Рішення № 77969828, 29.10.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/3630/18

Провадження № 2/638/2880/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2018 Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді- Омельченко К.О.,

при секретарі - Юрченко Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-тя особа: перша Харківська державна нотаріальна контора про зняття арешту з нерухомого майна,

Встановив:

Позивач звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зняття арешту з нерухомого майна. Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що їй на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1. 29.09.2005р. Дзержинським районним судом м. Харкова в ході розгляду цивільної справи № 2-6833/06 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу винесена ухвала про забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказану квартиру та безпідставно вказано про належність квартири ОСОБА_2, однак підтверджуючі документи в матеріалах справи відсутні. Також позивач зазначила, що вона не є боржником перед ОСОБА_3 та стосовно неї відсутні будь-які виконавчі провадження в Шевченківському відділі державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, також ОСОБА_2 є колишнім чоловіком позивача та виписаний з квартири ще в 2002році. Враховуючи те, що на виконанні у Шевченківському відділі ДВС м. Харків Головного територіального управління юстиції в Харківській області виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 не перебувають, відсутність у позивача будь-яких зобов'язань по виконавчим провадженням, в межах яких був накладений арешт на нерухоме майно, що належить їй на праві власності, наявність арешту на нерухоме майно ОСОБА_1, накладеного Дзержинським районним судом м. Харкова є протиправним та таким, що порушує гарантоване Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами її право приватної власності.

В судове засідання сторони надали заяву про розгляд справи за їх відсутністю, позивач підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити, відповідачі проти задоволення позову не запречували.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з"ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню із наступних підстав.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить

квартира АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу за № 1-43 від 04 січня 1994року.

29.09.2005р. Дзержинським районним судом м. Харкова в ході розгляду цивільної справи № 2-6833/06 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу винесена ухвала про забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказану квартиру.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.04.2016року, яка залишена в силі ухвалою апеляційного суду Харківської області від 30.06.2016року, заява ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову повернута заявникові та роз*яснино право на звернення до суду з позовною заявою щодо звільнення майна з-під арешту.

Відповідно до листа Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції від 19.02.2018 р. за № 6623 вбачається, що згідно перевірки даних автоматизованої системи виконавчих проваджень, виконавчі провадження за про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суми боргу на виконанні у відділі не перебувають. Крім цього, документи після закінчення строку зберігання підлягають знищенню.

На теперішній час у позивача відсутні будь які зобов'язання майнового характеру. Крім того на теперішній час у Шевченківському відділі державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції відсутні будь які відкриті виконавчі провадження про стягнення з позивача на користь будь яких осіб, а тому відсутні підстави для арешту майна позивача.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст.. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Непорушність права власності регулюється ст. 321 ЦК України та зазначає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Так, відповідно до ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

За правилами ст.56 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ч.5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у випадках неможливості скасування арешту органами ДВС, арешт може бути знято за рішенням суду.

В п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником майна.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 317, 319, 312, 386, 391 ЦК України, ст.ст. 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-тя особа: перша Харківська державна нотаріальна контора про зняття арешту з нерухомого майна - задовільнити.

Скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_2, який зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна за № 2464659 від 06.10.2005 р. першою Харківською державною нотаріальною конторою на підставі ухвали Дзежинського районного суду м. Харкова від 29.09.2005 р.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського Апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Повний текст рішення складено 29.10.2018 року.

Головуючий суддя