Рішення № 77982567, 20.11.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2018м. ДніпроСправа № 904/9332/17

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Клевець К.В., розглянувши справу

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" м. Київ

до Фермерського господарства "ПЛАЙ" с. Межиріч, Дніпропетровська область

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на боці позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро", м. Київ

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на боці позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс", м. Київ

Третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на боці позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Казус Про", Київська область, Іванківський район, селище міського типу Іванків

про стягнення 3% річних у розмірі 145,37 грн. та інфляційної складової у розмірі 696,20 грн.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи-1: не з'явився

Від третьої особи-2: не з'явився

Від третьої особи-3: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс" звернулось до Фермерського господарства "Плай" з позовом про стягнення 3% річних у розмірі 71 грн. 12 коп. та інфляційної складової у розмірі 320 грн. 04 коп.

Позовні вимоги вмотивовані несплатою відповідачем заборгованості відповідно до наказу господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2010р. у справі №3/100-10 (11/19-10).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2017р. порушено провадження у справі та призначене судове засідання.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2017 позовні вимоги задоволені частково.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2018 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2017 у справі № 904/9332/17 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.06.2018 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.03.2018 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2017 у справі № 904/9332/17 скасовано.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2018 справу № 904/9332/17 передано на розгляд судді Назаренко Н.Г.

Ухвалою суду від 19.07.2018 зазначену справу прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 14.08.2018.

03.08.2018 позивач надав до суду заяву про зменшення позовних вимог у справі, в якій він просить стягнути з відповідача на свою користь 145,37 грн. - 3 % річних та 696,20 грн. - інфляційних втрат у зв'язку із несвоєчасним виконанням рішення Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 3/100-10 (11/19-10) від 01.07.2010 року та стягнути з відповідача на свою користь адвокатські витрати у розмірі 800 грн. згідно договору № 19-10-17 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 19.10.2017 року.

Також 03.08.2018 позивач надав додаткові обґрунтування позовних вимог, в яких підтримав позовні вимоги та просив суд при винесенні рішення врахувати правові позиції викладені в постановах Київського апеляційного господарського суду, в рішеннях господарських судів Луганської області та Київської області, постановах Вищого господарського суду України та постановах Верховного суду України.

Крім того, 03.08.2018 позивач надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі та уточнені позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Дослідивши заяву позивача про зменшення позовних вимог, суд прийняв її до розгляду.

13.08.2018 відповідач надав письмові пояснення, в яких проти задоволення позову заперечив та зазначив, що у позивача відсутнє право вимоги у даній справі, оскільки з 02.07.2012 року право вимоги виконання відповідачем зобов'язання належить ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс", а ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" не передавало право вимоги виконання відповідачем зобов'язання позивачу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2018, відкладено розгляд справи на 10.09.2018.

В судовому засіданні 10.09.2018 залучено до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на боці позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро", залучено до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на боці позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс", залучено до участі у справі в якості третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на боці позивача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Казус Про" та відкладено розгляд справи до 19.09.2018.

Ухвалою суду від 19.09.2018 здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №904/9332/17 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.10.2018.

10.09.2018 Господарський судом Дніпропетровської області зроблено запит до Господарського суду Київської області про надання копій документів, що містяться в матеріалах справи № 911/2692/14.

02.10.2018 на адресу суду надійшла відповідь від Господарського суду Київської області з витребуваними копіями документів.

В судовому засіданні представник 09.10.2018 Відповідача заперечив проти позову та надав пояснення по суті спору.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2018 підготовче судове засідання відкладено на 05.11.2018.

26.10.2018 позивач подав до суду заяву про понесення додаткових судових витрат у майбутньому.

Також, 26.10.2018 від позивача надійшло додаткове обґрунтування позовних вимог, в якому позивач зазначив, що грошові зобов’язання є подільними – основний борг, а також нараховані на основний борг пеня, 3% річних та інфляційні втрати є подільними одна від одної вимогами.

Ухвалою суду від 05.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 20.11.2018.

20.11.2018 сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями наявними в матеріалах справи.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 20.11.2018 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 12.12.2007р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро" (Продавець) та Фермерським господарством „Плай" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу №368.12.2007/БФ, згідно якого продавець зобов'язався передати товар згідно умов договору, а покупець - прийняти товар та провести оплату за товар в строк та на умовах договору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2010р. у справі №3/100-10(11/19-10) з ФГ "Плай" стягнуто на користь ТОВ "Тридента Агро" заборгованість за договором купівлі-продажу №368.12.2007/БФ від 12.12.2007р., яка складається з суми основного боргу в розмірі 4 534, 25 грн., курсової різниці в розмірі 2 565, 22 грн., пені в розмірі 859, 50 грн., 3% річних в розмірі 148, 69 грн., збитків від інфляції в розмірі 557,70 грн. та штрафу в розмірі 680, 13 грн.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2010р. у справі №3/100-10(11/19-10), набрало законної сили 13.07.2010р.

На виконання вказаного рішення 13.07.2010р. виданий судовий наказ.

21.10.2011р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро" (Первісний кредитор) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Новий кредитор) укладено угоду № К-34-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), за умовами якої первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Фермерським господарством „Плай" (Боржник) зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3% річних, інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу № 368.12.2007/БФ від 12.12.2007р., у зв’язку з несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов’язання згідно договору № 368.12.2007/БФ від 12.12.2007р. купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. угоди № К-34-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні від 21.10.2011, вартість зобов'язання, що відступається за угодою, становить 2 629,35грн. Первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що сума, вказана у п. 2.1., що відступається згідно договору № 368.12.2007/БФ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.12.2007р., є загальною сумою (розміром) пені, 3 % річних, інфляційних втрат, котрі нараховані відповідно до умов та норм чинного законодавства України за період із 04.11.2009р. по 21.10.2011р., розмір яких становить: 825,23грн. інфляційних втрат, 272,08грн. 3 % річних, 1 532,04рн. пені.

Пунктом 2.3. угоди № К-34-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні від 21.10.2011, визначено, що з моменту укладення даної угоди, новий кредитор наділяється всіма правами Первісного кредитора, що випливають із умов договору № 368.12.2007/БФ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.12.2007р., по відношенню до боржника щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних, у зв’язку з подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов’язання згідно договору № 368.12.2007/БФ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.12.2007р.

Згідно п. 3.2. угоди № К-34-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні від 21.10.2011, новий кредитор зобов'язаний протягом 5 днів з дати виконання на його користь зобов'язання боржником письмово повідомити первісного кредитора про таке виконання.

05.08.2013р. на виконання угоди № К-34-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 21.10.2012р. ТОВ „Тридента Агро" надіслало на адресу ФГ „Плай" повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні.

Отже, з огляду на умови угоди № К-34-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні від 21.10.2011, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Тридента Агро" передало Фізичній особі – підприємцю ОСОБА_2 право вимоги пені, 3% річних та інфляційних, які були нараховані на суму основного боргу - 4534,25 грн., яка вже була стягнута рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2010р. у справі №3/100-10(11/19-10).

В подальшому, 02.07.2012р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Первісний кредитор) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Компанія „НІКО-ТАЙС" (Новий кредитор) укладено угоду № 97/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), за умовами якої сторони дійшли згоди, що первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Фермерським господарством „Плай" (Боржник) зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3 % річних, інфляційних витрат, набутих первісним кредитором на підставі договору № 368.12.2007/БФ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 27.02.2008р. та згідно угоди № К-34-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 26.01.2011р., у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору № 368.12.2007/БФ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.12.2007р.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. угоди № 97/07-12 від 02.07.2012р. вартість зобов'язання, що відступається за угодою, становить 3 260,30грн. Первісний кредитор повідомляє, а новий кредитор погоджує те, що сума, вказана у п. 2.1., що відступається згідно договору 368.12.2007/БФ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.12.2007р., є загальною сумою (розміром) пені, 3 % річних, інфляційних втрат, котрі нараховані відповідно до умов та норм чинного законодавства України за період із 04.11.2009р. по 02.07.2012р., розмір яких становить: 870,58грн. інфляційних втрат, 368,60грн. 3 % річних та 2 021,12 грн. пені.

Згідно п. 3.2. угоди № 97/07-12 від 02.07.2012р. новий кредитор зобов'язаний протягом 5 днів з дати виконання на його користь зобов'язання боржником письмово повідомити первісного кредитора про таке виконання.

05.08.2013р. на виконання угоди від 02.07.2012р. ФОП ОСОБА_2 надіслав на адресу ФГ „Плай" повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні.

11.03.2013р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" (Поручитель) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (Кредитор) укладено договір поруки № 11-03-2013-22, згідно якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку ФГ „Плай" щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру інфляційних витрат, у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу та угоди, передбаченими ст. 2 договору.

Згідно п.п. 2.1., 3.1. договору поруки № 11-03-2013-22 від 11.03.2013р. під основним договором в договорі розуміють угоду № 97/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 02.07.2012р., укладену згідно договору № 368.12.2007/БФ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.12.2007р. Відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру інфляційних втрат у сумі 500грн.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Київської області від 01.08.2014 у справі №911/2692/14 солідарно стягнуто з ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» та ФГ «Плай» на користь ТОВ «Компанія НІКО-ТАЙС» за період з 04.11.2009 по 01.07.2014 - 2 431,74 грн. пені, 1 167,10 грн. інфляційних втрат, 406,87 грн. 3 % річних, стягнуто з ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» на користь ТОВ «Компанія НІКО-ТАЙС» 249,82 грн. витрат на послуги адвоката та 912,83 грн. судового збору; стягнуто ФГ «ПЛАЙ» на користь ТОВ «Компанія НІКО-ТАЙС» 249,82 грн. витрат на послуги адвоката та 912,83 грн. судового збору.

В подальшому, рішенням Господарського суду Київської області від 17.11.2016 у справі №911/2853/16, стягнуто солідарно з ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» та ФГ «Плай» на користь ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» за період з 02.07.2014 по 09.11.2016 року 994,29 грн. пені; стягнуто з ФГ «Плай» на користь ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» 5 742,19 грн. пені, 6 736,48 грн. інфляційних втрат, 501,12 грн. 3 % річних, 1 713,41 грн. витрат на послуги адвоката, 1 317,74 грн. судового збору; стягнуто з ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» на користь ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» 78,35 грн. витрат на послуги адвоката, 60,26 грн.

В подальшому, рішенням господарського суду Київської області від 09.08.2017 у справі №911/1937/17 стягнуто з фермерського господарства «Плай» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» за період з 10.11.2016 по 21.06.2017 року 384 грн. 78 коп. штрафу, 1186 грн. 69 коп. пені, 129 грн. 92 коп. 3 % річних та 624 грн. 75 коп. інфляційних втрат та 609 грн. 88 коп. судового збору.

Також з матеріалів справи вбачається, що одночасно з укладеними вище договорами про відступлення права вимоги боргу, 26.01.2011 між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ТРИДЕНТА АГРО" (Первісний кредитор) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ" (Новий кредитор) укладено угоду №НЮК – 227-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України), відповідно до п. 1.1. якого, первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Фермерським господарством „ПЛАЙ", що іменується надалі боржник, зобов'язання щодо сплати розміру грошового зобов'язання у вигляді заборгованості, курсової різниці, пені, штрафу, нарахувань за встановленим індексом інфляції, 3% річних, набутих первісним кредитором на підставі договору №368.12.2007/БФ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення: платежу від 12 грудня 2007 року у зв'язку із його неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником, в тому числі, проте не обмежуючись, розміром грошового зобов'язання, включаючи витрати Первісного кредитора, пов'язані із примусовим отриманням від Боржника такого виконання (судові витрати), котрі підтверджені Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області по справі №3/100-10 (11/19-10) від 01 липня 2010 року, котре набрало законної сили, винесені із підстав порушення Боржником, грошового зобов'язання згідно договору №368.12.2007/БФ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12 грудня 2007 року.

Згідно з п. 1.2. угоди №НЮК – 227-ТА від 26.01.2011, з моменту укладення даної угоди, Новий кредитор наділяється всіма правами Первісного кредитора, що випливають із Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області по справі №3/100-10 (11/19-10) від 01 липня 2010 року, котре набрало законної сили.

Відповідно до п. 2.1. угоди №НЮК – 227-ТА від 26.01.2011, вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить, проте, не обмежується сумою у розмірі 9 680 гривень 50 копійок.

08.11.2013 ТОВ "НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ" змінило назву на ТОВ "КАЗУС-ПРО" (довідка вих. №23-07/1919 від 04.09.14р. Головного управління регіональної статистики щодо відомостей про ТОВ "КАЗУС-ПРО").

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.07.2017р. у справі №3/100-10(11/19-10) замінено позивача (стягувача) ТОВ "Тридента Агро" його правонаступником ТОВ "Казус-Про".

11.09.2017р. між ТОВ "Казус-Про" та ТОВ "Компанія "НОТАПС" укладено Угоду №11-09-17 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України).

Згідно з п.1.1. Угоди №11-09-17 від 11.09.2017, первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Фермерським господарством "ПЛАЙ" (далі Боржник), зобов'язання щодо сплати розміру грошового зобов'язання у вигляді заборгованості, курсової різниці, пені, штрафу, нарахувань за встановленим індексом інфляції, 3 % річних, набутих Первісним кредитором на підставі договору №368.12.2007/БФ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.12.07р. у зв'язку із його неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником, в тому числі, проте не обмежуючись, розміром грошового зобов'язання включаючи витрати Первісного кредитора, пов'язані із примусовим отриманням від Боржника такого виконання (судові витрати), котрі підтверджені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №3/100-10 (11/19-10) від 01.07.10р., котре набрало законної сили, винесене із підстав порушення Боржником грошового зобов'язання згідно з договором №368.12.2007/БФ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.12.07р.

Відповідно до п.1.2. Угоди з моменту укладення даної угоди, новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають з рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №3/100-10 (11/19-10) від 01.07.10р., котре набрало законної сили.

Сторони визначили, що новий кредитор набуває права вимоги виконання Боржником грошових зобов'язань в момент підписання із Первісним кредитором ОСОБА_3 приймання-передачі документів, що свідчить про факт переходу відповідних прав до Нового кредитора із отриманими відповідними підтверджуючими документами (п.4.3. Угоди).

11.09.17р. на підставі Акту прийом-передачі документів ТОВ "КАЗУС-ПРО" передано ТОВ "Компанія "НОТАПС" перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання ФГ "ПЛАЙ" обумовленого зобов'язання.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2017р. замінено позивача у справі №3/100-10(11/19-10) та стягувача у виконавчому провадженні №54635698 щодо примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області у справі №3/100-10(11/19-10) від 13.07.2010р. ТОВ "Казус-Про" на його правонаступника - ТОВ "Компанія "Нотапс".

Відповідно до платіжних доручень №62188418 від 19.09.2017р. на суму 835,19 грн. (проведено банком 19.09.2017р.) та №373 від 22.09.2017р. на суму 9916, 98грн. (проведено банком 13.10.2017р.) фермерське господарство "Плай" сплатило грошові кошти на користь Павлоградського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Павлоградський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перерахував зазначені грошові кошти на рахунок ТОВ "Компанія "Нотапс" 23.10.2017 р. (відмітка про проведення платежу банком), що підтверджується платіжними дорученнями №1922, №1923 від 20.10.2017р.

З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Таким чином, датою сплати присуджених до стягнення сум є 23.10.2017 року.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач заявив до стягнення, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (а.с.60-66 т. 2), суму 3% річних в розмірі 145,37 грн. за період з 27.10.2014р. по 22.10.2017р. та суму інфляційних втрат в розмірі 696,20 грн. за період з листопада 2014р. по жовтень 2017р., що і є причиною цього спору.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Слід зазначити, що у відповідності з ч. 1 статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто в разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним.

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до п. 7постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14, за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Згідно ст. 610, ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 229 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

З матеріалів справи вбачається, що з огляду на п. 2.3. угоди № К-34-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні від 21.10.2011, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Тридента Агро" передало Фізичній особі – підприємцю ОСОБА_2 право вимоги пені, 3% річних та інфляційних, які були нараховані на суму основного боргу - 4534,25 грн., яка вже була стягнута рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2010р. у справі №3/100-10(11/19-10).

При цьому, 3% річних та інфляційні втрати, які були нараховані на основний борг відповідача у розмірі 4534,25 грн. (сума основного боргу, яка була стягнута рішенням у справі №3/100-10 (11/19-10)) за загальний період з 04.11.2009 по 21.06.2017, вже були стягнуті з відповідача рішеннями Господарського суду Київської області у справах №911/2692/14, №911/2853/16, №911/1937/17.

Зазначені рішення суду набрали законної сили.

Згідно ч. 4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Угоди про заміну кредитора у зобов'язанні, наявні в матеріалах справи, не оскаржувались сторонами на предмет їх недійсності.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем вже було виконано обов’язок зі сплати 3% річних та інфляційних втрат за неналежне виконання зобов’язань за договором № 368.12.2007/БФ купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.12.2007р.

Такі обставини могли призвести до подвійного стягнення заборгованості з відповідача, що є неприпустимим.

Одночасно з цим, судом враховано, що за змістом п. 2.1. угоди №11-09-17 від 11.09.2017, станом на 11.09.2017 вартість зобов’язання, що відступалось позивачу за даною угодою, становило, проте не обмежувалось сумою у розмірі 9 680,50 грн. Зазначена в угоді сума складалась з: основного боргу в розмірі 4 534, 25 грн., курсової різниці в розмірі 2 565, 22 грн., пені в розмірі 859, 50 грн., 3% річних в розмірі 148,69 грн., збитків від інфляції в розмірі 557,70 грн. та штрафу в розмірі 680, 13 грн., які були стягнуті рішенням у справі №3/100-10 (11/19-10)).

Зазначену грошову суму у розмірі 9 680,50 грн. відповідачем вже було сплачено 23.10.2017 р., що підтверджується платіжними дорученнями №1922, №1923 від 20.10.2017р.

За таких обставин, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог, а тому відмовляє у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс" до Фермерського господарства "Плай" з позовом про стягнення 3% річних в розмірі 145,37 грн. та суми інфляційних втрат в розмірі 696,20 грн.

Судові витрати у справі покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21.11.2018

Суддя ОСОБА_4