Однак воно видане і опублікаване після 15 липня 2015 року, а тому в силу положень п.п. 12.3.4. ст. 12 ПК України норми вище вказаного рішення Некрасівської сільської ради підлягають застосуванню з метою оподаткування не раніше наступного бюджетного періоду, який настав за плановим, тобто не раніше 2017 року.

Враховуючи вищезазначене, для конкретної правової ситуації період прийняття рішення місцевою радою щодо запровадження транспортного податку - це 2015 рік, оскільки саме цього року місцеві ради набули повноважень і одночасно обов'язку встановити транспортний податок.

Разом з тим, плановим у цьому разі залишається виключно 2017 рік, оскільки за змістом пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України період прийняття рішення завжди передує плановому періоду. Тобто, в грудні 2015 року сільська рада могла встановити транспортний податок лише на 2017 рік, а не на 2016 рік.

Таким чином транспортний податок міг справлятися не раніше 2017 року.

Що стосується встановлення належності транспортного засобу позивача до об'єктів оподаткування, то суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66, відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів.

Пунктом 1 зазначеної Методики встановлено, що ця Методика встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.

Відповідно до пункту 2 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 66 від 18.02.2016 середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. N 403, де за ціну нового транспортного засобу береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Згідно з пунктом 12 вказаної Методики коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу автомобілів. У разі коли фактичний середньорічний пробіг автомобілів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується.

Пунктом 13 Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 66 від 18.02.2016 встановлено, що Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Таким чином, при визначенні середньоринкової вартості легкових автомобілів має бути враховано певні ознаки, параметри та характеристики транспортного засобу, зокрема, тип, марка, модель, рік випуску та пробіг автомобіля, а обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.

З огляду на зазначене межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.06.2018 №К/9901/37682/18 (справа №826/17092/16).

В наданих суду запереченнях відповідачем не зазначено про те, на підставі яких документів ним було встановлено, що середньоринкова вартість автомобіля, який належить позивачу становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, як і не зазначено про те, що ним було отримано від Мінекономрозвитку інформацію щодо середньоринкової вартості належного позивачу автомобіля та визначено позивачу грошове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб на її підставі, як і доказів на підтвердження відповідних фактів.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України середньоринкова вартість автомобіля визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, а не податковим органом, який має визначати грошове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб та приймати податкове повідомлення-рішення виключно на підставі даних щодо середньоринкової вартості автомобіля отриманих від Мінекономрозвитку, суд дійшов висновку про те, що відповідачем податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 29.06.2016 №60192-13 було прийнято з порушенням вимог чинного законодавства.

Також, суд звертає увагу, що у даному випадку, автомобіль позивача не відноситься до об'єктів оподаткування, оскільки не має об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см (об'єм двигуна 2993 куб. см.), а тому правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відсутні.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене узгоджується з актуальною практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1ст.143 КАС України).

Відповідно до ч.1ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС (Вінницьке районне відділення) податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №60192-13 від 29.06.2016, відповідно до якого ОСОБА_3 визначено суму податкового зобов'язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб" у розмірі 25000,00 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_3 сплачений ним при зверненні до суду судовий збір в сумі 551,21 (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 21 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2)

Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Вінницькій області (вул. Костянтина Василенка, 21, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 39476158)

Повний текст рішення виготовлено та підписано: 20.11.2018

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна