Рішення № 77972664, 19.11.2018, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/1006/18

Провадження №2/148/566/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 листопада 2018 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді Ковганича С.В.

при секретарі Мрочко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом виконувача обов'язків керівника Немирівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі закладу охорони здоров'я Тульчинської центральної районної лікарні до ОСОБА_1 про стягнення витрат на лікування потерпілого від злочину у кримінальному провадженні №12017020310000671 від 10.12.2017,

В С Т А Н О В И В :

Виконувач обов'язків керівника Немирівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі закладу охорони здоров'я Тульчинської центральної районної лікарні звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат на лікування потерпілого від злочину у кримінальному провадженні №12017020310000671 від 10.12.2017, мотивуючи позовні вимоги тим, що вироком Немирівського районного суду від 06.02.2018 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Так, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він близько 07:00 год. 10.12.2017, керуючи технічно-справним транспортним засобом - маршрутним автобусом "Чернівці-Вінниця" марки БАЗ А079.23 д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по правій смузі ділянки автодороги Т0212 із смт.Шпиків Тульчинського району Вінницької області в напрямку с.Велика Вулига, Тиврівського району, Вінницької області здійснював перевезення пасажирів. В порушення вимог п.12.2 ПДР України, ОСОБА_1, проявивши злочинну недбалість до дорожньої обстановки та поставивши під загрозу життя та здоров'я інших учасників руху, не врахував наявність ожеледі на проїжджій частині та не вибрав безпечну швидкість, в результаті чого допустив зміну напрямку руху керованого мікроавтобусу на зустрічну смугу, послідуючий занос та втрату контролю над керуванням транспортного засобу, внаслідок чого пасажири вказаного автобуса - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий (більш як 21 день) розлад здоров'я.

Внаслідок отриманих ушкоджень ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Тульчинської центральної районної лікарні в період з 10.12.2017 по 15.12.2017, а ОСОБА_3 - в період з 10.12.2017 по 18.12.2017. На їх лікування заклад охорони здоров'я затратив кошти в сумі 1075,32 грн.- на ОСОБА_2 та 1715,89 - на ОСОБА_3, загалом 2791,21 грн.

Згідно ч.1, 3 ст.1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов’язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров’я на лікування потерпілого від злочину. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Вказана шкода Тульчинській центральній районній лікарні до цього часу не відшкодована, в зв’язку з чим просить стягнути із відповідача на користь районного бюджету витрати, понесені Тульчинською центральною лікарнею на лікування потерпілих від злочину ОСОБА_2 та ОСОБА_3,у розмірі 2791,21 грн. та судові витрати.

В судове засідання прокурор Немирівської місцевої прокуратури не з'явився, подав до суду заяву, згідно якої справу просить слухати у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник Тульчинської центральної районної лікарні в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду спрааи і відомостей про причину його неявку до суду не надав.

Відповідач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності, позовні вимоги визнає, проти задоволення позову не заперечує.

Відповідно до ст. ст. 223, 247 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, так як це не суперечить вимогам закону, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що згідно копії вироку Немирівського районного суду Вінницької області від 06.02.2018, який набрав законної сили 08.03.2018 (а.с.4), ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 3400 грн. без позбавлення права керувати транспортними засобами. Даним вироком було встановлено, що внаслідок вчинення злочину потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий (більш як 21 день) розлад здоров'я

Внаслідок отриманих ушкоджень ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Тульчинської центральної районної лікарні в період з 10.12.2017 по 15.12.2017, а ОСОБА_3 - в період з 10.12.2017 по 18.12.2017. На їх лікування заклад охорони здоров'я затратив кошти в сумі 2791,21 грн., з яких: 1075,32 грн.- на ОСОБА_2 та 1715,89 - на ОСОБА_3 Вказані факти підтверджуються повідомленнями Тульчинської центральної районної лікарні від 01.02.2018№106-01-11 (а.с.6) та від 01.02.2018№107-01-11 (а.с.7), розрахунками вартості лікування ОСОБА_2 та ОСОБА_3(а.с.7-8, 10-11).

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦПК України, шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1, 3 ст.1206 ЦК України, особа, яка вчинила злочин, зобов’язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров’я на лікування потерпілого від злочину.

Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Згідно п. 3, п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07.07.1995 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з "Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993 року.

Відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв'язок між злочинними діями чи бездіяльністю

винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікування.

Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Також судом встановлено, що зазначені вище витрати закладу охорони здоров'я відповідачем до цього часу в добровільному порядку не відшкодовані.

Згідно копії статуту Тульчинської центральної районної лікарні (а.с.13-18), Тульчинська центральна районна лікарня є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Тульчинського району, управління якою здійснює Тульчинська районна рада.

Оскільки Тульчинська центральна районна лікарня є об'єктом спільної власності територіальної громади сіл, селищ, міста Тульчинського району та фінансується за рахунок районного бюджету, тому кримінальним правопорушенням, вчиненим ОСОБА_1, заподіяно збитки бюджету Тульчинського району у вигляді витрат понесених Тульчинською центральною районною лікарнею на лікування потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Однак, Тульчинська центральна районна лікарня з моменту встановлення факту завдання шкоди не вживала заходів представницького характеру, що свідчить про те, що орган, до компетенції якого віднесенні представницькі повноваження у даній сфері їх не здійснює, що в свою чергу порушує економічні інтереси держави.

Таким чином, вбачаються правові підстави для звернення прокурора до суду про відшкодування шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням у межах компетенції, передбаченої ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 3 ст. 128 КПК України цивільний позов в інтересах держави пред'являється прокурором.

Згідно ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.

Згідно ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_1 Тульчинська центральна районна лікарня понесла витрати на лікування потерпілих від злочину ОСОБА_2 та ОСОБА_3, між діями ОСОБА_1 та цими витратами є прямий причинний зв'язок, що встановлено вироком суду, який набрав законної сили, а тому обов'язок по відшкодуванню витрат необхідно покласти на відповідача.

За таких обставин, відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в заявлених ним межах та про існування правових підстав для їх задоволення.

За п. 6 ч.1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”, позивачі – у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Таким чином, відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути 1762 грн. судового збору, оскільки, позивач звільнений від його сплати.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1166, 1206 ЦК України, постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993 «Про порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання»,4, 13, 19, 76-81, 141, ч.4 ст.206, ст.263- 265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов виконувача обов'язків керівника Немирівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі закладу охорони здоров'я Тульчинської центральної районної лікарні до ОСОБА_1 про стягнення витрат на лікування потерпілого від злочину у кримінальному провадженні №12017020310000671 від 10.12.2017 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь районного бюджету (р/р 31411544700568, отримувач УК у Тульчинському районі (Тульчинський район), код платежу 24060300, ЄДРПОУ 37897753, ГУДК СУ у Вінницькій області, МФО 802015) ) витрати, понесені Тульчинською центральною лікарнею на лікування потерпілих від злочину ОСОБА_2 та ОСОБА_3,у розмірі 2791,21 ( дві тисячі сімсот дев'яносто одну гривню 21 копійку) грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь держави судові витрати з оплати судового збору в сумі 1762 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: