Рішення № 77975334, 13.11.2018, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/2558/18

Провадження № 2/520/4049/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.2018 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого-судді Огренич І.В.

при секретарі - Бусленко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені ОСОБА_2» Міністерства охорони здоров’я України про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просить визнати наказ №11-о/с від 12.02.2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади слюсаря-електрика з ремонту електроустаткування, в зв’язку з систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, п.3 ст.40 КЗпПУ незаконним та скасувати його, поновити ОСОБА_1 на посаді слюсаря-електрика з ремонту електроустаткування, Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені ОСОБА_2» та зробити відповідний запис в трудовій книзі, а також стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.02.2018 року по день поновлення на роботі. При цьому позивач посилається на те, що його звільнення було проведено з порушенням норм чиного законодавства, з боку профспілкового комітету ДЗ «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені ОСОБА_2», не надано для ознайомлення документи, які послугували звільненню, відмовлено у прийнятті відповідних клопотань від ОСОБА_1, а тому позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили у його задоволенні відмовити з підстав викладенних у наданому до суду відзиву на позов, при цьому також зазначили, що ОСОБА_1 неоднарозово порушував трудову дисципліну, питання про його звільнення вирішувалось на засіданні профсоюзного комітету із дотриманням норм КЗпП України.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, 01.04.1987 року ОСОБА_1був прийнятий на роботу в ДЗ «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені ОСОБА_2», на посаду слюсаря-електрика 4 розряду (наказ №64 від 01.04.1987 року).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі рапорту інженера-електрика ОСОБА_3 від 31.03.2004р., рапорту шеф-кухаря ОСОБА_4 від 24.03.2004 р., ОСОБА_1 від 16.04.2004 р. оголошено догану наказом по санаторію № 23 / АД від 19.04.2004 року.

15.02.2007 року на засіданні профкому санаторію розглядалось подання головного лікаря ОСОБА_5 про звільнення електрика ОСОБА_1 в зв'язку з прогулами, постійним невиконанням своїх службових обов'язків, недобросовісним ставленням до роботи і порушенням дисципліни і внутрішнього розпорядку.

Наказом головного лікаря № 17 / АД від 16.02.2007 року була призначена комісія для проведення службового розслідування за фактами викладеними в рапорті інженера електрика ОСОБА_3, про порушення трудової дисципліни електрослюсарем ОСОБА_1

Актом від 21.03.2007 року комісія встановила, що в роботі позивача дійсно мали місце порушення трудової дисципліни, прогули та комісією було запропоновано обмежиться щодо ОСОБА_1 доганою, замість звільнення, в зв’язку з неукомплектованістью електрослужби санаторія.

26.06.2017 року електрик ОСОБА_6 надав пояснювальну записку, 31.07.2017 року інженер електрик ОСОБА_3 надав рапорт на ім'я головного лікаря ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_1 прийняв самостійне рішення та підключив двигун зі згорілим тепловим реле.

У серпні 2017 року в результаті перевірки протипожежного стану об'єктів санаторію були виявлені порушення в електроцеху, а саме захаращені особистими речами ОСОБА_1 виходи і аварійні проходи, комора, встановлено нештатне обладнання. До ОСОБА_1 неодноразово звертався інженер оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ОСОБА_7 з вимогою усунути вказані порушення. Був поданий рапорт на ім'я головного лікаря інженера ОРС ЦЗ ОСОБА_7 про ігнорування ОСОБА_1 вимог протипожежної безпеки.

З матеріалів справи вбачається, що 03.08.2017 р. на ім'я головного лікаря надійшов рапорт інженера-енергетика ОСОБА_3 про самовільні зміни графіка виходу на роботу ОСОБА_1 без узгодження з ким-небудь з керівників.

Наказом головного лікаря ОСОБА_5 від 08.08.2017 року №51/ОСОБА_5 ОСОБА_1 оголошено догану, в зв’язку із систематичними порушеннями трудової дисципліни, самовільною зміною графіку рабочого часу, порушенням правил протипожежної безпеки, керуючись ст.147-152 КЗпП України, п.17 Правил внутрішнього трудового розпорядку.

ОСОБА_1 був запрошений для ознайомлення з наказом, проте посилаючись на зайнятість ознайомився з наказом 16.08.17 р, поставити підпис про ознайомлення відмовився, про що складено акт від 16.08.2017 року, дані обставини позивач визнавав у судовому засіданні.

Матеріалами справи підтверджуються обставини того, що на ім'я головного лікаря після наказу від 08.08.2017 року, постійно надходили скарги про невиконання електриком ОСОБА_1 заявок. Невиконання мотивується відсутністю необхідних матеріалів, лампочок та іншого. Однак, на складі необхідні запчастини були присутні, про що свідчить пояснення зав. матеріальним складом ОСОБА_8 і копії накладних за період коли ОСОБА_1 відмовлявся від виконання заявок. З рапорту головного інженеру ОСОБА_9 вбачається, що 05.12.2017 року ОСОБА_1 був направлений на пральню для зняття захисного кожуха прасувальної машини, щоб виготовити його дублікат з метою забезпечення захисту роботи на прасувальному барабані.

Однак, замість демонтажу кожуха ОСОБА_1 почав демонтувати вал прасуваної машини. Завідуюча пральні ОСОБА_10 побачивши, що відбувається, просила ОСОБА_1 припинити розкручування валу. Однак ОСОБА_1 сказавши, що він знає що робить, розкрутив кріплення вала, в результаті чого вал завалився на одну сторону, що призвело до великої поломки і зупинило роботу пральні. Не доповівши керівництву про те, що трапилося і не зробивши записи в журналі чергувань, ОСОБА_1 пішов з роботи.

06.12.2017 року на ім'я головного лікаря головним інженером ОСОБА_9, старшим слюсарем-електриком ОСОБА_11 і завідуючою пральні ОСОБА_10 були надані рапорти з викладенням вказаних обставин, що мали місце 05.12.2017 року.

Згідно до наказу № 72 / ОСОБА_5 від 06.12.2017 року створена комісія, яка надала ОСОБА_5 службового розслідування від 07.12.2017 року за фактом аварійної ситуації на пральні, з висновку вказаного акту вбачається, що електрослюсар ОСОБА_1 у варварський спосіб відкрутив гайки кріплення вала, чим ввів з ладу вал машини для прасування і спричинив аварійну ситуацію. В діях ОСОБА_1 виявлені ознаки свідомого допущення шкідливих наслідків.

Наказом від 26.12.2017 року №75/ОСОБА_5 ОСОБА_1 оголошено догану, в зв’язку із порушенням п.3.1-3.8 Правил внутрішнього трудового розпорядку санаторію та п.2.4,2.7 посадової інструкції «Функціональні обов’язки» слюсаря-електрика з ремонту електроустаткування, що призвело до створення аварійної ситуації.

Представник відповідача під час судового засідання повідомив, що з ОСОБА_1 проводились неодноразові розмови з боку головного лікаря, заступників головного лікаря, інженерів, начальника відділу кадрів. Однак, ставлення до своїх обов'язків лише погіршилося, що підтверджується наданими до суду засвідченими копіями скарг сестри-господині ОСОБА_12 від 12.01.2018 р, старшого електрика ОСОБА_11, інженера по ОССГЗ ОСОБА_13, головного інженера ОСОБА_9 з вимогою вжити заходів щодо ОСОБА_1

02.02.2018 року адміністрація санаторію звернулася до профспілкового комітету з проханням про надання згоди на звільнення слюсаря-електрика ОСОБА_1 по п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, що підтверджується численними рапортами і докладним записками співробітників санаторію. ОСОБА_1 був запрошений на засідання профкому 06.02.2018 р на яке він не з'явився, про що був складений ОСОБА_5 від 06.02.2018 року.

08.02.2018 року ОСОБА_1 вдруге був запрошений на засідання профспілкового комітету, однак позивач повторно не з'явився.

Згідно до протоколу № 53 від 08.02.2018 року профспілкова організація клінічного санаторію ім. В.П.Чкалова надала згоду санаторію на звільнення електро-слюсаря ОСОБА_1

Наказом головного лікарі ОСОБА_14 № 11-о / с від 12.02.2018 року ОСОБА_1 звільнений з 14.02. 2018 року з виплатою компенсації за 21 к.д. невикористаної відпустки за робочий період з 01.04.2017 року по 14.02.2018 року, відповідно до п.3 ст. 40 КЗпП України.

Суд, не приймає до уваги доводи позивача про те, що від нього не було прийняте клопотання про ознайомлення з документами, оскільки позивач не надав суду доказів відмови у прийнятті клопотання, крім того відповідно до поштового відправлення клопотання ОСОБА_1 на імя Міністерства охорони здоров'я України та на ім'я відповідача про надання копій документів та перенесення засідання профспілки, яке призначено було на 08.02.2018 року, позивачем направлено не завчасно, а саме в день засідання - 08.02.2018 року о 14.53 годин.

Судом встановлено та підтверджено належними письмовими доказами наданими відповідачем, що позивачеві було достовірно відомо про наявність двох доган, та призначення засідання профкому на 08.02.2018 року для розгляду питання про надання згоди на звільнення позивача за п.3. ст..40 КЗпП України і не прибуття на засідання профкому, не надання пояснень і зауважень з боку ОСОБА_1 не є підставою для скасування дісциплинарного стягнення, оскільки профспілковий комитет розглядає докази порушення трудової дісциплини позивачем на підставі усіх доказів.

Аналогічна правова позиція і у Верховного Суду України (Постанова ВСУ від 19.10.2016 року у справі №6-2801цс15).

Так, позиція ВСУ України вказує на те, що дійсно, відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов'язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Згідно з нормами ст. 151 КЗпП України, якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.

До суду з боку позивача не надано будь-яких доказів оскарження вищевказаних доган відповідно до норм ст. 150 КЗпП України.

Висновки суду підтверджуються правовою позіцією Верховного Суду України у вигляді Постанови ПВСУ № 9 від 06.11.1992 року зі змінами.

Так, згідно пункта 22 Постанови № 9 Пленума Верховного Суду України від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни», передбачено, що судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Також згідно пункта 23 Постанови № 9 Пленума Верховного Суду України від 06.11.1992 року встановлено, що за передбаченими п.3 ст.40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Тобто, суд враховує ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково з урахуванням вимог ст.151 КЗпП України, при цьому, обов’язково враховується те, що з дня накладення дисциплінарного стягнення до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

При таких обставинах суд вважає вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими, не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 19, 81, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) клінічний санаторій імені ОСОБА_2» Міністерства охорони здоров’я України про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд міста ОСОБА_10 протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Суддя Огренич І. В.