Рішення № 77984363, 21.11.2018, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/4687/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2018 року м.Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі :

головуючої судді Бєлостоцької О.В.,

за участю

секретаря Теліціної О.О.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

В С Т А Н О В И В :

11 вересня 2018 року позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому зазначила, що є власницею квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, в якій з 17 жовтня 2001 року зареєстрований її син - ОСОБА_2 Чотири роки назад ОСОБА_2 з метою працевлаштування виїхав до Російської Федерації, де залишився та мешкає до теперішнього часу. Позивач просить визнати відповідача особою, що втратила право користування жилим приміщенням квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, оскільки його реєстрація має наслідком нарахування надмірних комунальних послуг та порушує її права як власниці на вільне володіння належним майном.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та зазначила, що її син - ОСОБА_2 чотири роки не мешкає в належній їй квартирі, оскільки з власної волі у зв'язку із працевлаштуванням змінив місце проживання та мешкає в Російській Федерації. Будь-яких перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_3 сину не чинила.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, звернувся до суду із заявою, в якій просить розглянути справу за позовом ОСОБА_1 за його відсутності; не заперечує проти визнання його особою, що втратила право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_4

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що мешкає по сусідству із ОСОБА_1 і протягом трьох з половиною років жодного разу не бачила відповідача ОСОБА_2 в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_5.

З*ясувавши позицію сторін по справі, допитавши свідка, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що позивач ОСОБА_1 (а.с.3-5) є власницею квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 відповідно до договору дарування від 18 вересня 2001 року (а.с.15).

В зазначеній квартирі, окрім власниці, зареєстрований відповідачі по справі - ОСОБА_2, що підтверджується довідкою КП «Служба єдиного замовника» від 30 серпня 2018 року № 2869 (а.с.12).

Відповідно до актів перевірки паспортного режиму від 29 серпня 2018 року, 10 липня 2018 року, 19 червня 2018 року ОСОБА_2 з 17 жовтня 2001 року зареєстрований в АДРЕСА_6, але на протязі 4 років за вказаною адресою не мешкає (а.с.9-11).

Частиною 1 статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з частиною 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі статтею 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України член сім*ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім*ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним та власником житла або закону.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Підстави стверджувати, що визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб відсутні.

Дослідивши вищевикладені докази у сукупності та з'ясувавши позицію відповідача ОСОБА_2, який визнав позовні вимоги, суд дійшов висновку про те, що відповідач з власної волі змінив своє місце проживання, понад один рік без поважних причин не мешкає в належній позивачці квартирі, відсутні підстави вважати, що між сторонами по справі є будь-які домовленості щодо збереження права користування житлом, отже ОСОБА_2 слід визнати особою, що втратила право користування жилим приміщенням квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено повернення судового збору за клопотанням особи, яка його сплатила.

Приймаючи до уваги вищевикладене, оскільки відповідач ОСОБА_2 визнав позов до початку розгляду справи по суті, з нього на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 352 гривні 40 копійок.

Оскільки позивачка ОСОБА_1 звернулась із відповідним клопотанням, Управління Державної казначейської служби України в м. Костянтинівці Донецької області слід зобов'язати повернути позивачці 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову в розмірі 352 гривні 40 копійок.

На підставі ст. ст. 150 ЖК України, ст.ст.317, 319, 391, ч.2 ст.405 ЦК України керуючись ст. ст. 4,19, 259,263, 264, 265 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (місце проживання : АДРЕСА_7; РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_7; РНОКПП НОМЕР_2) про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 особою, що втратила право користування жилим приміщенням квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_8

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України в м. Костянтинівці Донецької області повернути ОСОБА_1 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову в розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок, який був нею сплачений на р/р 31213206005058, код ЄДРПОУ 37890775, МФО 899998 відповідно до квитанції ТВБВ № 10004/064 філії-Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк» № 51 від 04 вересня 2018 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 21 листопада 2018 року.

Суддя