Рішення № 77981166, 14.11.2018, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/1240/18

Провадження № 2/444/780/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Зеліско Р. Й.,

секретар судового засідання Мамедова Г. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жовква цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк " Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 16.02.2011 року,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 16.02.2011 року в розмірі 38148 грн. 41 коп., посилаючись на те, що за вказаним договором відповідачу був наданий кредит у розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Щодо зміни кредитного ліміту позивач керувався п. 2.1.1.2.3 та п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент його змінити.

Вказують, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується у заяві.

Стверджують, що ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором, але відповідач належним чином свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, заборгованості не сплачує. Оскільки відповідач добровільно не сплачує заборгованості, то позивач змушений звернутися до суду. Просять позов задоволити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, однак надіслав на адрес суду клопотання в якому просить розглядати справу у його відсутності. Позовні вимоги викладені у позовній заяві підтримав повністю. Просить позов задоволити. Не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання на неодноразові виклики не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення таких був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, розпискою, однак подав на адресу суду заяву, у якій просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку із пропуском строку позовної давності, так як останнє погашення заборгованості ним було здійснено 04.01.2013 року.

Суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Зважаючи на неодноразовість неявок відповідача в судові засідання, який був належним чином повідомленим про такі за зареєстрованою адресою місця проживання, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без його участі.

В той же час, враховуючи подання позивачем заяви на адресу суду, суд не вбачає підстав для ухвалення заочного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заяву відповідача про застосування строку позовної давності до позовних вимог позивача та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 11, 13, 14 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Цивільні права і обов'язки особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Судом встановлено, що позивач 16.02.2011 року підписав анкету- заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Позивач у позовній заяві вказує, що згідно кредитного договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Водночас, слід зазначити, що з жодного із долучених позивачем документів, не вбачається факт надання кредиту в сумі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Із розрахунку заборгованості за договором № б/н від 16.02.2011 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом-ОСОБА_1, станом на 31.03.2018 року вбачається, що відповідачем останнє погашення за наданим кредитом було здійснено 04.01.2013 року на суму 200,00 грн. Після цієї дати жодного погашення кредиту зі сторони відповідача не здійснювалося.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Судом встановлено такі обставини, з якими пов'язане вирішення спору, зокрема, строк внесення останнього платежу на погашення кредиту, яким є 04.01.2013 року, день звернення позивачем в суд із позовом- 08.05.2018 року, тобто після спливу трьохрічного строку для звернення до суду із позовними вимогами, водночас самого порядку погашення кредиту за договором, а саме як вказано позивачем у позовній заяві, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки з анкети- заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою не вбачається.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Відповідно до Правил користування платіжною карткою на ній указано граничний строк дії (місяць і рік) і вона дійсна до останнього календарного дня зазначеного місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці (поле month).

У разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, якщо такі дії вчинено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд враховує, що відповідач просить у поданій ним на адресу суду заяві відмовити у позові, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності.

З матеріалів справи, зокрема, із розрахунку заборгованості, вбачається, що строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а як наведено вище позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Так як останній платіж відповідачем зроблено 04.01.2013 року, відтак перебіг позовної давності (в силу ч. 2 ст. 264 ЦПК України) розпочався із зазначеної дати та відповідно сплив 04.01.2016 року.

А тому суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності і з врахуванням заяви відповідача, суд вважає, що до позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 16.02.2011 року в розмірі 38148 грн. 41 коп. слід застосувати строк позовної давності, оскільки згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пропуск строку позовної давності є підставою для відмови у позові.

Європейський Суд з прав людини поняття строку позовної давності розкриває як передбачене законом право правопорушника уникнути від переслідування або притягнення до суду за спливом визначеного строку після скоєння правопорушення.

Строки давності, які характерні для національних правових систем держав-учасників виконують декілька цілей, в числі яких, - забезпечення правової визначеності та остаточності, попередження порушення прав осіб, які могли би бути зменшені, якщо б суди розглядали їх справи на основі доказів, що могли би бути неповними за спливом часу (див. п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Таким чином, застосування строку позовної давності в цілях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність та остаточність.

Крім того суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стороною позивача не наведено жодних доказів з яких би вбачалося те, що ними подано позов в межах строку позовної давності.

Суд виходить з фактично наданих сторонами доказів і самостійно не збирає їх.

Незважаючи на зазначення позивачем в позові про те, що ОСОБА_1 був наданий кредит у розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, суд позбавлений можливості перевірити строк дії картки, оскільки з жодного із долучених позивачем документів не вбачається про строк дії картки, яку було отримано відповідачем.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду немає підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ "Приватбанк", навпаки враховуючи пропуск строку позовної давності та заяву відповідача про такий пропуск, у позовних вимогах слід відмовити.

Додатково слід зазначити, що позивач у своїй позовній заяві посилається на Умови та правила надання банківських послуг та Правила користування платіжною карткою, водночас, суду не надано жодного доказу, що такі підписані відповідачем ( у матеріалах справи такі не підписані) і не подано доказу, що саме ті Умови та правила надання банківських послуг та Правила користування платіжною карткою, які були долучені до матеріалів справи позивачем, якимось чином є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов'язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту. Що у сукупності може бути додатковою підставою для відмови в позові, однак не є першочерговою підставою, зважаючи на пропуск строку позовної давності позивачем.

Так як суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог, тому слід відмовити і у стягненні з відповідача на користь позивача судового збору.

Керуючись ч. 3 ст. 12, ст. 23, ч. 1 ст. 81, ст. 141, ст. 258, 259, 264, 265, 354, 355, п. 9 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, ст.ст. 253, 256, 257, 258, 261, 264, 266, 267, 526, 625, 629 ЦК України, суд-

У Х В А Л И В :

Застосувати строк позовної давності до позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 16.02.2011 року в розмірі 38148 грн. 41 коп.

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк " Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 16.02.2011 року в розмірі 38148 грн. 41 коп.- відмовити.

У задоволенні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення судового збору в розмірі 1762,00 грн.- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, подається до Львівського апеляційного суду через Жовківський районний суд Львівської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Зеліско Р. Й.