Рішення № 77984367, 21.11.2018, Волноваський районний суд Донецької області

221/1772/18

2/221/514/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2018 року м.Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області в складі:

головуючої - судді ПИСАНЕЦЬ Н.В.

при секретарі - Метьолкіній Н.В.,

представника позивача - Ситнік М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу -

ВСТАНОВИВ:

28 березня 2018 року представник позивача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на наступні обставини.

02 вересня 2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір б/н, на підставі якого останній отримав кредит у розмірі 4800,00 грн. у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Однак, відповідач порушив умови укладеного договору в частині своєчасного погашення платежів, та відсотків, передбачених умовами кредитного договору, у зв'язку з чим, станом на 31.01.2018 року за договором виникла заборгованість на загальну суму 84203 грн. 19 коп., з яких: заборгованість за кредитом 4504 грн. 09 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом 71213 грн. 23 коп., заборгованість за пенею та комісією 4000 грн. 00 коп., а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина), 3985 грн. 87 коп. - штраф (відсоткова складова), яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь та судовий збір у розмірі 1762 грн. 00 коп.

02 квітня 2018 року у справі було постановлено ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

14 квітня 2018 року на адресу суду повернувся конверт, адресований відповідачу, із зазначенням причини невручення йому судової кореспонденції - «помер». Отриманий на запит суду 04 липня 2018 року повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, підтвердив інформацію про настання 02 листопада 2016 року смерті ОСОБА_4.

07 вересня 2018 року представником позивача було надано суду уточнену позовну заяву у якій, враховуючи смерть відповідача, вимоги були пред'явлені до ОСОБА_2, сина ОСОБА_4, як ймовірного спадкоємця. Склад позовних вимог при цьому зменшився та передбачав заборгованість на загальну суму 28004 грн. 64 коп., з яких: заборгованість за кредитом 4504 грн. 09 коп., заборгованість за відсотками 21000 грн. 55 коп., заборгованість за пенею та комісією 2500 грн. 00 коп., яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь та судовий збір у розмірі 1762 грн. 00 коп.

11 вересня 2018 року судом було постановлено ухвалу про заміну відповідача ОСОБА_4 на його правонаступника -ОСОБА_2 на підставі долучених письмових доказів, наданих стороною позивача.

Присутня у судовому засіданні представник позивача Ситнік М.О. підтримала уточнені позовні вимоги, наполягала на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2, сповіщений належним чином про час та дату розгляду справи, до зали суду не з'явився, відзив на позов суду не надав.

Дослідивши уточнену позовну заяву, вивчивши та оцінивши долучені до неї письмові докази, зміст спірних правовідносин, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст.81 ЦПК України кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.

Відповідно до ст. 263 ч.5 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Так, у судовому засіданні встановлено, що 02 вересня 2010 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір б/н, на підставі якого останній отримав кредит у розмірі 4800,00 грн. у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Кредитний договір між сторонами було укладено в спосіб подання письмової згоди відповідача на надання відповідної платіжної картки, видачі позивачем відповідачеві такої картки, та ознайомлення відповідача з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку. Вказані дії сторін не суперечать загальним засадам цивільного законодавства щодо способу укладання договору, а відтак породжували відповідні договірні зобов'язання для сторін по справі. Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за вказаним кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві обумовлену сторонами грошову суму шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку (а.с.6-31).

У порушення умов вказаного кредитного договору, ОСОБА_4 свої зобов'язання належним чином не виконав, допустив прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого, утворилась заборгованість на загальну суму 84203 грн. 19коп., що підтверджується наявними розрахунками (а.с.4-5).

02 листопада 2016 року настала смерть ОСОБА_4, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть (а.с.51-52).

Звертаючись з уточненими позовними вимогами до ОСОБА_2, представник позивача зазначив його належним відповідачем у справі та вважав спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 керуючись вимогами діючого законодавства, а саме .

Відповідно до вимог до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст..1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї та ч.5 цієї ж статті незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.2 ст.1281 ЦК України, кредиторові спадкоємця належить протягом шести місяців від дня коли він дізнався про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Відповідно до ч.3 ст.1281 ЦК України, якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Відповідно до вимог ст..1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу, суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

На підтвердження своїх вимог до спадкоємця ОСОБА_2, представником позивача було долучено письмові докази, а саме - розрахунок заборгованості станом на 02.11.2016р., лист-претензія від 23.08.2018р., яким відповідача було зобов'язано звернутись до відділення Банку та сплатити існуючу заборгованість добровільно та реєстр відправлень, підтверджуючий факт направлення вказаних документів на адресу ОСОБА_2

Вивчивши наведені письмові докази та вимоги діючого матеріального спадкового права, суд зазначає, що жодного доказу, який свідчив би про факт прийняття спадщини саме ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4, суду надано не було.

Так, посилаючись на спільне проживання відповідача зі спадкодавцем, що давало б підставу вважати його таким, що прийняв спадщину, доказу надано не було.

Твердження, що відповідач ОСОБА_2 прийняв спадщину - також не доведено будь-яким доказом, та має характер припущення.

Взагалі, зазначаючи ОСОБА_2 відповідачем у справі, представником позивача зазначалось, що він є сином померлого боржника ОСОБА_4, при цьому, жодних даних про склад сім'ї померлого та інших доказів спорідненості цих осіб - суду надано не було.

Прізвище відповідача зазначено представником позивача як «Тєбєнєв», при цьому прізвище померлого боржника значиться як «Тебенев» та ці відмінності нічим не обумовлені як у позові, так й у долучених письмових доказах.

Враховуючи наведене, суд вважає, що у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження вимоги представника позивача щодо стягнення заборгованості саме з ОСОБА_2, та тому не находить підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 608, 1218, 1219, 1281, 1282 ЦК України, ст.ст. 13,81,263 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду, шляхом подачі апеляції протягом 30-ти днів після проголошення рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений 21 листопада 2018 року.

Суддя: Н.В.Писанець