Рішення № 77984286, 20.11.2018, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/2602/18

2/264/1206/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2018 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Матвєєвої Ю. О. , з участю секретаря судового засідання Ткачук Г.В., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовом Кредитної спілки "Можливість" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2018 року представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором, зазначивши, що 19 листопада 2013 року між КС «Можливість» та відповідачем було укладено кредитний договір № 635, відповідно до якого останньому надано кредитні кошти в розмірі 4000 грн. строком користування на 18 місяців, тобто з 19 листопада 2013 року по 19 травня 2015 року зі сплатою 45,6% річних за користування кредитом. Позивач свої зобов’язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Натомість відповідач взяті на себе зобов’язання погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, не виконав. У зв’язку з цим станом на 15 травня 2018 року заборгованість відповідача за договором кредиту складає 33597,93 грн., з яких 2379,04 грн. - основного боргу, 101,05 грн. – відсотків, 31117,84 грн - додаткових процентів. На підставі викладеного, просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 33597,93 грн., а також судовий збір у розмірі 1762 грн. В подальшому позивач звернувся з уточненою позовною заявою та просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 27650, 33 грн., з яких 2379, 04 грн. основного боргу, 101,05 грн. відсотків, 25650,33 грн. додаткових процентів та судовий збір в сумі 1762 грн.

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з*явився, його інтереси представляє адвокат ОСОБА_2

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, застосувавши строк позовної давності, оскільки останній платіж було внесено відповідачем 11 вересня 2014 року.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19 листопада 2013 року між КС «Можливість» та відповідачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 635, відповідно до якого останньому надано кредитні кошти в розмірі 4000 грн. строком користування на 18 місяців з 19 листопада 2013 року по 19 травня 2015 року зі сплатою 45,6 % річних за користування кредитом.

Відповідно до аналітичної відомості по рахунку № 301 (а.с. 5) контрагентом ОСОБА_3 щомісяця в період з грудня 2013 року по вересень 2014 року вносились платежі в рахунок погашення боргу. Останній платіж було здійснено 11.09.2014 року в сумі 312 грн.

Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, також підтверджує внесення відповідачем останнього платежу 11.09.2014 року.

Вказані обставини підтвердив і представник позивача в судовому засіданні, доповнивши, що більш жодних платежів відповідачем сплачено не було.

17 вересня 2018 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому він просить застосувати строк позовної давності щодо пред*явлених до нього позивачем вимог про стягнення кредитної заборгованості.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Судом встановлено, що строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами згідно графіку розрахунків, який є додатком до договору № 635 від 19 листопада 2013 року, а строк договору визначено у 18 місяців, тобто до 19 травня 2015 року.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_3, після 11 вересня 2014 року не вніс жодних платежів на виконання умов кредитного договору від 19 листопада 2013 року.

З урахуванням встановлених обставин та перевірених судом доказів, наданих позивачем в підтвердження пред*явлених до ОСОБА_3 вимог, а також факту пред'явлення позову тільки 15 травня 2018 року, суд вважає, що є достатні підстави для застосування строку позовної давності відповідно до статті 256 ЦК України, частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України, частини четвертої статті 267 ЦК України, а відтак наявні усі підстави для відмови у задоволенні позову щодо ОСОБА_3

При цьому, суд не погоджується з позицією представника позивача щодо дотримання строку позовної давності шляхом подачі позову 15 травня 2018 року, що відповідає трирічному строку звернення до суду після спливу строку дії кредитного договору 19 травня 2015 року, оскільки наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено ч. 2 ст. 1050 ЦК України, відповідно до якої якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.. 1048 ЦК України.

До аналогічного висновку прийшов і Верховний Суд в своїй постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, де, зокрема, зазначив, що якщо кредитний договір встановлює окремі зобов’язання, які деталізують обов’язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, то незалежно від визначеного в договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позивальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно із ч. 5 ст. 261 ЦК України, починається після невиконання чи неналежного виконання позичальником обов’язку з внесення чергового платежу. Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу).

За таких обставин, враховуючи, що станом на день звернення позивача із позовом 15 травня 2018 року минуло понад 3 роки з моменту останнього платежу відповідача, який відбувся 11 вересня 2014 року, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог у зв’язку із спливом строку позовної давності.

Керуючись ст. ст. 253, 256, 257, 261, 267, 634, 1048 - 1054 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Кредитної спілки "Можливість" до ОСОБА_3 - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Ю. О. Матвєєва