Постанова № 77972054, 14.11.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1744/18Головуючий по 1 інстанції - Льон О.М. Категорія: 27 Доповідач в апеляційній інстанції - Нерушак Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2018 року Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач )

Суддів Василенко Л.І., Фетісової Т.Л.

за участю секретаря Анкудінова О.І.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня «Україна-Реставрація»;

відповідач - ОСОБА_3;

особа, яка подає апеляційну скаргу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня «Україна-Реставрація»;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня «Україна-Реставрація» на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28.08.2018 року, ухваленого під головуванням судді Льон О.М. у залі Канівського міськрайонного суду Черкаської області 28.08. 2018 року о 13 год., повний текст рішення складено 31.08. 2018 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня «Україна-Реставрація» до ОСОБА_3 про стягнення позики та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня «Україна-Реставрація» про визнання недійсним договору позики, - :

в с т а н о в и в :

03.10.2016 року ТОВ «Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня «Україна-Реставрація» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення позики.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що 01.10.2013 року ТОВ «Майстерня «Україна-Реставрація» на підставі заяви ОСОБА_3, видало наказ № 5к про прийняття на роботу на посаду механіка з посадовим окладом згідно штатного розпису ОСОБА_3

11.11.2015 року між сторонами було укладено Договір позики № ДП 11/11/1, згідно до умов якого ТОВ «Майстерня «Україна-Реставрація» надає ОСОБА_3 безвідсоткову позику у сумі 100000 грн., а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів у строк, визначений договором. Позика надається на строк до 31.12.2016 року. На виконання умов договору позики № ДП 11/11/1 від 11.11.2015 року, 16.11.2015 року ТОВ «Майстерня «Україна-Реставрація» було видано відповідачу ОСОБА_3 позику у розмірі 100000 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером.

17.12.2015 року ОСОБА_3 повернув лише частину позики у розмірі 55000 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером № 26.

18.06.2016 року на ім'я директора ТОВ «Майстерня «Україна-Реставрація» Гайдея В.А. надійшла заява ОСОБА_3 про звільнення його за власним бажанням із займаної посади з 01.07.2016 року. У подальшому 01.07.2016 року позивачем видано по особовому складу наказ № 2к, згідно до якого ОСОБА_3 звільнено з роботи за власним бажанням з 01.07.2016 року.

Згідно до п. 2.4. договору отримана позичальником ОСОБА_3 позика повертається позикодавцю у строк до 31.12.2016 року. Цей договір припиняється достроково у разі звільнення позичальника з роботи позикодавця.

ТОВ Майстерня «Україна-Реставрація» стверджує, що ОСОБА_3 станом на день звернення до суду з даним позовом борг не повернуто, у зв'язку з чим порушуються права позивача, тому вони звернулись до суду з даним позовом.

Позивач просить суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня «Україна-Реставрація» борг за договором позики на загальну суму 49797,97 грн., що складається з 45000 грн. сума основного боргу; 284,02 грн. сума 3% річних; 4513,95 грн. - пені.

20.01.2017 року ОСОБА_3 подав до суду зустрічну позовну заяву до ТОВ «Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня «Україна-Реставрація» про визнання договору позики недійсним.

В обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог вказує, що він дійсно працював у ТОВ «Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня «Україна-Реставрація» з 01.10.2010 року, та був звільнений 01.07.2016 року за власним бажанням. ОСОБА_3 стверджує, що не оформляв ніяких позик, оскільки для цього не було жодної потреби, тому вважає, що оспорюваний правочин був укладений без його відома. Тому ОСОБА_3 просив суд визнати недійсним договір позики № ДП 11/11/1, укладений 11.11.2015 року між ТОВ «Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня «Україна-Реставрація» та ОСОБА_3 з моменту його укладення.

Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28.08.2018 року у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня «Україна-Реставрація» до ОСОБА_3 про стягнення позики - відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_3 - задоволено.

Визнано недійсними договір позики № ДП 11/11/1, укладений 11 листопада 2015 року між ТОВ «Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня «Україна-Реставрація» та ОСОБА_3 з моменту його укладення.

Стягнуто з ТОВ «Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня «Україна-Реставрація» на користь ОСОБА_3 судові витрати, понесені ним при розгляді справи в суді, а саме: судовий збір за подання зустрічної позовної заяви в сумі 1000 грн., витрати пов'язані з проведенням судової почеркознавчої експертизи в сумі 3571,20 грн., судовий збір сплачений за подання клопотання про призначення судової фізико-хімічної експертизи в сумі 320 грн. та витрати за пов'язані з проведенням судової фізико-хімічної експертизи в сумі 19046,40 грн., а всього на загальну суму 23937,60 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня «Україна-Реставрація» оскаржило рішення в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі товариство зазначає, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги висновок експертів, який є неясним та необґрунтованим. Згідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 цього Кодексу. Директор товариства просить скасувати рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28.08.2018 року і ухвалити нове, яким позовні вимоги ТОВ «Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня «Україна-Реставрація» задовольнити в повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову - відмовити.

29 жовтня 2018 року надійшов відзив від ОСОБА_3 на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції. У відзиві ОСОБА_3 вказує, що судом прийнято законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам закону, оскільки суд дійшов правильного висновку, що матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_3 отримав позику у розмір 100000 гривень від позивача в період його роботи у товаристві. Доводи апеляційної скарги є безпідставними, а скарга обґрунтовується лише формальними міркуваннями, тому не підлягає задоволенню. ОСОБА_3 просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Дана справа підлягає розгляду апеляційним судом Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням та викликом сторін в суд апеляційної інстанції.

Сторони у судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується даними судових повісток про вручення.

Від ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні первісного позову про стягнення позики з відповідача, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог, посилаючись, що договір позики № ДП 11/11/1 від 11.11.2015 року, та видатковий касовий ордер від 16.11.2015 року хоча і підписані відповідачем, але, приймаючи до уваги висновки експертів, щодо встановлення здійснення впливу сторонніх факторів, не властивих для звичайних умов зберігання документів, що призвело до штучного зістарювання їх реквізитів, а також те, що давність виконання реквізитів документів, а саме підписів від імені ОСОБА_3 у договорі позики № ДП 11/11/1, датованому 11.11.2015 року і у видатковому касовому ордері, датованому 16.11.2015 року в графі «Підпис одержувача» вказаним у них датам не відповідає, суд не вбачав підстав для задоволення позову про стягнення позики.

Задовольняючи зустрічний позов, суд виходив із обґрунтованості та доведеності вимог, посилаючись, що вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене ст. 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Згідно даних висновку експертів рукописний текст «Сто тисяч» в графі «Одержав» видаткового касового ордеру від 16.11.2015 року виконаний не ОСОБА_3, а тому у суду відсутні докази на настання реальних правових наслідків за спірним договором позики.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає висновки суду обґрунтованими, такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалив у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, колегія суддів апеляційного суду не вбачає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції згідно даних наказу позивача за первісним позовом ТОВ СНРПБВ Майстерня «Україна-Реставрація» № 5к від 01.10.2013 року ОСОБА_3 прийнято на роботу механіком по переводу з ПрАТ «Україна-Реставрація» з 01.10.2013 року з посадовим окладом згідно штатного розкладу. 01.07.2016 року відповідача ОСОБА_3 було звільнено з посади за власним бажанням за його заявою.

Із наявного у матеріалах справи договору позики вбачається, що згідно п.п. 1.1 договору позики № ДП 11/11/1 від 11.11.2015 року позикодавець - роботодавець: ТОВ СНРПБВ Майстерня «Україна-Реставрація» надав позичальникові-працівнику ОСОБА_3 безвідсоткову позику у сумі 100000 грн., а в свою чергу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів у строк, визначений цим договором.

Пунктом 2.4 Договору позики передбачено, що отримана позичальником позика повертається у строки до 31.12.2016 року - 100000 грн. Цей договір припиняється достроково у разі звільнення позичальника з роботи у позикодавця. При цьому строк повернення позики вважається таким, що настав у день видання наказу про звільнення позичальника.

Згідно даних видаткового касового ордеру ТОВ Майстерня «Україна-Реставрація» було видано ОСОБА_3 на підставі договору позики кошти у розмірі 100000 грн.

17.12.2015 року касиром ТОВ Майстерня «Україна-Реставрація» було прийнято від ОСОБА_3 у рахунок повернення позики згідно договору позики 55000 грн. Дані кошти були перераховані на рахунок ТОВ Майстерня «Україна-Реставрація», однак судом встановлено, що дані кошти ОСОБА_3 особисто не перераховувались позивачу.

Із даних квитанції № НОМЕР_1 від 17.12.2015 року вбачається, що грошові кошти у сумі 55000 грн. внесено платником ОСОБА_5 і перераховано на рахунок товариства: призначення платежу: повернення позики за ОСОБА_3

За клопотанням відповідача ОСОБА_3 під час розгляду справи судом першої інстанції була призначена судово почеркознавча експертиза.

Згідно даних висновку експертів за результатами проведення комплексної судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи № 355/17-23, № 584/17-23 від 01.06.2017 року слідує, що підпис від імені гр. ОСОБА_3 в графі «Позичальник» договору позики № ДП 11/11/1 від 11.11.2015 та в графі «Підпис одержувача» видаткового касового ордеру від 16.11.2015 року виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів, та виконаний ОСОБА_3 Рукописний текст «Сто тисяч» в графі «Одержав» видаткового касового ордеру від 16.11.2015 року виконаний не ОСОБА_3

Також ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 03.07.2017 року по даній справі було призначено судову фізико-хімічну експертизу документів та задоволено клопотання ОСОБА_3 про призначення вказаної експертизи, оскільки він пояснював, що при звільненні його керівництво просило підписати кілька чистих аркушів, щоб після звільнення не викликати на роботу. ОСОБА_3, довіряючи керівництву товариства, підписав чисті аркуші, які вважає і були використані з його підписом, оскільки коштів він не брав і такої потреби в нього не було, тому договору не укладав з товариством.

Експертами згідно проведеної експертизи було встановлено, що рукописний текст, а саме підписи від імені ОСОБА_3 у договорі позики № ДП 11/11/1, укладеному між ТОВ «Майстерня Україна-Реставрація» та ОСОБА_3, датованому 11.11.2015 року і у видатковому касовому ордері, датованому 16.11.2015 року в графі «Підпис одержувача» виконані у період часу ймовірно пізніше липня 2016 року. Більш точно встановити період виконання досліджуваних підписів у документах не представляється можливим з причини малої кількості наданих зразків порівняння зі штрихами такої ж рецептури, як і у досліджуваних підписах та наявністю штучного зістарювання досліджуваних документів.

Давність виконання реквізитів документів, а саме підписів від імені ОСОБА_3 у договорі позики № ДП 11/11/1, укладеному між ТОВ «Майстерня Україна-Реставрація» та ОСОБА_3, датованому 11.11.2015 року і у видатковому касовому ордері, датованому 16.11.2015 року в графі «Підпис одержувача» вказаним у них датам не відповідає.

Відповідно до ч.1 cт.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Згідно ч.3 ст.203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Аналіз норм ч.3 ст.203 та ч.1 ст.215 ЦК України дає підстави зробити висновок, що у випадку підписання договору не стороною договору, підставою для визнання відповідного правочину недійсним є невідповідність волі сторони правочину внутрішньому волевиявленню цієї сторони.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, щодо задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики, оскільки рукописний текст «Сто тисяч» в графі «Одержав» видаткового касового ордеру від 16.11.2015 року виконаний не ОСОБА_3 Крім того частина коштів, яка вже була повернута товариству надійшла від іншої особи, а не від ОСОБА_3 Тому твердження останнього, що договір позики ним не укладався, а підписи він поставив на чистих бланках на прохання бухгалтера, знайшли своє підтвердження, а отже і відсутні підстави для задоволення первісного позову.

Апеляційний суд повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, тому не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, доводи якої є безпідставними , які не спростовують висновків суду та не дають підстав стверджувати, як зазначено у скарзі, що не слід враховувати висновки проведених у справі експертиз, які повністю спростовують доводи позивача за первісним позовом.

Отже, доводи апеляційної скарги, наведені ТОВ «Майстерня Україна-Реставрація» не є суттєвими, спростовуються наявними в матеріалах справи допустимими, належними доказами, тому не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ «Майстерня Україна-Реставрація», оскільки доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції, їм дана належна оцінка судом, а особою, яка подає апеляційну скаргу висновки суду не спростовуються.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що ухвалене у справі рішення є законним та обґрунтованим, а тому підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи, зводяться до невірного трактування норм матеріального права і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 258, 367, 368, 374,375 , 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціальна науково-реставраційна проектно-будівельно-виробнича майстерня «Україна-Реставрація» на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28.08.2018 року залишити без задоволення, а рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28.08.2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови в порядку та за умов, визначених цивільно процесуальним законом.

Головуючий Нерушак Л.В.

Судді Василенко Л.І.

Фетісова Т.Л.