Постанова № 77967052, 20.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 530/233/18Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бегунца А.О.

суддів: Рєзнікової С.С. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 03.10.2018, суддя Дем'янченко С.М., вул. Комунарська, 2, м. Зіньків, Зіньківський, Полтавська, 38100, повний текст складено 03.10.18 по справі № 530/233/18

за позовом ОСОБА_1

до Державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Полтавській області - головного спеціалісту відділу контролю за використанням та охороною земель у Гадяцькому, Зіньківському, Котелевському, Миргородському, Шишацькому районах, управління з контролю за використанням та охороною земель Тесля Євгена Вікторовича, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області

про визнання протиправною і скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Полтавській області - головного спеціалісту відділу контролю за використанням та охороною земель у Гадяцькому, Зіньківському, Котелевському, Миргородському, Шишацькому районах, управління з контролю за використанням та охороною земель Тесля Євгена Вікторовича (далі - відповідач), третя особа Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, в якому просив суд: поновити строк на звернення до суду за захистом порушеного права та оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, як такий що пропущено з поважних причин; визнати незаконною та скасувати постанову суб'єкта владних повноважень від 23.01.2018 року № 349-ДК/0013/По/08/01/-18 про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 170 грн. 00 коп.; закрити провадження по справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідачем в порушення норм КУпАП визнано його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 170 грн. Вважає, що як протокол про адміністративне правопорушення, так і постанова складені та винесені без дотримання вимог ст. 268 КУпАП, розгляд адміністративної справи відбувся за його відсутності, про день, час та місце слухання його не повідомлено.

Рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 03.10.2018 вказаний позов задоволено. Поновлено пропущений строк на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 53 КУпАП. Скасовано постанову державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Полтавській області - головного спеціалісту відділу контролю за використанням та охороною земель у Гадяцькому, Зіньківському, Котелевському, Миргородському, Шишацькому районах, управління з контролю за використанням та охороною земель Теслі Євгена Вікторовича за № 349-ДК/0013По/08/01/-18 від 23.01.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.53 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, третьою особою подано апеляційну скаргу в якій він, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не з'ясування всіх обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відзив на апеляційну скаргу не надано.

У судове засідання до суду апеляційної інстанції сторони не з'явились, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили, у зв'язку з чим відповідно до ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) колегія суддів вважає за можливим розглянути справу по суті.

Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 23.01.2018 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Полтавській області - головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Гадяцькому, Зіньківському, Котелевському, Миргородському, Шишацькому районах, управління з контролю за використанням та охороною земель Теслею Є.В. складено акт обстеження земельної ділянки площею 1.5126 га №349 - ДК/485/АО/10/01/-17, відповідно до якого було встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 1.5126 га пасовища, знаходиться за межами населених пунктів на території Зіньківської міської ради Зіньківського району Полтавської області, на момент обстеження встановлено, що дана земельна ділянка використовується як рілля.

Крім цього, складено акт обстеження земельної ділянки площею 43.3164 га №349- ДК/486/АО/10/01/-17, відповідно до якого встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 43.3164 га пасовища, знаходиться за межами населених пунктів на території Зіньківської міської ради Зіньківського району Полтавської області, на момент обстеження встановлено що дана земельна ділянка використовується як рілля ( а.с.9-10). В результаті чого складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом земельної ділянки №349- ДК/673/АП/10/01/-17, відповідно до якого було встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 1.5126 га пасовища та земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 43.3164 га пасовища знаходиться за межами населених пунктів на території Зіньківської міської ради Зіньківського району Полтавської області використовується громадянином ОСОБА_1 для вирощування сільськогосподарської культури - пшениці, сої в порушення статей 37 Закону України "Про охорону земель".

На підставі зазначеного акту, державним інспектором Теслею Є.В. відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення від 23.01.2018 року за № 249-ДК/0012П/07/01/-18 за порушення статті 37 Закону України "Про охорону земель". Постановою державного інспектора Теслею Є.В. від 23.01.2018 року №349-ДК/0013/По/08/01/-18 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді 170,00 грн.

У постанові зазначено, що позивач порушив вимоги ст.ст. 37 ЗУ "Про охорону земель", а саме використовував земельні ділянки площею 1.5126 га та площею 43.3164 га з порушенням правил використання земель.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів, для спростування доводів наданих позивачем, а тому всі вище наведені порушення з боку відповідача є безперечними підставами для скасування оскарженого рішення посадової особи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Про вчинення адміністративного правопорушення, у відповідності до ст.254 КУпАП, складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Згідно зі ст. 256 КУпАП та у відповідності до пункту 5 розділу 2 Інструкції з оформлення державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель матеріалів про адміністративні правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

В розділі 3 пункту 10 Інструкції з оформлення державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель матеріалів про адміністративні правопорушення від 19.01.2017 року №6, зазначено, що відповідно до вимог статті 283 КУпАП постанова має містити: назву постанови (відповідно до вимог статті 284 КУпАП); повну назву посади державного інспектора, який виніс постанову, його прізвище, ім'я та по батькові; дату розгляду справи та номер постанови; відомості про особу, щодо якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження, місце проживання/реєстрації та роботи або навчання, посада (для посадових осіб), ідентифікаційний номер фізичної особи (за наявності); опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативно-правового акта, який передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення; розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок та строк її відшкодування; рішення по справі; порядок виконання постанови; порядок і строк оскарження постанови; порядок набрання чинності постановою; строк пред'явлення постанови до виконання.

Згідно ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Як встановлено під час розгляду справи, постанова про накладання адміністративного стягнення від 23.01.2018 року винесена в день складення адміністративного протоколу, тобто через 2 місяці і 20 днів з часу нібито виявлення правопорушення складено протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 53 КУпАП та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, тобто посадовою особою було порушено вимоги ст.268 КУпАП, а саме право на захист ОСОБА_1, для надання додаткових пояснень та залучення фахівців в галузі права. Акти обстеження № 349-Дк/485/АО/10/01 /-17 та № 349-Дк/486/АО/10/01/-17 складені у м. Полтава, а не за місцем розташування обстежуваних земель державним інспектором 23.01.2018 року, акти складені у відсутність ОСОБА_1, чи його представника.

Згідно ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення, крім випадків встановлених ст.78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

В матеріалах справи відсутні докази, пояснення свідків, які б підтверджували факт використання вказаної земельної ділянки ОСОБА_1, не за призначенням, висновки спеціалістів з цього питання.

За змістом ч.2с т. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідно до ст.62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Практика Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 08.02.2001 у справі «Берктай проти Туреччини», рішення від 07.11.2002 у справі «Лавенте проти Латвії» показує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумпцій.

Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен при вирішенні питань щодо його цивільних прав і обов'язків або встановленні обґрунтованості будь якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Юридична природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав - членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до відповідальності.

Оскільки відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів, для спростування показів наданих позивачем, а тому всі вище наведені порушення з боку відповідача, є безперечними підставами для скасування оскарженого рішення посадової особи.

Щодо пропуску позивачем строку на оскарження постанови, колегія суддів зазначає наступне.

Так, з оскаржуваної позивачем постанови вбачається, що вона винесена 23.01.2018 року, а за захистом своїх прав позивач звернувся в суд 22.02.2018 року, тому відповідно до ст. 122, 286 КАС України строк звернення до адміністративного суду ним пропущено з поважних причин, оскільки вищевказану постанову позивач отримав 23.01.2018 року після цього з метою досудового врегулювання спору оскаржив дану постанову керівнику управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Полтавській області. Рішенням цієї посадової особи від 07.02.2018 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено, дане рішення отримано батьком позивача ОСОБА_1- ОСОБА_3 13.02.2018 року, особисто з даним рішенням ОСОБА_1 ознайомився 19.02.2018 року, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_1 пропущено строк на оскарження постанови з поважних причин.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 53 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про правомірність спірної постанови, а тому погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для її скасування.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст. 243, 245, 246, 250, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 03.10.2018 по справі № 530/233/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)А.О. БегунцСудді(підпис) (підпис) С.С. Резнікова В.В. Старостін