Рішення № 77982667, 15.11.2018, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.11.2018 Справа № 905/277/18

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Зекунова Е.В., за участю секретаря судового засідання Поліщук А.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Товариства з обмеженою відповідальність “Краматорський феросплавний завод” про стягнення 31743499 грн. 05 коп., -

За участю представників сторін:

від позивача –ОСОБА_1 (за довіреністю);

від відповідача – не з’явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальність “Краматорський феросплавний завод” про стягнення 31743499 грн. 05 коп.

Позовні вимоги ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ «Краматорський феросплавний завод» грошових зобов’язань по договору купівлі - продажу природного газу №143/14-ПР від 26.12.2013.

Ухвалою суду від 19.02.2018 за вказаним позовом відкрито провадження по справі №905/277/18.

Згідно з ухвалою господарського суду Донецької області від 04.04.2018 зупинено провадження по справі №905/277/18 за позовом Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Товариства з обмеженою відповідальність “Краматорський феросплавний завод” про стягнення 31743499 грн. 05 коп. до набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду ухвали господарського суду Донецької області від 26.03.2018 та повернення матеріалів справи до господарського суду Донецької області.

13.07.2018 матеріали справи повернулись до господарського суду Донецької області.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Донецької області від 13.07.2018 призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв’язку з закінченням повноважень судді Паляниці Ю.О.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2018 головуючим суддею по даній справі призначено суддю Зекунова Е.В.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.07.2018 справу № 905/277/18 прийнято до провадження суддею Зекуновим Е.В., поновлено провадження у справі, строк розгляду справи розпочато спочатку, підготовче судове засідання призначено на 22.08.2018.

20.08.2018 Представник ТОВ «Краматорський феросплавний завод» надав відзив на позов, у якому проти вимог ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” заперечував з наступних підстав. Відповідач зазначив, що позивачем не врахований той факт, що Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 року по справі № 908/5564/14 ТОВ «КРАМАТОРСЬКИЙ ФЕРОСПЛАВНИЙ ЗАВОД» була надана розстрочка виконання грошового зобов'язання на період з 06.05.2015 року по 06.04.2016 року.

Також, Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.12.2015 року по справі № 908/5564/14 ТОВ «КРАМАТОРСЬКИЙ ФЕРОСПЛАВНИЙ ЗАВОД» на 12 місяців була надана відстрочка виконання грошового зобов'язання, на залишок якого Позивачем та нараховані заявлені суми 3% річних та інфляційних втрат. Зазначена постанова діяла з 23.12.2015 року по 16.03.2016 року та було скасовано ВГСУ.

Данні обставини не враховані Позивачем при проведенні розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, у зв'язку із чим Позивачем помилково взяті до розрахунку періоди до березня 2016 року включно.

Позов поданий 08.02.2018 року, проте розрахунок вимог по 3% річних і інфляційних втрат проведений Позивачем з грудня 2014 року. Беручи до уваги положення ст.ст. 256; 256; 260; 261 ГК України, позовні вимоги про стягнення з ТОВ «КРАМАТОРСЬКИЙ ФЕРОСПЛАВНИЙ ЗАВОД» 3% річних та інфляційних втрат за грудень 2014 року, січень 2015 року є такими, які заявлені після закінчення термінів давності для звернення до суду. Тому, ТОВ «КРАМАТОРСЬКИЙ ФЕРОСПЛАВНИЙ ЗАВОД» просить суд застосувати до вимог Позивача наслідки передбачені ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Відповідач не погоджується з вимогами Позивача стосовно доцільності стягнення 3% річних та інфляційних оскільки останнім не надано чітких розрахунків з розмежуванням суми основного зобов'язання та стягнутих за рішенням Господарського суду Запорізької області по справі № 908/5564/14 3% річних, інфляційний витрат та штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.08.2018 відкладено підготовче засідання на 17.09.2018.

17.09.2018 представник відповідача подав клопотання про продовження строку розгляду справи у підготовчому засіданні на тридцять днів.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.09.2018 продовжено строк розгляду справи до 19.10.2018 та відкладено підготовче засідання на 11.10.2018.

11.10.2018 у підготовчому судовому засідання оголошено перерву до 18.10.2018.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.11.2018.

05.11.2018 в розгляді справи по суті оголошено перерву до 15.11.2018.

14.11.2018 відповідач подав заяву про відкладення розгляду справи на іншу дату та продовження строку розгляду справи по суті у випадку спливу такого строку. Розгялнувши заяву представника відповідача, суд відмовляє у її задоволенні з огляду на ст.. 195 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 15.11.2018 представник ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” надав пояснення аналогічні викладеним у позові, просив задовольнити позовні вимоги повністю.

Представники відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Статтями 42 та 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У пункті 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз’яснено, що у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. З огляду на вищевикладене, господарський суд розглядає справу в порядку ст.ст.80, 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Згідно ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

26.12.2013 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач) та ТОВ «Краматорський феросплавний завод» (відповідач) був укладений договір купівлі - продажу природного газу №143/14-ПР від з додатковою угодою (далі - договір).

Згідно вказаному договору позивач поставив відповідачу природний газ в період з січня 2014 по вересень 2014 на суму 47 920 881 грн. 82 коп.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% передплати Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань Товариством «Краматорський феросплавний завод» з розрахунків за поставлений газ по Договору №143/14-ПР, ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення боргу.

При розгляді справи № 908/5564/14 господарським судом було встановлено, що згідно актів приймання-передачі (п.3.3 договору) загальна вартість спожитого природного газу за період з січня - червень 2014 складала 36 211 443 грн. 22 коп., а саме: акт приймання-передачі за січень від 31.01.2014 на суму 8 589 115 грн. 06 коп.; акт приймання-передачі за лютий від 28.02.2014 на суму 9 895 273 грн. 41 коп.; акт приймання-передачі за березень від 31.03.2014 на суму 3 891 029 грн. 05 коп.; акт приймання-передачі за квітень від 30.04.2014 на суму 4 966 629 грн. 82 коп.; акт приймання-передачі за травень від 31.05.2014 на суму 5 475 002 грн. 83 коп.; акт приймання-передачі за червень від 30.06.2014 на суму 3 394 393 грн. 05 коп.

За поставлений газ споживач розрахувався частково.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.01.2015 у справі № 908/5564/14 за позовом ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до ТОВ «Краматорський феросплавний завод», залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2015 року - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Краматорський феросплавний завод" на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»:

основний борг в сумі 31 031 767 грн. 82 коп.,

інфляційні витрати в сумі 4 870 147 грн. 72 коп.,

3% річних в сумі 554 178 грн. 21 коп.,

пеню в сумі 2 000 000 грн.,

штраф в сумі 1 800 000 грн.,

Розстрочено виконання рішення суду на 3 місяця, з оплатою в наступному порядку: до 29.02.2015 - 13 418 697 грн. 91 коп.; до 29.03.2015 - 13 418 697 грн. 92 коп.; до 29.04.2015 - 13 418 697 грн. 92 коп.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 року по справі № 908/5564/14 ТОВ «КРАМАТОРСЬКИЙ ФЕРОСПЛАВНИЙ ЗАВОД» була надана розстрочка виконання грошового зобов'язання на період з 06.05.2015 року по 06.04.2016 року.

22.04.2015 року господарським судом Запорізької області від 29.01.2015 видано наказ про примусове виконання рішення у справі № 908/5564/14.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.12.2015 року по справі № 908/5564/14 ТОВ «КРАМАТОРСЬКИЙ ФЕРОСПЛАВНИЙ ЗАВОД» на 12 місяців була надана відстрочка виконання грошового зобов'язання. Зазначена постанова діяла з 23.12.2015 року по 16.03.2016 року та було скасовано ВГСУ.

Згідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини наявності у відповідача перед позивачем зобов'язання зі сплати 31 031 767 грн. 82 коп., основного боргу за зазначеним договором купівлі-продажу природного газу №143/14-ПР є встановленими в іншій господарській справі.

За доводами Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» відповідач продовжував порушувати зобов’язання з оплати отриманого природного газу по Договору №143/14-ПР.

Станом на 12.11.2017 року розмір основного боргу склав 19 447 516,37 грн., що вимусило ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України звернутися до господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ «КРАМАТОРСЬКИЙ ФЕРОСПЛАВНИЙ ЗАВОД» про стягнення 3% річних та інфляційних втрат починаючи з 09.12.2014 року.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються зі статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та в отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Грошовим є зобов'язання, за яким боржник зобов'язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції правильно визнав необґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з частиною 5 цієї статті у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У справі, яка розглядається, предметом позову є стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, нарахованих за прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань з оплати переданого позивачем природного газу саме за договором купівлі-продажу природного газу №143/14-ПР, а не за рішенням суду чи за мировою угодою, як помилково вважає відповідач.

При цьому, позовні вимоги про нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних заявлені за період, після прийняття господарським судом Запорізької області від 29.01.2015 року рішення у справі № 908/5564/14.

В той же час, норми статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на грошове зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду у справі № 908/5564/14.

За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб. За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов'язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов'язують виникнення зобов'язання саме з набранням законної сили рішенням суду. Рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що судове рішення, яким боржнику на стадії виконання судового рішення надається відстрочка чи розстрочка, не може вважатись правочином у цивільно-правовому розумінні, а є процесуальним актом, в якому встановлюється інший спосіб та порядок виконання судового рішення.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що у зв'язку з наданням розстрочення Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 та наданням відстрочення грошового зобов’язання Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.12.2015 відбулась новація, і такий обов'язок не залежить від статті 604 Цивільного кодексу України та частину 1 статті 204 Господарського кодексу України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 року по справі № 908/5564/14 ТОВ «КРАМАТОРСЬКИЙ ФЕРОСПЛАВНИЙ ЗАВОД» була надана розстрочка виконання грошового зобов'язання на період з 06.05.2015 року по 06.04.2016 року.

22.04.2015 року господарським судом Запорізької області від 29.01.2015 видано наказ про примусове виконання рішення у справі № 908/5564/14.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.12.2015 року по справі № 908/5564/14 ТОВ «КРАМАТОРСЬКИЙ ФЕРОСПЛАВНИЙ ЗАВОД» була надана відстрочка виконання грошового зобов'язання на 12 місяців. Зазначена постанова діяла з 23.12.2015 року по 16.03.2016 року та було скасовано ВГСУ.

Згідно зі статтею 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Разом з цим згідно з частиною 4 зазначеної статті новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Отже, особливим видом припинення зобов'язання за домовленістю сторін є новація. Новація - це угода про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж самими сторонами. Юридичною підставою для зобов'язання, що виникає при новації, є домовленість сторін попередньої угоди про припинення первісного зобов'язання та про виникнення нового, яке за своїм змістом відрізняється від попереднього.

Однак, рішення судів про надання відстрочення та розстрочення грошового зобов’язання не є новацією в розумінні статті 604 Цивільного кодексу України, оскільки за умовами відстрочення та розстрочення зобов'язання відповідача оплатити поставлений позивачем природний газ не було замінено на будь-яке інше зобов'язання, умов про припинення первісного зобов'язання, що виникло за договором купівлю-продаж природного газу №143/14-ПР року мирова угода не містить, а зміна порядку виконання такого зобов'язання або зміна строку його виконання, встановлення порядку погашення заборгованості не може вважатися новацією в розумінні статті 604 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене суд вважає обґрунтованими позовні вимоги та наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Висновки господарського суду в цій частині узгоджуються з правовою позицією викладеною Постанові Верховного Суду від 15.05.2018 по справі № 921/412/17-г/7.

За неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором №143/14-ПР, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, донараховано та пред'явлено до стягнення, у межах провадження по даній справі, за зобов'язанням лютого – вересня 2014 року інфляційні витрати у сумі 28872128,56 грн. за період з 01.12.2014 по 31.10.2017; 3% річних у розмірі 2871370,49 грн. за період з 09.12.2014 по 30.10.2016, з 09.12.2014 по 12.11.2017.

Прострочення відповідачем грошового зобов'язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” № 14 від 17.12.2013 приведено висновки, за змістом яких саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення, наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Виходячи зі змісту ст.625 Цивільного кодексу України та приведених висновків, що відображається у п.5.3 наведеної постанови, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

За розрахунком позивача загальна сума інфляційних витрат за прострочення основного зобов'язання лютого-вересня 2014 року становить 28872128,56 грн. (донарахування здійснено за зобов’язанням лютого 2014 року на суму 1625535,48 грн. з грудня 2014 по вересень 2016; березня 2014 на суму 3568845,64 грн. з грудня 2014 по жовтень 2017; квітня 2014 року на суму 4809240,08 грн. з грудня 2014 по жовтень 2017; травня 2014 року на суму 5107421,04 грн. з грудня 2014 по жовтень 2017; червня 2014 року на суму 3135148,15 грн. з грудня 2014 по жовтень 2017; липня 2014 року на суму 4183339,21 грн. з грудня 2014 по жовтень 2017; серпня 2014 року на суму 3207461,53 грн. з грудня 2014 по жовтень 2017; вересня 2014 року на суму 3235137,43 грн. з грудня 2014 по жовтень 2017 року).

Дослідивши розрахунок інфляційних витрат проведений позивачем та базу нарахування, вбачається, що останнім застосовано суму боргу за зобов'язаннями з лютого по вересень 2014 року з включенням суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у минулі періоди.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних витрат є не належним та не може бути прийнятий для нарахування цих вимог.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат у межах визначеного періоду, суд встановив, що арифметично вірною є сума 25 161 844, 89 грн.

Отже вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме на суму у розмірі 25 161 844, 89 грн.

Одночасно, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у сумі 2871370,49 грн. (донараховано за зобов’язанням лютого 2014 року на суму 27779,22 грн. з 09.12.2014 по 30.10.2016, за зобов’язанням березня 2014 року на суму 312244,86 грн. з 09.12.2014 по 12.11.2017, за зобов’язанням квітня 2014 року на суму 465774,61 грн. з 09.12.2014 по 12.11.2017, за зобов’язанням травня 2014 року на суму 497238,03 грн. з 09.12.2014 по 12.11.2017, за зобов’язанням червня 2014 року на суму 368468,24 грн. з 09.12.2014 по 12.11.2017, за зобов’язанням липня 2014 року на суму 439826,81 грн. з 09.12.2014 по 12.11.2017, за зобов’язанням серпня 2014 року на суму 375899,81 грн. з 09.12.2014 по 12.11.2017, за зобов’язанням вересня 2014 року на суму 384138,91 грн. з 09.12.2014 по 12.11.2017).

Перевіривши розрахунок 3 % річних у межах визначених періодів, суд встановив, що арифметично вірною є сума 2 584 525, 52 грн.

Отже вимоги позивача про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 2 584 525, 52 грн.

За таких обставин, суд частково задовольняє позовні вимоги ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - на суму 27746370,41 грн., з яких інфляційні втрати складають 25 161 844, 89 коп., 3 % річних складають 2 584 525, 52 грн.

Щодо доводів відповідача про стягнення з ТОВ «КРАМАТОРСЬКИЙ ФЕРОСПЛАВНИЙ ЗАВОД» 3% річних та інфляційних втрат за грудень 2014 року - січень 2015 року поза межами строків позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 259 ЦК України передбачено, що Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Пунктом 9.3 Договору №143/14-ПР від 26.12.2013 визначено, що Строк, у межах якого Сторони можуть звертатися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п’ять) років.

Отже, на підставі вищевикладеної норми, сторони самостійно погодили збільшену позовну давність.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Позивач 13.02.2018 звернувся до господарського суду про стягнення з ТОВ «КРАМАТОРСЬКИЙ ФЕРОСПЛАВНИЙ ЗАВОД» 3% річних та інфляційних втрат починаючи з розрахунок з 09.12.2014.

Отже, доводи відповідача в цій частині є помилковими, а позовні вимоги заявлені в межах строку позовної давності.

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують доводи позивача повному обсязі, отже позовні вимоги ПАТ Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до ТОВ “Краматорський феросплавний завод” про стягнення 31743499,05 грн. підлягають частковому задоволенню – на суму 27746370,41 грн.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Товариства з обмеженою відповідальність “Краматорський феросплавний завод” про стягнення 31743499 грн. 05 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність “Краматорський феросплавний завод” (84301, Донецька обл., місто Краматорськ, ВУЛИЦЯ ДМИТРА МАЗУРА, будинок 18, код ЄДРПОУ37133410) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, б.6, код ЄДРПОУ 20077720) заборгованість в загальному розмірі 27746370 (двадцять сім мільйонів сімсот сорок шість тисяч триста сімдесят) грн.41 коп.,з яких:

- 3% річних у розмірі 2 584 525(два мільйони п’ятсот вісімдесят чотири тисячі п’ятсот двадцять п’ять) 52 коп.

- інфляційні втрати в сумі 25 161 844 (двадцять п’ять мільйонів сто шістдесят одна тисяча вісімсот сорок чотири) грн. 89 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність “Краматорський феросплавний завод” (84301, Донецька обл., місто Краматорськ, ВУЛИЦЯ ДМИТРА МАЗУРА, будинок 18, код ЄДРПОУ37133410) на користь Публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, б.6, код ЄДРПОУ 20077720) витрати по сплаті судового збору у розмірі 416195 (чотириста шістднацять тисяч сто дев’яносто п’ять) грн.57 коп.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 15 листопада 2018 року.

Повний текст рішення складено та підписано 21 листопада 2018 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Е.В. Зекунов