Рішення № 77982550, 20.11.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2018м. ДніпроСправа № 904/1228/18

судді Рудь І.А.

за участтю секретаря судового засідання ____

За позовом Державного підприємства "Спецагролізинг", м. Київ

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-Технічна Компанія", с. Промінь Солонянського району Дніпропетровської області

про розірвання договору фінансового лізингу від 25.05.2015 № 15/2015-ДФЛ та вилучення предмету лізингу

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

У березні 2018 Державне підприємство "Спецагролізинг" звернулось до господарського суду з позовом, в якому просить:

- розірвати договір фінансового лізингу від 25.05.2015 № 15/2015-ДФЛ, укладений із Приватним сільськогосподарським підприємством "Агро-Технічна Компанія";

- вилучити у Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-Технічна Компанія" з передачею позивачу: комбайн зернозбиральний КЗС-812СХ, 2010 року випуску, заводський № 335; комбайн зернозбиральний КЗС-812СХ, 2010 року випуску, заводський № 240, загальною вартістю 1 164 662 грн. 00 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2018 у позові відмовлено.

З урахуванням приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України вказане рішення набрало законної сили 31.08.2018.

28.09.2018 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява № 488 від 24.09.2018 Державного підприємства "Спецагролізинг" про перегляд вказаного судового рішення за нововиявленими обставинами.

У якості підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами відповідач посилається на приписи п. 1 ч. 2 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України та зазначає, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2018 у справі № 904/738/18, яке набрало законної сили 19.09.2018, задоволено позов Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-Технічна Компанія" до Державного підприємства "Спецагролізинг" та визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 від 30.06.2017 серії НМО 283502 № 440, про повернення Приватним сільськогосподарським підприємством "Агро-Технічна Компанія" на користь Державного підприємства "Спецагролізинг" комбайну зернозбирального КЗС-812 СХ, зав. № 355, рік випуску 2010 з жаткою та транспортним візком та комбайну зернозбирального КЗС-812 СХ, зав. № 240, рік випуску 2010 з жаткою та транспортним візком, загальною вартістю 1 164 662 грн. 00 коп. з ПДВ, що передані в користування на підставі договору фінансового лізингу № 15/2015-ДФЛ від 25.05.2015; задоволення вимог Державного підприємства "Спецагролізинг" шляхом стягнення грошових коштів з рахунків Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-Технічна Компанія" у розмірі 842 973,07 грн. за період з 30.07.2015 по 30.06.2017, з яких: 411 571,56 грн. – заборгованість по відшкодуванню вартості предмету лізингу, 107 672,06 – заборгованість по сплаті комісії; штрафні санкції, нараховані на невідшкодовану частину вартості предмету лізингу: 15 538,00 грн. – 3% річних, 180 781,29 грн. – пеня, 78 503,57 грн. – інфляційне збільшення боргу; штрафні санкції, нараховані на комісійну винагороду лізингодавця: 2 989,00 грн. – 3% річних, 33 581,33 грн. – пеня, 12 336,26 грн. – інфляційне збільшення боргу; розірвання договору фінансового лізингу від 25.05.2015 № 15/2015-ДФЛ в односторонньому порядку з ініціативи лізингодавця - Державного підприємства "Спецагролізинг". Оскільки станом на час прийняття рішення від 03.08.2018 у справі № 904/1228/18 вказані істотні обставини не могли бути відомі суду та заявнику, останній вважає, що зазначене рішення підлягає перегляду за нововиявленими обставинами та скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог Державного підприємства "Спецагролізинг".

Ухвалою господарського суду від 02.10.2018 заяву позивача залишено без руху та зобов'язано протягом 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки, надавши: належні докази сплати судового збору.

17.10.2018 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків заяви.

Ухвалою господарського суду від 22.10.2018 прийнято заяву Державного підприємства "Спецагролізинг" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2018 у справі № 904/1228/18, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження на 08.11.2018 о 10:40год. з проведенням судового засідання в режимі відеоконференції за участю позивача та доручено Оболонському районному суду м. Києва забезпечити проведення відеоконференції.

06.11.2018 відповідачем до суду надані письмові пояснення від 06.11.2018, в яких відповідач проти задоволення заяви позивача заперечує та зазначає, що станом на 06.11.2018 Приватне сільськогосподарське підприємство "Агро-Технічна Компанія" не має жодної заборгованості перед ДП «Спецагролізинг» по сплаті за предмет лізингу за спірним договором. Так, протягом 2015-2018 відповідачем сплачено на користь позивача 1 169 233,10 грн., з яких обов'язкові платежі виплати, за якими настали відповідно до графіку складають 1 012 179,66 грн. (платіжне доручення №19 від 03.07.2015, №31 від 07.08.2015, №67 від 15.07.2017, №78 від 19.08.2017, №119 від 01.11.2017, квитанція №0.0.1067072890.1 від 21.06.2018, квитанція №0.0.1071702213.1 від 27.06.2018, квитанція №249692011 від 25.07.2018, квитанція №0.0.1103765343.1 від 10.08.2018, квитанція від 28.09.2018, квитанція від 06.10.2018). Загальний розмір платежів, який підлягає сплаті на користь позивача, відповідно до графіку що є Додатком №3 до договору фінансового лізингу № 15/2015-ДФЛ, складає 1 289 893,08 грн. Таким чином, станом на теперішній час розмір виплат по предмету лізингу, які ще не настали складає 272 794,64 грн. (з яких 229 584,00 грн. виплати за 2019, 45 376,4 грн. виплата за листопад 2018). Просив у позовних вимогах ДП «Спецагролізинг» відмовити у повному обсязі.

07.11.2018 на адресу суду надійшли заперечення позивача на письмові пояснення відповідача, в яких ДП «Спецагролізинг» зазначило, що на момент звернення до суду з позовом відповідач мав прострочену систематичну заборгованість, тобто порушував істотні умови договору. Порушення істотних умов договору дає підстави для розірванні договору за ініціативою кредитора в судовому порядку. Подальші дії та пояснення відповідача лише засвідчують та доводять, що відповідач неналежно виконував умови спірного договору. Повідомив суд, що відповідач не здійснював погашення заборгованості за спірним договором після ухвалення судового рішення. Згідно з відомостями бухгалтерського обліку ДП «Спецагролізинг» відповідач не здійснював розрахунки за договором фінансового лізингу в тому обсязі, який зазначений представником відповідача у поясненнях від 06.11.2018. Зауважив, що крім порушення грошових зобов'язань, відповідач систематично порушував також інші істотні умови договору, які ані на момент звернення до суду, ані на момент ухвалення судового рішення, ані на момент розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, відповідачем не усунені. Просив скасувати рішення господарського суду від 03.08.2018 у даній справі та позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні 08.11.2018 представник позивача підтримав вимоги заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами; представник відповідача проти задоволення заяви заперечував.

08.11.2018 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про подальший розгляд справи без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв’язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 Державне підприємство "Спецагролізинг" звернулось до господарського суду з позовом, в якому просило:

- розірвати договір фінансового лізингу від 25.05.2015 № 15/2015-ДФЛ, укладений із Приватним сільськогосподарським підприємством "Агро-Технічна Компанія";

- вилучити у Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-Технічна Компанія" з передачею позивачу: комбайн зернозбиральний КЗС-812СХ, 2010 року випуску, заводський № 335; комбайн зернозбиральний КЗС-812СХ, 2010 року випуску, заводський № 240, загальною вартістю 1 164 662 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не сплачує лізингові платежі більше 9 місяці, існує прострочена заборгованість по сплаті лізингових платежів, що є істотним порушенням умов спірного договору з боку відповідача та підставою для його розірвання на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав до суду відзив на позовну заяву від 18.04.2018, в якому зазначив, що спірний договір укладено між сторонами 25.06.2015, а не 25.05.2016, як стверджує позивач, оскільки на виконання умов п. 5.1 договору відповідачем авансовий платіж було внесено 03.07.2015, а тому, відповідно, договір укладався у червні 2015. Крім того, у середині вересня 2015 відповідачем отримано ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 31.08.2015 у справі № 757/31109/15-к про накладення арешту на майно позивача, в тому числі комбайни, що знаходяться у користуванні відповідача. Згідно із вказаною ухвалою та відповідними слідчими діями від правоохоронних органів та прокуратури відповідачем було отримано заборону на використання предмету лізингу та обов’язковість постійного знаходження комбайнів у місті зберігання, визначеному договором. Лише на початку 2017 відповідач отримав ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 04.04.2017 про роз’яснення попередньої ухвали в частині відсутності заборони щодо володіння та користування арештованим майном. До того ж з серпня 2015 року, не зважаючи на численні звернення, відповідач не отримав від позивача податкові документи та підтвердження щодо зарахування відповідних лізингових платежів. Лише у 2017 відповідач дізнався про фактичну адресу місцезнаходження позивача, яку в порушення умов п. 18.3 договору позивач своєчасно не повідомив. 20.07.2017 відповідач направив на адресу позивача заяву та додаткову угоду від 20.07.2017 № 1, відповідно до якої погодився достроково оплатити за предмет лізингу, але станом на даний час позивачем другий примірник угоди не повернуто. Крім того, протягом 2017 року відповідачем було перераховано позивачу 430 000 грн. 00 коп. (платіжні доручення № 67 від 15.07.2017, № 78 від 19.08.2017, № 119 від 01.11.2017), але відповідачу невідомо як саме позивачем зараховувались сплачені кошти. Зазначає, що в порушення умов п. 10.2 договору позивач не направляв на адресу відповідача повідомлення про термінове повернення майна чи вимогу про розірвання спірного договору, у зв’язку із порушенням відповідачем умов договору, а отже, позивач не вчинив відмови від договору, як це передбачено його умовами. Вважає твердження позивача про безспірність заборгованості в сумі 411 571,60 грн. та визнання її відповідачем, жодним чином не підтвердженими та необґрунтованими. Просив у позові відмовити.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2018 у позові відмовлено.

З урахуванням приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України вказане рішення набрало законної сили 31.08.2018.

Вказаним рішенням встановлено, що 25.05.2015 між Державним підприємством "Спецагролізинг" (лізингодавець) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Агро-Технічна Компанія" (лізингоодержувач) укладений договір фінансового лізингу № 15/2015-ДФЛ (надалі - Договір), у відповідності до умов якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений Договором строк ОСОБА_2 лізингу (далі – ОСОБА_2 лізингу або Майно), вказаний у додатку № 1 (специфікація ОСОБА_2 лізингу), а лізингоодержувач сплачує за це лізингові платежі на умовах Договору (п.1.1 Договору).

Оплата лізингових платежів проводиться лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця відповідно до Графіку сплати лізингових платежів, який є невід’ємною частиною Договору (додаток № 2, далі - Графік) (п. 1.2 Договору).

За умовами п. 2.1 Договору строк користування дізингоодержувачем ОСОБА_2 лізингу (строк лізингу) становить 60 (шістдесят) місяців з моменту підписання ОСОБА_3 приймання-передачі ОСОБА_2 лізингу (далі - ОСОБА_3) при умові належної сплати лізингоодержувачем лізингових платежів за користування ОСОБА_2 лізингу відповідно до умов цього Договору.

В разі дострокового розірвання цього Договору або в разі закінчення строку користування ОСОБА_2 лізингу лізингоодержувач зобов'язаний повернути ОСОБА_2 лізингу лізингодавцю. При достроковому припиненні дії Договору Сторони укладають ОСОБА_3 повернення ОСОБА_2 лізингу. Порядок повернення ОСОБА_2 лізингу при достроковому припиненні дії Договору врегульований розділом 10 та іншими положеннями цього Договору (п. 2.2. Договору).

У розділі 3 Договору визначені права та обов’язки сторін. До прав лізингодавця, зокрема, віднесені (п.3.1 Договору): право вимагати повернення переданого в лізинг Майна, якщо лізингоодержувач не сплатив частково або повністю лізингові платежі протягом більш ніж 30 (тридцять) календарних днів з дати встановленої Графіком та інших витрат, сплата яких передбачена цим Договором (п.п. 3.1.2); право в односторонньому порядку відмовитися від Договору та вимагати повернення простроченої заборгованості та ОСОБА_2 лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або у інший спосіб на розсуд лізингодавця, якщо лізингоодержувач не сплатив частково або у повному обсязі лізинговий платіж і прострочення сплати становить більше ніж 30 (тридцять) календарних днів після дати встановленої Графіком (пп. 3.1.4) тощо.

За умовами п. 3.2 Договору лізингодавець зобов’язаний передати ОСОБА_2 лізингу у власність лізингоодержувачу після закінчення строку лізингу за умови належного виконання лізингоодержувачем всіх умов Договору (пп. 3.2.1); за умови повного виконання лізингоодержувачем п. 4.5. цього Договору передати Майно за ОСОБА_3 (пп. 3.2.2).

Відповідно до п. 3.4 Договору лізингоодержувач, зокрема, зобов’язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору та відшкодовувати інші витрати лізингодавця, передбачені цим Договором. Лізингоодержувач не має права в односторонньому порядку на зменшення сум чи затримку сплати лізингових платежів внаслідок будь-яких обставин (пп. 3.4.3); щоквартально письмово інформувати лізингодавця про стан та місцезнаходження ОСОБА_2 лізингу шляхом направлення письмового звіту до 20 числа місяця наступного за вітним кварталом (п.п. 3.4.5); у разі дострокового розірвання цього Договору та в інших випадках дострокового повернення ОСОБА_2 лізингу, повернути ОСОБА_2 лізингу у придатному для подальшого використання стані з урахуванням нормального фізичного зносу (п.п. 3.4.11); сплачувати лізингові платежі згідно Графіку з урахуванням п. 10.9. Договору до моменту укладання ОСОБА_3 повернення Майна (п.п. 3.4.13).

Згідно із п. 4.1 Договору з моменту підписання ОСОБА_3 лізингоодержувач за користування Майном сплачує лізингодавцю згідно Графіку та виставлених рахунків чергові лізингові платежі, що включають:

4.1.1. Винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг Майно;

4.1.2. Платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості Майна;

4.1.3. Інші витрати лізингодавця, що передбачені цим Договором. Інші платежі визначаються на підставі виставлених лізингодавцем рахунків та не включаються до Графіка.

У випадку, якщо лізингодавцем не було виставлено рахунки згідно п.п. 4.1.1., 4.1.2. даного Договору, лізингоодержувач не звільняється від оплати платежів у розмірах та у строки, визначені Графіком.

За умовами п. 4.5 Договору в строк до 03.07.2015 року лізингоодержувач зобов'язаний сплатити авансовий платіж, що складає 58233,10 грн. (п'ятдесят вісім тисяч двісті тридцять три гривні 10 копійок) з урахуванням ПДВ.

Платежі за Договором здійснюються в національній валюті України (гривнях), шляхом перерахування грошових коштів на рахунок лізингодавця, визначений Договором та в нший спосіб не заборонений чинним законодавством та зазвичай прийнятий в діловому обороті (п. 4.6 Договору).

Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу, зазначений в Графіку припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше дня, який передує останньому робочому дню, за яким настає такий неробочий (вихідний, святковий або ін.) день (п. 4.7 Договору).

Відповідно до умов п. 4.8 Договору лізингоодержувач зобов’язується здійснювати погашення заборгованості перед лізингодавцем у наступному порядку:

- сплата нарахованих штрафних санкцій за порушення лізингоодержувачем обов’язків за даним Договором;

- сплата суми заборгованості лізингоодержувач перед лізингодавцем за простроченими лізинговими платежами;

- сплата поточних лізингових та інших платежів, передбачених цим Договором.

У п. 4.9 Договору сторони узгодили, що лізингоодержувач не може вимагати від лізингодавця жодного відшкодування або зменшення суми платежів за Договором у випадку перерви в експлуатації Майна, незалежно від причин виникнення такої перерви.

Лізингоодержувач не має права затримувати платежі за Договором, строк сплати яких настав, навіть з причин пошкодження Майна (п. 4.10 Договору).

За умовами п. 5.1 Договору передача лізингодавцем лізингоодержувачу Майна здійснюється у 7 (семи) денний строк з моменту виконання умови щодо оплати лізингоодержувачем авансового платежу. У разі неперерахування лізингодержувачем авансового платежу в визначені п. 4.5. Договору строки, лізингодавець звільняється від обов'язку передати Майно за цим Договором.

Приймання лізингоодержувачем Майна в лізинг оформляється шляхом складання ОСОБА_3, який Сторони зобов'язуються підписати в день фактичної передачі Майна. Акт підписується повноважними представниками Сторін і скріплюється печатками Сторін у 2 (двох) автентичних примірниках (п. п. 5.3 Договору).

Підписання лізингоодержувачем ОСОБА_3 свідчить та підтверджує, що Майно передано йому у належному стані (п. 5.7 Договору ).

Пунктом 8.1 Договору передбачений обов’язок лізингоодержувача за власний рахунок здійснити обов’язкове страхування ОСОБА_2 лізингу та страхових ризиків, пов'язаних з експлуатацією ОСОБА_2 лізингу, у строк не пізніше 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання Майна. Проект договору страхування перед його укладенням та компанія-страховик підлягає юв'язковому письмовому погодженню з лізингодавцем.

Лізингоодержувач здійснює страхування ОСОБА_2 лізингу від ризиків, пов'язаних з володінням і користуванням ОСОБА_2 лізингу. Договір страхування укладається на весь строк цього Договору. Страхування здійснюється на користь лізингодавця (вигодонабувача) (п. 8.2 Договору).

Згідно із п. 8.4 Договору страховий поліс (його копія) має бути переданий лізингодавцю протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту його отримання лізингоодержувачем.

Умовами п. 10.1 Договору передбачене право лізингодавця вимагати термінового повернення Майна, а в разі неповернення його в добровільному порядку, повернути ОСОБА_2 лізингу без згоди Лізингоодержувача, зокрема, у випадку, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцять) календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в Графіку (п.п. 10.1.1).

У такому випадку лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про термінове повернення Майна із зазначенням строку його передачі. Документом, що підтверджує факт прийняття лізингодавцем рішення про розірвання Договору, є лист - вимога лізингодавця. При цьому даний Договір вважається припиненим після підписання ОСОБА_3. Лізингоодержувач зобов'язаний протягом 7 робочих днів з моменту направлення листа - вимоги лізингодавцем цінним листом, засобами поштового зв'язку, усунути порушення, оплатити всі штрафні санкції, комісії, витрати, які виникли і стали підставою для направлення вищезазначеної вимоги, а також у вказаний лізингодавцем строк та за свій рахунок повернути лізингодавцю ОСОБА_2 лізингу у визначене лізингодавцем місце разом з технічною і реєстраційною документацією в технічно справному та комплектному стані (п.п. 10.2, 10.3, 10.4 Договору).

Відповідно до умов п. 10.7 Договору лізингоодержувач повертає лізингодавцю, а лізингодавець приймає ОСОБА_2 лізингу на підставі ОСОБА_3, в якому обов'язково зазначається експертна вартість ОСОБА_2 лізингу на момент його повернення.

За змістом п. 10.8 Договору він вважається припиненим з моменту укладання ОСОБА_3. До укладання ОСОБА_3 всі положення цього Договору зберігають свою силу для Сторін.

У разі дострокового припинення дії, відмови від Договору чи його розірванні, Сторони проводять взаєморозрахунки на підставі затвердженого ними ОСОБА_3 звірки взаєморозрахунків, складеного з урахуванням прострочень сплати лізингоодержувачем всіх передбачених Договором платежів та нарахованих штрафних санкцій згідно розділу 11 цього Договору (р. 10.9 Договору).

За умовами п. 18.8 Договору цей Договір набирає чинності з дати його укладення та діє до повного виконання ОСОБА_3 прийнятих на себе зобов'язань.

ОСОБА_3 підписана Специфікація № 1 (додаток № 1 до Договору), згідно із змістом якої сторони погодили, що ОСОБА_2 лізингу є наступне Майно, загальною вартістю 1 164 662 грн. 00 коп.:

- комбайн зернозбиральний КЗС-812СХ, заводський № 335; 2010 року випуску з жаткою та транспортним візком;

- комбайн зернозбиральний КЗС-812СХ, заводський № 240, 2010 року випуску з жаткою та транспортним візком.

У додатку № 2 до Договору сторони погодили Графік сплати лізингових платежів, із зазначенням строків погашення, суми до сплати, відшкодування частини вартості предмета лізингу та комісії лізингодавця.

На виконання п.4.5 Договору позивач виставив до сплати відповідачу рахунок від 23.06.2015 № 58 для оплати авансового внеску в сумі 58 233 грн. 10 коп., який сплачений відповідачем 03.07.2015, що підтверджується платіжним дорученням № 19 (т.1, а.с. 76, 71).

Відповідно до умов п. п. 5.1, 5.3 Договору позивачем передано, а відповідачем прийнято Майно: комбайн зернозбиральний КЗС-812СХ, заводський № 335; 2010 року випуску з жаткою та транспортним візком; комбайн зернозбиральний КЗС-812СХ, заводський № 240, 2010 року випуску з жаткою та транспортним візком, загальною вартістю 1 164 662 грн. 00 коп., про що сторонами складено відповідний акт приймання-передачі Майна (т. 1, а.с. 22).

Позивач стверджує, що відповідач не сплачує лізингові платежі більше 9 місяців, у зв’язку із чим у нього існує прострочена заборгованість за період з 2015 по 2016 роки у загальній сумі 411 571 грн. 60 коп., що є порушенням істотних умов договору.

Крім того, як зазначає позивач, відповідач безумовно визнає наявність простроченої заборгованості за договором, а тому позивач звільняється від обов'язку доказування як наявності заборгованості відповідача, так і факту її прострочення. Зокрема, відповідач надіслав позивачу підписану з власного боку додаткову угоду № 1 до договору, датовану 20.07.2017, зі змісту якої вбачається, що відповідач визнає наявність простроченої заборгованості за 2015-2016 в сумі 411 571 грн. 60 коп. станом на 20.07.2017. Станом на день звернення з цим позовом заборгованість відповідачем не сплачена, комбайни зернозбиральні відповідачем не повернуті.

Господарський суд зазначає, що в матеріалах справи наявна додаткова угода № 1 від 20.07.2017 до договору фінансового лізингу № 15/2015-ДФЛ від 25.05.2015, яка підписана лише з боку відповідача (т. 1, а.с. 25-26).

Також позивач стверджує, що в порушення п.п. 3.4.5, 8.1, 8.4, 14.5 Договору відповідач не виконав своїх обов’язків щодо щоквартального письмового інформування позивача про стан та місцезнаходження предмету лізингу шляхом направлення письмового звіту до 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом; щодо страхування ОСОБА_2 лізингу та передачі позивачу страхового полісу, а також щодо надання позивачу фінансових документів, визначених п. 14.5 Договору.

Наведені обставини позивач вважає істотним порушенням з боку відповідача умов спірного договору, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України є підставою для його розірвання за рішенням суду та, як наслідок, зобов’язання відповідача повернути позивачу ОСОБА_2 лізингу, проти чого заперечує відповідач, що і є предметом спору.

Під час судового розгляду справи господарським судом встановлено, що у зв’язку із порушенням відповідачем умов договору в частині своєчасного внесення лізингових платежів згідно узгодженого сторонами Графіку, позивач скористався своїм правом на односторонню відмову від спірного договору, звернувшись до нотаріусу із відповідною заявою. За результатами звернення позивача приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 посвідчено виконавчий напис від 30.06.2017 серії НМО 283502 № 440, яким відповідачу пропонувалось:

- повернути Приватне сільськогосподарське підприємство "Агро-Технічна Компанія" на користь Державного підприємства "Спецагролізинг" комбайн зернозбиральний КЗС-812 СХ, зав. № 355, рік випуску 2010 з жаткою та транспортним візком та комбайн зернозбиральний КЗС-812 СХ, зав. № 240, рік випуску 2010 з жаткою та транспортним візком, загальною вартістю 1 164 662 грн. 00 коп. з ПДВ, що передані в користування на підставі договору фінансового лізингу № 15/2015-ДФЛ від 25.05.2015;

- задовольнити вимоги Державного підприємства "Спецагролізинг" шляхом стягнення грошових коштів з рахунків Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-Технічна Компанія" у розмірі 842 973,07 грн. за період з 30.07.2015 по 30.06.2017, з яких: 411 571,56 грн. – заборгованість по відшкодуванню вартості предмету лізингу, 107 672,06 – заборгованість по сплаті комісії; штрафні санкції, нараховані на невідшкодовану частину вартості предмету лізингу: 15 538,00 грн. – 3% річних, 180 781,29 грн. – пеня, 78 503,57 грн. – інфляційне збільшення боргу; штрафні санкції, нараховані на комісійну винагороду лізингодавця: 2 989,00 грн. – 3% річних, 33 581,33 грн. – пеня, 12 336,26 грн. – інфляційне збільшення боргу;

- договір фінансового лізингу від 25.05.2015 № 15/2015-ДФЛ вважати розірваним в односторонньому порядку з ініціативи лізингодавця - Державного підприємства "Спецагролізинг" (т. 1, а.с. 55).

28.12.2017 Солонянським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 55451356 з примусового виконання вказаного виконавчого напису нотаріусу (т. 1, а.с. 56-57).

Встановивши, що в силу приписів ч. 3 ст. 7 Закону України “Про фінансовий лізинг” відмова позивача від спірного договору є вчиненою та станом на час розгляду справи відсутні докази скасування або визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису від 30.06.2017 серії НМО 283502 № 440, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, господарський суд дійшов висновку, що позивач не має права вимагати розірвання договору фінансового лізингу від 25.05.2015 № 15/2015-ДФЛ та повернення ОСОБА_2 лізингу, оскільки спірний договір ним був розірваний в односторонньому порядку ще до звернення із даним позовом до суду на підставі виконавчого напису нотаріуса, яким, зокрема, зобов’язано лізингоодержувача повернути ОСОБА_2 лізингу.

За вказаних обставин, господарським судом 03.10.2018 прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Державного підприємства “Спецагролізинг”.

28.09.2018 Державне підприємство "Спецагролізинг" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про перегляд вказаного судового рішення за нововиявленими обставинами.

У якості підстави для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами відповідач посилається на приписи п. 1 ч. 2 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України та зазначає, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2018 у справі № 904/738/18, яке набрало законної сили 19.09.2018, задоволено позов Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-Технічна Компанія" до Державного підприємства "Спецагролізинг" та визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 від 30.06.2017 серії НМО 283502 № 440, про повернення Приватним сільськогосподарським підприємством "Агро-Технічна Компанія" на користь Державного підприємства "Спецагролізинг" комбайну зернозбирального КЗС-812 СХ, зав. № 355, рік випуску 2010 з жаткою та транспортним візком та комбайну зернозбирального КЗС-812 СХ, зав. № 240, рік випуску 2010 з жаткою та транспортним візком, загальною вартістю 1 164 662 грн. 00 коп. з ПДВ, що передані в користування на підставі договору фінансового лізингу № 15/2015-ДФЛ від 25.05.2015; задоволення вимог Державного підприємства "Спецагролізинг" шляхом стягнення грошових коштів з рахунків Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-Технічна Компанія" у розмірі 842 973,07 грн. за період з 30.07.2015 по 30.06.2017, з яких: 411 571,56 грн. – заборгованість по відшкодуванню вартості предмету лізингу, 107 672,06 – заборгованість по сплаті комісії; штрафні санкції, нараховані на невідшкодовану частину вартості предмету лізингу: 15 538,00 грн. – 3% річних, 180 781,29 грн. – пеня, 78 503,57 грн. – інфляційне збільшення боргу; штрафні санкції, нараховані на комісійну винагороду лізингодавця: 2 989,00 грн. – 3% річних, 33 581,33 грн. – пеня, 12 336,26 грн. – інфляційне збільшення боргу; розірвання договору фінансового лізингу від 25.05.2015 № 15/2015-ДФЛ в односторонньому порядку з ініціативи лізингодавця - Державного підприємства "Спецагролізинг". Оскільки станом на час прийняття рішення від 03.08.2018 у справі № 904/1228/18 вказані істотні обставини не могли бути відомі суду та заявнику, останній вважає, що зазначене рішення підлягає перегляду за нововиявленими обставинами та скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог Державного підприємства "Спецагролізинг".

Відповідно до ч. 1 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. (п.1 ч.2 ст. 320 ГПК України)

Як визначено у постанові Пленуму Вищого господарського суду "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" від 26.12.2011 року №17, до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких 3-х умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Тобто, саме по собі прийняття заяви (подання) про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку нововиявленими є обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2018 у справі № 904/738/18 щодо незаконності виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 від 30.06.2017 серії НМО 283502 № 440, яким припинений спірний договір лізингу.

За вказаних обставин, оскільки визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 від 30.06.2017 серії НМО 283502 № 440, відповідно до рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2018 у справі № 904/738/18, свідчить про те, що договір фінансового лізингу від 25.05.2015 № 15/2015-ДФЛ є діючим та не припинив свою дію внаслідок односторонньої відмови лізингодавця, господарський суд вбачає підстави для перегляду рішення суду від 03.08.2018 у даній справі за нововиявленими обставинами.

Згідно зі ст. 325 Господарського процесуального кодексу України, заява про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.

Справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Обставини встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2018 у справі № 904/738/18, в тому числі обставини щодо незаконності виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 від 30.06.2017 серії НМО 283502 № 440, мають істотне значення для вирішення справи, впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Отже, зазначені обставини, в силу приписів ст. 320 Господарського процесуального кодексу України, є нововиявленими.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку про задоволення заяви Державного підприємства "Спецагролізинг" про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2018 за нововиявленими обставинами, скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2018 у справі №904/1228/18 та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Розглядом справи встановлено, що правовідносини, що виникли між сторонами у справі є правовідносинами фінансового лізингу, що врегульовані положенням параграфу 6 “Лізинг” глави 58 розділу ІІІ Цивільного кодексу України та положеннями спеціального Закону України “Про фінансовий лізинг”.

Так, у відповідності до ч.1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом (ч.2 ст.806 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу. У зв’язку із цим лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченні дії договору.

Таким чином, на правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 7 ст. 292 Господарського кодексу України передбачено, що правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до Господарського кодексу України та інших законів.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов договору; порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідачем порушено умови договору фінансового лізингу від 25.05.2015 № 15/2015-ДФЛ в частині своєчасної сплати лізингових платежів, згідно узгодженого сторонами графіку сплати лізингових платежів, що є додатком № 2 до вказаного договору.

Так, відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень (т. 1, а.с. 71-75), відповідачем протягом 2016 року лізингові платежі не сплачувались, що є істотним порушенням умов договору в контексті ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Твердження відповідача щодо арешту предмету лізингу згідно ухвали Печерського районного суду м. Києва від 31.08.2015 у справі № 757/31109/15-к з вересня 2015 та ненадання позивачем податкових документів та підтвердження щодо зарахування відповідних лізингових платежів, а також його необізнаність щодо фактичної адреси місцезнаходження ДП «Спецагролізинг» не спростовують його обов’язку своєчасно та у повному обсязі сплачувати лізингові платежі, відповідно до узгодженого сторонами графіку, адже спірний договір на той час не було розірвано, а предмет лізингу залишався у користуванні відповідача.

За вказаних обставин, Приватне сільськогосподарське підприємство "Агро-Технічна Компанія" допустило порушення умов договору фінансового лізингу від 25.05.2015 № 15/2015-ДФЛ, не сплативши лізингові платежі та прострочення сплати становить більше 30 (тридцять) календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в Графіку, що згідно умов, визначених п. 16.3.2 договору є підставою для дострокового розірвання договору.

Водночас, статтею 188 Господарського кодексу України, статтями 651, 652 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За приписами п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Відповідачем порушено істотні умови спірного договору в частині виконання прийнятого на себе зобов'язання по своєчасному внесенню лізингових платежів, а тому позовні вимоги про розірвання договору фінансового лізингу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки наявні підстави для розірвання спірного договору, суд також задовольняє позовні вимоги про вилучення у Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-Технічна Компанія" з передачею позивачу: комбайну зернозбирального КЗС-812СХ, 2010 року випуску, заводський № 335; комбайну зернозбирального КЗС-812СХ, 2010 року випуску, заводський № 240, загальною вартістю 1 164 662 грн. 00 коп.

Водночас, господарський суд відхиляє твердження позивача, що в порушення п.п. 3.4.5, 8.1, 8.4, 14.5 договору відповідач не виконав своїх обов’язків щодо щоквартального письмового інформування позивача про стан та місцезнаходження предмету лізингу шляхом направлення письмового звіту до 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом; щодо страхування ОСОБА_2 лізингу та передачі позивачу страхового полісу, а також щодо надання позивачу фінансових документів, визначених п. 14.5 Договору, оскільки на підтвердження вказаних тверджень позивачем до матеріалів справи не надано жодних доказів, як і не надано жодних доказів відповідачем на спростування вказаних тверджень, зв’язку із чим господарський суд не приймає вказані обставини в якості підстав для розірвання спірного договору лізингу.

Щодо розбіжностей у номері комбайну зернозбирального КЗС-812 СХ, 2010 року випуску (у договорі зазначений № 335, а у виконавчому написі нотаріусу - № 355), господарський суд, зазначає, що з урахуванням пояснень позивача, який стверджував про помилку у поданій нотаріусу заяві, та відсутності належних доказів на підтвердження існування між сторонами будь-яких інших правовідносин фінансового лізингу, зокрема, передачі позивачем у користування відповідачу комбайну зернозбирального КЗС-812 СХ, № 355, 2010 року випуску, суд доходить висновку про наявність технічної помилки у тексті виконавчого напису від 30.06.2017 серії НМО 283502 № 440, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, яка не впливає та не спростовує вищевикладених правових висновків суду у даній справі.

При цьому, господарський суд критично оцінює посилання відповідача на той факт, що договір фінансового лізингу № 15/2015-ДФЛ укладений між сторонами 25.06.2015, а не 25.05.2015, як стверджує позивач, та відповідно чинною є редакція договору № 15/2015-ДФЛ від 25.06.2015, яка містить розбіжності із договором, поданим позивачем, у змісті п. 4.5 (строк сплати авансового платежу) та графіку сплати лізингових платежів (перші дві дати внесення), оскільки з матеріалів справи вбачається, що авансовий платіж у сумі 58 233 грн. 10 коп. був сплачений відповідачем 03.07.2015, що відповідає умовам договору фінансового лізингу № 15/2015-ДФЛ від 25.05.2015 та Графіку сплати лізингових платежів, що є додатком № 2 до нього. За змістом наданого відповідачем примірнику договору фінансового лізингу № 15/2015-ДФЛ від 25.06.2015 визначено дату сплати авансового внеску – до 25.06.2015, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Крім того, згідно наданих відповідачем платіжних доручень (т. 1, а.с. 71-75), що підтверджують сплату лізингових платежів на виконання спірного договору, жодне з них у графі “Призначення платежу”, що заповнюється саме платником, не містить посилання на договір від 25.06.2015.

Натомість, направлена відповідачем на адресу позивача додаткова угода № 1 від 20.07.2017 (т.1, а.с. 25-26) також містить посилання на договір фінансового лізингу № 15/2015-ДФЛ від 25.05.2015.

До того ж, як встановлено судом та підтверджується поясненнями представників сторін, жодних правовідносин фінансового лізингу, окрім визначених договором № 15/2015-ДФЛ, між сторонами не існує, будь-якої іншої сільськогосподарської техніки, що належить позивачу, у відповідача в користуванні не перебуває.

Аналізуючи твердження сторін про оплату відповідачем заборгованості за лізинговими платежами під час судового розгляду даної справи, господарський суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 19.12.2011 у справі №3-136гс11 про те, що за змістом частин 2, 3 статті 653 Цивільного кодексу України домовленість сторін про розірвання договору лізингу не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання договору, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань з урахуванням умов договору та структури лізингових платежів.

Щодо посилання відповідача на невиконання позивачем умов п. 10.2 Договору та не направлення на адресу лізингоодержувача повідомлення про термінове повернення майна із зазначенням строку його передачі та листа-вимоги лізингодавця про розірвання спірного договору, господарський суд зазначає, що умовами п. п. 10.1, 10.2 Договору визначене право, а не обов’язок лізингодавця на вказані дії, яким останній користується на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. ОСОБА_2 доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд дійшов висновку про задоволення заяви Державного підприємства "Спецагролізинг" про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2018 у справі № 904/1228/18 за нововиявленими обставинами, скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2018 у справі № 904/1228/18 та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 320, 325, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву Державного підприємства "Спецагролізинг" про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2018 у справі № 904/1228/18 за нововиявленими обставинами задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2018 у справі № 904/1228/18 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір фінансового лізингу від 25.05.2015 № 15/2015-ДФЛ, укладений між Державним підприємством "Спецагролізинг" та Приватним сільськогосподарським підприємством "Агро-Технічна Компанія".

Вилучити у Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-Технічна Компанія" з передачею Державному підприємству "Спецагролізинг" комбайн зернозбиральний КЗС-812СХ, 2010 року випуску, заводський № 335; комбайн зернозбиральний КЗС-812СХ, 2010 року випуску, заводський № 240, загальною вартістю 1 164 662 грн. 00 коп.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-Технічна Компанія" (52431, Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Промінь, вул. Артюха, буд. 26, код ЄДРПОУ 31785223) на користь Державного підприємства "Спецагролізинг" (01004, м. Київ, вул.. Горького, буд. 11, код ЄДРПОУ 37118591) 19 231 грн. 93 коп. (дев’ятнадцять тисяч двісті тридцять одну грн.. 93 коп.) витрат по сплаті судового збору, 28 847 грн. 90 коп. (двадцять вісім тисяч вісімсот сорок сім грн.. 90 коп.) витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору за розгляд заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області

Суддя ОСОБА_4 Повне рішення складено - 21.11.2018.