Рішення № 77982772, 15.11.2018, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2018 р. м. Житомир Справа № 906/818/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: МАкарчук В.І.

за участю представника позивача: ОСОБА_1 - довіреність б/н від 02.01.2018

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Новогуйвинської селищної ради

до Комунального підприємства "Центральна районна аптека №118" Житомирської районної ради

про стягнення 8882,76 грн.

Процесуальні дії по справі.

Новогуйвинською селищною радою подано позов про стягнення з Комунального підприємства Центральна районна аптека № 118 Житомирської районної ради 6583, 22 грн. заборгованості, 388,33 грн. пені, 132,84 грн. 3 % річних, 1778,37 грн. інфляційних.

Ухвалою від 18.09.2018 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 18.10.2018.

Ухвалою від 18.10.2018 суд відклав розгляд справи по суті на 15.11.2018.

15.11.2018 позивачем на адресу суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача 6583,22 грн. основного боргу, 249,85 грн. пені, 127,41грн. 3% річних та 601,56 грн. інфляційних.

Відповідно до приписів ст. 46 ГПК України передбачено право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки заява позивача не суперечить приписам ст. 46 ГПК України, не порушує чиї-небудь права та інтереси суд прийняв останню до розгляду та вирішує спір в межах зменшених позовних вимог.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що перебуває у спільній власності територіальної громади селищ Новогуйвинської селищної ради № 52 від 02.07.2007 щодо своєчасної сплати орендної плати.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідачем письмового відзиву в порядку 165 ГПК України на позовну заяву не подано.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно на належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.55).

Згідно з положеннями ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що відповідач повідомлений про розгляд справи належним чином, явка представника відповідача обов'язковою не визнавалась, тому суд розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

02.07.2007 між Новогуйвинською селищною радою (позивач, орендодавець) та Комунальним підприємством "Центральна районна аптека №118" (відповідач, орендар) укладено договір оренди № 52 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що перебуває у спільній власності територіальної громади селищ Новогуйвинської селищної ради (а.с 8-9).

05.09.2007 між сторонами підписано зміни до договору оренди індивідуально визначеного майна, що перебуває у спільній власності територіальної громади селищ Новогуйвинської селищної ради, якими п. 3.1 покладеного у новій редакції.

Відповідно до п. 1.1. договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - вбудоване нежиле приміщення, площею 27,20 кв.м, розміщене за адресою: смт Новогуйвинське вул.Дружби Народів, 5 на першому поверсі адміністративної будівлі Новогуйвинської селищної ради, що знаходиться на балансі Новогуйвинської селищної ради, вартість якого визначена відповідно до експертного висновку про оцінку майна згідно з актом інвентаризації - 45813,00 грн. Майно передається в оренду з метою розміщення аптеки.

За умовами п. 2.1. договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

На виконання умов договору 02.07.2007 між сторонами договору підписано акт прийому передачі нежитлових приміщень в оренду (а.с. 10 зворотна сторона).

У п. 3.1 договору сторони визначили, що орендна плата визначається за домовленістю сторін між КП ЦРА № 118 та Новогуйвинською селищною радою і становить без ПДВ за перший місяць оренди вересень 114,70 грн.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди - вересень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за вересень 2007 року.

За приписами п. 3.2 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

У пункті 3.3. договору сторони визначили, що орендна плата перераховується за нерухоме майно орендодавцеві не пізніше 12 числа наступного місяця.

Відповідно до п. 10.1, цей договір укладено строком на одинадцять місяців, діє з 02.07.2007 до 02.06.2008 року.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором (п. 10.5 договору).

01.05.2018 сторонами підписано угоду про припинення дії договору № 52 від 02.07.2007 про оренду нежитлового приміщення за взаємною згодою.

19.04.2018 між сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків, з якого вбачається, що відповідач підтвердив заборгованість перед позивачем в сумі 6431,67 грн., яка існувала станом на 19.04.2018.

Позивач вказує, що орендар неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо сплати орендних платежів, внаслідок чого у відповідача станом на 01.05.2018 існує заборгованість з орендної плати в сумі 6583,22 грн., яка є непогашеною станом на день звернення до суду.

Позивач посилаючись на норми ст. 230 ГК України заявив до стягнення з відповідача 249,85 грн. пені за період з 11.05.2017 по 30.04.2018 на суму заборгованості, яка існувала у відповідному місяці.

Крім того, позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання на підставі ст . 625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача 127,41 грн. 3 % річних та 601,56 грн. інфляційних.

Оскільки відповідач добровільно не сплачує існуючу заборгованість з орендних платежів, позивач за захистом свого порушеного права звернувся до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що перебуває у спільній власності територіальної громади селищ Новогуйвинської селищної ради № 52 від 02.07.2007.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч.1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 ЦКУ).

Відповідно до ч.ч. 1, 3. ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось, пунктами 3.1, 3.3 договору сторони узгодили розмір та терміни внесення орендної плати.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань по сплаті орендних платежів за період з червня 2016 року по квітень 2018 року утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день подачі позову до суду та на день розгляду справи не змінилась та становить 6583,22 грн., що підтверджується розрахунком позивач (а.с.13).

Відповідач заборгованість станом на день вирішення спору не погасив, доказів погашення заборгованості у вказаній сумі матеріали справи не містять.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження сплати відповідачем орендних платежів, позовні вимоги в частині стягнення 6583,22 грн. заборгованості обґрунтовані, заявлені у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Розглядаючи вимогу про стягнення з відповідача 249,85 грн. пені, суд зазначає про наступне.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 1 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір не містить умов щодо відповідальності орендаря у вигляді пені у разі прострочення виконання зобов'язань щодо внесення орендної плати.

Таким чином, враховуючи відсутність домовленості між сторонами щодо забезпечення виконання зобов'язання, вимога позивача про стягнення з відповідача 249,85 грн. пені є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 127,41 грн. 3 % річних та 601,56 грн. інфляційних, суд вказує про наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с.57-78), 3 % річних нараховано на заборгованість з орендних платежів за період оренди з червня 2016 по березень 2018 року, щодо яких існувало прострочення грошового зобов'язання. За розрахунком позивача 3% річних склали 127,41 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що позивачем допущено арифметичні помилки, оскільки невірно визначено початок прострочення в оплаті, а саме позивачем початковою датою прострочення платежу у кожному місяці (за період нарахування) визначив 11 число відповідного місяця, в той час як за умовами договору відповідач мав проводити розрахунки з орендної плати не пізніше 12 числа відповідного місяця.

Суд здійснив власний розрахунок 3% річних за заявлений позивачем період, які становлять 132,23 грн. Однак, оскільки позивачем заявлено до стягнення суму меншу, суд задовільняє вимогу про стягнення 3 % річних в сумі 127,41 грн.

В частині вимог про стягнення з відповідача 601,56 грн. інфляційних нарахувань судом встановлено, що останні заявлені на прострочену заборгованість відповідача за зобов'язаннями червня 2016 року за період з серпня 2016 року по квітень 2018 року; за зобов'язаннями вересня 2016 року за період з листопада 2016 року по квітень 2018 року, за зобов'язаннями листопада 2016 року за період з грудня 2016 по квітень 2018 року; за зобов'язаннями лютого 2017 року за період з березня 2017 року по квітень 2018 року; за зобов'язаннями березня 2017 року за період з травня 2017 року по квітень 2018 року, за зобов'язаннями квітня 2017 року за період з травня 2017 року по квітень 2018 року, за зобов'язаннями травня 2017 року за період з червня 2017 року квітень 2018 року; за зобов'язаннями червня 2017 року за період з липня 2017 року по квітень 2018 року, за зобов'язаннями липня 2017 року за період з серпня 2017 року по квітень 2018 року; за зобов'язаннями серпня 2017 року за період з вересня 2017 року по квітень 2018 року; за зобов'язаннями вересня 2017 року за період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року; за зобов'язаннями листопада 2017 року за період з грудня 2017 року по квітень 2018 року; за зобов'язаннями грудня 2017 року за період з січня 2018 по квітень 2018 року; за зобов'язаннями січня 2018 року за період з лютого 2018 по квітень 2018 року; за зобов'язаннями березня 2018 року за квітень 2018 року, які в сукупності склали 601,56 грн.

В результаті перевірки розрахунку інфляційних, суд встановив, що розрахунок є невірним. за розрахунком суду інфляційні за заявлений позивачем період становлять 593,46 грн.

Враховуючи вищевикладене, вимога про стягнення з відповідача інфляційних підлягає задоволенню в сумі 593,46 грн.

В частині стягнення 8,10грн. інфляційних (601,56 грн. - 593,46 грн.) суд відмовляє за безпідставністю вимог.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст.13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими що підлягають частковому задоволенню на суму 7304,09грн. з яких: 6583,22 грн. основний борг, 127,41 грн. 3% річних, 593,46 грн. інфляційні.

В частині стягнення 249,85 грн. пені та 8,10 грн. інфляційних суд відмовляє за безпідставністю вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Центральна районна аптека №118" Житомирської районної ради (12460 Житомирська область, Житомирський район, с.Троянів, вул. Войтицького,9, код ЄДРПОУ 05484965)

на користь Новогуйвинської селищної ради (12441, Житомирська область, Житомирський район, смт. Новогуйвинськ, вул. Дружби народів,5, код ЄДРПОУ 04348303)

- 6583,22 грн. - заборгованість по сплаті орендних платежів;

- 127,41 грн. - 3% річних;

- 593,46 грн. - інфляційні;

- 1701, 90 грн. судовий збір.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Повне рішення складено: 20.11.18

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2,3- сторонам (рек. з повід.)