Постанова № 77966923, 15.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції : Мар'єнко Л.М.

15 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4375/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Перцової Т.С.

суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.,

позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Шефеля В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова на рішення Харківського окружного адміністративного суду (м. Харків) від 09.07.2018 (12:51 год., повний текст складено 20.07.2018) по справі № 820/4375/18

за позовом ОСОБА_1

до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1, позивач), звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (далі по тексту - Шевченківське об'єднане УПФУ м. Харкова), в якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо сплати позивачу пенсії державного службовця за період з лютого 2015 р. по червень 2016 р. у розмірі призначеної та нарахованої пенсії;

- зобов'язати Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова сплатити позивачу пенсію державного службовця за період з лютого 2015 р. по серпень 2015 р. сумі 9490 грн. щомісяця, з вересня 2015 р. по червень 2016 р. включно у сумі 9650,06 грн. щомісяця, з урахуванням отриманих за цей період сум пенсії відповідно до довідки про розмір призначеної і фактично виплаченої пенсії за період з 01.02.2015 по 30.06.2016 включно від 16.04.2018 № 307, виданої Шевченківським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Харкова.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 по справі № 820/4375/18 позов ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Зобов'язано Шевченківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова сплатити недоплачену частині пенсії державного службовця ОСОБА_1 за період з лютого 2015 року по серпень 2015 року, виходячи з суми 9490 грн., з вересня 2015 року по червень 2016 року включно, виходячи з суми 9650,06 грн., щомісяця, відповідно до довідки від 16.04.2018 №307 Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про розмір призначеної і фактично виплаченої пенсії за період з 01.02.2015 по 30.06.2016, включно, з урахуванням отриманих за цей період сум пенсії.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 по справі № 820/4375/18 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на Закон України від 28.12.1014 № 71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», п.163.1 ст.163, пп.164.2.19 п.164.2, пп.168.1.1 п.168.1, п.168.3, пп.168.4.1 п.168.4 ст.168, п.16-1 розділу ХХ Податкового кодексу України, стверджує про правомірність дій відповідача щодо оподаткування пенсії позивачки податком з доходів фізичних осіб та військовим збором. При цьому, у відповідності до рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 № 1-р/2018 про визнання неконституційним абз. 1 пп.164.2.19 п.164.2 ст.164 ПК України, вказує, що таке оподаткування було правомірним 27.02.2018, після цієї дати оподаткування пенсії позивачки було припинено. Зазначив, що відповідно до п.43.ст.43 ПК України повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані, а тому позивачці для повернення утриманого податку з доходів фізичних осіб та військового збору слід звертатись до відповідного органу ДФС України, підстави для повернення цих коштів органом Пенсійного фонду відсутні.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 по справі № 820/4375/18 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач в надісланому до суду письмовому відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні просила суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначила, що з лютого 2015 року по червень 2016 року включно з її пенсії утримувався податок з доходів фізичних осіб та військовий збір. З посиланням на ч.4 ст.8 Закону України "Про пенсійне забезпечення" вказує, що пенсії не підлягають оподаткуванню. Ця норма не була визнана неконституційною, не була скасована, а відтак, підлягала застосуванню. Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про правомірність дій відповідача щодо відрахування з пенсії ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб та військового збору в період з лютого 2015 по червень 2016, є хибним. При цьому, в період з лютого 2015 по червень 2016 пенсія позивачки нараховувалась у повному обсязі, однак, виплачувалась не в повному обсязі - зменшена на загальну суму 16158,88 грн. (на суму податку на доходи фізичних осіб та військового збору).

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представника відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Шевченківському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова та отримує пенсію державного службовця за віком з листопада 2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.04.2018 ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського об'єднаного УПФУ м. Харкова із заявою про повернення утриманої суми з її пенсії державного службовця за період з лютого 2015 р. по червень 2016 р. податку на доходи фізичних осіб та військового збору, з урахуванням раніше отриманих нею сум.

Листом від 04.05.2018 № 320/М-11 Шевченківське об'єднане УПФУ м. Харкова відмовило позивачу в поверненні утриманого податку на доходи фізичних осіб та військового збору в період з лютого 2015 по червень 2016, оскільки відсутні підстави для повернення відповідачем вказаних коштів. Водночас, у вказаному листі запропоновано звернутися до відповідного органу Державної фіскальної служби України та подати заяву.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати пенсії не в повному обсязі, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом про її оскарження, зобов'язання Шевченківського об'єднаного УПФУ м. Харкова з лютого 2015 р. по серпень 2015 р. сумі 9490 грн. щомісяця, з вересня 2015 р. по червень 2016 р. включно у сумі 9650,06 грн. щомісяця, з урахуванням отриманих за цей період сум пенсії відповідно до довідки про розмір призначеної і фактично виплаченої пенсії за період з 01.02.2015 по 30.06.2016 включно від 16.04.2018 № 307, виданої Шевченківським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Харкова.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в період з лютого 2015 р. по червень 2016 р. протиправно утримувались з пенсії позивача податок з доходів фізичних осіб та військовий збір.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача, суд першої інстанції виходив з того, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Шевченківського об'єднаного УПФУ м. Харкова сплатити недоплачену частині пенсії державного службовця ОСОБА_1 за період з лютого 2015 року по серпень 2015 року, виходячи з суми 9490 грн., з вересня 2015 року по червень 2016 року включно, виходячи з суми 9650,06 грн., щомісяця, з урахуванням отриманих за цей період сум пенсії.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як встановлено пунктом 38.1 ст.38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку (п.38.2 ст.38 ПК України).

За визначенням підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

У відповідності до п. 162.1 ст.162 Податкового кодексу України платниками податку є: 162.1.1. фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; 162.1.2. фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; 162.1.3. податковий агент.

Згідно з пп.163.1.1 п.163.1 ст.163 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Пунктом 164.1 статті 164 ПК України визначено, що базою оподаткування податком з доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі - Закон № 71), який набрав чинності з 01.01.2015, внесено зміни до Податкового кодексу України в частині оподаткування пенсій, включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону), отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України.

Так, пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону), отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення.

Згідно з п. 167.4 ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо перевищення суми пенсії (включаючи суму її індексації, нараховану відповідно до закону), щомісячного довічного грошового утримання, визначеної у підпункті 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 цього розділу, які отримуються платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом.

Разом з тим, згідно з пп. "е" пп. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається, зокрема, сума пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону), отримувана платником податку з Пенсійного фонду України, крім випадку, визначеного пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

За приписами пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 168.3 ст. 168 Податкового кодексу України розрахунок податкових зобов'язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого з джерела його виплати, проводиться податковим агентом (у тому числі органами Пенсійного фонду України).

Підпунктом 168.4.1 ст. 168 Податкового кодексу України передбачено, що податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з Бюджетним кодексом України.

У відповідності до п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Таким чином, до об'єктів оподаткування військовим збором віднесено загальний місячний оподатковуваний дохід, в тому числі, визначений підпунктом 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 ПК України, - суми пенсійних виплат або щомісячного довічного грошового утримання, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення. При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України, зокрема, фізичні особи - резиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні.

З 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24 грудня 2015 року №909-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", яким продовжено справляння податку на доходи фізичних осіб та військового збору з пенсій.

Відповідно до ст. 8 Закону України від 28 грудня 2014 року № 80-VІІІ "Про Державний бюджет України на 2015 рік" розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2015 року становив 1218 гривень на місяць.

Згідно зі ст. 8 Закону України від 25 грудня 2015 року № 928-VІІІ "Про Державний бюджет України на 2016 рік" розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2016 року становить 1378 гривень на місяць.

Дослідивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не включалась до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тобто не оподатковувалась сума пенсії (включаючи суму її індексації, нараховану відповідно до закону), яка не перевищує у 2015 році 3654 гривні (1218 гривень х 3), у 2016 році - 4134 гривні (1378 гривень х 3).

При цьому, якщо сума пенсій перевищувала зазначений розмір, то частина такого перевищення включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах, з урахуванням норм пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на 01.02.2015 розмір пенсії ОСОБА_1 становив 9470,70 грн.

З 01.02.2015 базою оподаткування пенсії позивача є 5816,70 грн. (9470,70 - 3654,00): податок на доходи фізичних осіб становить 875,40 грн. (5816,70*15%), оподаткування військовим збором становить 87,54 грн. (5816,70*1,5%), розмір пенсії до виплати 8527,06 грн.

Станом на 01.05.2016 розмір пенсії ОСОБА_1 становив 9650,06 грн. включаючи суму індексації.

З 01.05.2016 базою оподаткування пенсії позивача є 5516,06 грн. (9650,06 грн. - 4134,00 грн.) у зв'язку із зміною ставки оподаткування : податок на доходи фізичних осіб становить 827,41 грн. (5516,06 грн. *15%), оподаткування військовим збором становить 82,74 грн. (5516,06 грн. *1,5%), розмір пенсії до виплати 8739,91 грн.

З 01.07.2016 оподаткування пенсії позивачки податком з доходів фізичних осіб та військовим збором припинено у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування пенсій" від 02.06.2016 № 1411-VIII, яким запроваджено оподаткування пенсій в частині, що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З приводу посилань позивача на те, що відповідач, застосовуючи оподаткування пенсії позивача у період з 01.02.2015 по 30.06.2016, порушує права позивача щодо отримання пенсії у належному розмірі, колегія суддів зазначає наступне.

Утримання з пенсії позивача податку з доходів фізичних осіб та військового збору передбачено Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.05.2014 року № 71-VІІІ.

Положення даного Закону щодо оподаткування пенсій в частині, що перевищує 3 розміри мінімальної заробітної плати, в період з 01.02.2015 по 30.06.2016 були чинними, не були визнані неконституційними, а відтак, підлягали застосуванню при виплаті пенсії ОСОБА_1 протягом вказаного періоду.

Твердження позивача про те, що пенсія їй нараховувалась повністю, однак, не в повному обсязі виплачувалась відповідачем (зменшена на загальну суму 8123,24 грн.), є хибними, оскільки Шевченківським об'єднаним УПФУ проведено не зменшення пенсії позивачки, а утримання з неї податку з доходів фізичних осіб та військового збору, що у відповідності до вищенаведених норм ПК України було обов'язком Шевченківського об'єднаного УПФУ як податкового агента.

Крім того, колегія суддів зазначає, що 17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового.

Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року.

В рішенні від 03 червня 2014 року (Заява N 43331/12, справа "Валентина Ніканорівна Великода проти України") Суд зауважив на змінюваності законодавства про соціальне забезпечення, а також наголосив на тому, що положення статті 1 Першого протоколу до Конвенції не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, запроваджувати чи ні будь-які форми системи соціального забезпечення… та не гарантує як таке право на будь-які соціальні виплати у певному розмірі.

Суд також зазначив, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансовими труднощами, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, які є предметом спору, та економічною політикою. Суд не вважає, що таке зменшення є непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що застосування до спірних відносин положень пп.164.2.19 п.164.2 ст.164, ст.167, пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України в період з лютого 2015 по червень 2016 в даному випадку не може вважатися звуженням прав позивача та не є підставою для визнання протиправною бездіяльності Шевченківського об'єднаного УПФУ.

Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018 у справі №1-6/2018, колегія суддів відхиляє, з наступних підстав.

Колегія суддів зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2018 у справі №1-6/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Частиною 2 статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

За приписами ст.91 Закону України "Про Конституційний Суд України" акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом рішення, тобто з 27.02.2018. Тому рішення Конституційного Суду №1-р/2018 не може бути застосовано до правовідносин з приводу виплати пенсії позивачеві, що виникли до 27.02.2018, а саме в період з лютого 2015р. по червень 2016р.

З огляду на вищенаведені норми Конституції України та ст.91 Закону України "Про військовий збір" колегія суддів відхиляє посилання позивача на те, що конституційне подання з приводу конституційності положень пп.164.2.19 п.164.2 ст.164 ПК України було подане ще у 2015 році, оскільки правове значення, як зазначалось вище, має саме факт ухвалення рішення Конституційним Судом України, а не факт внесення подання.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідач при утриманні з пенсії позивача в частині, що перевищує 3 мінімальних заробітних плати, у період з лютого 2015р. по червень 2016р., діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а тому відсутні підстави для визнання бездіяльності відповідача протиправною.

Слід зазначити, що Законом України від 02.06.2016 №1411-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування пенсій», який набрав чинності 01.07.2016, були внесені зміни до Податкового кодексу України в частині звільнення від оподаткування пенсій.

З моменту набрання чинності вказаного закону, тобто з 01.07.2016, Управління припинило відрахування з пенсії ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про зобов'язання Шевченківського об'єднаного УПФУ м. Харкова сплатити позивачу пенсію державного службовця за період з лютого 2015 р. по серпень 2015 р. сумі 9490 грн. щомісяця, з вересня 2015 р. по червень 2016 р. включно у сумі 9650,06 грн. щомісяця, з урахуванням отриманих за цей період сум пенсії відповідно до довідки про розмір призначеної і фактично виплаченої пенсії за період з 01.02.2015 по 30.06.2016 включно від 16.04.2018 № 307, виданої Шевченківським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Харкова.

Колегія суддів відхиляє посилання позивача на норми ч.4 ст. 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення", щодо заборони оподаткування пенсій, з наступних підстав.

Закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України.

Конституція не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Чинним законодавством України не врегульовано питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Разом з тим, Конституційний Суд України в п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 по справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Таким чином, виходячи з системного аналізу Закону України "Про пенсійне забезпечення», Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VIII від 28.12.2014, пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164, п.16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового Кодексу України, Рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 по справі за № 4-зп, колегія суддів дійшла висновку, що під час нарахування позивачеві пенсії в період з лютого 2015 року по червень 2016 року підлягали застосуванню норми Податкового кодексу України щодо оподаткування пенсій як виду доходів, податком з доходів фізичних осіб та військовим збором, які на той час були є чинними (у відповідній редакції) і змінили своє формулювання лише з 01.07.2016.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

У відповідності до п.п.1, 4 ч.1 ст.317 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

З огляду на вищенаведене, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 року по справі № 820/4375/18 підлягає скасуванню в повному обсязі з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 по справі № 820/4375/18 скасувати.

Прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.С. ПерцоваСудді С.П. Жигилій Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 20.11.2018.