Рішення № 77972181, 12.10.2018, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/1278/18

Провадження № 2-о/135/40/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2018 року м. Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Патраманського І.О.,

за участю секретаря Ступак Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду, у місті Ладижин Вінницької області, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, заінтересована особа: Виконавчий комітет Ладижинської міської ради, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з цією заявою, на обгрунтування якої повідомила, що рішенням виконавчого комітету Ладижинської міської ради від 24.12.1998 року № 504 їй, її бабусі - ОСОБА_2, дідусю - ОСОБА_3, матері - ОСОБА_4, було передано у порядку приватизації у приватну спільну часткову власність квартиру АДРЕСА_1. На підставі даного рішення за ними було зареєстровано право власності на житло, видано свідоцтво про право власності та виготовлено технічний паспорт на дану квартиру. Однак, при підготовці рішення виконкому, виготовленні свідоцтва, технічного паспорту та реєстрації права власності було допущено технічну помилку та неправильно вказане її прізвище. Зокрема, у свідоцтві НОМЕР_2 на право власності на житло, виданому виконавчим комітетом Ладижинської міської ради 10.01.1999р. на підставі вищезазначеного рішення її прізвище записано, як «ОСОБА_1» замість «ОСОБА_1», що не збігається із записом її прізвища у свідоцтві про народження, у паспорті громадянина України, а також у картці фізичної особи - платника податків від 05.10.2004р., де її прізвище зазначене, як «ОСОБА_1».

Зазначила, що встановлення факту належності вищевказаних правовстановлюючого документу необхідно їй для відчуження даної квартири.

Заявниця ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, однак подала до суду заяву, у якій заявлені вимоги підтримала повністю, заяву просила задовольнити, а справу розглянути за її відсутності.

Представник заінтересованої особи: Виконавчого комітету Ладижинської міської ради Вінницької області в судове засідання не з'явився, попередньо подавши до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника ради та зазначивши про те, що вони не заперечують проти задоволення заявлених вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши докази та надавши їм належну правову оцінку, суд вважає, що заява про встановлення факту належності правовстановлюючих документів обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Дані правовідносини регулюються ЦК України.

Згідно ч. 1 статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

За правовими позиціями Верховного Суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995), коли громадяни не можуть використати правовстановлюючі документи, оскільки зазначені в них прізвище, ім'я, по батькові, місце чи час народження, місце проживання не відповідають записам у паспорті чи свідоцтві про народження або в інших документах, які хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 256 ЦПК громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа.

У судовому засіданні встановлено, що рішенням виконавчого комітету Ладижинської міської ради від 24.12.1998 року № 504 ОСОБА_1, її бабі - ОСОБА_2, діду - ОСОБА_3, матері - ОСОБА_4, було передано у порядку приватизації у приватну спільну часткову власність квартиру АДРЕСА_1. На підставі даного рішення за ними було зареєстровано право власності на житло, видано свідоцтво про право власності та виготовлено технічний паспорт на дану квартиру. Однак, при підготовці рішення виконкому, виготовленні свідоцтва, технічного паспорту та реєстрації права власності було допущено технічну помилку та неправильно вказане її прізвище. Зокрема, у свідоцтві НОМЕР_2 на право власності на житло, виданому виконавчим комітетом Ладижинської міської ради 10.01.1999р. на підставі вищезазначеного рішення прізвище заявниці записано, як «ОСОБА_1» замість «ОСОБА_1», що не збігається із записом її прізвища у свідоцтві про народження, у паспорті громадянина України, а також у картці фізичної особи - платника податків від 05.10.2004р., де її прізвище зазначене, як «ОСОБА_1». Також у подальшому, згідно рішення Ладижинської міської ради, мікрорайону Прибережний присвоєно адресу: АДРЕСА_1.

Дані факти підтверджуються сукупністю доказів, що не викликають сумнівів у своїй достовірності та допустимості.

Із свідоцтва НОМЕР_2 на право власності на житло від 10.01.1999 року, виданого виконавчим комітетом Ладижинської ради народних депутатів Вінницької області видно, що ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 було передано у порядку приватизації у приватну спільну часткову власність квартиру АДРЕСА_1.

Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_3, виданого 17.01.1996 року Ладижинським міськвідділом реєстрації актів громадянського стану Вінницької обл. видно, що воно видане на ім'я: «ОСОБА_1».

Із паспорту громадянина України серії НОМЕР_4, виданого 29.03.2012 року Ладижинським МВ УМВС України у Вінницькій області видно, що він виданий на ім'я: «ОСОБА_1».

Із картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_5, виданої 05.10.2004 року Ладижинським відділенням Тростянецької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області видно, що вона видана на ім'я: «ОСОБА_1».

Із довідки № 2787, виданої 10.09.2018 року, виданої відділом ведення реєстру територіальної громади Ладижинської міської ради Вінницької області видно, що місце її проживання дійсно було зареєстровано в ІНФОРМАЦІЯ_1: АДРЕСА_1 з 17.01.1996 року по 22.01.2008 р.

Із довідки № 7-21/291 від 20.08.2018 року видно, що згідно рішення 29 сесії Ладижинської міської ради4 скликання від 14.06.2005р., будинок АДРЕСА_1.

Ці докази суд приймає до уваги, оскільки вони зібрані із дотриманням вимог законів, не суперечать один одному та ніким не оскаржуються.

Таким чином, свідоцтво НОМЕР_2 на право власності на житло, виданий на підставі рішення виконавчого комітету Ладижинської міської ради № 504 від 24.12.1998 року, належить ОСОБА_1.

Встановлення факту належності вищевказаного правовстановлюючого документу необхідно заявниці для відчуження нерухомого майна, право власності на яке посвідчується даним документом.Встановлення такого факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

На підставі ст. ст. 89, 95, 258, 259, 263-265, 305-308, 315, 354, 355 ЦПК України, керуючись ч. 2 ст. 1265 ЦК України, п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд-

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки патника податків - НОМЕР_1), свідоцтва НОМЕР_2 на право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1, виданого 10 січня 1999р. на підставі рішення виконавчого комітету Ладижинської міської ради № 504 від 24 грудня 1998р. на ім'я ОСОБА_5.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (в редакції закону №2147-VIII від 3 жовтня 2017 року) апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено «12» жовтня 2018року.

Суддя