Рішення № 77986727, 21.11.2018, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста ОСОБА_1 Дніпропетровської області

Справа № 213/3791/18

Номер провадження 2-о/213/82/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2018 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі

головуючого судді – Князєвої Н.В.,

за участю секретаря судового засідання - Ємельянцевої Т.С.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши заяву ОСОБА_2, заінтересована особа: Широківський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеною заявою, просить встановити факт народження в м. Севастополь АР Крим, яке є тимчасово окупованою територією України, її сина – ОСОБА_3, який народився 31 липня 2017 року; зазначити її матір’ю дитини, батьком – ОСОБА_4, відомості про якого зазначити відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. В обґрунтування заяви зазначає, що вона народила дитину на території тимчасово окупованої території України. Заінтересованою особою їй було відмовлено у проведенні державної реєстрації народження у зв’язку з відсутністю документа закладу охорони здоров’я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження. Отримати зазначений документ заявник не має можливості, оскільки син народився на тимчасово окупованій території України.

Заявник у судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи без участі представника Широківського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Неявка учасників справи не перешкоджає розгляду заяви, у зв’язку з чим судом ухвалено про розгляд справи за відсутності заявника, представника заявника та представника заінтересованої особи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.

07 вересня 2017 року органом державної реєстрації м. Севастополь видано свідоцтво про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Матір’ю дитини зазначена ОСОБА_2, відомості по батька дитини відсутні.

20 листопада 2018 року Широківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відмовлено ОСОБА_2 у проведенні державної реєстрації народження дитини чоловічої статті, народженої 31 липня 2017 року. Відмова обґрунтована відсутністю документа закладу охорони здоров’я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.

Згідно з ч. 1 ст. 144 СК України батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованою постановою Верховної ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, визначено, що дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства.

Згідно з листом Верховного Суду України від 01 січня 2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» про встановлення факту народження особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події народження.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження. За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Відповідно до п. 1 гл. 2 розд. ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18 жовтня 2000 року, підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є медичне свідоцтво про народження (форма № 103/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України № 545 від 08 серпня 2006 року, що видається закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи, засвідчене печаткою закладу (установи) Міністерства охорони здоров'я України.

Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується положеннями частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що ОСОБА_5 Крим є тимчасово окупованою територією України.

Стаття 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначає, що тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституціє та Законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», норми якого стосуються тимчасово окупованої території Автономної ОСОБА_5 Крим та м. Севастополя, передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права.

Згідно з висновками ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), а також Молдови та Росії (зокрема, Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), де, грунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Такий висновком узгоджується з правовою позицією, викладеною Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в інформаційному листі від 15 квітня 2016 року, за змістом якої документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ про встановлення факту народження або смерті на тимчасово окупованій території України.

З огляду на викладене суд як виняток бере до уваги документ, виданий органом реєстрації, що знаходиться на тимчасово окупованій території, – свідоцтво про народження дитини та оцінює його в сукупності з іншими доказами, наданими заявником, а саме: копією паспорта заявника, копією свідоцтва про розірвання шлюбу, відмовою у проведенні державної реєстрації народження.

Відповідно до ч. 3 ст. 317 ЦПК України у рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, зокрема, мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає доведеним факт народження дитини на тимчасово окупованій території, що є підставою для задоволення вимог заявника.

Керуючись ст. ст. 263-265, 315-319 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_2, заінтересована особа: Широківський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України задовольнити.

Встановити факт народження дитини чоловічої статті – ОСОБА_3, який народився 31 липня 2017 року в м. Севастополь Автономної Республіки Крим, України, мати – ОСОБА_2, громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає: Україна, ОСОБА_5 АДРЕСА_1, відомості по батька зазначити відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Заявник: ОСОБА_2, ОСОБА_5 АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1.

Заінтересована особа: Широківський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Дніпропетровська область, Широківський район, смт. Широке, вул. Соборна, 131.

Суддя Н. В. Князєва