Ухвала суду № 77986097, 21.11.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/12619/18

Провадження № 1-кс/201/7272/2018

УХВАЛА

21 листопада 2018 року Жовтневий районний суд

міста Дніпропетровська

у складі:

головуючого – слідчого судді Антонюка О.А.,

секретаря

судового засідання – ОСОБА_1,

за участю:

прокурора – Стапанова Ю.С.,

підозрюваного – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро внесене під час досудового розслідування кримінального провадження № 42018040010000517 від 11 вересня 2018 року клопотання прокурора військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, не одруженого, дітей на утриманні не маючого, не судимого, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 407 ч. 4 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся з клопотанням до суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_2

В обґрунтування клопотання слідчий вказав на те, що 16 березня 2015 року наказом №60 (по стройовій частині) командира військової частини А1302, старшого солдата ОСОБА_2 зараховано до списків особового складу військової частини А1302 та призначено на посаду старшого стрільця 9 механізованої роти механізованого батальйону військової частини А1302, яка дислокується у смт. Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області.

Відповідно до положень ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту ЗС України та Військової присяги, старший солдат ОСОБА_2, як військовослужбовець, зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, виконувати службові обов’язки, що визначають обсяг завдань доручених йому за посадою, показувати приклад дисциплінованості, скромності і витримки, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників), поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших військовослужбовців від негідних вчинків та протиправних дій, дорожити честю і гідністю кожної особи, зміцнювати військове товариство.

Крім того, згідно ст.ст. 199, 216 Статуту внутрішньої служби ЗС України необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов’язків, зобов’язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, та відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

З метою підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань України на рівні, що гарантує адекватне реагування на загрози національній безпеці держави, Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 №303/2014, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», в Україні з 18.03.2014 розпочато особливий період.

У відповідності до нової редакції статті 407 КК України внесеної Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі військові злочини», який опубліковано у журналі Голос України від 04 березня 2015 року — № 39, зазначено, що до ст. 407 КК України внесені зміни та її доповнено ч.4, яка передбачає відповідальність, за самовільне залишення військової частини без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду. Зазначені зміни набирають законної сили на наступний день після опублікування, тобто 5 березня 2015 року.

Однак, 25 квітня 2015 року старший солдат ОСОБА_2, всупереч вимог Статуту та Законів України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, самовільно залишив розташування військової частини А1302, без поважних причин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, свої службові обов’язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не вживаючи заходів для повернення до військової частини А1302, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв.

20 серпня 2018 року військовослужбовець ОСОБА_2 прибув до військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України, внаслідок чого злочин було припинено.

22 серпня 2018 року наказом № 231 командира військової частини А1302 (по стройовій частині) старшого солдата ОСОБА_2 було звільнено з військової служби та виключено з особового складу частини.

19 листопада 2018 року старший солдат ОСОБА_2 прибув до військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону та заявив про себе.

19 листопада 2018 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України.

20 листопада 2018 ОСОБА_2 змінено повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України.

В клопотанні ставиться питання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою відносно ОСОБА_2 у зв’язку з тим, що підозрюваний вчинив тяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до семи років.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, на його задоволенні наполягав.

Підозрюваний у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував.

Вислухавши думку сторін та дослідивши матеріали клопотання, суд, враховуючи необхідність забезпечення виконання підозрюваного покладених на нього процесуальних обов’язків, вважає, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. При цьому суд виходить з наступного.

Як вбачається із наданих суду матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_2. обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України.

Під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п.1, 3-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, те що ОСОБА_2 може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Враховуючи викладене, а також оцінюючи обставини, передбачені статтею 178 КПК України, у тому числі, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вагомість наявних доказів, якими обґрунтовується повідомлення про підозру, відомостей про його особу наданих органом досудового розслідування, суд вважає, що застосування більш м’яких запобіжних заходів до ОСОБА_2. є не доцільним, оскільки вони не можуть виключити можливі ризики, з якими прокурор обґрунтовує дане клопотання.

Разом з тим, суд відповідно до ч.3 ст.183 КПК України вважає необхідним визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, які будуть на нього покладені у разі внесення ним застави. Враховуючи положення п.2 ч.5 ст.182 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2. суд вважає необхідним визначити заставу в сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки застава у меншому розмірі не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

На підстави викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Дніпропетровської установи виконання покарань № 4.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання підозрюваного ОСОБА_2, є 17 січня 2019 року.

Встановити, що у разі внесення підозрюваним ОСОБА_2, або іншою фізичною чи юридичною особою на депозитний рахунок № 37312066017442, отримувач територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, МФО 820172, застави у розмірі 35 240 гривень ОСОБА_2 підлягає звільненню з-під варти.

Встановити, що у разі внесення підозрюваним ОСОБА_4 або іншою фізичною чи юридичною особою застави, ОСОБА_2 підлягає звільненню з-під варти та в такому разі покласти на нього наступні обов’язки, передбачені ст. 194 КПК України:

прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора або суду;

не відлучатися за межі с. Григорівка П’ятихатського району Дніпропетровської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну;

Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_2, що у разі не з'явлення його за викликом до слідчого чи прокурора без поважних причин або не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов'язків, покладених на нього у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п’яти днів з моменту її проголошення, а підозрюваним який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Слідчий суддя О.А. Антонюк