Ухвала суду № 77983240, 21.11.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"21" листопада 2018 р. Справа № 911/2408/18

Господарський суд Київської області, у складі судді Лилака Т.Д. розглянувши заяву Фізичної особи підприємця Тавенок Юрій Степанович про забезпечення позову

за позовом Фізичної особи підприємця Тавенок Юрій Степанович

(адреса: 03187, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалайн-Україна"

(адреса: 07335, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Демидів, вул. Радгоспна, 15, код 34048030)

про заміна кредитора у зобов'язанні за договором оренди нерухомого майна та стягнення 701454,60 грн.

встановив:

Фізична особа підприємець Тавенок Юрій Степанович звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіалайн-Україна" про заміну кредитора у зобов'язанні за договором оренди нерухомого майна та стягнення 701454,60 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.11.2018 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви.

09.11.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про прийняття позовної заяви до розгляду у зв'язку з усуненням недоліків.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження

19.11.2018 позивач подав заяву про забезпечення позову в якій просить суд накласти арешт на майно, що належить відповідачу (Товариству з обмеженою відповідальністю «Гіалайн-Україна», 07335, Київська обл., Вишгородський район, село Демидів, вул. Радгоспна, 15, ЄДРПОУ 34048030), а саме: Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_1 будівля електроцеху загальна площа 939,9 кв. м., Адреса: АДРЕСА_2; Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_3 лісопильний цех, Загальна площа 787,2 кв. м., Адреса: АДРЕСА_3; Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_2 будинок меліорації, Загальна площа 67,5 кв. м., Адреса: АДРЕСА_4 3. Заборонити Відповідачу (Товариству з обмеженою відповідальністю «Гіалайн-Україна», 07335, Київська обл., Вишгородський район, село Демидів, вул. Радгоспна, 15, ЄДРПОУ 34048030) будь-які дії, пов'язані з перетворенням будівлі електроцеху загальна площа 939,9 кв. м., Адреса: АДРЕСА_2, а саме: проведенням будівельних робіт (добудова, прибудова, надбудова); робіт з капітального ремонту, перепланування та іншого перетворення.

В обґрунтування вищезазначеної заяви, Фізична особа підприємець Тавенок Юрій Степанович посилається на те, що через не виконання ТОВ «Гіалайн-Україна» попередніх рішень судів, позивач не мав змоги використовувати на власний розсуд нерухоме майно, яке йому зобов'язаний був передати відповідач, а згодом і використовувати належне йому на праві власності те ж саме нерухоме майно, до якого відповідач відмовляв йому у доступі. В зв'язку із цим зазнав та продовжує зазнавати матеріальної шкоди. Заявник зазначає, що свою позицію грубого ігнорування судових рішень, які набрали законної сили відповідач продовжує і на сьогодні. Так, Господарським судом Київської області станом на дату подачі цієї заяви про забезпечення позову розглядається заява про роз'яснення рішення суду у справі № 911/1065/15, де у своєму відзиві на заяву про роз'яснення рішення відповідач до цих пір заявляє, що електроцех не має ніяких частин, а отже інженерно-технічного корпусу не існує. І це не дивлячись на те, що є Постанова Верховного Суду від 02.08.2018 р. Крім того, заявник вважає за необхідне зазначити, що після того, як було прийняте остаточне рішення щодо визнання за позивачем права власності на інженерно-технічний корпус і воно набрало законної сили він зареєстрував своє право власності. Після цього, з метою огляду своєї власності, а саме інженерно-технічного корпусу, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 поїхав за вказаною адресою, на територію об'єкту його не впустили але, заявник побачив, що навколо інженерно-технічного корпусу здійснюються будівельні роботи. До будівлі інженерно-технічного корпусу щось прибудовується. Таким чином, на думку заявника, власність перетворюється, що в подальшому може унеможливити, або суттєво ускладнити фактичну передачу її за принципом того, що будівля інженерно-технічного корпусу площею 506,1 кв. м. вже не буде існувати. Крім іншого, заявник повідомляє про те, що за час судових спорів щодо лізингованого майна, а саме: будівлі інженерно-технічного корпусу площею 506,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на будівлю електроцеху площею 939,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 постановою слідчого Вишгородського РУ від 09.07.2010 р. вже накладався арешт але, шахрайським шляхом, по підробленій Ухвалі Вишгородського районного суду Київської області арешт був знятий і електроцех був відчужений саме Відповідачу (ТОВ «Гіалайн-Україна») шляхом його внесення до статутного капіталу тодішнім власником електроцеху та новим учасником ТОВ «Гіалайн-Україна» ОСОБА_2, який невдовзі вийшов зі складу учасників, а нерухоме майно залишилось у власності Відповідача. Це відбулось ще в 2013 році і стало серйозною перепоною в справах, які розглядались Господарськими судами, а позивач до цього часу не можу реалізувати свої права на інженерно-технічний корпус.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд вважає, що зазначена заява не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Частиною 1 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Натомість, заявником не надано доказів на підтвердження того, що незабезпечення позову порушить його права та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду.

Заява про вжиття заходів до забезпечення позову, не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Тобто, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість невиконання рішення суду та імовірність порушення прав особи без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без надання обґрунтованих доказів необхідності вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову, а тому суд вважає заяву Фізичної особи підприємця Тавенок Юрія Степановича такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст.136-141, 234 Господарського процесуального кодексу України.

постановив:

1. Відмовити Фізичній особі підприємцю Тавенок Юрію Степановичу у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили відповідно до приписів ст. 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 21.11.2018.

Суддя Т.Д. Лилак