Постанова № 77966880, 15.11.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1407/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Жигилія С.П.

суддів: Перцової Т.С. , Спаскіна О.А.

за участю: секретаря судового засідання - Ткаченка А.В.

представника відповідача - Савченко С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.06.2018р. (суддя Кравченко Є.Д.; м. Суми; повний текст рішення складено 11.06.2018) по справі № 818/1407/18

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області , Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (далі по тексту - відповідач-1, ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області), Головного управління ДФС у Сумській області (далі по тексту - ГУ ДФС у Сумській області), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.08.2017 № 123802-1308.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_2 - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 02.08.2017 № 123802-1308.

Стягнуто на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (40019, м. Суми, вул. Іллінська, 13, ідентифікаційний код 39456414) судовий збір у розмір 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем - Головним управління ДФС у Сумській області, подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, а саме: ст. 269, ст. 270, п. п. 286.5, 286.6 ст. 286, п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України, п. 1 ст. 20 Земельного кодексу України, п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 244, ч.ч. 1,2,3,5 ст. 242 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.06.2018 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач вказує, що при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не були враховані вимоги абзацу другого пункту 286.6 статті 286 Податкового кодексу України, яким передбачено, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території. В обґрунтування правомірності донарахування позивачеві сум земельного податку з фізичних осіб апелянт зазначає, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 має у приватній власності 51/100 частину нежитлового приміщення ремонтної майстерні (основна будівля загальною площею - 376,1 кв.м та гаражі загальною площею - 195,4 кв.м.), що знаходяться на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_2, а саме: 571,5 (376,1 +195,4) : 100 х 51 = 291,465 кв.м. Згідно поданих позивачем додаткових доказах по справі, а саме: в плані присадибної дільниці за адресою АДРЕСА_2, зазначено, що площа присадибної дільниці під подвір'ям складає 212 кв. м.. Отже, площа використання земельної ділянки за вказаною адресою, з урахуванням 51/100 частини нежитлового приміщення, що знаходиться у приватній власності ОСОБА_2, складає: 291,465 + 212 : 100 х 51) = 399,585 кв. м., в гектарах - 0,0399585 га. Таким чином, площа земельної ділянки з урахуванням прибудинкової території під нежитловими приміщеннями у розмірі 0,0399858 га не менше площі земельної ділянки у розмірі 0,0391 га, яка була врахована при здійсненні розрахунку земельного податку з фізичних осіб позивачу.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В обґрунтування вимог поданого відзиву позивач вказує, що Головним управлінням ДФС у Сумській області зроблено невірний розрахунок суми податкового зобов'язання (податок на землю), зокрема невірно визначено частку, за яку позивач повинен сплачувати податок. Стверджує, що позивач має об'єкт нерухомого майна, який складається з 195.4 кв.м - гаражі та 376.1 кв.м - майстерня. Але співвласники гаражів гаражного кооперативу «Волна», які займають повністю перший поверх, не враховані під час розрахунку суми податкового зобов'язання відповідачем. На переконання позивача, сама методика нарахування податкового зобов'язання є невірною, тому що невірно розрахована площа земельної ділянки, щодо якої необхідно сплатити податок ОСОБА_2 Розрахунок податкового зобов'язання проведено відповідачем без урахування того, що будівля майстерні, яка має 376,1 кв.м. є двоповерховою будівлею з однієї сторони, а з іншої - триповерховою. Перший поверх вказаної будівлі займають дванадцять фізичних осіб автогаражного кооперативу «Волна», а другий та третій - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Площа гаражів, яка належить вказаним особам становить 195,4 кв.м, однак під цими гаражами розташовано ще дев'ять гаражів, які належать 9 фізичним особам автогаражного кооперативу «Волна».

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що позивач - ОСОБА_2, є власником 51/100 нежитлового приміщення, ремонтної майстерні (основна будівля під літ А-1 загальною площею 376, 1 кв.м та гаражі під літ Б загальною площею 195,4 кв.м) за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 52-53).

За цією ж адресою розташовані й інші нежитлові приміщення, які знаходяться у власності або користуванні інших фізичних та юридичних осіб.

02.08.2017 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Сумській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 123802-1308, яким відповідно до пункту 286.5 статті 286 розділу ХІІІ Податкового кодексу України визначено ОСОБА_2 суму податкового зобов'язання за платежем "Земельний податок з фізичних осіб" за 2017 рік у розмірі 9089, 11 грн. (а.с. 11).

Відповідно до розрахунків, наведених Головним управлінням Державної фіскальної служби у Сумській області у письмовому відзиві на позовну заяву, та пояснень, наданих представником відповідачів у судовому засіданні, об'єктом оподаткування є земельна ділянка з урахуванням прибудинкової території під нежитловими приміщеннями, розташована за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,0391га. Грошова оцінка земельної ділянки на 2017 рік по АДРЕСА_2 складала 15497200 грн. Згідно п. 4.8 рішення Сумської міської ради №4562-МР від 08.07.2015 року ставка земельного податку з 2016 року складає 1,5% від їх нормативної грошової оцінки землі. У зв'язку з чим розрахунок нарахування плати за землю на 2017 рік складає: 0,0391х(15497200 грн. х 1,5%)=9089,11грн.

Не погодившись з прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду про його скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності податковим органом правомірності спірного повідомлення-рішення, внаслідок того, що відповідачами не надано ані акту визначення меж та площі земельних ділянок, ані розрахунку визначення частки нежитлових приміщень позивача в нежитловій будівлі, ремонтної майстерні (основна будівля під літ А-1 загальною площею 376, 1 кв.м та гаражі під літ Б загальною площею 195,4 кв.м) за адресою: АДРЕСА_2, ані розрахунку площі земельної ділянки, якою позивач користується, пропорційно до її частки в нежитловій будівлі.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, з таких підстав.

Відповідно до пп. 14.1.72 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Положеннями статті 269 ПК України визначено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (стаття 270 ПК України).

Згідно п. 287.1 статті 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У частинах 1-2 статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Отже, фізична особа-власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 287.5 статті 287 Податкового кодексу України визначено строк, протягом якого сплачується податок фізичними особами, а саме 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 287.6 статті 287 ПК України визначено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Порядок обчислення орендної плати за земельну ділянку, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів визначено положеннями підпункту 288.7 статті 288 розділу ХІІІ Податкового кодексу України, які містять відсильні норми до статей 285 - 287 розділу ХІІІ Податкового кодексу України.

Згідно із ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток ( паїв) та землекористувачі.

Відповідно до п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Підставою для нарахування земельного податку, відповідно до пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України, є дані Державного земельного кадастру.

Згідно із пунктом 271.1 статті 271 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно положень п. 286.6 статті 286 ПК України, за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Аналізуючи викладене, особа має сплачувати земельний податок, який вираховується контролюючим органом з урахуванням площі земельної ділянки під належними їй будівлями та спорудами з урахуванням прибудинкової території, належної кожної з таких осіб та встановленої для даної ділянки нормативно-грошової оцінки.

Проаналізувавши наведений в тексті апеляційної скарги розрахунок земельного податку у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами, колегія суддів доходить висновку про неможливість встановлення правильності та достовірності визначення площі земельної ділянки, з якої проведено нарахування позивачу земельного податку в сумі 9089,11 грн, оскільки такий розрахунок проведено без урахування розташованих на першому поверсі будівлі, під нежитловими приміщеннями належними позивачу, гаражів, що належать іншим фізичним особам. Тобто, в ході судового розгляду справи відповідачем не доведено нарахування земельного податку пропорційно належній частці кожної особи під належними їм будівлями та спорудами, що не дає можливості суду перевірити дотримання відповідачем вимог п.286.6 ст.286 ПК України та правильність обрахунку суми податкового зобов'язання по земельному податку.

У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, під час розгляду адміністративної справи не доведено правомірність нарахування позивачу грошового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 9089,11грн.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.08.2017 № 123802-1308 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.06.2018 по справі № 818/1407/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)С.П. ЖигилійСудді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 20.11.2018.