Рішення № 77972208, 20.11.2018, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/1238/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Стадника С.І.

секретаря судового засідання Белінської С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3, приватного нотаріуса Липовецького районного нотаріального округу Врублевської Юлії Василівни, про визнання недійсною відмови від спадщини, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на майно в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсною відмову ОСОБА_1 в заяві від 19.09.2017 року від спадщини, яка відкрилась після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, а також визнання права власності за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на ? частки житлового будинку по АДРЕСА_1, житловий будинок по АДРЕСА_2, земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,4026 га (кадастровий номер НОМЕР_1) та земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,4026 га (кадастровий номер НОМЕР_2), які розташовані на території Козинецької сільської ради Липовецького району Вінницької області.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько - ОСОБА_5, який на випадок своєї смерті склав на його ім'я особисте розпорядження (заповіт), яким заповів на усе майно. В порушення пп.1.2 п.1 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затверджений Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5), приватний нотаріус Липовецького районного нотаріального округу Врублевська Ю.В. не повідомила позивача про наявність заповіту складеного спадкодавцем на його ім'я. Як наслідок позивач відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом - ОСОБА_3. Таким чином відмова позивача від спадщини була вчинена під впливом помилки (не був обізнаний про наявність заповіту), у зв'язку з чим має бути визнана судом недійсною з підстав, що передбачені приписами статті 229 ЦК України.

Позивач постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому вважається таким що прийняв її відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України. У зв'язку з цим позивач просить суд встановити факт прийняття ним спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, а також визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на майно, яке увійшло до складу спадщини, оскільки нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відповідач подала відзив в якому вказала на необґрунтованість заявлених вимог, оскільки приватний нотаріус Липовецького районного нотаріального округу Врублевська Ю.В. повідомила позивача про наявність заповіту, а також проінформувала його про положення статей 1268, 1270, 1273, 1274 та 1275 ЦК України. До позову позивач додав копію заповіту, що вказує на обізнаність з волею спадкодавця задовго до відкриття спадщини, оскільки остання зроблена з оригіналу примірника. Враховуючи те, що позивач знав про наявність заповіту з моменту відкриття спадщини, відповідач просила відмовити в задоволенні позову в частині визнання відмови від прийняття спадщини з огляду на необґрунтованість заявлених вимог. Такою, що не підлягає задоволенню, відповідач вважає вимогу позивача про встановлення факту прийняття ним спадщини після померлого ОСОБА_5, оскільки у відповідності до положень частини 3 статті 1268 ЦК України позивач постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, проте відмовився від її прийняття. У разі задоволення позову в частині визнання недійсною відмови позивача від прийняття спадщини, перешкод в оформленні спадкового майна на ім'я позивача не буде, а тому вимога про визнання за ним права власності в порядку спадкування за заповітом є передчасною та невмотивованою.

Позивач подав відповідь на відзив в якому вказав, що не був обізнаний із наявністю заповіту складеного на його ім'я, у зв'язку з чим вважав себе спадкоємцем за законом. Відсутність у спадкоємця можливості оформити спадщину в органах нотаріату, підтверджується відмовою нотаріуса у видачі нотаріального акту, що стало приводом для звернення до суду з вказаним позовом.

Відповідач подала до суду заперечення в яких навела свої аргументи щодо пояснень наведених позивачем у відповіді на відзив, зокрема вказала на те, що 14.09.2016 року приватний нотаріус Липовецького районного нотаріального округу Врублевська С.В. встановила наявність заповіту складеного спадкодавцем, про що проінформувала спадкоємців, в тому числі позивача. Оскільки позивач достеменно знав про існування заповіту, підстав для визнання відмови ОСОБА_1 від прийняття спадщини не має.

Приватний нотаріус Липовецького районного нотаріального округу Врублевська Ю.В. подала до суду письмові пояснення в яких зазначила, що позивач просить суд визнати недійсною відмову ОСОБА_1 в заяві від 19.09.2017 року від спадщини, яка відкрилась після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, в той час як таку заяву ОСОБА_7 подав 19.09.2016 року. При заведенні спадкової справи, 14.09.2016 року нотаріусом було отримано інформаційну довідку зі Спадкового реєстру за № 45074680, згідно якої у Спадковому реєстрі знайдено інформацію про посвідчення заповіту Козинецькою сільською радою Липовецького району Вінницької області 07.07.2015 року за реєстровим №54 від імені спадкодавця. Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру містить інформацію лише щодо наявності посвідченого від імені спадкодавця заповіту та його реквізити, а не його зміст. 19.09.2016 року дружина спадкодавця - ОСОБА_3 подала заяву про прийняття спадщини за законом. У вказаний день заяву про відмову від прийняття спадщини за законом на користь дружини спадкодавця - ОСОБА_3, подав син спадкодавця - ОСОБА_1 Під час консультації ОСОБА_1 було повідомлено про наявність посвідченого заповіту від імені спадкодавця згідно інформації зі Спадкового реєстру та необхідність подати його до спадкової справи. 08.08.2017 року ОСОБА_1 подав до спадкової справи фотокопію заповіту, посвідченого Козинецькою сільською радою Липовецького району Вінницької області 07.07.2015 року за реєстровим №54, тобто після шести місяців з часу відкриття спадщини, з намірами відкликати свою заяву про відмову від прийняття спадщини, однак згідно ст. 1273 ЦК України такі зміни можуть бути здійснені виключно протягом шести місяців з часу відкриття спадщини.

Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 27.07.2018 року відкрито провадження у справі, а 06.09.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання учасники справи не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, заяви про відкладення розгляду справи до суду не подали. Враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, суд, керуючись приписами статті 223 ЦПК України, дійшов висновку про можливість ухвалення рішення на підставі наявних в справі матеріалів, при цьому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 (а.с. 16), який на випадок своєї смерті склав на ім'я ОСОБА_1 особисте розпорядження (заповіт, а.с. 181), яким заповів усе належне йому майно. Вказаний заповіт не змінений і не скасований.

До складу спадщини увійшло майно належне ОСОБА_5 на день смерті, а саме ? частки житлового будинку по АДРЕСА_1, житловий будинок по АДРЕСА_2, земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,4026 га (кадастровий номер НОМЕР_1) та земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,4026 га (кадастровий номер НОМЕР_2), які розташовані на території Козинецької сільської ради Липовецького району Вінницької області, а також інше майно, яке не охоплено предметом позовних вимог.

З матеріалів Спадкової справи № 118/2016 слідує, що після померлого ОСОБА_5 спадщину за законом прийняли - ОСОБА_2 (дочка, а.с. 152, 164, 165), ОСОБА_3 (дружина, а.с. 170, 175).

У відповідності до частиною 1 статті 1273 ЦК України позивач (син спадкодавця, а.с. 178) подав нотаріусу заяву від 19.09.2016 року про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_3 (а.с. 171), яку протягом строку, встановленого для прийняття спадщини не відкликав.

Із змісту статті 1273 ЦК України слідує, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

Відповідно до частини 5 статті 1274 ЦК України відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених статтями 225, 229-231 і 233 цього Кодексу.

Згідно ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Зі змісту позову суд встановив, що ОСОБА_1 підписуючи заяву від 19.09.2016 року про відмову від спадщини на користь ОСОБА_3, помилився стосовно природи правочину та його наслідків, оскільки приватний нотаріус Липовецького районного нотаріального округу Врублевська Ю.В. в порушення пп.1.2 п.1 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затверджений Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5), не повідомила про наявність заповіту складеного спадкодавцем на його ім'я. У зв'язку з цим позивач вважає, що відмова від спадщини на користь іншого спадкоємця була вчинена ним під впливом помилки, у зв'язку з чим має бути визнана судом недійсною з підстав, що передбачені приписами статті 229 ЦК України.

Відповідно до статті 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Як роз'яснив Верховний Суд України (Постанова Пленуму від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання цивільних справ про визнання правочинів недійсними", пункт 19), особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

14.09.2016 року приватний нотаріус Липовецького районного нотаріального округу Врублевська Ю.В. отримала Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру №45074680 (а.с. 168) в якій вказано про наявність заповіту складеного ОСОБА_5, що посвідчений секретарем Козинецької сільської ради Липовецького району Вінницької області 07.07.2015 року.

З письмових пояснень приватного нотаріуса Липовецького районного нотаріального округу Врублевської Ю.В., які подані в порядку визначеному ст. 181 ЦПК України, суд встановив, що на день подачі заяви про відмову від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, ОСОБА_1 був проінформований про відомості вказані в Інформаційній довідці №45074680, тобто про наявність заповіту та необхідність подати його до спадкової справи (п.4.1 Глава 22 Розділу ІІ, п.5.1, 5.17 Глава 10 Роздлі ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 295/5). Заявнику також було роз'яснено зміст статей 1270, 1273-1275 ЦК України, про що вказано в заяві ОСОБА_1 від 19.09.2016 року. Будучи обізнаним із наявністю заповіту, ОСОБА_1 до закінчення строку для прийняття спадщини не відкликав заяви про відмову від її прийняття.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про невмотивованість доводів позивача з приводу вчинення відмови від прийняття спадщини під впливом помилки, оскільки ОСОБА_1 на день подачі заяви про відмову від прийняття спадщини був проінформований про наявність заповіту, при цьому необізнаність позивача із змістом заповіту на день подачі заяви не може вважатися помилкою щодо обставин, які мають істотне значення, так як відмова від прийняття спадщини за своїм змістом є безумовною і беззастережною та стосується усього спадкового майна. Таким чином, встановлені судом обставини вказують на відсутність підстав для визнання недійсною відмову ОСОБА_1 в заяві від 19.09.2016 року від спадщини, яка відкрилась після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, у зв'язку з чим в задоволенні позову в цій частині слід відмовити за необґрунтованістю.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини (пункт 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування").

Судом встановлено, що на день відкриття спадщини ОСОБА_1 постійно проживав разом із спадкодавцем, що підтверджується даними вказаними у довідці виконкому Козинецької сільської ради Липовецького району Вінницької області від 13.09.2016 року (а.с. 160). Так як позивач відмовився від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, встановлення факту прийняття ним спадщини після померлого ОСОБА_5 не має для нього юридичного значення, оскільки не змінює обсягу суб'єктивних прав, у зв'язку з чим в задоволенні позову в цій частині слід відмовити з огляду на безпідставність.

З огляду на відмову позивача від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, суд вважає безпідставною вимогу ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом після померлого ОСОБА_5 на майно, яке є предметом позовних вимог. Необґрунтованість даної вимоги полягає і в тому, що відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину ґрунтується на факті відмови ОСОБА_1 від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця, при цьому доказів наявності інших перешкод в оформленні спадкового майна на ім'я позивача суду не надано.

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 76, 259, 263, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3, приватного нотаріуса Липовецького районного нотаріального округу Врублевської Юлії Василівни, про визнання недійсною відмови від спадщини, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Вінницької області через Липовецький районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя С.І. Стадник