Ухвала суду № 77983456, 19.11.2018, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"19" листопада 2018 р.м. Одеса Справа № 916/599/18

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючий Волков Р.В.,

суддя Малярчук І.А.,

суддя Рога Н.В.,

секретар судового засідання Кришталь Д.І.,

розглядаючи матеріали справи №916/599/18

за позовом: Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ" (65000, м. Одеса, вул. Піонерська, буд. 26);

про стягнення 1002207775,06грн.;

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ" (65000, м. Одеса, вул. Піонерська, буд. 26);

до відповідача: Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д);

про визнання недійсним одностороннього правочину,

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю),

від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю),

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ" про стягнення 1002207775,06 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕРМІНАЛ" до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання недійсним одностороннього правочину Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", що вчинений у формі Повідомлення про одностороннє розірвання договору від 13.12.2017р. № Э.Upr 1/3-157142, яким ПАТ КБ "ПриватБанк" змінив умови кредитного договору № DNHSLOK06924 від 04.11.2016р. та розірвав в односторонньому порядку кредитний договір № DNHSLOK06924 від 04.11.2016р., що укладений між ПАТ КБ "ПриватБанк" (далі також – ОСОБА_3) та ТОВ “АГРОТЕРМІНАЛ” (далі також – Позичальник).

05.11.2018 р. ПАТ КБ «ПриватБанк» було подано клопотання про призначення лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи (вх.№205470/18).

Заявник вказує на те, що під час підготовчого провадження ТОВ «АГРОТЕРМІНАЛ» було заявлено клопотання про призначення у справі технічної та почеркознавчої судової експертизи з підстав, що ТОВ «АГРОТЕРМІНАЛ» заперечує факт укладення кредитного договору в редакції, яка була долучена позивачем до позовної заяви, на думку ТОВ «АГРОТЕРМІНАЛ» є підстави припустити, що редакції договору, наданого Банком, не існувало, оскільки у Позичальника міститься інша редакція цього ж Договору.

Банк вбачає необхідність в проведенні експертизи у зв’язку тим, що обставинами, які мають істотне значення для справи, є наявність або відсутність повноважень у Першого заступника Голови правління ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_4 на підписання договору №DNHSLOK06924 від 04.11.2016 р.

Банк вказує, що усі докази, наявні в матеріалах справи, мають розглядатись у сукупності, зокрема, документи, на підставі яких наділявся або міг бути наділений ОСОБА_4 повноваженнями на вчинення правочинів від імені ПАТ КБ «ПриватБанк»: довіреність №3997-К-Н-Н від 28.09.2015 р.; Статут Банку в редакції від 16.07.2015 р.; Протокол №43 Засідання ОСОБА_5 Банку від 05.08.2016 р.

При цьому трактування позивача та відповідача відрізняються між собою, що призводить до необхідності залучення до розгляду та з’ясування зазначених питань експертом у галузі лінгвістики, зокрема, провести експертизу.

При цьому ОСОБА_3 пропонує поставити експерту наступні питання:

1. Чи означає застереження в п.1 Довіреності №3997-К-Н-Н від 28.09.2015 р. «за наявністю відповідного рішення Голови Правління, Правління, Кредитного Комітету або ОСОБА_6 ПАТ КБ «ПриватБанк» правочин може бути вчинений на суму, вказану в рішенні», що у разі необхідності укладення правочину на суму, яка перевищує 750 000 дол. США, окрім довіреності має бути рішення одного з зазначених органів Банку щодо кожного окремого правочину?

2. Чи означає п.9.4.6.2. Статуту ПАТ КБ «ПриватБанк» в редакції від 16.07.2015 р., що повноваження Перших Заступників Голови Правління на вчинення правочинів від імені Банку обмежені сумою в 400 000 дол. США?

3.Що означає фраза «за умови якщо ця сума складає менше ніж 10 відсотків вартості активів…» і фраза «не перевищує граничну суму, встановлену підпунктом 25 пункту 9.3.3. Статуту» у сукупному їх прочитанні разом з лімітом повноважень, прийнятим п.1 Протоколу №43 Засідання ОСОБА_5 ПАТ КБ «Приват Банк». Чи є сума 400 000 дол. США граничною сумою лімітів повноважень, якщо обмеження, встановлені п.9.4.6.2. Статуту складають більше, ніж 10% вартості активів за даними останньої фінансової звітності, чи сума 400 000 дол. США може бути збільшена до 10% вартості активів за даними останньої фінансової звітності?

4.Чи є поняття, зазначені в п.9.3.3.3. Статуту «менше ніж 10% вартості активів» і «не перевищує граничну суму, встановлену підпунктом 25 пункту .3.3.3. цього Статуту» тотожними, якщо погодитися з тим, що згідно п.1. Протоколу №43 Засідання ОСОБА_5 ПАТ КБ «ПриватБанк» прийнято граничну суму для укладення правочинів 10% вартості активів за даними останньої фінансової звітності? Чи є слова «менш ніж» та «не перевищує» синонімами у даному контексті?

5.Чи стосується п.1 Протоколу №43 Засідання ОСОБА_5 Банку від 05.08.2016 р.: «На підставі п.п.25 п.п.9.3.3. Статуту Банку встановити на період з 05.08.2016 р. по 31.12.2019 р. (включно) обмеження у вигляді граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину) в розмірі, що не перевищує 10 (десяти) відсотків вартості активів Банку за даними останньої річної звітності, для Голови Правління, Генерального Заступника Голови Правління (діє без довіреності) та Перших Заступників Голови Правління (діють без довіреності) на укладання та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном Банку, а також на укладання будь-яких угод (правочинів) з ОСОБА_3 Банком України (договорів застави, договорів іпотеки, додаткових договорів до договорів застави, додаткових договорів до договорі іпотеки, договорів про перехід до Банку прав та обов’язків заставодавця або іпотекодавця в зв’язку з переходом права власності на предмет застави або предмет іпотеки, кредитних договорів, додаткових угод до кредитних договорів тощо) без попереднього рішення Правління Банку незалежно від кількості таких угод (правочинів), але завжди з урахуванням вказаної вище граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину)» тільки правочинів з ОСОБА_3 Банком України, чи можливо дійти висновку, що Протокол №43 визначає граничні суми для розпорядження рухомим і нерухомим майном Банку для інших, ніж ОСОБА_3 України, контрагентів?

6. Яким є об’єктивний зміст п.1 Довіреності №3997-К-Н-Н ві 28.09.2015 р., п. 9.4.6.2. та п.п. 25 п.9.3.3. Статуту ПАТ КБ «ПриватБанк» в редакції від 16.07.2015 р. та рішення, прийнятого згідно Протоколу №43 Засідання ОСОБА_5 Банку від 05.08.2016 р. в розрізі ліміту повноважень Першого Заступника Голови Правління ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_4?

15.11.2018 р. Позичальником було подано заперечення проти клопотання про призначення лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи (вх.№23555/18), де просить відхилити вказане клопотання.

Заявник обґрунтовує заперечення тим, що банк, відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» є юридичною особою, яка на підставі банківської ліцензії має право надавати банківські послуги, за змістом ст.ст. 2,90,91,92 ЦК України, юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю та дієздатністю, набуває цивільних прав і обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Правочини банк також вчиняє через свої органи. При цьому до керівників банку відповідно до ч.1 ст. 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносить, у тому числі, голову, його заступників та членів правління банку.

При цьому у даному випадку повноваження представника ОСОБА_4 визначені н лише довіреністю, а і статутом банку.

Заявник посилається також на ліміт кредитного договору у сумі 2 450 000 000,00 грн., а також на розмір активів позивача, який є загальновідомим у зв’язку з його опублікуванням, та становив на 31 грудня 2015 р. 258 611 000 000,00 грн. Таким чином, посилаючись на положення Протоколу №43 від 05.08.2016 р. та положення Статуту Банку, вказує, що обмеження для Першого Заступника Голови Правління Банку становили на час укладення кредитного договору 10% від активів, тобто 25 861 100 000,00 грн.

Вказує на презумпцію правомірності правочину відповідно до ч.1 ст. 204 ЦК України.

Крім того, зазначає, що обмеження повноважень у відносинах із третіми особами щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (ст.92 ЦК України).

Посилається на те, що у господарській справі №904/9089/17 вже досліджувались повноваження Першого Заступника Голови Правління банку ОСОБА_4 на підставі довіреності №3997-К-Н-Н від 28.09.2015 р., Протоколу №43 Засідання ОСОБА_5 Банку від 05.08.2016 р., Статуту Банку в редакції від 16.07.2015 р., у Постанові Верховного суду України у справі №904/9108/17 також досліджувались вказані обставини, а також у Постанові Верховного Суду у справі №904/9009/17. Таким чином, Позичальник посилається на те, що вказані обставини є преюдиційними.

Також вказує на те, що відповідно до ст. 213 ЦК України передбачений порядок тлумачення змісту правочину.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до п.2 розділу І Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. №53/3, лінгвістична експертиза мовлення поділяється на підвиди: лінгвістична експертиза писемного мовлення та лінгвістична експертиза усного мовлення.

Об’єктом дослідження лінгвістичної експертизи писемного мовлення є продукт мовленнєвої діяльності людини, відображений у писемній формі. Лінгвістична експертиза писемного мовлення поділяється на авторознавчу експертизу та семантико-текстуальну експертизу. Відповідно до п.2.1.2. вказаних рекомендацій семантико-текстуальною експертизою вирішуються завдання із встановлення змісту понять, лексичного значення слів або словосполучень, використаних в тих або інших текстах, їх стилістичної забарвленості, смислового навантаження, характеру інформації, що міститься в текстах (чи може така інформація розглядатися як образлива, чи містить вона загрозу конкретній особі (особам) тощо), тобто вирішення питань мовленнєвого характеру, не пов’язаних із встановленням фактичних даних про автора.

Питання, поставлені перед експертом, вирішуються ним за допомогою спеціальних знань у галузі лінгвістики на основі загальних і окремих норм мови з використанням посібників, академічних наукових праць, словників, довідників та інших наукових джерел.

Експерт у галузі семантико-текстуальної експертизи, не виходячи за межі своїх спеціальних знань (базових та отриманих під час спеціальної підготовки), відповідає на питання про наявність чи відсутність висловлювань, які містять заклики до певних дій (вказується, яких саме дій), на основі спеціальних знань у галузі мовознавства. Висновок експерта за результатами таких досліджень не є правовою кваліфікацією, а є констатацією об’єктивного змісту тексту з позиції спеціальних знань у галузі семантико-текстуальних експертних досліджень.

Орієнтовний перелік питань, що вирішуються:

Які значення мають слова, словосполучення, фрази, зафіксовані в досліджуваному тексті?

Яким є об’єктивний зміст досліджуваного словосполучення, речення, тексту, групи текстів?

Чи містяться у тексті висловлювання, виражені у формі закликів до певних дій (вказати, яких саме)? Якщо так, то чи є ці заклики публічними (або який характер та форму мають ці заклики)?

Чи міститься в тексті інформація позитивного або негативного характеру щодо певної фізичної або юридичної особи?

Чи містяться в тексті висловлювання образливого характеру щодо певної особи?

Чи є висловлювання фактичним твердженням або оціночним судженням?

Вказане коло питань, що вирішується експертами-лінгвістами, не є вичерпним. Під час проведення семантико-текстуальної експертизи можуть вирішуватись і інші питання, що стосуються її предмета.

Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).

На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому, згідно з вимогами ст. 99 ГПК України, суд призначає експертизу виключно за сукупності певних умов, у тому числі, з підстав, коли для з’ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

У даному випадку суд вбачає наявність виключно правових питань, які потребують належної оцінки у їх сукупності.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування.

Отже, аналіз умов кредитного договору, Статуту, протоколу засідання ОСОБА_5 та довіреності у їх сукупності має бути проведений судом, оскільки вказані питання є суто правовими.

Також, суд приймає до уваги наявність постанов Верховного Суду у справах №904/9009/17 від 26.10.2017 р., № 904/9108/17 від 29.08.2018 р., в яких судами досліджувались обставини в аналогічних справах та встановлені повноваження Першого Заступника Голови Правління банку ОСОБА_4 на підставі довіреності №3997-К-Н-Н від 28.09.2015 р., Протоколу №43 Засідання ОСОБА_5 Банку від 05.08.2016 р., Статуту Банку в редакції від 16.07.2015 р.

Крім того, суд звертає увагу на те, що предметом розгляду даної справи є стягнення грошових коштів та визнання недійсним правочину, що вчинений у формі Повідомлення про одностороннє розірвання договору, а питання недійсності кредитного договору не входить до вказаного предмету.

Керуючись зазначеним вище, відповідно до ст.ст. 99, 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про призначення лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи залишити без задоволення.

Вступна та резолютивна частини ухвали оголошені в судовому засіданні 19.11.2018р.

Повний текст ухвали складено та підписано 21 листопада 2018 р. Чинності набуває з 19.11.2018 р. Оскарження в апеляційному порядку діючим ГПК України не передбачено.

Головуючий суддя Р.В. Волков

Суддя І.А. Малярчук

Суддя Н.В. Рога