Ухвала суду № 77976490, 01.11.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/19041/18

Провадження № 1-кп/761/1641/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Голуб О.А.,

судді Мєлєшак О.В.,

судді Трубнікова А.В..

за участі:

секретаря судових засідань Кріт І.М.,

прокурора Касюк О.В.,

захисників Сюсяйла А.М., Поливача О.І.,

обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

представників потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8

провівши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва підготовче судове засідання у кримінальному провадженні № 22016101110000165 внесеному до ЄРДР від 07.09.2016 року, на підставі обвинувального акту за яким висунуте обвинувачення:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю м.Калинковичі, Білорусі, громадянину України, з вищою освітою, неодруженому, непрацюючому, проживаючому та зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_4, раніше не судимому,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 361; ч. 3 ст. 27, ч.5 ст. 185; ч.3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України;

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженцю м. Житомир, громадянину України, з вищою освітою, неодруженому, маючому на утриманні двох неповнолітніх дітей 2011 р.н. та 2013 р.н., непрацюючому, проживаючому за адресою: АДРЕСА_3, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимому,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185; ч. 3 ст. 209 КК України,

та

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженці м. Києва, громадянці України, з вищою освітою, неодруженій, непрацюючій, проживаючій за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_5, раніше не судимій,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185; ч. 3 ст. 209 КК України,

в с т а н о в и в :

на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва 23 травня 2018 року надішли матеріали кримінального провадження №2201610111000165 від 07.09.2016 року за обвинувальним актом щодо ОСОБА_4, якому висунуте обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 361; ч.3 ст. 27, ч.5 ст.185; ч.3 ст. 27, ч.3 ст. 209 КК України, ОСОБА_5, яким висунуте обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 185; ч.3 ст. 209 КК України та ОСОБА_6, якій висунуте обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.185; ч.3 ст.209 КК України.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні просила призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, оскільки він складений з дотриманням вимог Кримінального процесуального кодексу України, дане кримінальне провадження підсудне Шевченківському районному суду м. Києва, підстав для закриття кримінального провадження чи повернення обвинувального акту прокурору не вбачається, вважала, що скарги захисника на постанови прокурора щодо визначення підслідності кримінального провадження задоволенню не підлягають

Захисник ОСОБА_9 просив повернути обвинувальний акт прокурору, як такий, що не відповідає вимогам кримінального процесуального кодексу України п. 2 п.3 п.5 ч.1 ст.291 КПК України, вказав, що реєстр матеріалів досудового розслідування не містить повних відомостей про вчинені процесуальні дії, акт до суду направлено поза межами строку досудового розслідування, просив визнати протиправними та скасувати рішення прокурора від 08.09.2016 р. про визначення підслідності кримінального провадження.

Захисник Поливач О.І. обвинувачені ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 підтримали клопотання захисника ОСОБА_9, письмове клопотання захисника Мацкевича Д.А., яке аналогічне заявленому захисником ОСОБА_9 та скарги на рішення прокурора від 08.09.2016 про визначення підслідності кримінального провадження

Заслухавши думки сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт з додатками, суд приходить до висновку про необхідність повернення обвинувального акту прокурору, виходячи із наступного.

Згідно з п.3 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Так, у відповідності з ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.

За вимогами п. 2, п. 3, п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити: анкетні відомості кожного обвинуваченого та анкетні відомості кожного потерпілого, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

При цьому, ч. 1 ст. 91 КПК України регламентовано, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення: час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Тобто, у викладі фактичних обставин та при формулюванні обвинувачення щодо кожного із обвинувачених мають міститись дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини і мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діянні обвинуваченого склад кримінального правопорушення.

Зазначені вимоги кореспондуються та узгоджуються з висновками, що знайшли своє відображення в рішеннях Європейського суду з прав людини та у відповідності до вимог ч.5 ст.9 КПК України повинні застосовуватися поряд із кримінальним процесуальним законодавством України.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що в тексті підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення Суду від 19 грудня 1989 року в справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82 п. 79).

Також Європейський суд констатував, що положення підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення Суду від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 52).

Таким чином, обвинувальний акт повинен бути викладений у такий спосіб, щоб його зміст відповідав вимогам ст.291 КПК України за структурою, послідовністю викладення, наявністю обов'язкових елементів: викладення фактичних обставин, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення.

Однак, обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, складений та затверджений 02.05.2018 року, не відповідає вказаним нормам кримінального процесуального закону.

Так, згідно обвинувального акта ОСОБА_4 інкриміновано вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.5 ст.185; ч.3 ст.27 ч.3 ст.209 КК України, а ОСОБА_5 та ОСОБА_6 інкриміновано вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.185; ч.3 ст.209 КК України, при цьому згідно фактичних даних за яких обвинуваченим інкримінується вчинення згаданих злочинів, такі злочини, зокрема крадіжки завершувались вчиненням нотаріусом державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі правовстановчих документів, а легалізація, шляхом укладенням правочину - передачу в іпотеку майна. Разом із тим в обвинувальному акті не зазначено за якою саме адресою вчинялися нотаріусом державна реєстрація права власності та адреса місця укладення правочину, тобто не зазначено місце вчинення кримінальних правопорушень, тоді як дана обставина підлягає обов'язковому доказуванню в силу положень ст. 91 КПК України. При цьому саме місце вчинення злочину є визначальним для вирішення питання підсудності даного кримінального провадження.

У разі якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, то про це має бути зазначено при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення та за даних умов кримінальне провадження має здійснюватись судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

Доводи прокурора про те, що вчинення нотаріусом державної реєстрації права власності на нерухоме майно мало місце по вул. Зоологічній в м.Києві, спростовуються самим змістом формулювання обвинувачення, з якого убачається, що у ньому не зазначено жодної адреси місця вчинення кримінальних правопорушень, вчинення яких інкримінується обвинуваченим.

Такий виклад фактичних обставин в обвинувальному акті, без зазначення конкретного місця завершення більш тяжкого злочину, не зазначення про неможливість встановлення місця вчинення, свідчить про недоліки, без усунення яких суд позбавлений можливості вирішити питання підготовчого провадження щодо підсудності даного кримінального провадження Шевченківському районному суду м.Києва.

При цьому, слід зазначити, що порушення правила підсудності є безумовною підставою для скасування судового рішення, відповідно до ст.412 КПК України.

Також, в обвинувальному акті наведено як суть повідомленої підозри, так і формулювання обвинувачення, що суперечить вимогам до змісту обвинувального акту.

Крім того, в обвинувальному акті анкетні відомості обвинуваченого ОСОБА_5 наведені не вірно, а саме не вірно вказана адреса місця його проживання, що суперечить вимогам ч.2 ст.291 КПК України.

В обвинувальному акті відсутні анкетні відомості потерпілої особи, як назва юридичної особи, її юридична та фактична адреса, код ЄДРПОУ, особовий рахунок, номер телефону, тощо, що суперечить вимогам п.3 ч.2 ст.291 КПК України.

Підсумовуючи вищевикладене у сукупності, з метою недопущення порушення загальних засад кримінального провадження, стандартів практики Європейського суду з прав людини, стороні обвинувачення слід усунути вказані недоліки, привести у відповідність обвинувальний акт у відповідності до вимог законодавства.

Наслідком таких суттєвих порушень при складанні обвинувального акту є застосування п.4 ч.3 статті 314 КПК України, а саме повернення прокурору, як такого, що не відповідає вимогам КПК України.

Скарги захисника ОСОБА_9 на рішення прокурора від 08.09.2016 року про визначення підслідності кримінального провадження задоволенню не підлягають, оскільки суд не наділений повноваженням положенням кримінального процесуального законодавства щодо скасування таких рішень. При цьому висновки суду щодо протиправності чи не протиправності таких рішень прокурора можуть бути сформовані лише за наслідками дослідження матеріалів кримінального провадження в ході судого розгляду, враховуючи, що судом прийнято рішення про повернення обвинувального акту прокурору такі прохання сторони захисту є передчасними.

Керуючись ст.ст.314-316 КПК України, суд

у х в а л и в :

обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22016101110000165 від 07.09.2016 року щодо ОСОБА_4, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 361; ч. 3 ст. 27, ч.5 ст. 185; ч.3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК України; ОСОБА_5, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185; ч. 3 ст. 209 КК України, ОСОБА_6, обвинуваченій у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185; ч. 3 ст. 209 КК України, - повернути прокурору.

Скарги захисника ОСОБА_9 на постанови першого заступника прокурора Київської області Грабець І.Н. від 08.09.2016 року про визначення підслідності кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 361 КК України та кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України у кримінальному провадженні №22016101110000165 від 07.09.2016 року, залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя

Судді