Постанова № 77967116, 15.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції : Г.В. Костенко

15 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1105/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Перцової Т.С.

суддів: Жигилія С.П. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.,

представника відповідача Предибайло А.І., представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 (11:48 год., повний текст складено 25.06.18) по справі № 816/1105/18

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

03.04.2018 фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_3, позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі по тексту - ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Полтавській області від 18.12.2017 №003651404 та №0013661404.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 по справі № 816/1105/18 адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39461639) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 18 грудня 2017 року №003651404 та №0013661404.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 360014; код ЄДРПОУ 39461639) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 704,80 (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, ненаданням оцінки всім аргументам учасників справи, просить суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 по справі № 816/1105/17 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що фактичною перевіркою ФОП ОСОБА_3, проведеною 27.11.2017, встановлено факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності відповідних ліцензій, що підтверджується чеком терміналу, а також показаннями свідка, допитаного в судовому засіданні - продавця ОСОБА_4 Пояснив, що кошти від реалізації підакцизного товару - пляшки пива «Чернігівське» та пачки сигарет «Бонд синій» надійшли на рахунок саме ФОП ОСОБА_3, а тому вказане правопорушення вчинене саме нею. Твердження свідка про те, що ці кошти направлені нею на рахунок ФОП ОСОБА_3, а не ФОП ОСОБА_5, який здійснює підприємницьку діяльність у цьому ж приміщенні, на думку представника відповідача, є необґрунтованими та свідчать лише про намір ФОП ОСОБА_5 ухилитися від сплати акцизного податку. Враховуючи викладене, наполягає на правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про застосування до позивача фінансових санкцій у загальному розмірі 34001,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 по справі № 816/1105/18 скасувати, прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначив, що кошти надійшли на рахунок ФОП ОСОБА_3 помилково, оскільки остання не здійснює продаж підакцизних товарів з огляду на відсутність відповідної ліцензії. Вказані вище товари були реалізовані ФОП ОСОБА_5, який здійснює підприємницьку діяльність у цьому ж приміщенні, та має спільний з позивачкою банківський термінал. Враховуючи викладене, стверджує, що позивачка не повинна нести відповідальність за порушення якого не вчиняла. Зарахування коштів на рахунок ФОП ОСОБА_3 замість ФОП ОСОБА_5 не є тим порушенням, яке описане в акті перевірки (продаж підакцизних товарів без ліцензії), та повинне було бути кваліфіковане іншим чином. Враховуючи викладене, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу ГУ ДФС у Полтавській області від 05.12.2017 №2991 (а.с.55), направлень на перевірку від 05.12.2017 №3703 та №3702 (а.с.60-61), проведено фактичну перевірку магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_2, що належить платнику податків ФОП ОСОБА_3

За результатами фактичної перевірки щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) складено акт від 06.12.2017 №0336/16/31/РРО/НОМЕР_1 (а.с.63-64), у якому зафіксовано факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пляшки пива "Чернігівське", місткістю 0,5 л, за ціною 12,90 грн) та тютюновими виробами (пачка сигарет "Бонд синій", за ціною 25,20 грн) без наявності ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами та без застосування реєстратора розрахункових операцій.

На підставі зазначеного акту ГУ ДФС у Полтавській області 18.12.2017 винесено податкові повідомлення-рішення:

- №003651404, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції, за порушення пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", у розмірі 1,00 грн (а.с.56);

- №0013661404, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції, за порушення частини 13 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", у розмірі 34000,00 грн (а.с.57).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржила їх в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги ФОП ОСОБА_3 на податкові повідомлення-рішення (а.с.32-34), ДФС України рішенням від 15.03.2018 №3544/Я/99-99-11-03-01-25 скаргу ФОП ОСОБА_3 залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 18.12.2017 №003651404 та №0013661404 без змін (а.с.34-36).

Скориставшись правом, наданим п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_3 звернулась до суду з даним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Полтавській області від 18.12.2017 №003651404 та №0013661404.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, встановлені актом перевірки, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому застосування штрафних санкцій за порушення встановленого порядку реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів та порушення вимог щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій є безпідставними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України, регулюються Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (надалі - Закон № 481/95-ВР ).

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 15 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Згідно частини першої статті 17 Закону № 481/95-ВР, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Так, відповідно до абзацу п'ятого частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів в розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Згідно з пунктами 1 та 2 частини першої статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (надалі - Закон №265/95-ВР) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Закону №265/95-ВР, у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання вчинене вперше - 1 гривня.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 29.11.2017 на підставі наказу ГУ ДФС у Полтавській області від 28.11.2017 №2888, відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України було розпочато фактичну перевірку магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_5 (рнокпп НОМЕР_2).

На підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 та пункту 80.4 статті 80 Податкового кодексу України перевіряючими до початку перевірки була проведена контрольно-розрахункова операція, в ході якої придбано тютюнові вироби (пачка сигарет "Бонд синій", за ціною 25,20 грн) та алкогольні напої (пляшки пива "Чернігівське", місткістю 0,5 л., за ціною 12,90 грн).

Розрахунок за покупку проведено з використанням електронного платіжного засобу (банківської картки). За результатом проведення розрахункової операції отримано квитанцію платіжного терміналу №3122 від 28.11.2017 (а.с.76) в якій зазначено, що кошти за придбаний товар перераховано на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_3 (рнокпп НОМЕР_1).

Виходячи з того, що кошти за проданий товар були перераховані на рахунок ФОП ОСОБА_3, відповідач дійшов висновку, що продаж підакцизних товарів було здійснено саме позивачкою по справі.

Колегія суддів вважає такий висновок відповідача необґрунтованим, з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в якості доказу продажу ФОП ОСОБА_3 підакцизних товарів відповідачем надано до матеріалів справи копію чеку терміналу ПАТ КБ «ПриватБанк» на суму 47,65 грн.

Разом з тим, з вказаного чеку не вбачається, які саме товари були продані, а лише підтверджується факт оплати карткою по терміналу ПАТ КБ «ПриватБанк».

Крім того, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, фактична перевірка ФОП ОСОБА_3 проведена лише 05.12.2017, а не 28.11.2017, коли датовано наданий чек.

Отже, даний чек на є доказом продажу ФОП ОСОБА_3 саме підакцизних товарів, про які йшлося в акті перевірки від 06.12.2017 (пачки сигарет "Бонд синій", за ціною 25,20 грн, та пляшки пива "Чернігівське", місткістю 0,5 л., за ціною 12,90 грн).

При цьому, з наданої відповідачем копії банківської виписки по рахунку ФОП ОСОБА_3 не вбачається надходження на рахунок коштів саме в сумі 47,65 грн. (сума покупки, зазначена в акті перевірки від 06.12.2017).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідно до відібраних пояснень продаж вищевказаного товару (пляшки пива "Чернігівське" та пачки сигарет "Бонд синій") здійснював продавець ОСОБА_4 (а.с.77).

12.06.2018 судом першої інстанції допитано в якості свідка гр. ОСОБА_4, яка пояснила, що працює продавцем у ФОП ОСОБА_5 (а не ФОП ОСОБА_3.). 28.11.2017 ОСОБА_4 було продано товари, в тому числі: сигарети "Бонд синій" та пиво "Чернігівське". Платіж з продажу пива "Чернігівське" та пачки сигарет "Бонд синій" помилково проведено на рахунок ФОП ОСОБА_3 Також свідок зазначила, що пояснення нею надавались під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_5 а не ФОП ОСОБА_3

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі підпунктів 80.2.1, 80.2.5 статті 80 Податкового кодексу України та наказу ГУ ДФС у Полтавській області від 05.12.2017 №2991 (а.с.55), направлень на перевірку від 05.12.2017 №3703 та №3702 (а.с.60-61) проведено фактичну перевірку магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_2, що належить платнику податків ФОП ОСОБА_3

Згідно з пунктом 75.1 та підпункту 75.1.3 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника.

Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Пунктом 80.1 статті 80 Податкового кодексу України встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів /підпункт 80.2.1 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України/;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального /підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України/.

Відповідно до пункту 80.7 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

В даному випадку фактична перевірка, за результатами якої складено акт перевірки від 06.12.2017 №0336/16/31/РРО/НОМЕР_1, проведена з вищенаведених підстав та у присутності уповноваженої особи позивача - ОСОБА_6, яка відповідно до наявної в матеріалах справи копії трудового договору 18.01.2017, працює продавцем у магазині, що належить ФОП ОСОБА_3

Колегія суддів зазначає, що в межах фактичної перевірки позивача контролюючим органом не була проведена контрольно-розрахункова операція.

Жодного доказу (розрахункового чеку, Z-звіту) від 05.12.2017 на підтвердження продажу ФОП ОСОБА_3 підакцизних товарів відповідачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції.

Припущення відповідача про порушення ФОП ОСОБА_3 вимог пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та частини 13 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" базується лише на поясненнях відібраних у ОСОБА_4, яку відповідач помилково вважав продавцем ФОП ОСОБА_3; чеку терміналу №3122 від 28.11.2017; анкеті-заявці на підключення Еквайрингу; проміжній виписці з банку по ФОП ОСОБА_3 за період з 01.11.2017 по 30.11.2017.

В даному випадку варто зазначати, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В пункті 4.5 акта перевірки від 06.12.2017 №0336/16/31/РРО/НОМЕР_1 (а.с.63-64) вказані, як додатки до акту наступні документи: опис грошових вкладень, анкета-заявка на підключення Еквайрингу, виписка з банку за період з 01.11.2017 по 30.11.2017.

Таким чином, відповідач не може посилатися на вказані пояснення як на доказ продажу ФОП ОСОБА_3 підакцизного товару в обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки такі пояснення не були зібрані під час перевірки позивача, та, відповідно, не були покладені в основу оскаржуваних рішень.

Крім того, такими посиланнями відповідача не спростовано пояснення свідка та позивача про те, що зарахування коштів на рахунок ФОП ОСОБА_3, що надійшли за товар ФОП ОСОБА_5, проданий продавцем ФОП ОСОБА_5 - ОСОБА_4, відбулося помилково.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_5 здійснюють господарську діяльність в одному приміщені, за адресою : АДРЕСА_2, та використовують спільний термінал для безготівкових розрахунків (а.с.66, 78). 28.11.2017 продавцем ОСОБА_4, яка працює у ФОП ОСОБА_5, було реалізовано товари, зокрема, сигарети "Бонд синій" та пиво "Чернігівське". Платіж з продажу пива "Чернігівське" та пачки сигарет "Бонд синій" помилково проведено на рахунок ФОП ОСОБА_3, замість рахунка ФОП ОСОБА_5

Доводи відповідача про те, що зарахування коштів на рахунок ФОП ОСОБА_3 здійснено з метою ухилення ФОП ОСОБА_5 від сплати акцизного податку, є лише припущеннями відповідача.

Крім того, це є окремим видом порушення, яке в акті перевірки не зафіксовано.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставини порушень, а тому застосування штрафних санкцій за порушення встановленого порядку реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів та порушення вимог пункту першого статті 3 Закону №265/95-ВР є безпідставними.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 18 грудня 2017 року №003651404 та №0013661404, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, отже, наявні підстави для скасування даних податкових повідомлень-рішень у вищезазначеній частині.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено правомірності оспорюваних рішень.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду в цій частині не спростовують.

Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 по справі № 816/1105/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.С. ПерцоваСудді С.П. Жигилій О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 20.11.2018.