Постанова № 77967182, 19.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1383/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: П'янової Я.В.

суддів: Чалого І.С. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 (суддя С.М. Гелета, м. Суми, повний текст складено 20.07.18 р.) по справі № 818/1383/18

за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України"

до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області

про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року Державне підприємство "Дослідне господарство Агрофірма "Надія" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України" (далі - позивач ДП «ДГ АФ «Надія») звернулося до Сумського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру в Сумській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Сумській області), в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 09.08.2017 р. за №432 "Про внесення змін до наказу "Про визначення переліку земельних ділянок" від 09.04.2014р. №23" з додатком в частині включення до переліку земельних ділянок, права на які виставляються на земельні торги, земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 3228 га, розташованих на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області, які перебувають у постійному користуванні ДП «ДГ АФ «Надія» та щодо яких позивачем були подані клопотання про надання дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 р. адміністративний позов ДП «ДГ АФ «Надія» до ГУ Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 09.08.2017р. за №432 "Про внесення змін до наказу "Про визначення переліку земельних ділянок" від 09.04.2014 р. №23" в частині включення до переліку земельних ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги, земельних ділянок, зазначених в додатку до наказу від 09.08.2017р. №432 у пункті 1-57 Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права на які можуть бути продані на земельних торгах, загальною орієнтовною площею 3228 га, які розташовані на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області.

На зазначене судове рішення відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги вказує, що наділений повноваженнями розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, тому є організатором земельних торгів, визначає перелік земельних ділянок, які виставляються на торги.

Не погоджується із висновком суду про те, що в постійному користуванні позивача знаходяться землі загальною площею 3944,2297 га на території Перехрестівської сільської ради.

Посилаючись на акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства зазначає на використання позивачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

На думку апелянта спірний наказ є законним і не порушує прав позивача.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання, призначеного на 19.11.2018 року, за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, дослідивши докази та доводи, що стосуються фактів, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Особливістю цієї справи є те, що прийняттю спірного наказу передували події та обставини, встановлені постановою Сумського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року у справі № 818/1066/17, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суд від 20 листопада 2017 року та постановою Верховного Суду від 27 червня 2018 року.

Так, судами встановлено, що «Державне підприємство «Дослідне господарство Агрофірма «Надія» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України» було створено на підставі наказу Української академії аграрних наук від 13 грудня 1991 року № 303 «Про перейменування радгоспу імені Леніна Сумської державної сільськогосподарської дослідної станції в дослідне господарство імені Леніна Сумської державної сільськогосподарської дослідної станції».

Наказом № 16 від 21 лютого 2001 року дослідне господарство імені Леніна Сумської державної сільськогосподарської дослідної станції перейменоване в дослідне господарство «Агрофірма «Надія» Сумської державної сільськогосподарської дослідної станції.

Діюче найменування підприємства визначене постановою Президії Національної академії аграрних наук від 06 листопада 2013 року «Про результати державної атестації наукових установ Національної академії аграрних наук України в 2013 році» та відповідним наказом НААН від 18 грудня 2013 року № 196 «Про перепідпорядкування Державного підприємства «Дослідне господарство Агрофірма «Надія».

Крім того, ДП «ДГ АФ «Надія» є правонаступником в частині землі, майна, майнових прав і зобов'язань державного підприємства «Дослідне господарство Агрофірма «Надія» Національної академії аграрних наук України».

Постановою Президії УААН «Про майнові відносини в системі Академії» протокол № 2 від 27 лютого 1996 року постановлено передати всі закріплені за УААН землі у володіння та користування науково-дослідним установам, дослідним господарствам, підприємствам та організаціям, що входять до мережі Академії.

Вказане підтверджуються наявними в матеріалах адміністративної справи: Статутом ДП «ДГ АФ «Надія», а також відповідними Наказами, Постановами, листом НААН та Витягом до нього.

Як вбачається з матеріалів справи, між ДП «ДГ АФ «Надія» та ДП «Сумський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (далі - ДП «Сумський інститут землеустрою») 03 грудня 2009 року підписано Договір № 989 на виробництво науково-технічної продукції, а саме: на виготовлення технічної документації із землеустрою по інвентаризації земель та складанню державного акту на право постійного користування землею. Зазначену технічну документацію виготовлено 31 липня 2012 року.

Починаючи з 2013 по 2014 роки Управлінням Держземагенства у Роменському районі Сумської області (нова назва - Відділ у Роменському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області) виготовлено 26 Витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (далі - Витяги).

Вищевказана технічна документація і Витяги розроблені та виготовлені на всі землі, які перебувають у постійному користуванні ДП «ДГ АФ «Надія» та включали в себе окрім земель сільськогосподарського призначення, також землі лісогосподарського призначення та водного фонду. Для реєстрації прав на постійне користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення та отримання правовстановлюючих документів на земельні ділянки у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ДП «ДГ АФ «Надія» необхідно мати технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Станом на 01 січня 2017 року у постійному користуванні ДП «ДГ АФ «Надія» знаходяться землі загальною площею 3944,2297 га, з них: 3520,10 га - землі сільськогосподарського призначення, а саме: ріллі 3228 га, сіножатей - 181,600 га, пасовищ - 110,500 га.

02 лютого 2017 року позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Сумській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування для дослідних і навчальних цілей за рахунок земель сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 3575,75 га на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області.

За результатами розгляду вказаного клопотання ГУ Держгеокадастру у Сумській області на адресу підприємства направлено лист від 05.04.2017р. за № 8-18-0.332-4810/2/17, яким відмовлено в задоволенні цього клопотання та підтверджено, що землі, за рахунок яких планується формування земельних ділянок знаходяться в постійному користуванні ДП «ДГ АФ «Надія».

Постановою суду першої інстанції по справі №818/1066/17, залишеною без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, зазначену відмову скасовано та зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу.

Розглядаючи позов про визнання протиправним та скасування наказу судом першої інстанції встановлено обставини, які підтверджуються судом апеляційної інстанції, що на виконання судового рішення по справі №818/1066/17 відповідач повторно розглянув клопотання позивача від 02.02.2017 р. за №№ 43, 43/1, 43/2, 43/3, 43/4 та вдруге відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаних земельних ділянок у постійне користування.

Підставою повторної відмови в наданні дозволу, в адресованих позивачу листах від 20.12.2017 р. № 28-18-0.6-15264/2-17, від 21.12.2017 р. № 28-18-0.332-15366/2-17, від 21.12.2017 р. № 28-18-0.332-15364/2-17, від 22.12.2017 р. № 28-18-0.332-15365/2-17, від 21.12.2017 р. № 28-18-0.332-15362/2-17, відповідач вказав спірний наказ ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 09.08.2017р. за № 432 «Про внесення змін до наказу «Про визначення переліку земельних ділянок» від 09.04.2014р. № 23», яким до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права на які можуть бути продані на земельних торгах, включені землі щодо яких подано клопотання та за рахунок яких планується відведення земельних ділянок орієнтовною площею 3228 га на території Перехрестівської сільської ради Роменського району Сумської області.

Разом з тим, ГУ Держгеокадастру у Сумській області при прийнятті оскаржуваного наказу не були враховані обставини, встановлені судовими рішеннями по справі №818/1066/17, що набули законної сили і є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади на всій території України та які мають преюдиціальне значення у цій справі.

Матеріалами справи підтверджуються встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини щодо безпідставного включення зазначених земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні позивача до Переліку земельних ділянок, сільськогосподарського призначення державної власності для продажу права на них на земельних торгах в додатку з Переліком земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права на які можуть бути продані на земельних торгах під номером 1-57 додатку до спірного наказу, до яких увійшли земельні ділянки позивача, що не заперечується відповідачем.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції підтверджено обставини, встановлені судом першої інстанції, що в спірному наказі відповідача, а саме: в додатку до нього, де безпосередньо визначений Перелік земельних ділянок за порядковими номерами з 1 по 57, відсутні кадастрові номери земельних ділянок, тобто ГУ Держгеокадастру у Сумській області вказано лише номер кадастрової зони та номер кадастрового кварталу, а зазначення чотиризначного номеру земельної ділянки в межах кадастрового кварталу відсутнє.

Це вказує на відсутність присвоєного кадастрового номеру зазначеним земельним ділянкам, тобто вони є несформованими, а відтак, у ГУ Держгеокадастру у Сумській області були відсутні підстави для включення їх до Переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах внаслідок відсутності кадастрових номерів земельних ділянок з огляду на положення ч. 1 ст. 136 ЗК України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції врахував встановлені судовими рішеннями у справі № 818/1066/17 обставини та виходив з того, що позивач правомірно користувався земельними ділянками з часу створення дослідної станції, звітуючи про таке користування до відповідних державних органів та сплачуючи до бюджету земельний податок. Земельні ділянки, окрім іншого, обліковувалися за позивачем відповідно до статистичної звітності щодо кількісного обліку земель за формою № 2-зем, № 6-зем.

Позивач дотримався всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу щодо оформлення в установленому порядку права постійного користування, яке виникло у відповідності до діючого законодавства з 1991 року, тому він може вважатись таким, що набув права "правомірного очікування", яке підлягає судовому захисту.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що всупереч законодавчим вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Позивач наділений правом користуватися земельними ділянками із земель державної та комунальної власності на праві постійного користування як за положеннями ЗК України 1990 року, так і за нормою п. «а» ч. 2 ст. 92 ЗК України 2002 року.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені ст.ст. 118, 122 ЗК України.

Пп. 31 п. 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 15 передбачено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, встановлених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок про те, що ЗК України встановлено вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст. 129-1 Конституції України, яка є нормою прямої дії, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Вказана норма також кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 14 КАС України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Ч. 4 ст. 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, постанова Сумського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2017 року у справі № 818/1066/17, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суд від 20 листопада 2017 року та постановою Верховного Суду від 27 червня 2018 року, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, а встановлені ними обставини не доказуються при розгляді цієї справи.

Надаючи оцінку спірному наказу, колегія суддів виходить із особливого правового режиму земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних наукових підприємств.

Ст. 6 ЗК України (в редакції 1990 року) передбачено, що у постійне володіння земля надається колгоспам, радгоспам, іншим державним, кооперативним, громадським підприємствам, установам і організаціям, релігійним організаціям для ведення сільського та лісового господарства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності» від 13.12.1991р. №1977-XII (в редакції станом на 13.12.1991р.), самоврядними науковими організаціями, що мають державну підтримку, є Академія наук України та Українська академія аграрних наук. Кошти на їх діяльність щорічно визначаються в бюджеті. Держава безкоштовно надає Академії наук України та Українській академії аграрних наук у довічне користування основні та обігові фонди, що використовуються для діяльності, передбаченої їх статутами.

Згідно з ч. 3 ст. 8 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності" від 01.12.1998р. №284-XIV (в редакції станом на 01.12.1998р.) державним науковим установам передаються в постійне користування земельні ділянки згідно із законодавством України. Ч. 10 ст.15 цього Закону передбачено, що Держава передає академіям у безстрокове безоплатне користування без права зміни форми власності основні фонди, а також обігові кошти. Земельні ділянки надаються академіям у постійне користування відповідно до земельного законодавства України.

Відповідно до ч. 5 ст. 7 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 26.11.2015р. № 848-VIII (в редакції станом на 16.01.2016р.) землекористування та реалізація прав власника земельних ділянок (для приватних наукових установ), у тому числі набуття відповідних прав на землю, здійснюються науковими установами відповідно до земельного законодавства. Земельні ділянки передаються державним і комунальним науковим установам у постійне користування у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, і не можуть бути вилучені (припинено право постійного користування земельною ділянкою) за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування без згоди власника (власників) або уповноваженого ним (ними) органу чи Президії Національної академії наук України або національних галузевих академій наук.

Ч. 6 ст. 18 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 26.11.2015р. № 848-VIII, як в редакції станом на 16.01.2016р., так і на час прийняття спірного наказу, передбачено, що використання державного майна, переданого національним галузевим академіям наук, здійснюється з урахуванням норм Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їхнього майна". Земельні ділянки надаються національним галузевим академіям наук у постійне користування відповідно до земельного законодавства.

Ч. 3 ст. 5 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їхнього майна» від 07.02.2002р. N3065-III передбачено, що вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та національних галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій національних галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України.

Постановою Президії Верховної Ради Української PCP «Про статус Української академії аграрних наук» від 29 липня 1991 року №1370-ХІІ постановлено, що Українська академія аграрних наук є самоврядною організацією, яка входить до складу агропромислового комплексу республіки. Академія діє на основі законів Української PCP та власного Статуту і разом з Академією наук Української PCP забезпечує розвиток фундаментальних досліджень, здійснює підготовку наукових кадрів та спеціалістів вищої кваліфікації. Закріплено за Українською академією аграрних наук землю, всі основні фонди та інше державне майно, що знаходяться в розпорядженні її установ. Порядок володіння та використання їх визначається виключно Президією Академії.

У відповідності до Закону України «Про наукове і науково-технічну діяльність», Наказу Міністерства юстиції України від 15.02.2017р. №390/5, Постанови Президії Верховної Ради України від 29.07.1991р. №1370-ХІІ «Про статус Української академії аграрних наук» та положень Закону України «Про пріоритетність соціального розвитку села та аграрного комплексу в народному господарстві України» слідує, що Національна академія аграрних наук визначена як самоврядна наукова організація, якій держава передала землю та інше державне майно у безстрокове безоплатне користування без зміни форми власності та використовується відповідно до законодавства та Статуту Національної академії аграрних наук.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що земельні ділянки державної власності передані в постійне користування Національній академії аграрних наук в силу положень ст. 9 Закону України «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності» і з того часу перебувають у постійному користуванні позивача, вказані земельні ділянки не були вилучені із постійного користування Національної академії аграрних наук та позивача.

Отже, колегія суддів не може погодитися із посиланням апелянта на те, що включені ним до Переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах є вільними, у тому числі, не перебувають у користуванні позивача.

Колегія суддів вважає, що оскільки передбачених ст. 141 ЗК України підстав припинення права користування земельними ділянками позивачем не встановлено, доказів протилежного в матеріалах справи немає, зважаючи також на інші встановлені у справі обставини, у відповідача були відсутні правові підстави для включення земельних ділянок позивача до Переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах.

Разом з тим, за ч. 2 ст. 135 ЗК України, продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

Правовими положеннями ч. 1 ст. 136 ЗК України передбачено, що організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення. У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Відповідно до ч.2 ст. 136 ЗК України добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об'єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.

Підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів. Підготовка лотів до проведення земельних торгів, зокрема включає: державну реєстрацію земельної ділянки; державну реєстрацію речового права на земельну ділянку (ч. 4 ст. 136 ЗК України).

В силу ст.79-1 ЗК України земельна ділянка є об'єктом цивільних прав після її формування, що передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру, яка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера відповідно до п. 29 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051.

Отже, до Переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності та прав на них, які виставляються на земельні торги не може бути включено земельні ділянки, яким не присвоєно кадастрового номеру.

Колегія суддів, при вирішенні цієї справи, враховує також правові висновки, викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.02.2017 р. у справі № 820/1527/16.

Отже, встановлені судами у справі № 818/1066/17 обставини, зокрема, що станом на 01 січня 2017 року у постійному користуванні ДП «ДГ АФ «Надія» знаходились землі загальною площею 3944,2297 га, з них: 3520,10 га - землі сільськогосподарського призначення, а саме: ріллі - 3228 га, сіножатей - 181,600 га, пасовищ - 110,500 га, доказуванню не підлягають.

У той же час, враховуючи встановлені у справі № 818/1066/17 обставини, зокрема те, що позивач 02.02.2017 р. звернувся до відповідача із клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельних ділянок у постійне користування, щодо доводів заявника апеляційної скарги про встановлення відповідачем в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки від 16.06.2017 р. № ДК/2/АП/09/01/-17 користування позивачем земельними ділянками без правовстановлюючих документів, слід зауважити на таке.

Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги щодо відсутності у позивача правовстановлюючих документів на право користування вищезазначеними земельними ділянками, проте вказана обставина не спростовує факт користування цими земельними ділянками, з підстав, наведених вище, та не впливає на результат вирішення справи по суті.

Водночас, ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" в преамбулі встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Колегія суддів також вважає за необхідне зауважити на те, що відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року), запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Ст. 152 ЗК України унормовано, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Проте, колегією суддів апеляційної інстанції підтверджено, що всупереч вимогам ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не обґрунтував правомірність прийняття рішення щодо повторної відмови позивачу в затвердженні проекту землеустрою і не довів правомірності спірного наказу, який не відповідає критеріям, обумовленим ч. 2 ст. 2 КАС України.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушень п. 1 ст. 6 Конвенції, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та ст. 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «належного урядування».

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «HasanandChaush v. Bulgaria» № 30985/96).

Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що повторно відмовивши позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування, за наявності встановленої судовим рішенням у справі № 818/1066/17 протиправності відмови та прийнявши в подальшому спірний наказ, відповідач тим самим порушив права ДП «ДГ АФ «Надія» на відведення у постійне користування земельних ділянок, правомірно використовуваних позивачем з часу його створення.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що ГУ Держгеокадастру у Сумській області не враховано обставини, визнані судовими рішеннями у справі № 818/1066/17, у зв'язку із чим порушено принцип правової визначеності, за яким рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява N 48553/99), "Україна-Тюмень" проти України" (Заява N 22603/02), "Брумареску проти Румунії" (Заява N 28342/95)).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №819/1061/17.

Виходячи з вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги судових висновків не спростовують, з наведених вище підстав.

Колегія суддів апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не знаходить підстав, судові витрати, понесені відповідачем у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2018 по справі № 818/1383/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П'яноваСудді І.С. Чалий В.В. Зеленський Повний текст постанови складено 20.11.2018.