Рішення № 77984744, 19.11.2018, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/1930/18

ЄУН 226/1930/18

Провадження № 2/226/735/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2018 року м. Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого – судді Рибкіна О.А.,

за участю секретаря Орлової О.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мирноград Донецької області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 установи «Покровський психоневрологічний інтернат» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 установи «Покровський психоневрологічний інтернат» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що з 22.05.2002 року вона була прийнята на посаду медичної сестри відділення загального типу Красноармійського будинку інтернату загального типу, 01.04.2006 року переведена на посаду сестри медичної відділення загального типу. 01.10.2008 року рішенням Донецької обласної ради № 5/18-571 від 26.09.2008 року Красноармійський будинок інтернат для громадян похилого віку та інвалідів перейменовано в Красноармійський геріатричний пансіонат з психоневрологічним відділенням і її переведено сестрою медичною психоневрологічного відділення. З 16.10.2008 року її переведено сестрою медичною геріатричного відділення, з 12.08.2014 року – сестрою медичною ІІ категорії психоневрологічного відділення. Розпорядженням голови Донецької обласної державної адміністрації № 488 від 21.06.2016 року заклад перейменовано на КУ «Покровський психоневрологічний інтернат». 27.06.2018 року наказом № 130-к її було звільнено за систематичне невиконання обов’язків, покладених трудовим договором за п.3 ст.40 КЗпП України.

Зі звільненням вона не згодна, вважає його незаконним. Підставою для звільнення була доповідна старшої медсестри ОСОБА_5 від 25.06.2018 року та згода профкому, а саме протокол № 11 від 26.06.2018 року. Відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб працівник вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов’язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов’язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок. Систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності та порушив її знову. Тому при звільненні працівника з підстав, передбачених вищевказаною нормою, роботодавець повинен навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов’язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли.

ЇЇ було звільнено з роботи за систематичне невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на неї. У цьому випадку відповідач при застосуванні такого крайнього заходу як звільнення, обмежився лише загальним посиланням на систематичне невиконання без поважних причин посадових обов’язків та не врахував положення ч.3 ст.149 КЗпП України, згідно з яким при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника. Відповідачем не враховано ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна нею шкода, обставини, за яких вчинено проступок, який був підставою для звільнення. Крім того, відповідачем не врахована її попередня робота, те, що за період її роботи у відповідача з 22.05.2002 року по день звільнення вона зарекомендувала себе як добросовісний відповідальний працівник і ніколи не притягувалася до дисциплінарної відповідальності. Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.22 постанови від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновленні на роботі осіб, звільнених за порушення за порушення трудової дисципліни, необхідно з'ясувати, в чому конкретно виявилося порушення, яке стало приводом до звільнення; чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п.3 ст.40 КЗпП; чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачених статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень. Відповідач в наказі про її звільнення не зазначив у чому конкретно виявилося порушення, яке стало приводом до звільнення, та чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору. Оскільки тільки правомірно накладені стягнення можуть враховуватись і бути підставою для звільнення працівника за п.3 ст. 40 КЗпП, відповідач повинен був зазначити в наказі про звільнення, систематичне невиконання яких саме трудових обов'язків позивачем передувало її звільненню.

Відповідно до вимог ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Оскільки відповідачем на адвокатський запит не було надано довідку про розмір її середньоденної заробітної плати на час звільнення, тому розрахунок середньоденної заробітної плати на час звільнення вона провела самостійно, враховуючи данні середньомісячної заробітної плати відповідно довідки відповідача №97 від 02.07.2018р. Згідно п.2 ч.3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 року, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Вона була звільнена 27.06.2018 року, тому для розрахунку її середнього заробітку повинно брати заробітну плату за квітень та травень 2018 року. Її заробітна плата за квітень 2018 року становить 5588,00грн., заробітна плата за травень 2018 року становить 6046,55грн. Оскільки у неї в квітні 2018р. 13 робочих днів, в травні 2018р. 12 робочих днів, то її середньоденний заробіток становить 465,38 грн. ((5588,00грн. + 6046,55грн.)/25днів). Так як її було звільнено з 27.06.2018 року, тому період вимушеного прогулу на час подання позовної заяви з 27.06.2018р. по 25.07.2018р. становить 20 робочих днів. Отже, 20 робочих днів вимушеного прогулу х 465,38грн = 9307,60грн. Загалом за час вимушеного прогулу за період з 27.06.2018р. по 25.07.2018р. її середній заробіток становить 9307,60грн.

Просить суд визнати незаконним наказ відповідача № 130-к від 27.06.2018 року в частині її звільнення та поновити її на попередньому місці роботи у якості сестри медичної вищої категорії психоневрологічного відділення ОСОБА_4 установи «Покровський психоневрологічний інтернат», стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, який за період з 27.06.2018 року по 25.07.2018 року становить 9307,60 грн.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали заявлені вимоги, наполягали на їх задоволенні, обґрунтовуючи їх викладеними в позовній заяві обставинами.

Позивач також суду пояснила, що 21.06.2018 року вона працювала у нічну зміну з 16.00 до 08.00 годин медсестрою вищої категорії психоневрологічного відділення ОСОБА_4 установи «Покровський психоневрологічний інтернат». З нею у нічну зміну працювали молодші медичні сестри – ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 Біля 16.00 години у них за розкладом полудник, вони годували підопічних, потім роздавали тормозки для тих підопічних, які є недієздатними та у відношенні яких функції опікуна здійснює директор інтернату. Біля 18.00 години у них за розкладом була вечеря, вони також погодували підопічних. Їх згідно з розподіленими обов’язками годують санітарки, а вона контролює санітарок. У них за штатом повинно бути 10 медичних сестер, а за фактом є тільки 7. В нічну зміну раніше було 2 медичні сестри, а на той час була лише одна вона. Вона в ту зміну контролювала годування. Наступного дня їй стало відомо, що у битовці (приміщенні для персоналу) у морозильній камері холодильника було виявлено: смажену рибу – 30 порцій, запіканку – 6 порцій, кефір – 3 пакета, це продукти, що призначались для підопічних згідно меню на 21.06.2018 року. Потім проводилося з’ясування обставин щодо цього випадку. З’ясувалося, що ці продукти туди поклала молодша медична сестра (санітарка) ОСОБА_8. У зв’язку з цим адміністрація інтернату поставила їй у провину те, що вона не проконтролювала годування підопічних, не проконтролювала санітарок. Вона написала пояснювальну, а потім до неї застосували дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення. До цього раніше до неї було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження в жовтні 2017 року також за відсутність контролю за молодшим персоналом, а саме тоді були виявлені у санітарок залишки шампуню та рідкого мила, які повинні були використати для підопічних.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що згідно п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірвано власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» за передбаченими п.3 ст.40 КЗпП України підставами працівника може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково, і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, із дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року. В частині 3 ст.149 КЗпП України закріплено, що при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Враховуючи вищевикладені норми матеріального права, слід зазначити, що звільнення позивача згідно п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України було правомірно, оскільки позивачу 11 жовтня 2017 року на підставі наказу КУ «Покровський психоневрологічний диспансер» № 12-ДС від 11.10.2017 року було винесено попередження за послаблення контролю за виконанням санітарно-гігієнічного режиму молодшим персоналом і що в разі повторного порушення будуть застосовані більш суворі міри покарання. В даному випадку послаблення контролю виразилося в тому, що при обході 4-го поверху І корпусу головною сестрою медичною ОСОБА_9, старшою медичною сестрою ОСОБА_10, старшою медичною сестрою ОСОБА_5 10 жовтня 2017 року, на якому в зміні працювала сестрою медичною психоневрологічного відділення позивач, були виявлені залишки рідкого мила в об’ємі 600 мл і шампуню в об’ємі 100 мл. Додатково зазначають, що такі залишки є суттєвими, оскільки лікарні як бюджетній установі, що фінансується з обласного бюджету встановлені чіткі норми мила та миючих засобів. Так, відповідно до наказу КУ «Красноармійський геріатричний пансіонат з психоневрологічним відділенням» № 33 від 23.02.2015 року, який діяв на той момент, «Про встановлення норм витрат мила та віників» норма витрат для рідкого мила для миття рук становить 4 мл на день на 1-го підопічного, миття ніг - 1мл, а купання - 12 мл; згідно наказу КУ «Красноармійський геріатричний пансіонат з психоневрологічним відділенням» № 31 від 07.01.2014 року, який діяв на той момент, «Про раціональне витрачання миючих засобів» норма шампуню для миття волосся підопічним становить 10г на одне миття. Згідно п.п. 2.4, 2.6, 2.20 Посадової інструкції сестри медичної психоневрологічного відділенні, позивач зобов’язана була організувати дотримання підопічними особистої гігієни (миття рук, ніг, стрижка, бриття), проведення бані, контролювати якість купання підопічних, забезпечувати трудову дисципліну у відділенні, бути зразком для підлеглих у виконанні своїх обов’язків, норм фахової та службової етики; відповідно до п.п.6.4., 6.6. Посадової інструкції несла відповідальність за: дотримання санітарно-противоепідемічного режиму, а також за свою діяльність або бездіяльність при виконанні службових обов’язків. Таким чином та зважаючи на вищевикладене позивач до звільнення не виконувала покладені на неї посадові обов’язки і зарекомендувала себе як недобросовісний та невідповідальний працівник. Так, згідно ст. 152 КЗпП України власник або уповноважений ним орган має право замість накладення дисциплінарного стягнення передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або його органу. Таким чином, згідно наказу № 12-ДС від 11.10.2017 року позивач отримала попередження як вид громадського стягнення, яке до моменту звільнення не було зняте з позивача відповідно до вимог ст.148 КЗпП України. Відповідно до п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України громадські стягнення враховуються нарівні з дисциплінарними при звільненні. Згідно п.5 ч.1 ст.9 Закону СРСР «Про трудові колективи і підвищення їх ролі в управлінні підприємствами, установами, організаціями» трудові колективи або створені ними органи мають право застосовувати щодо порушників трудової дисципліни такі громадські стягнення, як товариське зауваження або громадському догану. Не розкаюючись та без всяких на те поважних причин позивач вдруге протягом року грубо порушує покладені на неї посадові обов’язки згідно Посадової інструкції та колективного договору. Так, 22 червня 2018 року під час планового обходу 4 поверху І корпусу КУ лікарем терапевтом ОСОБА_11, соціальним працівником ОСОБА_12, шеф-поваром ОСОБА_13, були виявлені залишки продуктів харчування в морозильній камері та холодильнику побутових кімнати, а саме: сирна запіканка – 6 порцій по 150 г, риба жарена – 30 порцій по 0,75 г, кефір – 3 пакета по 0,5 л, масло вершкове – 200г = 20 порцій, 2 пакета продуктів, які закуповуються соціальними працівниками КУ для потреб підопічних в супермаркеті «АТБ». Перелічені продукти були призначені для підопічних згідно меню-вимозі від 21.06.2018 року, тобто в зміну позивача, яка в той день несла відповідальність за організацією харчування згідно посадової інструкції. В своїй пояснювальній записці позивач вказала на те, що в даній ситуації не винна, роботу свого молодшого персоналу не контролювала, тобто не бачила, що мали місце такі великі залишки їжі. Однак, контроль за роботою молодшого медичного персоналу п.2.9 посадової інструкції покладено саме на позивача. Зазначають, КУ «ППІ» відповідно до Типового положення «Про психоневрологічний інтернат», затвердженого постановою КМУ від 14.12.2016 № 957, Положення «Про ОСОБА_4 установу «Психоневрологічний інтернат» - є стаціонарним інтернатним закладом для соціального захисту, що утворюється для тимчасового або постійного проживання/перебування осіб із стійкими інтелектуальними та/або психічними порушеннями, які за станом здоров’я потребують стороннього догляду, соціально-побутового обслуговування, надання медичної допомоги, соціальних послуг та комплексу реабілітаційних заходів і яким згідно з висновком лікарської комісії за участю лікаря-психіатра не протипоказане перебування в інтернаті. У своїй діяльності інтернат керується Конституцією та законами України, Конвенцією про права осіб з інвалідністю, актами Президента України, Кабінету Міністрів України та Мінсоцполітики, іншими нормативно-правовими актами. Згідно абзацу 3 п.2.2. Положення підопічні відповідно до встановлених норм забезпечуються раціональним не менше ніж чотириразовим харчуванням, у тому числі дієтичним, з урахуванням віку та стану здоров’я у межах натуральних норм харчування. Зважаючи на вищевикладене, позивач не лише порушила посадові обов’язки в частині відсутності контролю за роботою молодшого персоналу на поверсі, але й грубо порушила право підопічних-інвалідів на раціональне харчування, яке необхідне для підтримання їх життєздатності та правильного функціонування організму. А згідно п.п.2.1., 3.12 посадової інструкції позивач несла персональну відповідальність за життя та здоров’я ввірених їй підопічних. Зважаючи на вищевикладене та згідно п.1 ч.1 ст.147, ч.3 ст.149, п.10 ч.1 ст.247 КЗпП України адміністрацією КУ «ППІ» за погодженням профспілкового комітету КУ «ППІ» та з урахуванням ступені тяжкості вчиненого проступку позивачем і заподіяну ним шкоду, обставин, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника було прийнято рішення щодо звільнення позивача саме згідно п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Крім того, додатково зазначають, що 08.08.2018 року в м.Покровськ Донецької області відбулось засідання за заявою позивача ОСОБА_14 Профспілки «Соціальних захист трудящих», на якому більшістю голосів було підтримано та залишено без змін рішення КУ «ППІ» щодо звільнення ОСОБА_1 згідно п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Просить в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, надала пояснення згідно поданого відзиву, також пояснила, що за перший випадок порушення посадових обов’язків наказом від 11.10.2017 року № 12-ДС позивачу було винесене попередження, це є заходом громадського стягнення, відповідний наказ було підписано директором інтернату за погодженням з членами трудового колективу.

Вислухавши пояснення позивача, представників сторін, свідків, дослідивши надані суду докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач працювала в ОСОБА_4 установі «Покровський психоневрологічний інтернат» з 22.05.2002 року по 27.06.2018 року, перед звільненням працювала сестрою медичною вищої категорії психоневрологічного відділення, була звільнена за систематичне невиконання обов’язків, покладених на неї трудовим договором, за п.3 ст.40 КЗпП України на підставі наказу № 130-к від 27.06.2018 року, що підтверджується трудовою книжкою позивача, наказом про звільнення позивача (а.с.9-10, 11).

Згідно доповідної старшої медичної сестри ОСОБА_5 від 25.06.2018 року, під час планового обходу 22.06.2018 в морозильній камері побутової кімнати знайдено запіканку сирну 6 порцій по 150 г, рибу смажену 30 порцій по 0,075 г, кефір 3 пакети по 0,5 л, масло вершкове 0,200 г, 2 пакети продуктів, які придбані соціальними працівниками для підопічних в АТБ. Переліченні продукти призначалися підопічним на полудник, вечерю та другу вечерю згідно меню від 21.06.2018. Відповідальні за організацію харчування на поверсі: медична сестра ОСОБА_1, роздавальниця ОСОБА_15, молодші медичні сестри санітарки палатні ОСОБА_16, ОСОБА_8, ОСОБА_7 (а.с.17, 53).

Згідно витягу з протоколу № 11 засідання профкому КУ «Покровський психоневрологічний інтернат» від 26.06.2018 року, профспілковим комітетом надано згоду адміністрації на звільнення сестри медичної ОСОБА_1 та санітарки палатної ОСОБА_8 за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України за невиконання без поважних причин обов’язків, покладених на них трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовими інструкціями (а.с.18, 56).

Згідно посадової інструкції сестри медичної психоневрологічного відділення, з якою ОСОБА_1 ознайомлена під підпис, медична сестра, зокрема, організовує дотримання режиму дня, дотримання підопічними особистої гігієни (миття рук, ніг, стрижка, бриття), несе відповідальність за роботу молодшого мед. персоналу по догляду за підопічними, несе персональну відповідальність за життя та здоров’я ввірених їй підопічних (а.с.19-22, 49-52).

Згідно наказу КУ «Покровський психоневрологічний інтернат» від 11.10.2017 року № 12-ДС, за послаблення контролю за виконання санітарно-гігієнічного режиму молодшим медичним персоналом медичній сестрі ОСОБА_1 винесено попередження. У разі повтору порушень будуть застосовані більш суворі міри покарання (а.с.23-25, 41-43).

Згідно доповідної медичної сестри ОСОБА_17 від 10.10.2018 року, були виявлені, зокрема, залишки рідкого мила в об’ємі 600 мл і шампуню в об’ємі 100 мл, що з урахуванням наказів по КУ «Красноармійський геріатричний пансіонат з психоневрологічним відділенням» № 31 від 27.01.2014 та № 33 від 23.02.2015, якими були встановлені норми витрат миючих засобів для пацієнтів, є суттєвою кількістю (а.с. 44, 47, 48).

Згідно листа професійної спілки «Соціальний захист трудящих» від 17.08.2018 року та протоколу засідання ОСОБА_14 Профспілки «Соціальний захист трудящих» № 3 від 08.08.2018 року, професійною спілкою було розглянуто звернення ОСОБА_1 щодо незгоди зі звільненням і на засіданні ОСОБА_14 08 серпня 2018 року більшістю голосів було підтримано рішення адміністрації та профспілкового комітету КУ «Покровський психоневрологічний інтернат» щодо її звільнення за пунктом 3 частини 1 статті 40 КЗпП України (а.с.94-101).

Згідно довідки КУ «Покровський психоневрологічний інтернат» від 08.11.2018 рок, середньоденна заробітна плата позивача складає 304,57 грн. (а.с. 116).

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона працює санітаркою-банщицею КУ «Покровський психоневрологічний інтернат». У той день вона працювала у якості санітарки палатної в нічну зміну. З нею працювали санітарки ОСОБА_8, ОСОБА_7 та медична сестра ОСОБА_1 У них на полудник була запіканка. Не вся запіканка була роздана, чому їй не відомо. На вечерю була риба. ОСОБА_1 сказала рибу не роздавати, чому вона не пояснювала. Саме тому рибу пацієнтам на вечерю вони не роздавали. Наступного дня вранці ці продукти, а саме – риба, запіканка, масло та кефір були виявлені адміністрацією інтернату у холодильнику в битовці. Хто туди поклав ці продукти їй не відомо.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що вона працює лікарем-терапевтом КУ «Покровський психоневрологічний інтернат». Відділення, у якому працювала позивач – це відділення в якому знаходяться інваліди з важкою розумовою відсталістю. В червні цього року, точну дату не пам’ятає, вона прийшла в це відділення на 4-й поверх та зазирнула до холодильника побутової кімнати. Вона жахнулася побаченому, оскільки там були продукти для підопічних з ужину попереднього дня у великій кількості, а саме: риба, сирна запіканка, вершкове масло, кефір. Медсестра у вечірній та нічний час керує молодшим медичним персоналом, контролює їх. Вважає, саме медсестра винна, що їхні пацієнти – інваліди були обмежені у харчуванні в той день. В інтернаті було проведене розслідування, були опитані працівники. Було встановлено порушення, після чого одна санітарка подала на звільнення, інша була переведена на інший поверх, а позивача було вирішено звільнити за систематичні порушення, так як вона не проконтролювала годування підопічних і вони залишилися голодними. Також було встановлено, що позивач відпустила роздавальницю і сама розкладала їжу.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що вона працює соціальним працівником КУ «Покровський психоневрологічний інтернат» і є головою профспілкового комітету. У червні 2018 року, точну дату не пам’ятає, вдень вона як соціальний працівник була викликана на 4-й поверх ОСОБА_11 та старшою медичною сестрою з приводу того, що у холодильнику була виявлена риба, запіканка, масло та кефір, це були продукти, які повинні були бути роздані пацієнтам на вечерю напередодні. Про це повідомили директора інтернату, це було задокументовано. Було встановлено, що це були продукти, які повинні були бути видані пацієнтам на вечерю попереднього дня. У холодильнику лежали ще якісь продукти та лежало 2 тормозка, які були придбані за гроші підопічних. Було 32 шматки риби, тобто її не видали половині поверху. Було виявлено, що це була зміна ОСОБА_1, з неї була взята пояснювальна, вона казала, що вона нічого не бачила і що це зробила ОСОБА_8. Через 2 дні у них було засідання трудового колективу стосовно цього випадку. Позивач казала там, що вона нічого не знала, що у неї двоє дітей, давила на жалість, говорила, що це зробила ОСОБА_8, просила не звільняти її. Наступного дня було засідання профкому, учас ники профкому були за звільнення позивача, так як у жовтні 2017 року вже був схожий інцидент, коли були виявлені на поверсі надлишки миючих засобів, які повинні були бути використані для пацієнтів. Тоді позивач також плакала і її тоді пожаліли та винесли попередження, щоб такого більше не було. Всім винним тоді було винесено догану, а позивачу провина якої була встановлена, було винесено попередження. Після цього другого випадку позивач була звільнена за допущену безконтрольність у відношенні до молодшого медичного персоналу. Виявлена риба була не у вигляді залишків від їжі, це булі цілі шматки, також і масло було в єдиному масиві. В той день позивач відпустила роздавальницю, сказавши, що вона буцімто захворіла, після чого сама роздавала їжу. Позивач була притягнута до відповідальності, так як вона не проконтролювала те, що їжа була не видана підопічним, що вони нагодовані, це входить у її обов’язки.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що вона працює медичною сестрою КУ «Покровський психоневрологічний інтернат». Восени 2017 року вона була головною медичною сестрою. До неї підійшла санітарка – банщиця з 4-го поверху 1 корпусу, там де працює позивач, сказала, що їм не вистачає мила для купання підопічних. Вона піднялася на поверх, взяв з собою сестру-господарку, яка відповідає за видачу мила. Вони перевірили ванну кімнату, звірили залишки, їх було на 600 мл більше ніж повинно було залишитися. Це означало, що 50 людей не було викупано, так як просто зекономити таку кількість мила неможливо. Був один шматок господарського мила на всіх підопічних, що є порушенням санітарно-гігієнічних норм, і, крім того, для миття підопічних взагалі використовувати господарське мило не можна. Було виявлено 600 мл рідкого мила, його було заховано у шафі, та 100 мл шампуню. Після цього вони з’ясовували чому медичні сестри не контролювали санітарок, які повинні були купати пацієнтів, чому вони належним чином не миють підопічних та використовують для цього господарське мило. Ті казали, що не бачили цього. Ці обставини з’ясовували: вона як головна медична сестра, старша медична сестра та сестра-господарка за участю директора. Підопічні, що мешкають на цьому поверсі мають інвалідність 1 групи А і Б, вони не можуть розуміти, що їх повинні мити не господарським милом, не можуть поскаржитися, вони майже нічого не розуміють взагалі. Комісією у складі: директора, головної медичної сестри, старшої медичної сестри, сестри господарки було прийняте рішення винести двом медсестрам та санітарці-банщиці догану, позивачу також спочатку було вирішено винести догану, але вона дуже просилася у директора і через те, що в неї 2 дітей, а догана позбавляла її премії, саме тому директор її пожалів та виніс попередження. Медсестра зобов’язана контролювати надання всім пацієнтам допомоги, догляду за підопічними та несе за це відповідальність. Коли приймалося в кабінеті директора рішення щодо притягнення до відповідальності винних осіб там були: вона, друга медична сестра на поверсі – ОСОБА_17, позивач ОСОБА_1, банщиці – Грицай та Золоткова, старший інспектор з кадрів Сліпенко, виконуюча обов’язки старшої медичної сестри – ОСОБА_15 (можливо інша, точно не пам’ятає, оскільки вони часто мінялися), голова профспілки ОСОБА_12, був також ще хтось вона не пам’ятає. Було приблизно 8 осіб. В інтернаті на той момент було приблизно 340 співробітників. Спочатку було прийняте рішення винести догану, при цьому директор питав думку кожного, проголосували спочатку за догану. Потім позивач розплакалася і директор її пожалів, так як у неї двоє дітей, він пом’якшив стягнення з догани на попередження, вони за це не голосували. З приводу другого випадку їй нічого не відомо, оскільки вона на той час була у відпустці.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до ч.1 ст.147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до ч.3 ст.149 КЗпП України, при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Таким чином, з урахуванням вищевказаного, суд вважає, що у відповідача були підстави для накладення дисциплінарних стягнень на позивача за події, які сталися в інтернаті 10.10.2017 та 21.06.2018, а саме за відсутність контролю за роботою підлеглого їй молодшого персоналу, що за своїми посадовими обов’язками вона зобов’язана була робити, і що призвело до порушення прав підопічних інтернату – осіб з інвалідністю.

Але в першому випадку за порушення посадових обов’язків наказом від 11.10.2017 року № 12-ДС позивачу було винесене попередження та зазначено, що у разі повтору порушень будуть застосовані більш суворі міри покарання, тобто обраний керівництвом інтернату захід впливу на особу, яка допустила порушення посадових обов’язків, не є заходом дисциплінарного стягнення, оскільки такий вид стягнення не передбачений ст.147 КЗпП України.

Також суд вважає, що застосований в першому випадку захід впливу на позивача у вигляді попередження не може вважатися і заходом громадського стягнення, оскільки він застосований керівником установи наказом по установі, в ньому відсутнє будь-яке посилання на участь громадськості (трудового колективу) в прийнятті даного рішення. Суду відповідачем не надано доказів про прийняття зазначеного рішення щодо застосування попередження до позивача у зв’язку з порушенням нею посадових обов’язків саме трудовим колективом інтернату. Навпаки, свідок ОСОБА_9 пояснила, що при обговоренні ситуації з порушенням позивачем посадових обов’язків у директора були присутні тільки близько 8 працівників інтернату, при тому що в цьому закладі працює більше 300 працівників. Загальних зборів трудового колективу з цього приводу не проводилось, спільним рішенням громадськості таке рішення не приймалося і відповідним чином не оформлювалось.

Тому наказ директора ОСОБА_4 установи «Покровський психоневрологічний інтернат» від 11.10.2017 року № 12-ДС «Про порушення посадових обов’язків» у відношенні позивача ОСОБА_1 не є ні заходом дисциплінарного стягнення, ні заходом громадського стягнення, у зв’язку з чим відсутня умова, передбачена п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України, для звільнення позивача за цією статтею за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, а саме застосування раніше до працівника заходів дисциплінарного чи громадського стягнення, внаслідок чого наказ ОСОБА_4 установи «Покровський психоневрологічний інтернат» № 130-к від 27.06.2018 року в частині звільнення позивача є незаконним і позивач підлягає поновленню на попередньому місці роботи.

Крім того, в наказі про звільнення позивача № 130-к від 27.06.2018 року взагалі відсутнє зазначення обставин, за яких позивачем вчинено проступок, відсутнє зазначення які саме дії (чи бездіяльність) і коли здійснила позивач, котрі відповідач вважає систематичним невиконанням позивачем своїх посадових обов'язків, що також суд вважає порушенням вимог чинного законодавства щодо притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновленні на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме за період з 28.06.2018 року (наступний день після дня звільнення) по 12.11.2018 року (день ухвалення рішення суду). За період з 28.06.2018 року по 12.11.2018 року середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 28934,15 грн., виходячи із розрахунку: 304,57грн. х 95 робочих днів за період з 28.06.2018 року по 12.11.2018 року = 28934,15 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 704,80 грн. та, крім того, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір щодо позовних вимог про поновлення на роботі у сумі 704,80 грн., оскільки позивач на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за позовні вимоги про поновлення на роботі при подачі позову до суду.

На підставі ст.40, 147, 149, 235 КЗпП України, керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, яка проживає за адресою: 85320, м.Мирноград Донецької області, квартал 40АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, до ОСОБА_4 установи «Покровський психоневрологічний інтернат», місцезнаходження: 85301, м.Покровськ Донецької області, вул. Степана Бовкуна, 1, код ЄДРПОУ 03190679, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати незаконним наказ ОСОБА_4 установи «Покровський психоневрологічний інтернат» № 130-к від 27.06.2018 року в частині звільнення ОСОБА_1 та поновити ОСОБА_1 на попередньому місці роботи у якості сестри медичної вищої категорії психоневрологічного відділення ОСОБА_4 установи «Покровський психоневрологічний інтернат».

Стягнути з ОСОБА_4 установи «Покровський психоневрологічний інтернат» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28.06.2018 року по 12.11.2018 року у розмірі 28934 (двадцять вісім тисяч дев’ятсот тридцять чотири) грн. 15 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 установи «Покровський психоневрологічний інтернат» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 установи «Покровський психоневрологічний інтернат» на користь держави судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 19.11.2018 року.

Суддя О.А. Рибкін