Рішення № 77974522, 06.11.2018, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/2562/2018 Справа № 490/4632/18

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2018 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Гуденко О.А.

за участю секретаря судового засідання — ОСОБА_1,

позивача - ОСОБА_2 Гіблалі Огли

представника відповідача — ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 Гіблалі Огли до Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” ПАТ ДАК “ОСОБА_4 дороги України” про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки, -

В С Т А Н О В И В:

06 червня 2018 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, яка була ним уточнена в процесі розгляду справи. Позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість з заробітної плати та середній заробіток за час затримки, починаючи з 03.05.2018 року по день фактичного розрахунку. Позовна заява мотивована тим, що позивач згідно наказу № 26-к від 06.05.2017 року був прийнятий на посаду майстра до філії “Варварівська ДЕД” ДП “Миколаївський облавтодор”. 02.05.2018 року згідно наказу №16-к він був звільнений з займаної посади згідно ст. 38 КзпП України, однак у передбачені законом строки відповідач не провів з ним розрахунок. Заборгованість із заробітної плати йому була виплачена після його письмового звернення до керівника філії “Варварівська ДЕД” ДП “Миколаївський автодор”: у травні 2018 року виплачено 3 700 грн., 13.06.2018 року — 14 162 грн.

Вважає, що з моменту звільнення до моменту розрахунку з 02.05.2018 року по 13.06.2018 року минуло 40 днів, середня заробітна плата за день у нього становила 259 грн., то сума, що підлягає стягненню з відповідача за весь час затримки розрахунку становить 10 360 грн. (259 грн. х 40 днів).

На підставі викладеного позивач просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за весь час затримки, починаючи з 03.05.2018 по день фактичного розрахунку.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву та відзив на на уточнену позовну заяву від 02.10.2018 року, в якому зазначив, що позов не визнає з огляду на наступне. Позивач в позовній заяві вказує, що після подання позовної заяви від 05.06.2018 року та ухвали про відкриття провадження від 08.06.2018 року позивачу була виплачена заборгованість по заробітній платі. Дана інформація підтверджується виписками з Приватбанку від 13.06.2018 року за №№ 180613СТ858173 сума 8 593, 00 грн.; 180613СТ858686 сума 2 498, 00 грн.; 1806113СТ858806 сума 3 091 грн., що складає всього 14 182, 38 грн. Вважає, що розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку, наведений позивачем в позовній заяві не відповідає вимогам постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року “Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати”; просить у задоволенні позову про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за весь час затримки- відмовити.

03.10.2018 року позивач звернувся до суду з клопотанням про зміну відповідача ( а. с. 51), в якому просив замінити неналежного відповідача ОСОБА_5 “Варварівська ДЕД” ДП “Миколаївський автодор”, що не має ознак юридичної особи на належного відповідача — юридичну особу ДП “Миколаївський облавтодор” ПАТ ДАК “ОСОБА_4 дороги України” та залучити ОСОБА_5 “Варварівська ДЕД” ДП “Миколаївський автодор” у якості третьої особи, не закриваючи провадження у справі ( а. с.51-51), яке задоволено судом.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, з підстав викладених в уточненій позовній заяві; не заперечував, що заборгованість із заробітної прати відповідачем йому була виплачена у повному обсязі 13.06.2018 року, просив стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку, починаючи з 03.05.2018 року по 13.06.2018 року за 40 календарних днів. Ознайомившись з відзивом відповідача, просив стягнути середній заробіток за час затримки розразунку при звльненні, обрахувавши його суму виходячи з встановленого розміру середньооденної зароюітної плати , що дорівнює 356 грн. Крім того, позивач зазначав, що як підтверджується наданими суду розрахунковими листами, у січні, лютому та березні він працював повний робочий місяць, а у квітні був у відпустці, тому не погоджується з розрахунком відповідача компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, виходячи з 3-х денного робочого тижня, що наведений у довідці, але не заперечує проти розрахованого відповідачем середньо-денного заробітку в сумі 356 грн.

Представник відповідача ОСОБА_3, повноваження якого підтверджуються довіреністю від 30.01.2018 року (а. с. 53-54), позовні вимоги визнав частково, пояснив, що заборгованість із заробітної плати виплачена позивачу у повному обсязі 13.06.2018 року. Відповідно до довідки, наданої суду середньо-денна заробітна плата позивача для виплати компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату при звільненні становить 356 грн.. У зв'язку з тим, що у філії на 2018 рік наказом, з яким був ознайомлений під розпис позивач, встановлений 3-х денний робочий тиждень, сума за несвоєчасну виплату заробітної плати при звільненні складає 5 696, 00 грн.

Вислухавши сторони, дослідивши письмові докази, надані сторонами, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач у період з 06.05.2017 року по 02.05.2018 року перебував з відповідачем у трудових відносинах, що підтверджується копією трудової книжки (а. с. 4-5) та на підставі наказу № 16-к про припинення трудового договору (контракту) звільнений з 02.05.208 року за власним бажанням за ст. 38КЗпП України на підставі його заяви ( а. с. 3).

03.05.2018 року позивач звертався до відповідача з заявою про виплату заборгованості з заробітної плати за період з 01.03.2018 року по 02.05.2018 року.(а. с. 6).

З наданих позивачем копій розрахункових листів за грудень 2017 року, січень, лютий, березень, квітень, травень 2018 року ( а. с. 7-8) вбачається, що позивач відпрацював: у грудні 2017 року — 20 робочих днів та 2 дні понаднормово; у січні 2018 року — 20 робочих днів; у лютому 2018 року — 19 робочих днів; у березні 2018 року — 20 робочих днів; за ці місяці в тому числі в нічний час, у квітні 2018 року — 12 робочих днів., у травні 2018 року — один день працював 2 години.

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ( а. с. 21-32) вбачається, що ФІЛІЯ “ВАРВАРІВСЬКА ДОРОЖНЯ ЕКСПЛУАТАЦІЙНА ДІЛЬНИЦЯ” ДОЧІРНЬОГО ПІДПРИЄМСТВА “МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР” ВІДКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “ДЕРЖАВНА АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ “ОСОБА_4 УКРАЇНИ” не має статусу юридичної особи.

З наданої відповідачем довідки вих. № 224 від 08.10.2018 року (а. с. 60) вбачається, що сума кінцевого розрахунку заробітної плати позивача складає: березень — 12 273 грн., (виплачено (30%) 14. 05.2018 року); квітень — 2 498 грн., травень — 3 155, 67 грн. Залишок кінцевого розрахунку виплачений 13.06.2018 року. Розрахунок середньо-денної заробітної плати для виплати компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату при звільненні:

березень- 20 роб дн. 8 337, 96 грн.

квітень — 12 роб. дн. 3 054, 16 грн.

всього 32 роб. дн. 11 392, 12 грн.

Середньо-денна заробітна плата — 356 грн.

Кількість днів затримки з виплати — 16 роб. дн. (з 03.05.2018 р. по 12.06.2018 року) з урахуванням 3-х денного робочого тижня, встановленого згідно наказу № 163 від 15.11.2017 року на 2018 рік.

Сума за несвоєчасну виплату заробітної плати при звільненні складає 5 696, 00 грн.

З п. 1. наказу ФІЛІЇ “ВАРВАРІВСЬКА ДЕД” ДП “МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОБЛАВТОДОР” № 163-вн від 15.11.2017 року “Про режим робочого часу січень-грудень 2018 року” вбачається, що по філії “Варварівська ДЕД” запроваджено 3-х денний робочий тиждень з робочими днями — понеділок, вівторок, середа для всіх категорій працівників з 01 січня по 31 грудня 2018 року ( а. с. 61). Відповідно до Списку працівників філії “Варварівська ДЕД”, ознайомлених з наказом № 163-вн від 15.11.2017 р. про встановлення режиму робочого часу на 2018 рік (а. с. 62-63) ОСОБА_6О. (майстер) ознайомлений з наказом.

Отже, між сторонами виникли трудові відносини, а саме відносини з оплати праці, які регулюються КЗпП України та Законом України “Про оплату праці”.

Відповідно до ст. 115 КзпП України та ст. 24 Закону України “Про оплату праці” заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 47 КзпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КзпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КзпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно зі ст. 117 КзпП України роботодавцем працівнику повинні бути виплачені його середній заробіток за час затримки виплат по день фактичного розрахунку, якщо з вини власника, або уповноваженого ним органу суми, які належать йому до сплати, не було виплачено в зазначені строки та при цьому не виникає спору відносно їх розміру.

Відповідно до роз'яснень, наданих в п. п. 20, 21 постанови пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.99 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд,

що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із

середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної

плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08. 02. 1995 р. № 100 (з наступними змінами і доповненнями).

Суд встановив, і ця обставина не заперечується представником відповідача, що відповідачем у передбачені ст. 116 КзпП України строки не проведено з позивачем розрахунок при звільненні. Повний розрахунок було проведено 13.06.2018 року. В зв'язку з тим, що позивач у день звільнення працював, що вбачається з розрахункового листа за травень 2018 року, час затримки розрахунку становить з 03.05.2016 року (день звільнення) до 12.06.2018 року (останній день перед виплатою заборгованості із заробітної плати), тобто 29 робочих днів.

Суд не погоджується з позицією позивача, який розрахунок середньої заробітної плати за затримку її виплати робить, виходячи із календарних днів, бо такий розрахунок не відповідає вимогам постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року “Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати”.

Одночасно суд не погоджується з позицією відповідача, який проводив розрахунок, виходячи із робочих днів за 3-х денним робочим тижнем, встановленого на підприємстві наказом № 163-вн від 15.11.2017 р., що суперечить розрахункових листам за січень-березень 2018 року ( а. с. 7-8), з яких вбачається, що позивач в цей період працював повний робочий тиждень, отже його режим роботи не змінювався. Отже , оскільки неможливо встановити яка кільксть робочих днів на тиждень була б застосована до позивача в травні-червні місяці 2018 року , суд виходить з встановлених умов попередньої праці позивача, трактуючи всі сумніви на користь працівника.

Суд погоджується з розрахованою відповідачем у довідці вих. № 224 від 08.10.2018 року (а. с. 60) середньо-денною заробітною платою позивача — 356 грн., проти якої позивач також не заперечував у судовому засіданні, так як вона нарахована відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08. 02. 1995 р. № 100.

Судом враховано відсутність між сторонами спору про розмір заробітної плати, що підлягала виплаті позивачу на момент звільнення та недоведеність відповідачем відсутності його вини у затримці розрахунку у строки, встановлені законом.

Отже, позивачу має бути виплачено середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 10 680, 00 грн., виходячи з наступного розрахунку: 29 робочих днів х 356 грн. = 10 324 грн. та в цій частині позов підлягає задоволенню.

В частині стягнення заборгованості з заробітної плати, враховуючи, що позивач не заперечував, що заборгованість із заробітної плати йому виплачена в повному обсязі, в цій частині позовних вимог має бути відмовлено.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі – 1762 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 18, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 Гіблалі Огли до Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” ПАТ «Державна Акціонерна Компанія “ОСОБА_4 дороги України” про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки – задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” ПАТ «Державна Акціонерна Компанія “ОСОБА_4 дороги України” на користь ОСОБА_2 Гіблалі Огли середній заробіток за час затримки розрахунку, починаючи з 03.05.2018 року по день фактичного розрахунку – 13.06.2018 року — 10 324 (десять тисяч триста двадцять чотири ) грн. без врахування належних податків та зборів.

В частині задоволення позову ОСОБА_2 Гіблалі Огли про стягнення заборгованості по заробітній платі – відмовити.

Стягнути з Дочірнього підприємства “Миколаївський облавтодор” ПАТ «Державна Акціонерна Компанія “ОСОБА_4 дороги України” на користь держави судовий збір в сумі – 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про сторони:

Позивач: ОСОБА_2 Гіблалі Огли, 16.07.1955 р. н., зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1, інн. НОМЕР_1

Відповідач: Дочірне підприємство “Миколаївський облавтодор” ПАТ «Державна Акціонерна Компанія “ОСОБА_4 дороги України”, 54029, м. Миколаїв, вул. Галіни Петрової, б. 2-а, іден. код 31159920

Суддя О. А. Гуденко

Повне рішення суду складено 06.11.2018 року.