Рішення № 77966301, 15.11.2018, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2018 р.м. ХарківСправа № 922/2737/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків", 61098, м. Харків, вул. Кашуби, 10, код 37875888 до Фізичної особи - підприємця Маякової Олени Анатоліївни, 64010, Харківська область, Кегичівський район, с. Власівка, код НОМЕР_1 про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Корж Т.О., довіреність від 17.09.2018

відповідача - не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тетафарм" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця Маякової Олени Анатоліївни (відповідач) 143 639,36 грн. заборгованості за договором поставки №48/17 від 23.11.2016, 25 894,44 грн. 20 % річних, 42 040,97 грн. пені та 8 518,16 грн. інфляційних.

Судові витрати по сплаті судового збору та витрат на правничу допомогу просить покласти на відповідача.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на невиконання відповідачем умов договору від 23 листопада 2016 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОЗАХИСТ ХАРКІВ" та Фізичною особою-підприємцем Маяковою Оленою Анатоліївною в особі представника за довіреністю Маякова Руслана Олександровича №48/17, за яким ТОВ "АГРОЗАХИСТ ХАРКІВ" (Постачальник за договором) зобов'язується передати у власність відповідача, ФО-П Маякової О. А., (Покупець за договором) продукцію виробничо-технічного призначення (Товар), а відповідач зобов'язується прийняти Товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2018, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.

Ухвалою суду від 05.10.2018 було відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін.

Розгляд справи було призначено на 25.10.2018.

25.10.2018 відповідачем надано суду відзив на позовну заяву (вх. №30529) в якому відповідачем не викладено його позиції по суті позовних вимог.

В судовому засіданні 25.10.2018 було оголошено перерву до 15.11.2018.

29.10.2018 позивачем надано відповідь на відзив відповідача на позовну заяву (вх. №30795), згідно якого позивач вважає, що скрутний матеріальний стан відповідача не є підставою для невиконання ним зобов'язань перед позивачем.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 15.11.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

"23" листопада 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОЗАХИСТ ХАРКІВ" та Фізичною особою-підприємцем Маяковою Оленою Анатоліївною в особі представника за довіреністю Маякова Руслана Олександровича було укладено договір поставки №48/17 (далі - Договір), за яким ТОВ "АГРОЗАХИСТ ХАРКІВ" (Постачальник за договором) зобов'язується передати у власність відповідача, ФО-П Маякової О. А., (Покупець за договором) продукцію виробничо-технічного призначення (Товар), а відповідач зобов'язується прийняти Товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

Відповідно до п. 2.2 Договору, ціна продукції що поставляється за цим Договором, вказується у Додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду Товару. Кількість, асортимент, ціна Товару визначається Додатками та/або накладними та/або рахунками-фактури, що є невід'ємною частиною Договору/п. 2.1. Договору/. Загальна сума договору визначається сукупністю Додатків та/або накладних та/або рахунків-фактур, що зазначені в п. 2.1., та які є невід'ємною частиною цього договору/п. 2.3. Договору/.

З наданих суду доказів вбачається, що позивачем на виконання умов Договору, за видатковими накладними №1631 від 22.06.2017 на суму 30 730,20 грн., №1441 від 01.06.2017 на суму 72 643,20 грн., №1392 від 29.05.2017 на суму 115 001,78 грн., №1145 від 10.05.2017 на суму 13 862,16 грн. та № 916 від 24.04.2017 на суму 232 237,32 грн. було поставлено відповідачу товар 464 474,66 грн.

За видатковою накладною №105 від 25.05.2017 відповідачем було повернуто позивачу товар на суму 25 500,46 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору, графік розрахунків за поставлений Товар визначається в Додатках до даного договору.

Так, згідно додатків до Договору №1/48/17 від 23.11.2016., №2/48/17 від 23.11.2016., №5/48/17 від 01.06.2017., №6/48/17 від 22.06.2017 остаточний строк оплати відповідачем отриманого товару встановлено до 30.10.2017 р.

Як було встановлено під час розгляду справи, відповідачем було частково оплачено вартість отриманого товару в розмірі 295 334,84 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 143 639,36 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 265, ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ч. ч. 1,2 ст. 712 та ч. 1 ст. 692, 530 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на положення ст.ст. 11, 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, яке виникає на підставі договору, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що Відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 143 639,36 грн. заборгованості за отриманий товар обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманого товару, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 25 894,44 грн. річних, 8 518,16 грн. інфляційних та 42040,97 грн. пені.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вбачається з наданого відповідачем розрахунку, заявлені до стягнення річні, інфляційні та пеня були нараховані ним на суму заборгованості в розмірі 143 639,36 грн.

Перевіряючи розрахунок, наданий позивачем суд зазначає, що згідно банківських виписок вбачається що погашення заборгованості в розмірі 260 000 грн. відбулося 08.11.2018, тобто, розмір заборгованості у період з 31.10.2017 (початок прострочки) до 08.11.2018 (дата сплати 260 000 грн. ) був 403 639,36 грн., тобто більшим ніж розмір на який здійснено нарахування позивачем річних, пені та інфляції.

Водночас, виходячи з того, що згідно положень ч. 3 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, суд розглядає вимоги виключно в межах заявлених позивачем в позовній заяві сум, річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих від простроченої суми в розмірі 143 639,36 грн.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

П. 8.7 договору сторони встановили річні, які підлягають сплаті за час прострочення в розмірі 20%.

П. 8.1.1 сторони встановили відповідальність за затримку оплати вартості отриманої продукції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Крім того, п. 8.8 договору сторони домовились, що стягнення штрафних санкцій за договором, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, не обмежується строком нарахування та припиняється у дені виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 ЦК України, продовжується до 3 років.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, за наявності встановленого факту несвоєчасної сплати відповідачем за отриманий згідно Договору товар, перевіривши арифметичний розрахунок 20% річних, інфляційних та пені за допомогою програми Калькулятор Ліга, враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17 грудня 2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", Інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17 липня 2012 року, суд зазначає, що наданий позивачем розрахунок в межах заявлених вимог відповідає вимогам діючого законодавства, є правомірним, а тому, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 20% річних в сумі 25 894,44 грн., інфляційних втрат в сумі 8 518,16 грн. та пені в сумі 42 040,97 грн., а відтак позов в цій частині підлягає задоволенню.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно приписів ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача в повному обсязі.

Позивачем також було заявлено до стягнення з відповідача 16 075,00 грн. витрат на правничу допомогу.

В якості доказів понесення витрат на правничу допомогу, позивачем було надано договір №254 від 01.10.2018 про надання правничої допомоги, укладений з ТОВ "Юридична фірма "АРБІТІС" та акт прийняття-передачі робіт на суму 16 075,00 грн. №161 від 15.11.2018, підписаний з ТОВ "Юридична фірма "АРБІТІС".

Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За надання такої допомоги клієнт сплачує адвокату винагороду у вигляді гонорару (ст. 30 Закону від 05.07.12 р. № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару адвоката визначається за погодженням із клієнтом.

Таким чином, зазначеними нормами передбачено, що відшкодуванню підлягають лише витрати на правничу допомогу адвоката.

Позивачем до матеріалів справи не було надано доказів того, що правнича допомога надавалася йому саме адвокатом, відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, з зазначенням їх вартості та витраченого часу.

До матеріалів справи не надано доказів того, що представництво інтересів позивача в суді здійснювалося саме адвокатом (свідоцтва на адвокатську діяльність, ордеру, тощо).

Таким чином, враховуючи викладене, суд відмовляє позивачу в покладенні на Фізичну особу - підприємця Маякову Олену Анатоліївну витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 16, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 130, 185, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" до Фізичної особи - підприємця Маякової Олени Анатоліївни задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Маякової Олени Анатоліївни (64010, Харківська область, Кегичівський район, с. Власівка, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (61098, м. Харків, вул. Кашуби, 10, код 37875888) - 143 639,36 грн. суми боргу, 25 894,44 грн. 20% річних, 42 040,97 грн. пені та 8 518,16 грн. інфляційних втрат.

Витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" по сплаті судового збору покласти на Фізичну особу - підприємця Маякову Олену Анатоліївну.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Маякової Олени Анатоліївни (64010, Харківська область, Кегичівський район, с. Власівка, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (61098, м. Харків, вул. Кашуби, 10, код 37875888) - 3301,39 грн. судового збору.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" в покладенні на Фізичну особу - підприємця Маякову Олену Анатоліївну витрат на професійну правничу допомогу.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Харків" (61098, м. Харків, вул. Кашуби, 10, код 37875888).

Відповідач - Фізична особа - підприємець Маякова Олена Анатоліївна (64010, Харківська область, Кегичівський район, с. Власівка, код НОМЕР_1).

Повне рішення складено 19.11.2018 р.

Суддя С.А. Прохоров